Нападки на зціленого чоловіка

Фарисеї не можуть повірити, що Ісус зцілив сліпого від народження, тому кличуть до себе батьків цього чоловіка. Батьки знають, що їх можуть «відлуч[и]ти від синагоги» (Івана 9:22). А через відлучення від юдейської громади сім’я зазна́є великих труднощів, зокрема соціальних та економічних.

Фарисеї запитують батьків:

— Це ваш син? Кажете, він народився сліпим? Як же тоді він тепер бачить?

— Ми знаємо, що це наш син і що він народився сліпим,— відповідають батьки.— Але як сталося, що він тепер бачить, і хто повернув йому зір, ми не знаємо.

Навіть якщо син розповів їм про все, вони дуже обережні у своїх словах:

— Запитайте його. Він вже дорослий, нехай сам за себе говорить (Івана 9:19—21).

Тож фарисеї знову кличуть чоловіка і намагаються залякати його, натякаючи, що мають докази проти Ісуса.

— Віддай славу Богові,— наказують вони.— Ми знаємо, що той чоловік — грішник.

Аби спростувати їхнє звинувачення, жебрак відповідає:

— Чи він грішник, я не знаю, але знаю одне: я був сліпим, а тепер бачу (Івана 9:24, 25).

Фарисеї на цьому не зупиняються, а розпитують далі:

— Що він тобі зробив? Як відкрив тобі очі?

— Я вже вам розповідав, але ви не слухали,— набравшись сміливості, каже чоловік.— Чому ви хочете знову це почути? Може, і ви бажаєте стати його учнями?

— Це ти його учень,— вигукують розлючені фарисеї,— ми ж учні Мойсея. Ми знаємо, що Бог розмовляв з Мойсеєм, а про цього ми навіть не знаємо, звідки він (Івана 9:26—29).

Жебрак здивовано говорить: «Дуже дивно, що ви не знаєте, звідки він, і все ж він відкрив мені очі». Чоловік добре розуміє, кого Бог слухає і схвалює, тому переконливо каже: «Ми знаємо, що Бог не слухає грішників; якщо ж людина боїться Бога і виконує його волю, він її слухає. З давніх-давен нечувано, щоб хтось відкрив очі сліпому від народження». Він робить висновок: «Якби цей чоловік був не від Бога, то нічого не зміг би зробити» (Івана 9:30—33).

Фарисеї не в стані спростувати переконливі аргументи жебрака, тож починають принижувати його: «Ти від самого народження весь у гріху і ще будеш навчати нас?» Після того вони виганяють його геть (Івана 9:34).

Коли Ісус дізнається, що сталося, то знаходить чоловіка і питає:

— Ти віриш в Сина людського?

— Пане, а хто він? Скажи, щоб я міг у нього повірити,— каже зцілений чоловік.

Відповідь Ісуса не залишає жодних сумнівів:

— Ти його бачив. Це той, хто зараз говорить з тобою (Івана 9:35—37).

— Господи, вірю! — вигукує чоловік і вклоняється, виявляючи свою віру й повагу. Тоді Ісус промовляє важливі слова:

— Я прийшов у цей світ для суду: щоб сліпі прозріли, а зрячі осліпли (Івана 9:38, 39).

Фарисеї, які стоять поряд, знають, що не є сліпими у буквальному розумінні. Але чи є вони добрими духовними провідниками, якими себе вважають? Ніби захищаючись, фарисеї питають Ісуса:

— Хочеш сказати, ми теж сліпі?

— Якби ви були сліпими, то не мали б гріха. А ви кажете: «Ми бачимо». Тож ваш гріх залишається (Івана 9:40, 41).

Фарисеї не визнають, що Ісус є Месією. Якби вони не були вчителями в Ізраїлі, то їм ще можна було б знайти виправдання. Але вони знають Закон, тому, відкидаючи Ісуса, чинять серйозний гріх.