Пилип. Ревний благовісник
СВЯТЕ Письмо містить багато розповідей про чоловіків і жінок, віра яких гідна наслідування. Розгляньте приклад Пилипа, християнського місіонера першого сторіччя. Він не був апостолом, але був значною мірою задіяний у поширенні звістки про Царство. Фактично Пилип був знаний як «благовісник» (Дії 21:8). Чому його так називали? І чого ми можемо навчитись від нього?
Згадка про Пилипа з’являється в біблійних записах невдовзі після П’ятидесятниці 33 року н. е. У той час грекомовні юдеї почали нарікати на юдеїв, які говорили єврейською, заявляючи, що їхні вдови були занедбані при щоденному розподілі їжі. Щоб уладнати цю справу, апостоли призначили «сімох мужів доброї слави». Серед обраних був Пилип (Дії 6:1—6).
Тих семеро чоловіків були «доброї слави» [«доброго свідоцтва», Левицький]. Так, на час їхнього призначення вони вже були знані як духовні чоловіки, які відзначались практичним розумом. Це схоже на тих, хто сьогодні служить християнськими наглядачами. Такі чоловіки не призначаються поспішно (1 Тимофія 5:22). Вони мусять мати «добре засвідчення від чужинців», і співхристияни повинні знати їх як поміркованих та розсудливих (1 Тимофія 3:2, 3 НС, 7; Филип’ян 4:5, НС).
Ясно, що Пилип добре виконував своє призначення в Єрусалимі. Однак незабаром спалахнула хвиля лютих переслідувань, і послідовники Христа розпорошились. Як і інші, Пилип залишив місто, але на цьому його служіння не закінчилось. Невдовзі він був зайнятий проповідуванням у новій території — Самарії (Дії 8:1—5).
Відкриття нових територій
Ісус передрік, що його учні будуть проповідувати «в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії 1:8). Тим, що Пилип проповідував у Самарії, він брав участь у сповненні цих слів. Юдеї, як правило, не дуже поважали самарян. Але Пилип не виявляв упередження до тих людей, і за це він був поблагословлений. Справді, багато самарян охрестилось, у тому числі Симон, який колись займався ворожінням (Дії 8:6—13).
З часом ангел Єгови направив Пилипа на порожню дорогу, яка вела від Єрусалима до Гази. Там Пилип побачив ефіопського можновладця, який їхав на повозі й уголос читав пророцтво Ісаї. Пилип підбіг до повозу й почав розмову. Хоча ефіоп був прозелітом і трохи знав Писання й дещо про Бога, але смиренно визнав, що потребує допомоги, аби зрозуміти прочитане. Тому він запросив Пилипа піднятись на повіз та сісти поряд. Після того як було дано свідоцтво, вони під’їхали до водоймища. «Що мені заважає христитись?» — запитав ефіоп. Пилип не зволікаючи охрестив його, і той, радіючи, поїхав далі своїм шляхом. Імовірно, цей новий учень, коли повернувся на батьківщину, поширював там добру новину (Дії 8:26—39).
Чого ми можемо навчитися зі служіння Пилипа, коли він проповідував самарянам і ефіопському вельможі? Ми ніколи не повинні думати, що особи певної національності, раси або суспільного становища не будуть цікавитись доброю новиною. Навпаки, ми повинні оголошувати звістку про Царство «усяким людям» (1 Коринтян 9:19—23, НС). Якщо ми виявляємо готовність проповідувати усім, Єгова може використати нас, щоб ‘зробити учнями всі народи’, перш ніж настане кінець цієї злої системи (Матвія 28:19, 20, Хом.).
Додаткові привілеї Пилипа
Після проповідування ефіопському вельможі Пилип свідчив у місті Азоті «і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію» (Дії 8:40). У першому сторіччі більшість населення цих двох міст складали язичники. По дорозі на північ Кесарії Пилип, імовірно, проповідував у відомих Юдейських центрах, Лідді та Йоппії. І, можливо, тому пізніше на цій території були знайдені учні (Дії 9:32—43).
Востаннє про Пилипа згадується приблизно через 20 років. Тоді Павло під кінець своєї третьої місіонерської подорожі приплив до Птолемаїди. «А назавтра,— говорить Павлів супутник Лука,— в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарію. І ввійшли до господи благовісника Пилипа». На той час Пилип «мав чотири панні дочки, що пророкували» (Дії 21:8, 9).
Очевидно, в Кесарії Пилип оселився. Але видно, що він не втратив місіонерського духу, оскільки Лука називає його «благовісником». Це слово часто вказує на того, хто залишає свій дім, аби проповідувати добру новину в неопрацьованих територіях. Той факт, що чотири дочки Пилипа пророкували, говорить про те, що вони пішли по слідах свого ревного батька.
Сьогодні християнські батьки повинні пам’ятати: їхні найважливіші учні — це їхні діти. Навіть коли б батькам прийшлося відмовитись від певних теократичних привілеїв через сімейні обов’язки, вони, подібно до Пилипа, можуть залишатися щирими служителями Бога й зразковими батьками (Ефесян 6:4).
Прихід Павла та його супутників дав сім’ї Пилипа чудову можливість виявити гостинність. Уявіть, як вони підбадьорили одні одних! Можливо, це була та нагода, коли Лука дізнався про подробиці Пилипової діяльності, які пізніше записав у книгу Дії, розділи 6 і 8.
Бог Єгова великою мірою використовував Пилипа, аби просувати справи Царства. Ревність Пилипа допомогла йому поширювати добру новину в нових територіях і підтримувати здорову духовну атмосферу у власному домі. Чи ви бажаєте мати подібні привілеї та благословення? Тоді вам було б добре наслідувати риси, котрі виявляв благовісник Пилип.