Трійця. Чи про неї навчається в Біблії?

«Католицькою вірою є те, що ми поклоняємось одному Богові в Трійці і Трійці в єдності. ...Отже, Отець є Богом, Син є Богом і Святий Дух є Богом. Все ж таки вони не є трьома Богами, але одним Богом».

ТАКИМИ словами «Афанасівський символ віри» описує головну доктрину загальновизнаного християнства — Трійцюa. Якщо ви є членом католицької або протестантської церкви, тоді вам, можливо, було сказано, що це найважливіше вчення, в яке вам потрібно вірити. Але чи ви можете пояснити цю доктрину? Декотрі найбільші розуми в загальновизнаному християнстві визнали свою неспроможність зрозуміти Трійцю.

Чому ж тоді люди вірять у неї? Чи це тому, що Біблія навчає про цю доктрину? Покійний англіканський єпископ Джон Робінсон дав на це запитання відповідь, яка заставляє задуматись, у своїй широковідомій книжці «Щиро кажучи» (англ.). Він написав:

«Згідно з поширеним вченням, надприродна суть Христа представляється в Новому Завіті і це неможливо не підтвердити. Це вчення просто повідомляє, що Ісус був Богом, і, таким чином, слова «Христос» і «Бог» є рівнозначними. Але цього немає в Біблії. У Новому Завіті говориться, що Ісус був Словом Бога, там говориться, що Бог був у Христі, там говориться, що Ісус є Божим Сином, але там не говориться, що Ісус був Богом або кимось, подібним до цього».

В англіканській церкві Джон Робінсон був особою, якій подобалася полеміка. Проте чи він мав рацію, коли говорив, що в жодному місці «Нового Завіту» не говориться, що «Ісус був Богом або кимось, подібним до цього»?

Що говориться в Біблії

Дехто може відповісти на це запитання, цитуючи вірш, яким починається Євангеліє Івана: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово» (Івана 1:1). Чи ж це не суперечить тому, що сказав англіканський єпископ? Зовсім ні. Безсумнівно, що Джон Робінсон знав про декотрих сучасних перекладачів, які не погоджуються з таким перекладом цього вірша. Чому? Тому що у вислові «Бог було Слово» в оригінальній грецькій мові слово, перекладене як «Бог», не має означеного артикля. У попередньому вислові «Слово в Бога було» слово «Бог» є означеним, тобто воно має означений артикль. Цим визначається неправдоподібність того, що два слова мали однакове значення.

Отже, декотрі перекладачі використовують якісний аспект, щоби перекладати цей вислів, як «Слово було божественним» («Американський переклад Сконфілда»). Моффат перекладає це місце «Логос був божественним». Однак, визначаючи, що «божественним» не було б найбільш відповідним тут перекладом, як Джон Робінсон, так і британський текстуальний критик сер Фредерік Кеньйон підкреслили, що коли б це було те, на що хотів наголосити Іван, то для слова «божественний» він міг би вжити грецьке слово теı́·ос. У «Перекладі Нового Світу» (англ.) з огляду на правильний розгляд неозначеності слова «Бог», а також представлення якісного аспекту, визначеного структурою грецької мови, вживається неозначений артикль, отже: «Слово було богом».

Професор Ч. Г. Дадд, керівник проекту перекладу «Нової англійської Біблії», висловлюється про це наступними словами: «Можна було б перекласти... «Слово було богом». Хоч цей переклад дослівний, його якість від цього не кульгає». Проте в «Новій англійській Біблії» цей вірш так не перекладено. Навпаки, у цьому перекладі в Івана 1:1 ми читаємо: «Коли все почалося, Слово вже було. Слово мешкало з Богом, і ким був Бог, тим було Слово». Чому перекладацький комітет не вибрав простішого перекладу? Професор Дадд відповідає: «Причиною неприйнятності цього є те, що це діє всупереч загальноприйнятому погляду Івана і тим самим всупереч цілому християнському погляду» («Технічні документи для перекладача Біблії», англ., том XXVIII, січень 1977 року).

Справжнє значення Святого Письма

Чи можна сказати, що поняття про те, що Ісус є богом і не є таким самим, як Бог Творець, суперечить Івановому, а також цілому християнському погляду? Дослідімо декотрі біблійні вірші, в яких розповідається про Ісуса та про Бога, і ми побачимо, що думали про них декотрі коментатори, які жили перед тим, як був сформульований «Афанасівський символ віри».

«Я й Отець — Ми одне!» (ІВАНА 10:30).

Новатіан (бл. 200—258 роки н. е.) прокоментував: «Оскільки Він сказав «одне»[b], нехай єретики розуміють, що Він не сказав «одна» особа. Бо одне стоїть у середньому роді і вказує на загальне узгодження, а не на єдність особи. ...Крім того, тим, що Він говорить «одне», Він посилається на згоду, на ідентичність думки, на саму сердечну близькість, як, по суті, Отець із Сином є єдині в згоді, любові та прихильності» («Трактат про Трійцю», англ., розділ 27).

«Більший за Мене Отець» (ІВАНА 14:28).

Іриней (130—200 роки н. е.): «Ми можемо дізнатися через Нього [Христа], що Отець є понад усе. Бо «Отець,— говорить Він,— більший за мене». Тому Отець, як проголосив про це наш Господь, відзначається знанням» («Проти єресі», англ., книга 2, розділ 28.8.).

«Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (ІВАНА 17:3).

Климент Александрійський (бл. 150—215 роки н. е.): «Знати вічного Бога, дарівника вічності, і через знання та розуміння пізнати Бога, який є першим, найвищим, єдиним і добрим. ...Тоді особі, яка матиме правдиве життя, наказується спочатку знати Його, того, якого «не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити (Його)» (Матв. 11:27). Після пізнання Його треба навчитися про величність Спасителя» («Хто є багатієм, що має спастись?», англ., частини 7, 8).

«Один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх» (ЕФЕСЯН 4:6).

Іриней: «І тому один Бог Отець проголошений тим, хто є понад усіх, і через усіх, і в усіх. Отець є справді понад усіх, і Він є Головою Христа («Проти єресі», англ., книга 5, розділ 18.2.).

Ті ранні письменники чітко розуміли ці вірші, в яких описується Отця як всевишнього над усім та всіма, у тому числі над Ісусом Христом. Їхні коментарі не натякають на те, що вони вірили в Трійцю.

Святий дух розкриває всю правду

Ісус обіцяв своїм учням, що після його смерті і воскресіння вони отримають святий дух як помічника. Він обіцяв: «Коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, ...і що має настати,— звістить вам» (Івана 14:16, 17; 15:26; 16:13).

Після Ісусової смерті ця обіцянка сповнилась. У Біблії записано, як виявлялося або вияснювалося при сприянні святого духу нові доктрини християнському збору. Ці нові вчення було записано в книгах, які пізніше стали другою частиною Біблії — Християнським грецьким Святим Письмом, або «Новим Завітом». Чи в цьому потоці нового світла є будь-яке об’явлення про існування Трійці? Ні. Святий дух виявляє взагалі щось інше про Бога та Ісуса.

Наприклад, у П’ятидесятницю 33 року н. е., після того як святий дух зійшов на учнів, що зібралися в Єрусалимі, апостол Петро свідкував про Христа натовпу на вулиці. Чи він говорив про Трійцю? Розгляньте декотрі його твердження і розсудіть самі: «Ісуса... що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас». «Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!» «Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп’яли ви!» (Дії 2:22, 32, 36). Цими висловами сповненого духом Петра, які далеко не навчають про Трійцю, наголошується на Ісусове підпорядкування своєму Отцю і на те, що він є знаряддям для виконання Божої волі.

Невдовзі після цього інший вірний християнин говорив про Ісуса. Перед синедріоном було поставлено Степана, щоб відповідати на звинувачення. Замість цього Степан обернув ситуацію і звинуватив обвинувачів у тому, що вони подібні до їхніх запеклих предків. На закінчення у записі повідомляється: «Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув,— і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв, і промовив: «Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!» (Дії 7:55, 56). Чому святий дух виявив, що Ісус є просто «Сином Людським», що стоїть по Божій правиці, а не частиною божества або рівним своєму Отцю? Ясно, Степан не мав жодного поняття про Трійцю.

Коли Петро приніс добру новину про Ісуса Корнилію, ще раз випала нагода виявити доктрину про Трійцю. Що відбулося? Петро пояснив, що Ісус є «Господь... усім». Але він продовжив і пояснив, що ця влада походить з вищого джерела. Ісус є «призначений Богом Суддя для живих і для мертвих». Після Ісусового воскресіння його Отець «дав Йому [дозвіл], щоб з’явився» своїм послідовникам. А що ж зі святим духом? Він фігурує в цій розмові, але не в ролі третьої особи Трійці. Радше «помазав Його [Ісуса] Святим Духом і силою Бог». Отже, святий дух, який зовсім не є особою, являє собою щось безособове, таке, як «сила», про котру згадується в цьому вірші (Дії 10:36, 38, 40, 42). Перегляньте уважно Біблію і ви знайдете додатковий доказ того, що святий дух не є особою, але діючою силою, яка може сповнювати людей, спонукувати їх, приводити їх у стан захоплення і яку можна вилити на них.

І нарешті, в апостола Павла була чудова нагода пояснити про Трійцю,— якщо б ця доктрина була правдивою,— коли він проповідував афінянам. У своїй промові він згадав про їхній жертовник «Незнаному Богові», сказавши: «Того, Кого навмання ви шануєте, Того я проповідую вам». Чи він повідомляв про Трійцю? Зовсім ні. Він описував, що «Бог, що створив світ і все, що в ньому, [є] Господом неба й землі». А що можна сказати про Ісуса? «[Бог] визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив» (Дії 17:23, 24, 31). Тут немає жодного натяку на Трійцю!

По суті, стосовно Божих намірів Павло пояснив деякі такі речі, що унеможливлюють поняття про Ісуса і його Отця як про рівнозначні частини Трійці. Він написав: «Під ноги Його [Ісуса] Він [Бог] усе впокорив». Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все. А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все» (1 Коринтян 15:27, 28). Таким чином, Бог усе ж таки буде понад усіма, в тому числі і понад самим Ісусом.

Отже, чи в Біблії навчається про Трійцю? Ні. Джон Робінсон був правий. Її немає ні в Біблії, ані вона не є частиною «християнського погляду». Чи ви вважаєте це важливим для свого поклоніння? Вам слід так вважати. Ісус сказав: «Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3). Якщо ми серйозно ставимося до свого поклоніння Богові, нам важливо знати, ким він справді є, як він виявив себе нам. Лише тоді ми можемо по-справжньому сказати, що є серед «істинних поклонників», які «поклоняються Отцеві в дусі і істині» (Івана 4:23, Деркач).

[Примітки]

[Вставка на сторінці 28]

Справжнє значення Святого Письма чітко виявляє, що Ісус і його Отець не є одним Богом.

[Вставка на сторінці 29]

Чому після П’ятидесятниці 33 року н. е. святий дух не виявив, що Ісус є Богом?