Підтримуючи християнську єдність у торговельних спорідненнях
„Ось! Як добре й як приємно для братів жити в єдності!”— ПСАЛОМ 133:1, НС.
1. Чому християнська єдність є дуже бажана?
СПРАВДІ це ,добре й приємно для християнських братів жити в єдності’, а особливо сьогодні, коли в світі дуже бракує єдності. Там де розквітається справжня єдність, то це краса, з якої розвиваються близькі узи братньої любові між людьми, і тоді дуже приємно товаришувати одні з одними. З другого боку, роз’єднання, гидке й з нього виникають почуття образи, ненависті, і холодок у стосунках між друзями.
2. Як наш загальний погляд біблійних принципів повинен збільшувати братню єдність навіть у торговельних справах?
2 Коли християни мають торговельні стосунки з іншими слугами Єгови, то загальний погляд біблійних принципів повинен збільшувати братню єдність між ними. Один надзиратель збору Свідків Єгови висловив це так: „Тоді як світ заслуговує все менше й менше довір’я, то працювати з принциповими співхристиянами дуже приємно. Нам не потрібно ,бути обережними’ щохвилини. Трудно пошукати непорочних, чесних комерційних колег у цій системі. Як же приємно працювати з чесними людьми, які не курять і не вживають брудної мови, людьми здержливими, яких не спонукує матеріальна пожадливість!”
3. (а) В яких торговельних спорідненнях брати можуть мати справу? (б) Які принципи мусять керувати торговельними стосунками?
3 Але в яких торговельних спорідненнях співхристияни мають справи? Одним є, коли два або більше християн вирішують ставати колегами торгового підприємства. Іншим, коли один християнин є робітником а другий роботодавцем. Ще інше — коли християнин пропонує якийсь продукт або службу іншому християнинові. У котрому-небудь із цих торгових стосунків, то принципи, які стосуються честі й невинності записані в натхненному Слові Єгови мусять керувати їхніми вчинками. Таким то чином підсилюються братня любов і радість спільної праці.— 1 Коринтян 10:31.
4. Які небезпеки зустрічають християн-крамарів?
4 Проте, завжди може трапитись, що один з них не буде додержуватись високого християнського погляду. Хтось може більше думати про свої власні інтереси. (Филип’ян 2:4) Гроші можуть стати важливішими від християнської єдності. Але себелюбство в комерції може зруйнувати братні споріднення й християнинове споріднення з Єговою. Ми ніколи не хочемо, щоб так сталось! — Івана 13:34, 35; Євреїв 13:5; 1 Тимофія 3:2, 3; 1 Івана 3:16; 4:20, 21.
Важливість формального договору
5. Як досвід Авраама, коли він купив землю, виявляє корисність формального договору?
5 Щоб не було непорозуміння в торговельних стосунках, то зверніть увагу на спосіб, яким Авраам купив ділянку землі. Він „відважив Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові,— чотири сотні шеклів срібла купецької ваги. І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно... купном Авраамові в присутності синів Хетових,— усіх, хто входив до брами міста його”. Це не була тільки приватна джентльменська угода. Це була формальна угода, підтверджена свідками. Не було жодного непорозуміння про купівлю або про точну ціну.— 1 Мойсеєва 23:2—4, 14—18.
6. Як християни можуть оформляти важливі та ділові введення?
6 Так само між християнами повинні бути формальні документи у важливих ділових справах. Якщо продається якусь річ, то обидва повинні записати, яка то річ продається, ціну, як треба заплатити за неї, як і коли доставиться ту річ, а також інші умови над якими вони погодяться. Якщо буде виконуватись якась служба, то необхідно списати, яка та служба буде, коли вона буде закінчена, ціну, а також інші умови. На документ треба поставити дату й підписати, і обидва повинні мати копію. Головно коли колеги вступають у торговельне товариство, то писані договори є дуже важливі. Це допомагає обом докладно розуміти їхнє споріднення, щоб вони могли жити в єдності з Ісусовою порадою: „Ваше ж слово хай буде: ,Так-так’ ,Ні-ні’”. (Матвія 5:37) У більш ускладнених справах було б добре пошукати професійної допомоги вкладати писані договори.
7. (а) Про що інше необхідно подумати відносно писаних договорів? (б) З якого духу християни повинні проводити торговельні справи?
7 У складенні писаних договорів, учасники повинні добре вдуматись не тільки про наміри, але також про можливі наслідки, наприклад, як розпустити розпорядок у разі потреби. (Приповістей 21:5) У всіх торговельних справах є риск, і в жодному документі неможливо помістити всі обставини, які можуть виникнути. Якщо обставини зміняться, то договір можливо буде потрібно поправити або переписати. Згодом людині може стати ясно, що вона нерозумно зобов’язала себе й тепер бажає шановно виплутатись з біди. Але, людина не повинна хитрувати, тільки щоб уникнути відповідальності за борг стягнений на неї, марнотратством або поганим керуванням. Справу необхідно обговорити чи можливо розпустити договір, і якщо є фінансовий розрахунок, як залагодити його. Певно, сумлінна людина буде старатись як може, щоб шанувати договірні зобов’язання, навіть коли б потрібно змінити спосіб свого життя на якийсь час. (2 Солунян 3:12) Якщо християнин хоче бездоганно ходити й практикувати праведність, то він буде старатись сповняти свої обов’язки, навіть коли це не виходить йому на користь. Але він зробить це для того, щоб не загубити схвалення Єгови. „Хто присягає, навіть собі на шкоду, та не зміняє”. (Псалом 14 [15]:1—4, Переклад Хоменка) У всіх таких справах, слуги Єгови мусять „з любов’ю все робити”.— 1 Коринтян 16:14.
8. Чому це добре враховувати риск, перш ніж хтось вступає в торговельні споріднення?
8 Беручи це до уваги, то перш ніж людина вступить у торговельне споріднення, вона повинна врахувати риск. (Луки 14:28—30) Дехто може життєрадісно впливти на моря комерції, але пуститись на дно через заховані скелі в ньому. Наприклад, декотрі забажали прибутків їхніх роботодавців тільки коли б мали своє власне крамарство. Але вони не усвідомили, що керувати крамарством не легко в цьому світі жорстокої конкуренції. Кожного року по цілому світі десятки тисяч підприємств провалюються. Тому то декотрі християни, зазнавши гіркі розчарування комерційних рискованих заходів, були задоволені знову ходити на роботу й одержувати постійну зарплату.
Шануючи торговельні споріднення
9. В які способи християни можуть показувати честь один одному на роботі?
9 „Випереджайте один одного пошаною”, каже апостол Павло до Римлян 12:10. Християнські робітники, які стараються додержуватись цієї вимоги, не будуть використовувати своїх роботодавців тільки тому, що він може бути Свідком, приймаючи світський погляд, що роботодавець має змогу, то повинен терпіти провинам своїх робітників. Замість цього, вони будуть шанувати роботодавця своїм відношенням, а також працьовитістю. (1 Тимофія 6:2) А християнські роботодавці шануватимуть співсвідків-робітників, коли говорять до них і мають з ними стосунки. Роботодавець ніколи не повинен думати, що він є вищим від брата свого, який працює для нього. Він повинен пам’ятати, що вони обидва є рабами Єгови, рівні в Його очах. (Ефесян 6:9) Роботодавець, а також робітник завжди повинні пам’ятати пораду апостола Павла до Галатів 6:10 де каже: „Усім робімо добро, а найбільш одновірним”.
10. Як покірність допомагає братам виявляти честь одні одним?
10 Покірних осіб не трудно шанувати. Наприклад, на роботі покірному старшому в християнському зборі не буде трудно покоритись керівництву співхристиянина, який не має такого привілею в зборі. А покірному роботодавцеві не буде трудно покоритись його братові, старшому в християнських діяльностях. Бувши покірливими, то жоден з них не буде занадто критикувати або сподіватись досконалості один від одного, тому що „всі згрішили, і позбавлені Божої слави”.— Римлян 3:23; 12:3.
11. Як християни можуть бути розсудливими в торговельних справах?
11 Біблія також радить: „Ваша лагідність хай буде відома всім людям”. (Филип’ян 4:5) Це не було б правильно для християнина сподіватись спеціальної ласки або більш якісної праці, або завжди зниженої ціни тільки тому, що має стосунки з братом. Як право, християнин теж не буде сподіватись відпустки або інших привілеїв, як-от уживати машини або автомобілі, вагони, тощо, тому що працює для роботодавця-свідка. Ласки, праця вищої якості, знижені ціни або відпустки можуть бути дані, але цих ніколи не слід вимагати. Надмірні намагання можуть збудити образу між християнами, і пошкодити спорідненню.— Приповістей 18:19.
12. Про що християни на роботі мусять вважатись відносно свідчення про Царство?
12 Тоді як християни бажають проповідувати невіруючим добру новину Божого Царства, то на роботі мусять вважати, що коли проповідують робітникам, то щоб проповідували в правильний час. (Екклезіястова 3:1, 7) Якщо християнин хоче говорити комусь про Царство під час робочого дня, то перше повинен одержати дозволу від роботодавця. Інакше, роботодавець може не злюбити цього, і це також може стягнути докір на Єгову та на Його людей. (1 Тимофія 6:1) Робітникам можна проповідувати іншим часом, як-от під час обіду, або інших перерв. Також, коли на роботі працює кілька Свідків, то вони не повинні гаяти час і говорити одні з одними про теократичні справи тоді, коли повинні працювати.
Оберігаючи торговельних спонук
13. Як Павло з Акилою й Прискиллою в Коринті дивились на їхню світську роботу?
13 Коли апостол Павло був у Коринті, то вступив у торговельне споріднення з його християнськими хазяїнами, Акилою й Прискиллою. (Дії 18:1—3) Вони працювали, щоб постачати необхідності життя. Це було на другому місці від їхнього головного обов’язку — поширювати поклоніння Єгові. Певно, їх неможливо обвинувачувати „думанням, ніби благочестя — то [матеріальний] зиск”. (1 Тимофія 6:5) Єгова дуже поблагословив їх трьох і про них згадується сприятливо в Біблії.— Римлян 16:3—5.
14. (а) Чому це добре переглянути свої наміри, перш ніж хтось вступає в крамарство? (б) Як три Свідки розв’язали свою проблему?
14 Християнин може уникнути багато трудностей, коли перше перегляне свої наміри перш ніж уступить у якесь крамарство. Наприклад, один християнин можливо хотітиме більше часу поширювати інтереси Царства, тоді як його колега можливо хоче поліпшити умови свого життя. Один можливо хоче вкладати дохід назад у крамарство, щоб поширити його, тоді як другий воліє платити більший податок і не вкладати дохід, щоб глибше не втягатись у нього. В одній країні троє свідків Єгови, родичі, стали колегами в крамарстві. Але згодом вони не могли погодитись, до якої міри кожен хотів утягатись у те крамарство. Вони вирішили поділитись крамарством, а також клієнтами. Таким то чином вони зберегли, не тільки духовні, але також родинні споріднення. Вони послухались біблійної поради, щоб „пильнувати про мир, та про те що на збудування один одного”.— Римлян 14:19.
15. Чому ми головно повинні оберігатись наших спонук відносно грошей?
15 Відносно грошей, ми мусимо дуже старатись контролювати наші спонуки. „Людина вірних учинків”, запевняє Біблія, „одержить багато благословень, але той хто спішиться набувати багатство не зостанеться невинним”. (Приповістей 28:20, НС) Коли християнин „спішиться, щоб набувати багатство”, то може пропустити чогось багато більш дорогоцінного — його християнське братерство. Це може створити розбрат у зборі, тому що декотрі можливо будуть обурюватись через те, що християнин ставить гроші на першому місці від інтересів Царства. Тому то Біблія перестерігає: „А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль. Бо корень усього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання”.— 1 Тимофія 6:9, 10.
16. Як слід провадити всі крамарські справи?
16 Один спосіб, яким „грошолюбство” може збити християнина з путі є спокуса звертатись до неетичних, а навіть зовсім нечесних крамарських практик. Коли співхристияни мають справу з такою особою, то це може зруйнувати єдність. І такі практики можуть зруйнувати споріднення такої людини з Єговою. Щоб не напружувати крамарських споріднень, то дуже важливим є пам’ятати, що шахрувати в крамарстві „огида для Господа [Єгови, НС]”. (Приповістей 11:1; 20:23) Краще, християни хочуть сказати так як апостол Павло: „Ми маємо добре сумління, бо бажаємо чесно в усьому поводитись”.— Євреїв 13:18, НС.
Розв’язуючи торговельні проблеми
17. Як можна розв’язати деякі малі проблеми між братами в крамарстві?
17 В яких-небудь торговельних спорідненнях між братами, можуть виникати проблеми. Декотрі менші проблеми можна розв’язати тільки застосуванням принципу в 1 Петра 4:8, де каже: „Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів”. Якщо в цей спосіб неможливо розв’язати проблему, то не дозвольте, щоб вона гризла вас і погіршувалась. Через це брати можуть загубити пошану один до одного й порвати дружні споріднення між собою. Щоб розв’язати проблему, то необхідно щиро, однак відверто переговорити її перш ніж стан погіршиться. Боже Слово радить нас негайно залагоджувати незгоди.— Матвія 5:23—25; Ефесян 4:26, 27.
18. Що християнин може робити, якщо він вірить, що брат несправедливо поводився з ним у крамарстві?
18 Але, коли християнин вірить, що брат несправедливо поводився з ним, то він повинен уважно застосовувати кроки про яких згадується в Матвія 18:15 до 17. Першим або другим кроком повиннось розв’язати проблему. Якщо ні, то третій крок вимагає, щоб призначені старші збору розглянули справу. Коли б дійшло до цього, то старші будуть дуже знеохочувати братів, щоб вони не брали один одного на суд. Коли брат позивав би брата до суду, то це значитиме, так як Павло сказав, „взагалі для вас пониження”. Він додав: „Чого б вам радше не стерпіти кривди? Чого б вам радніш не зазнати здирства?” (1 Коринтян 6:1—8, Переклад Хоменка) Це краще потерпіти фінансово ніж стягнути докір на ім’я Єгови, а також на збір, і порушити єдність, коли брат судиться з братом. Звичайно, коли б справу не брали до суду, але коли один з учасників поводився нечесно, то збір мусить покарати такого.
19. На які гарні біблійні приклади старші можуть звертати увагу, коли дають пораду відносно торговельних проблем?
19 Коли старші дають братам між якими виникли торговельні незгоди пораду, то можуть звернути їм увагу на несамолюбний приклад Авраама, коли його споріднення з Лотом напружилось. Авраам, хоч старший, ласкаво дозволив Лотові перше вибирати землю замість порушити споріднення. (1 Мойсеєва 13:5—11) Старші теж можуть звертати їм увагу на гарний приклад Закхея. Закхей був охочий віддати половину свого маєтку вбогим а іншою половиною віддати в четверо те що здер з людей фальшивим обвинувачуванням.— Луки 19:1—10; також дивіться 1 Коринтян 10:24.
20, 21. Що найголовнішого слід пам’ятати відносно світських діяльностей?
20 Як гарно, коли християни залагоджують свої торговельні проблеми застосуванням біблійної поради! У цей спосіб вони зберігають між собою єдність навіть коли б крамарство провалилося. Такі то будуть щасливі наслідки, коли будемо завжди пам’ятати, що для християн світські діяльності є на другому місці від інтересів Царства й братньої єдності. Також гарно, коли торговельні інтереси можна так розпоряджати, щоб було більше часу для важливіших справ споріднених з діяльностями Царства.— Матвія 6:33; порівняйте з пос. до Филип’ян 1:9, 10.
21 Отже, дійсно важливими у нашому житті є наше споріднення з Єговою й наше християнське братерство. (Матвія 22:36—39) Ми ніколи не хочемо заплямувати цих світським впливом або торговельними справами, бо нічого не може порівнюватись до нашого споріднення з Єговою або краси нашого з’єднаного братерства!
Запитання для запам’ятання
◻ Як слухатись Божого Слова прикрашає крамарські споріднення?
◻ Чому це розумно оформляти важливі торговельні введення?
◻ Як християни можуть показувати одні одним честь на роботі?
◻ Чому ми повинні переглянути наші наміри в крамарстві?
◻ В якому напрямі слід розв’язувати крамарські проблеми?
[Ілюстрація на сторінці 16]
Коли Авраам купив у Ефрона землю, то затвердив справу формальним договором.
[Ілюстрація на сторінці 18]
Для Павла, Акили й Прискилли заробляти на життя було на другому місці.