Єгова любить тих, хто витривало приносить плід

1, 2. а) Чому нас підбадьорюють ті, хто вірно проповідує в території, де люди байдужі до біблійної звістки? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.) б) Що сказав Ісус про проповідування в «рідних краях»? (Дивіться примітку.)

СЕРЖО ТА ОЛІНДА служать піонерами у США. І чоловіку, і дружині вже за 80. Останнім часом їм важко ходити, бо в них хворі ноги. Проте вже багато десятиліть вони виходять на людну площу міста о сьомій годині ранку. Сержо та Олінда пропонують біблійну літературу перехожим біля автобусної зупинки. Більшість людей не звертає на них уваги, але вони залишаються на місці, усміхаючись тим, хто дивиться на них. Опівдні це подружжя повільно повертається додому. Наступного ранку о сьомій годині Сержо та Олінда знову приходять на площу. І так вони проповідують звістку про Царство шість днів на тиждень з року в рік.

² Подібно до Сержо та Олінди, чимало вірних братів і сестер по всьому світі вже десятки років проповідують у рідних краях, де люди байдужі до біблійної звістки. Якщо у вас така сама ситуація, ви заслуговуєте щирої похвали за свою витривалістьa. Ваша стійкість у служінні Єгові неабияк підбадьорює багатьох одновірців, навіть досвідчених. Ось що кажуть районні наглядачі: «Коли я співпрацюю з такими вірними братами і сестрами в служінні, їхній приклад додає мені сил». «Їхня вірність заохочує мене залишатися стійким і сміливо виконувати своє служіння». «Їхній приклад зігріває моє серце».

 3. Які три запитання ми розглянемо і чому?

³ Щоб рішучіше виконувати проповідницьку працю, яку нам доручив Ісус, ми розглянемо відповіді на три запитання: чому іноді ми можемо почуватися знеохоченими? Як ми можемо приносити плоди? Що нам допоможе і далі витривало приносити плід?

 4. а) Як вплинула на Павла ворожість з боку більшості юдеїв? б) Чому Павло так почувався?

⁴ Якщо ви колись почувалися знеохоченими через те, що проповідували в території, де люди байдужі до біблійної звістки, то розумієте почуття апостола Павла. Він проповідував приблизно 30 років і допоміг багатьом людям стати учнями Христа (Дії 14:21; 2 Кор. 3:2, 3). Однак йому не вдалося навернути до правдивого поклоніння багатьох юдеїв. Більшість юдеїв навідріз відмовлялася слухати Павла, а дехто навіть переслідував його (Дії 14:19; 17:1, 4, 5, 13). Як така ворожість з боку юдеїв вплинула на Павла? Він відверто визнав: «Як учень Христа, кажу правду... серце моє сповнене великої журби та невпинного болю» (Рим. 9:1—3). Чому Павло так почувався? Він вкладав серце в проповідницьку працю. Цей апостол проповідував юдеям тому, що щиро турбувався про них. Тож Павлу було боляче бачити, як вони відкидають Боже милосердя.

 5. а) Що спонукує нас проповідувати ближнім? б) Чому не дивно, що іноді ми почуваємося знеохоченими?

⁵ Подібно до Павла ми проповідуємо людям тому, що щиро турбуємося про них (Матв. 22:39; 1 Кор. 11:1). З власного досвіду ми знаємо, що на тих, хто вирішує служити Єгові, чекають рясні благословення. Роздумуючи про людей на нашій території, ми кажемо собі: «Як би мені хотілося допомогти їм зрозуміти, що́ вони втрачають!» Тому ми не перестаємо заохочувати їх пізнати правду про Єгову і його намір щодо людства. По суті, ми кажемо людям, яким проповідуємо: «Ми принесли вам чудовий подарунок. Будь ласка, прийміть його». Коли люди відмовляються прийняти цей подарунок, наше серце «сповнене... болю». Такі почуття вказують не на брак віри, а на те, що ми вкладаємо серце в працю проповідування. Тож ми залишаємося витривалими, хоча інколи почуваємося знеохоченими. Багато з нас погодиться зі словами Елени, яка понад 25 років служить піонеркою. Вона каже: «Мені важко проповідувати. Усе ж я хочу виконувати саме цю працю».

 6. Яке запитання ми розглянемо і як ми це зробимо?

⁶ Чому ми впевнені, що наше служіння може бути плідним, хоч би де ми проповідували? Щоб відповісти на це важливе запитання, ми розглянемо два приклади Ісуса, в яких він говорив про необхідність приносити плоди (Матв. 13:23). Перший приклад про виноградну лозу.

 7. а) Кого зображає «виноградар», «виноградна лоза» і «гілки»? б) На яке запитання ми хочемо знайти відповідь?

⁷ Прочитайте Івана 15:1—5, 8. Зверніть увагу, що́ сказав Ісус своїм апостолам: «Якщо ви постійно приносите багато плодів і показуєте, що ви мої учні, то мій Батько прославляється». Ісус назвав Єгову «виноградарем», себе «правдивою виноградною лозою», а учнів «гілками»b. А що тоді зображають плоди, які мають приносити Христові послідовники? У цьому прикладі Ісус прямо не говорить, що є плодами, але він згадує важливу подробицю, яка допоможе нам дати відповідь на це запитання.

 8. а) Чому плодами з Ісусового прикладу не можуть бути нові учні? б) Що можна сказати про всі вимоги Єгови?

⁸ Говорячи про свого Батька, Ісус сказав: «Кожну гілку на мені, яка не приносить плодів, він відрізає». Іншими словами, Єгова вважає нас своїми служителями, лише якщо ми приносимо плоди (Матв. 13:23; 21:43). Отже, в цьому прикладі плодами, які має приносити кожен християнин, не можуть бути нові учні (Матв. 28:19). Інакше вірні Свідки, яким через байдужість людей не вдається допомогти комусь стати Ісусовим учнем, нагадували б неплідні гілки з цього прикладу. А це немислимо! Чому? Тому що ми не можемо змусити людей стати учнями Христа. Єгова — Бог любові, і він не відкинув би своїх служителів за те, що вони не зробили чогось неможливого. Адже Єгова вимагає від нас тільки те, що нам під силу (Повт. 30:11—14).

 9. а) Участь в якій діяльності показує, що ми приносимо плоди? б) Який приклад ми розглянемо і чому?

⁹ Що ж тоді є плодами, які ми маємо приносити? Безперечно, плоди повинні зображати діяльність, в якій кожен з нас може брати участь. Участь в якій діяльності показує, що ми приносимо плоди? У проповідуванні доброї новини про Боже Царствоc (Матв. 24:14). Ісусів приклад про сіяча підтверджує цю думку. Тож тепер ми розглянемо цей другий приклад.

10. а) Що представляє насіння і ґрунт у цьому прикладі? б) Які плоди приносить стебло пшениці?

¹⁰ Прочитайте Луки 8:5—8, 11—15. У прикладі про сіяча насіння — це «Боже слово», або звістка про Царство. Ґрунт зображає символічне серце людини. Насіння, яке впало на добрий ґрунт, пустило коріння і проросло, а тоді з нього виросло, скажімо, пшеничне стебло. Потім воно «принесло плоди у 100 разів більше, ніж було посіяно». Але які плоди приносить стебло пшениці? Чи воно приносить маленькі нові стебельця? Ні. На стеблі утворюється нове насіння, з якого зрештою можуть вирости інші стебла. У цьому прикладі одна насінина принесла сотні зерен. Як це стосується нашого служіння?

11. а) Як приклад про сіяча стосується нашого служіння? б) Як ми приносимо плоди, тобто нове насіння Царства?

¹¹ Для порівняння, уявімо, що багато років тому хтось зі Свідків або наші християнські батьки розповіли нам добру новину про Царство. Вони дуже зраділи, коли помітили, що наші серця відгукуються на подібну до насіння звістку про Царство. Так само як насіння в Ісусовому прикладі залишилося в доброму ґрунті, звістка, яку ми прийняли, залишилася в нашому серці. У результаті подібна до насіння звістка про Царство пустила коріння і з неї, так би мовити, виросло пшеничне стебло, яке з часом змогло приносити плоди. І так само як плодами, котрі приносить стебло пшениці, є не маленькі нові стебельця, а нове насіння, плодами, які приносимо ми, є не нові учні, а нове насіння Царстваd. Як ми приносимо ці плоди, тобто нове насіння Царства? Щоразу, коли ми так або інакше проголошуємо звістку про Царство, ми, образно кажучи, розсіваємо насіння, яке було посіяне в нашому серці (Луки 6:45; 8:1). Отже, з цього прикладу ми беремо для себе урок: якщо ми невпинно проголошуємо звістку про Царство, то «витривало принос[имо] плід».

12. а) Чого ми вчимося з Ісусових прикладів про виноградну лозу і сіяча? б) Як це впливає на вас?

¹² Чого ми вчимося з Ісусових прикладів про виноградну лозу і сіяча? Ці приклади допомагають нам зрозуміти, що наша здатність приносити плоди не залежить від того, як люди в нашій території відгукуються на біблійну звістку. Вона залежить від того, чи ми вірно виконуємо проповідницьку працю. Подібну думку висловив Павло, коли сказав: «Кожен отримає нагороду згідно зі своєю працею» (1 Кор. 3:8). Ми отримуємо нагороду за свою працю, а не за її результати. Матильда, яка вже 20 років служить піонеркою, каже: «Як же приємно, що Єгова винагороджує нас за наші зусилля!»

13, 14. Чому, згідно з Римлян 10:1, 2, Павло продовжував проповідувати тим, хто відкидав звістку про Царство?

¹³ Що нам допоможе і далі витривало приносити плід? Як ми вже побачили, Павло почувався знеохоченим через те, що юдеї відкидали звістку про Царство. Незважаючи на це, він продовжував проповідувати їм. Зверніть увагу, що про свої почуття до юдеїв Павло пізніше написав у листі до християн у Римі: «Я від усього серця бажаю, щоб вони спаслися, і благаю про це Бога. Свідчу їм, що вони намагаються ревно служити Богові, але їхня ревність не узгоджується з точним знанням про нього» (Рим. 10:1, 2). Чому він продовжував своє служіння?

¹⁴ По-перше, Павло пояснив, з яких спонук він і далі проповідував юдеям. Павло бажав від усього серця, щоб принаймні деякі юдеї спаслися (Рим. 11:13, 14). По-друге, Павло сказав, що благав Бога, щоб він допоміг деяким юдеям прийняти звістку про Царство. По-третє, Павло додав: «Вони намагаються ревно служити Богові». Він бачив у людях схильність до чогось доброго. Павло знав, що завдяки належній ревності щира людина може стати ревним учнем Христа.

15. Як нам наслідувати Павла? Наведіть приклади.

¹⁵ Як нам наслідувати Павла? По-перше, завжди щиро бажаймо знайти тих, хто «схильний прийняти правду, яка веде до вічного життя». По-друге, в молитві благаймо Єгову відкрити серце щирим людям (Дії 13:48; 16:14). Сільвана, яка служить піонеркою приблизно 30 років, каже: «Перш ніж підійти до будинку на своїй території, я прошу Єгову, щоб він наділив мене позитивним мисленням». Крім того, просімо в Бога, щоб ангели скерували нас до щиросердих людей (Матв. 10:11—13; Об’яв. 14:6). Ось що говорить Роберт, який понад 30 років служить піонером: «Дуже захопливо співпрацювати з ангелами, які знають, що відбувається в житті людей, до котрих ми приходимо». По-третє, стараймося бачити в людях схильність до чогось доброго. Карл, старійшина, який охрестився понад 50 років тому, ділиться: «Я шукаю найменшу ознаку, яка б свідчила про щирість людини. Це може бути її усмішка, добрий погляд або щире запитання». Безперечно, подібно до Павла, ми можемо приносити плід з витривалістю.

16, 17. а) Чого ми можемо навчитися з вказівки, записаної в Екклезіаста 11:6? б) Поясніть на прикладі, як наша проповідницька праця може впливати на тих, хто спостерігає за нами.

¹⁶ Навіть якщо на перший погляд здається, що звістка про Царство не торкається сердець людей, ми не повинні применшувати впливу нашої проповідницької праці. (Прочитайте Екклезіаста 11:6.) Щоправда, чимало людей не слухають нас, але вони спостерігають за нами. Вони помічають наш охайний одяг, ввічливу поведінку і приємну усмішку. Згодом наша поведінка може допомогти комусь зрозуміти, що його негативна думка про нас була неправильною. І в цьому переконалися згадані на початку Сержо та Олінда.

¹⁷ Сержо розповідає: «Через хворобу ми деякий час не виходили на площу. Коли ми знову туди прийшли, перехожі запитували нас: “Що трапилося? Нам вас не вистачало”». А Олінда з усмішкою додає: «Водії автобусів махали нам, і дехто з них зі свого місця вигукував: “Добру справу робите!” Вони навіть просили в нас журнали». На превелике здивування цієї пари, один чоловік зупинився біля їхнього стенда, дав їм букет квітів і подякував за їхню працю.

18. Чому ми хочемо витривало приносити плід?

¹⁸ Безсумнівно, якщо ми сіємо насіння Царства, не даючи «відпочинку своїй руці», то робимо цінний внесок у працю «свідчення всім народам» (Матв. 24:14). А головне, ми відчуваємо велику радість, бо знаємо, що Єгова нас схвалює. Він любить усіх тих, хто витривало приносить плід!