Вони виконували волю Єгови

Самарянин виявився добрим ближнім

ЗА ІСУСОВИХ днів між євреями та поганами існувала велика ворожнеча. З часом в єврейську Мішну було навіть уведено закон, який забороняв ізраїльським жінкам приймати пологи в жінок-неєврейок, оскільки в результаті вони тільки допомогли б привести на світ ще одного поганина (Абода Зара 2:1).

Якщо розглядати і релігію, і походження, то самаряни мали більше спільного з євреями, ніж погани. Проте і на них дивилися як на нижчих. «Юдеї не сходяться із самарянами»,— написав апостол Іван (Івана 4:9). По суті, Талмуд учив, що «шматок хліба, який дав самарянин, більш нечистий, ніж м’ясо свині». Деякі євреї навіть вживали термін «самарянин», щоб висловлювати презирство та докір (Івана 8:48).

За таких обставин Ісусові слова, промовлені до чоловіка, який добре знав єврейський закон, були дуже повчальними. Той чоловік звернувся до Ісуса з таким запитанням: «Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?» У відповідь Ісус звернув його увагу на Мойсеїв Закон, який наказує ‘любити Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом’ та ‘любити свого ближнього, як самого себе’. Тоді законовчитель запитав Ісуса: «А хто то мій ближній?» (Луки 10:25—29; Левит 19:18; Повторення Закону 6:5). Фарисеї твердили, що термін «ближній» стосувався тільки тих, хто дотримувався єврейських традицій, тобто ні в якому разі не поган чи самарян. Якщо цей допитливий законовчитель думав, що Ісус підтримає цю думку, то його очікувала несподіванка.

Співчутливий самарянин

У відповідь на запитання того чоловіка Ісус розповів притчуa. «Один чоловік,— сказав він,— ішов з Єрусалиму до Єрихону». Від Єрусалима до Єрихона було приблизно 23 кілометри. Дорога, що сполучала ці два міста, мала круті повороти, над нею звисали великі скелі, і тому злодіям було легко ховатися, нападати і втікати. Згідно з Ісусовою притчею, мандрівник «попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його» (Луки 10:30).

Ісус продовжив: «Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його,— і проминув. Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув,— і теж проминув» (Луки 10:31, 32). Священики та левити були вчителями Закону, у тому числі закону про любов до ближнього (Левит 10:8—11; Повторення Закону 33:1, 10). Безперечно, що з усіх саме вони повинні були з готовністю допомогти пораненому мандрівнику.

Далі Ісус сказав: «Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього». Згадка про самарянина, звичайно, ще більше зацікавила законовчителя. Чи Ісус схвалить негативне ставлення до цього народу? Навпаки, побачивши нещасного мандрівника, самарянин «змилосердився». Ісус промовив: «І він підійшов, і обв’язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про ньогоb. А другого дня, від’їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: «Заопікуйся ним, а як більше що витратиш,— заплачу тобі, як вернуся» (Луки 10:33—35).

Тоді Ісус запитав свого співрозмовника: «Котрий же з цих трьох — на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?» Законовчитель знав відповідь, проте, здається, не хотів сказати: «Самарянин». Замість цього він просто відповів: «Той, хто вчинив йому милість». Тоді сказав Ісус: «Іди,— і роби так і ти!» (Луки 10:36, 37).

Урок для нас

Чоловік став розпитувати Ісуса тому, що «бажав сам себе виправдати» (Луки 10:29). Можливо, він думав, що Ісус похвалить його за суворе додержання Мойсеєвого Закону. Але той самовпевнений чоловік повинен був зрозуміти правдивість біблійної приповісті: «Всяка дорога чоловіка здається прямою в очах його, але Господь важить серця» (Приповістей 21:2, Дерк.).

Ісусова притча показує, що насправді праведною є та людина, яка не тільки слухається Божих законів, але й наслідує Божі риси (Ефесян 5:1). Наприклад, Біблія говорить нам, що «Бог неупереджений» (Дії 10:34, СМ). Чи ми наслідуємо у цьому Бога? Яскрава Ісусова притча вчить, що наша любов до ближнього повинна долати національні, культурні та релігійні бар’єри. По суті, християн навчено ‘усім робити добро’ — не тільки людям тієї самої соціальної групи, раси чи народу і не тільки співвіруючим (Галатів 6:10).

Свідки Єгови намагаються виконувати цю біблійну вказівку. Наприклад, коли стаються стихійні лиха, вони надають гуманітарну допомогу як співвіруючим, так і не-Свідкамc. Крім того, усі разом вони щороку проводять понад мільярд годин, допомагаючи людям прийти до ліпшого пізнання Біблії. Вони намагаються принести кожному звістку про Царство, оскільки Божа воля є, щоб «усякі люди спаслися і набули точного знання правди» (1 Тимофія 2:4, НС; Дії 10:35).

[Примітки]