Хто їхній батько — Авраам чи Диявол?

Ісус все ще перебуває в Єрусалимі на Святі наметів і навчає важливих істин. Дехто з присутніх юдеїв щойно сказав йому: «Ми Авраамові потомки і ніколи не були чиїмись рабами». Тепер Ісус відповідає їм: «Я знаю, що ви Авраамові нащадки. І все-таки ви хочете мене вбити, оскільки не приймаєте мого слова. Я розповідаю про те, що бачив, коли був зі своїм Батьком, ви ж робите те, що чули від свого батька» (Івана 8:33, 37, 38).

Суть Ісусових слів зрозуміла: в нього інший Батько. Не здогадуючись, що́ Ісус має на увазі, юдеї знову твердять: «Наш батько — Авраам» (Івана 8:39; Ісаї 41:8). Вони буквальні нащадки Авраама, тому вважають, що мають таку ж віру, як цей чоловік, який був Божим другом.

Проте Ісус каже їм у відповідь те, чого вони не сподіваються почути: «Якби ви були Авраамовими дітьми, то робили б те саме, що робив Авраам». Справді, син наслідує свого батька. «Ви ж намагаєтесь мене вбити,— каже Ісус,— хоча я розповів вам правду, яку почув від Бога. Авраам такого не робив». Наступні слова Ісуса взагалі спантеличують юдеїв: «Ви чините так само, як ваш батько» (Івана 8:39—41).

Юдеї все ще не розуміють, про кого говорить Ісус, і наполягають, що вони законні сини: «Ми не народилися від розпусти, в нас один Батько — Бог». Але чи Бог дійсно їхній Батько? «Якби вашим Батьком був Бог,— відповідає Ісус,— ви любили б мене, адже я прийшов від Бога і зараз є тут. І прийшов я не від себе: мене послав він». Потім Ісус запитує: «Чому ж ви не розумієте, про що я говорю?» — і сам відповідає: «Бо ви не можете слухати моїх слів» (Івана 8:41—43).

Ісус намагався показати їм наслідки того, що вони його відкидають. Однак тепер він говорить прямо: «Ваш батько — Диявол, і ви хочете виконувати бажання свого батька». Яким є їхній батько? Про нього Ісус відкрито каже: «Він був убивцею ще від початку і в правді не встояв». Ісус додає: «Хто від Бога, той слухає Божих слів, а оскільки ви не від Бога, тому і не слухаєте» (Івана 8:44, 47).

Такий відвертий осуд розлючує юдеїв, і вони кажуть: «Хіба ми помиляємось, коли кажемо, що ти самарянин і маєш демона?» Називаючи Ісуса «самарянином», вони виявляють свою зневагу. Однак він не зважає на це і говорить: «Немає в мені демона. Я шаную Батька, але ви мене зневажаєте». Юдеям варто задуматися над своїм ставленням до Ісуса. Це стає очевидним з обіцянки, яку він далі дає: «Хто слухається мого слова, той ніколи не побачить смерті». Ісус не має на увазі, що його апостоли та інші послідовники ніколи не помруть. Радше вони ніколи не зазнають вічного знищення, «другої смерті», після якої немає воскресіння (Івана 8:48—51; Об’явлення 21:8).

Проте юдеї сприймають слова Ісуса буквально, тому говорять: «Тепер ми точно знаємо, що ти маєш демона. Авраам помер, і пророки померли, а ти кажеш: “Хто слухається мого слова, той ніколи не скуштує смерті”. Невже ти більший від нашого батька Авраама, який помер? ... За кого ж ти себе вважаєш?» (Івана 8:52, 53).

Цілком очевидно, що Ісус підводить цих людей до висновку, що він є Месією. Все ж він не відповідає на їхнє запитання прямо, а каже: «Якщо я сам себе прославляю, ця слава нічого не варта. Мене прославляє мій Батько — той, кого ви називаєте своїм Богом. Ви його не пізнали, але я його знаю. Якби я сказав, що не знаю його, то був би таким же брехуном, як ви» (Івана 8:54, 55).

Ісус знову згадує про їхнього вірного прабатька: «Ваш батько Авраам дуже тішився надією, що побачить мій день. І він його побачив та зрадів». Справді, Авраам вірив Божій обіцянці та очікував приходу Месії. «Ти й 50 років не маєш і вже бачив Авраама?» — скептично кажуть юдеї. У відповідь Ісус говорить: «Щиру правду кажу вам: я був ще до того, як з’явився Авраам». Так Ісус показує, що до приходу на землю він був могутньою духовною істотою і жив на небі (Івана 8:56—58).

Ці слова Ісуса розлючують юдеїв, і вони хочуть закидати його камінням. Але Ісус виходить з храму, не зазнавши шкоди.