Вони виконували волю Єгови

Розсудлива жінка відвертає нещастя

РОЗУМНА жінка одружена з нікчемним чоловіком — власне такою була ситуація Авіґаїл і Навала. Авіґаїл — жінка «доброго розуму та вродлива». На противагу їй Навал — «жорстокий та злочинний» (1 Самуїла 25:3). Через події, які розгорнулися навколо цих несумісних подружніх партнерів, їхні імена назавжди ввійшли в Біблійну історію. Подивімося чому.

Недооцінена послуга

Це сталося в XI сторіччі до н. е. Давид був помазаний на майбутнього царя Ізраїлю, але, замість правити, він утікав. Цар Саул, який ще був при владі, вирішив знищити його. У результаті Давид був змушений жити в бігах. Разом з коло 600 товаришами він кінець кінцем знайшов сховок у пустелі Паран, на південь від Юди, убік Сінайської пустині (1 Самуїла 23:13; 25:1).

Перебуваючи там, вони зустрілися з пастухами чоловіка, на ім’я Навал. Цей заможний нащадок Калева, котрий мав 3000 овець і 1000 козлів, стриг своїх овець у Кармелі, місті, що лежало на південь від Хеврона й, можливо, лише за 40 кілометрів від Парануa. Давид і його люди допомагали Наваловим пастухам охороняти їхні отари від злодіїв, які тинялися по пустелі (1 Самуїла 25:14—16).

Тим часом у Кармелі почалася стрижка овець. Це була така ж святкова подія для скотаря, як збирання врожаю для рільника. У цей період також виявлялася великодушна щедрість, бо власники овець винагороджували тих, хто працював для них. Тому, посилаючи десятьох чоловіків до міста Кармел, щоб попросити у Навала харчів як заплату за службу при його отарах, Давид не виявив жодної зухвалості (1 Самуїла 25:4—9).

Відповідь Навала аж ніяк не виявляла його щедрості. «Хто такий Давид?» — почав глумитися він. Відтак, натякаючи на те, що Давид зі своїми людьми є всього-на-всього збіглими слугами, він запитав: «[Чи] я візьму хліб свій і воду свою та зарізане, що нарізав я для своїх стрижіїв, та й дам людям, яких не знаю, звідки то вони?» Коли Давид почув про це, то сказав своїм людям: «Припережіть кожен меча свого!» Коло 400 чоловіків підготувалися до бою (1 Самуїла 25:10—13).

Розсудливість Авіґаїл

Навалова дружина Авіґаїл почула про образливі слова свого чоловіка. Можливо, їй не раз доводилося клопотатися і виступати в ролі примирительки через Навала. У всякому разі Авіґаїл почала негайно діяти. Нічого не кажучи Навалові, вона зібрала дарунки — включаючи п’ятьох овець і велику кількість харчів — та вийшла назустріч Давидові в пустелю (1 Самуїла 25:18—20, Хом.).

Коли Авіґаїл побачила Давида, то відразу впала ниць перед ним. «Нехай же пан мій не кладе свого серця на цього негідного чоловіка, на Навала,— благала вона його.— Оце дарунок, якого принесла твоя невільниця своєму панові, буде даний хлопцям, що служать моєму панові». Вона додала: «[Нехай] це [справа з Навалом] не буде тобі на спотикання та на спокусу серця мого пана». Єврейське слово, перекладене тут як «спотикання», вказує на докори сумління. Отже, Авіґаїл застерегла Давида проти нерозсудливого вчинку, в якому він міг пізніше розкаюватися (1 Самуїла 25:23—31).

Давид послухався Авіґаїл. «Благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття крови,— сказав він їй.— Коли б ти була не поспішила, і не прийшла назустріч мені, то до світла ранку Навалові не зоставлено б навіть те, що мочиться до стіни!»b (1 Самуїла 25:32—34).

Уроки для нас

Ця біблійна розповідь показує, що немає нічого поганого в тому, коли побожна жінка при потребі бере належну ініціативу у свої руки. Авіґаїл діяла всупереч бажанням свого чоловіка Навала, але Біблія не засуджує її за це. Навпаки, вона хвалить Авіґаїл як розважливу й розсудливу жінку. Беручи ініціативу в такій критичній ситуації, Авіґаїл багатьом врятувала життя.

Хоча в загальному дружина повинна виявляти дух побожної покірності, вона може цілком доречно не погодитися зі своїм чоловіком, коли йдеться про справедливі принципи. Звичайно, вона повинна підтримувати ‘лагідний і спокійний дух’, а також не може діяти незалежно, керуючись злістю, гордістю або бунтарством (1 Петра 3:4, Дерк.). А втім, благочестива дружина не повинна піддаватися тискові свідомо робити щось вкрай нерозсудливе або те, чим порушуються біблійні принципи. Отже, розповідь про Авіґаїл дає вагому підставу заперечити тим, хто твердить, що в Біблії жінки зображені рабинями.

Ця розповідь також вчить нас про самовладання. Інколи Давид повністю виявляв цю рису. Наприклад, він не хотів вбивати мстивого царя Саула, хоча мав зручну нагоду зробити це і до того ж Саулова смерть принесла б Давидові спокій (1 Самуїла 24:2—7). На відміну від цього, коли Навал зневажливо відкинув Давида, той не стримався і поклявся вчинити помсту. Цей випадок є прямим застереженням для християн, які намагаються ‘не віддавати нікому злом за зло’. За будь-яких обставин вони повинні триматися Павлової поради: «Коли можливо, оскільки це від вас залежить, будьте з усіма людьми в мирі. Самих себе не відомщайте, любі, а дайте місце гніву» (Римлян 12:17—19, Хом.).

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 15]

Авіґаїл підносить дари Давидові.