«Не забувайте про доброту до сторонніх»

1, 2. а) З якими труднощами стикається чимало іноземців? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.) б) Яке нагадування дав апостол Павло і які питання з огляду на це виникають?

ПОНАД 30 років тому Осей, який тоді не був Свідком^[1], переїхав з Гани до Європи. Він пригадує: «Невдовзі я зрозумів, що більшості людей до мене нема діла. Також мене приголомшив клімат. Вийшовши з аеропорту, я вперше в житті відчув холод і почав плакати». Йому важко давалася мова, і він більш ніж рік не міг знайти добру роботу. Осей почувався самотнім, адже був далеко від рідних і тужив за ними.

² Якби ви опинилися в подібній ситуації, то якого ставлення до себе сподівалися б від інших? Мабуть, ви хотіли б, щоб вас тепло вітали в Залі Царства і не зважали на ваше походження або колір шкіри. Біблія заохочує правдивих християн: «Не забувайте про доброту до сторонніх» (Євр. 13:2, прим.). Тож розгляньмо запитання: як Єгова ставиться до сторонніх? Чому декому з нас необхідно змінити свій погляд на сторонніх? Як ми можемо допомогти іноземцям почуватися затишно в нашому зборі?

3, 4. Як, згідно з Вихід 23:9, Божий стародавній народ мав ставитися до чужинців і чому?

³ Після того як Єгова визволив свій народ з Єгипту, він дав їм звід законів. Згідно з цими законами, вони повинні були уважно ставитися до багатьох неізраїльтян, котрі до них приєдналися (Вих. 12:38, 49; 22:21). Оскільки життя чужинців нерідко пов’язане з труднощами, Єгова з любові подбав про них. Наприклад, чужинці мали право збирати залишки врожаю (Лев. 19:9, 10).

⁴ Єгова міг просто дати ізраїльтянам наказ поважати чужинців. Натомість він заохочував їх виявляти співчуття. (Прочитайте Вихід 23:9.) Ізраїльтяни добре знали, «що таке бути чужинцем». Навіть до того, як євреї стали рабами, єгиптяни, ймовірно, трималися від них осторонь через національну гордість та релігійні упередження (Бут. 43:32; 46:34; Вих. 1:11—14). Будучи чужинцями в єгипетському краю, ізраїльтяни зазнавали чимало страждань. Тому Єгова очікував, що вони ставитимуться до чужинців, котрі жили з ними, як до корінних жителів (Лев. 19:33, 34).

 5. Що допоможе нам наслідувати добре ставлення Єгови до іноземців?

⁵ Сьогодні Єгова також ставиться з добротою до іноземців, які відвідують наші зібрання (Повт. 10:17—19; Мал. 3:5, 6). Якщо ми роздумуємо про їхні труднощі, як-от про дискримінацію і мовний бар’єр, то намагатимемося виявляти до них доброту і чуйність (1 Пет. 3:8).

6, 7. З чого видно, що християни першого століття навчилися долати глибоко вкорінені упередження?

⁶ Християни першого століття навчилися долати глибоко вкорінені упередження, поширені серед юдеїв. У П’ятидесятницю 33 року н. е. християни, які мешкали в Єрусалимі, виявляли гостинність новонаверненим з різних країв (Дії 2:5, 44—47). Сердечна турбота християн з євреїв про їхніх одновірців з інших місцевостей показувала, що вони розуміють, в чому полягає «гостинність», тобто «доброта до сторонніх».

⁷ Але тимчасом, як до раннього християнського збору приєднувалося дедалі більше учнів, дехто з них почав відчувати на собі дискримінацію. Грекомовні юдеї нарікали, що до їхніх вдів ставляться несправедливо (Дії 6:1). Для вирішення цього питання апостоли призначили сімох чоловіків, які повинні були дбати про потреби кожного. Усі семеро мали грецькі імена, і з цього можна зробити висновок, що апостоли старалися послабити напруження, яке могло існувати серед ранніх християн через їхнє різне походження (Дії 6:2—6).

8, 9. а) Як побачити, чи немає в нас упередження або національної гордості? б) Що нам потрібно викоренити зі свого серця? (1 Пет. 1:22).

⁸ Наша культура дуже впливає на всіх нас, навіть якщо ми цього не усвідомлюємо (Рим. 12:2). Крім того, ми іноді чуємо, як сусіди, співпрацівники або однокласники зневажливо висловлюються про людей іншого походження, національності або раси. Якою мірою ми піддаємося таким упередженим поглядам? Як ми реагуємо, коли хтось жартує про нашу національність, можливо, перебільшуючи певні особливості нашої культури?

⁹ Протягом деякого часу апостол Петро мав упередження до неєвреїв, але поступово він викоренив ці негативні погляди зі свого серця (Дії 10:28, 34, 35; Гал. 2:11—14). Ми теж, помітивши в собі будь-яку ознаку упередженості або національної гордості, повинні докладати свідомих зусиль, щоб викоренити ці схильності з нашого серця. (Прочитайте 1 Петра 1:22.) Нам варто замислитися над тим, що ніхто з нас не заслуговує спасіння; всі ми недосконалі, незалежно від національності (Рим. 3:9, 10, 21—24). Хіба є в нас підстави почуватися вищими від будь-кого іншого? (1 Кор. 4:7). Потрібно мати такий же погляд, як в апостола Павла, який нагадав помазаним християнам, що вони «більше не сторонні й не чужинці, а... члени сім’ї Бога» (Еф. 2:19). Якщо ми з усіх сил намагаємося долати упереджене ставлення до людей іншого походження, то це допоможе нам одягатися в нову особистість (Кол. 3:10, 11).

10, 11. Як Боаз наслідував ставлення Єгови до сторонніх у своїх стосунках з моавітянкою Рут?

¹⁰ Безперечно, Боаз наслідував ставлення Єгови до сторонніх у своїх стосунках з моавітянкою Рут. Коли він прийшов оглянути свої поля під час жнив, то відразу помітив серед своїх женців працьовиту чужинку, яка підбирала колоски. Почувши, що вона перед тим попросила дозволу збирати їх, хоча і так мала на це повне право, Боаз великодушно дозволив їй підбирати колоски навіть поміж снопами. (Прочитайте Рут 2:5—7, 15, 16.)

¹¹ З розмови, яка відбулася пізніше, видно, що Боаз піклувався про Рут і розумів, що вона як чужинка була у важкому становищі. Насамперед він запропонував їй триматися його робітниць, щоб їй не дошкуляли чоловіки, які працювали на полі. Він навіть подбав, щоб вона мала достатньо їжі та води, як і його наймані робітники. До того ж він не розмовляв зверхньо з цією бідною чужинкою, а, навпаки, заспокоїв її (Рут 2:8—10, 13, 14).

12. Який позитивний вплив може справляти доброта на тих, хто недавно переїхав з інших країн?

¹² Боаза не лише зворушила саможертовна любов Рут до її свекрухи Ноомі, але й вразило те, що вона почала поклонятися Єгові. Доброта Боаза була, по суті, виявом відданої любові Єгови до жінки, яка «прийшла шукати притулку» «під крилами» Бога Ізраїля (Рут 2:12, 20; Присл. 19:17). Подібно й сьогодні, своїм добрим ставленням ми можемо допомагати «усіляким людям» знайти правду і відчути, як сильно їх любить Єгова (1 Тим. 2:3, 4).

13, 14. а) Чому нам потрібно вітати сторонніх у Залі Царства? б) Що робити, коли вам незручно підходити до людей з іншої культури?

¹³ Ми виявляємо доброту до тих, хто недавно переїхав з інших країн, коли сердечно вітаємо їх у Залі Царства. Іноді такі люди соромляться і ні до кого не підходять. Через своє виховання або соціальний статус вони, можливо, почуваються нижчими від людей іншої національності або раси. Отже, ми маємо першими від усього серця щиро цікавитися ними. Якщо вашою мовою доступна програма JW Language, за її допомогою ви можете навчитися вітати іноземців їхньою рідною мовою. (Прочитайте Філіппійців 2:3, 4.)

¹⁴ Вам може бути незручно підходити до людей з іншої культури. Щоб подолати такі почуття, ви могли б розповісти їм щось про себе. Можливо, невдовзі ви зрозумієте, що маєте більше спільного, ніж відмінностей — реальних чи надуманих. Ви побачите, що в кожній культурі є позитивні і негативні сторони.

15. Як ми можемо ліпше зрозуміти тих, хто пристосовується до життя в новій країні?

¹⁵ Як ви можете допомогти іншим затишно почуватися в зборі? Спитайте себе: «Як я хотів би, щоб до мене ставилися, якби приїхав за кордон?» (Матв. 7:12). Виявляйте терпіння до тих, хто пристосовується до життя в новій країні. Спочатку ви можете не до кінця розуміти їхнє мислення чи поведінку. Але не вважайте, що вони мають влитися у вашу культуру. Чому б не приймати їх такими, якими вони є? (Прочитайте Римлян 15:7.)

16, 17. а) Як нам ближче познайомитися з людьми, які належать до іншої культури? б) Яку допомогу ми можемо надати іноземцям у нашому зборі?

¹⁶ Нам буде легше спілкуватися з іноземцями, якщо ми намагаємося більше дізнатися про їхню країну і культуру. Можна виділити час на сімейному поклонінні, щоб довідатися про народи, представники яких є в нашому зборі або місцевості. Також можна ближче познайомитися з такими людьми, якщо запросити їх до себе в гості. Єгова «відкрив двері віри для інших народів». Чи можемо й ми відкрити двері свого дому для «чужинців», що є нашими одновірцями? (Дії 14:27; Йова 31:32, прим.; Гал. 6:10).

¹⁷ Проводячи час із тими, хто переїхав у нашу країну, ми краще зрозуміємо, скільки зусиль вони докладають, щоб пристосуватися до нашої культури. Можливо, ми побачимо, що вони потребують допомоги у вивченні мови. Крім того, ми могли б порадити їм звернутися в місцеві установи, які допоможуть їм знайти належне житло і роботу. Така ініціатива з нашого боку може виявитися дуже цінною для братів і сестер (Присл. 3:27).

18. Який приклад щодо виявлення поваги і вдячності можуть наслідувати іммігранти?

¹⁸ Звичайно, іммігрантам варто докладати зусиль, щоб пристосуватися до культури нової країни. Чудовий приклад у цьому подала Рут. По-перше, вона виявила повагу до звичаїв чужого краю, коли попросила дозволу підбирати колоски (Рут 2:7). Рут не вважала, що й так має на це право або що інші їй щось винні. По-друге, вона не забувала дякувати за виявлену їй доброту (Рут 2:13). Маючи такий склад розуму, іммігрантам легше буде здобути повагу місцевих жителів і одновірців.

19. Які в нас є підстави сердечно приймати сторонніх?

¹⁹ Ми радіємо, що Єгова, виявляючи свою незаслужену доброту, дозволяє людям будь-якого походження почути добру новину. У своїй рідній країні вони могли й не мати нагоди вивчати Біблію або вільно спілкуватися з народом Єгови. А тепер, коли в них є можливість спілкуватися з нами, ми маємо допомагати їм, щоб вони не почувалися серед нас чужинцями. Навіть якщо ми не завжди в стані надати їм матеріальну чи практичну допомогу, своєю добротою до них ми віддзеркалюємо любов Єгови. Тож наслідуймо Бога, сердечно приймаючи сторонніх (Еф. 5:1, 2).