Використовуй Боже Слово на благо собі та іншим

 1. Чому треба цілковито покладатися на Боже Слово?

ПЕРШ ніж зацікавлений почне брати участь у служінні, старійшини мають переконатися в тому, що він відповідає певним вимогам. Вони розглядають таке запитання: «Чи видно зі слів зацікавленої особи, що вона вважає Біблію натхненим Словом Бога?»a Ті, хто хоче бути вісником Царства,— по суті, всі Божі служителі, повинні показати, що цілковито довіряють Біблії. Чому? Завдяки впевненості в Божому Слові і вмінню послуговуватись ним у служінні ми зможемо допомагати іншим пізнавати Єгову й отримати спасіння.

 2. Чому нам слід «перебувати у тому, чого навчилися»?

² Апостол Павло наголосив на важливості Божого Слова, коли написав Тимофієві: «Перебувай у тому, чого навчився і в чому тебе переконали». Павло мав на увазі біблійні істини, які спонукали Тимофія повірити в добру новину. Ці істини мають подібний вплив на нас, і вони продовжують допомагати нам залишатися «мудрими, і завдяки цьому... отримати спасіння» (2 Тим. 3:14, 15). Ми часто використовуємо подальші Павлові слова, аби показати людям, що Біблія походить від Бога. Але як ще ми можемо черпати користь зі слів, записаних у 2 Тимофія 3:16? (Прочитайте). Розгляньмо цей вірш детальніше. Так ми поглибимо свою впевненість у тому, що всі вчення Єгови «слушні» (Пс. 119:128).

3—5. а) Як люди відреагували на Петрову промову в П’ятидесятницю і чому? б) Завдяки чому багато хто у Фессалоніках прийняв правду? в) Що вражає людей, яким ми проповідуємо?

³ Ісус сказав ізраїльському народу: «Я посилаю до вас пророків, мудреців і наставників» (Матв. 23:34). Він говорив про своїх учнів, яких навчав використовувати Писання в служінні. В П’ятидесятницю 33 року н. е. один з цих «наставників», апостол Петро, виголосив промову перед величезним натовпом у Єрусалимі і процитував кілька уривків з Єврейських Писань. Почувши, як Петро застосовує ці слова, чимало слухачів були «вражені до глибини серця» та покаялися у своїх колишніх гріхах. Того дня приблизно три тисячі осіб отримали Боже прощення і стали християнами (Дії 2:37—41).

⁴ Інший наставник, апостол Павло, проповідував добру новину за межами Єрусалима. Наприклад, у македонському місті Фессалоніки він навчав у синагозі. Три суботи апостол «вів з присутніми обговорення на основі Писань. Він пояснював і доводив з Писань, що Христу необхідно було постраждати і воскреснути з мертвих». Чого він досягнув? «Декотрі з них [юдеїв] стали віруючими», а також повірило «дуже багато греків» (Дії 17:1—4).

⁵ Сьогодні Божі служителі використовують Біблію у служінні, і це вражає багатьох людей. Якось наша сестра в Швейцарії прочитала чоловікові біблійний вірш, після чого він її запитав: «З якої ви релігії?» Вона відповіла: «Ми Свідки Єгови». Почувши це, господар сказав: «Чому я одразу не здогадався? Хто ще, окрім Свідків Єгови, може прийти до мого дому, щоб читати Біблію?»

6, 7. а) Як тим, хто навчає в зборі, вміло послуговуватись Біблією? б) Чому вкрай важливо ефективно користуватися Святим Письмом під час домашніх біблійних вивчень?

⁶ Як найліпше використовувати Біблію, коли ми навчаємо інших? Якщо ти маєш честь навчати збір зі сцени, послуговуйся Біблією. Замість того щоб переказувати ключові вірші або зачитувати їх з роздруківки чи з електронного пристрою, відкривай Біблію і читай прямо з неї, заохочуючи слухачів робити те саме. До того ж приділяй час, щоб пояснити присутнім значення біблійних віршів і те, як вони допоможуть їм наблизитися до Єгови. Не варто розповідати складних прикладів і випадків, мета яких лише розважити аудиторію, натомість використовуй час для роз’яснення Божого Слова.

⁷ Про що слід пам’ятати, коли ми проводимо біблійні вивчення? Вивчаючи з зацікавленим християнські публікації, ми маємо бути уважними, щоб не забувати про біблійні посилання. Заохочуймо учня читати наведені вірші і допомагаймо йому збагнути їхнє значення. Як це робити? Не вдаваймося до довгих пояснень, перетворюючи вивчення на низку лекцій, краще заохочуймо зацікавленого висловлювати свою думку. Замість того щоб говорити учневі, у що вірити і як поводитись, нам треба ставити добре продумані запитання, щоб допомогти йому дійти власного висновкуb.

 8. Яку внутрішню боротьбу вів Павло?

⁸ На старійшинах збору лежить обов’язок напучувати тих, хто «ходить у гріху», тобто докоряти їм (1 Тим. 5:20; Тита 1:13). Але важливо докоряти і собі. Павло був зразковим християнином, який мав чисте сумління (2 Тим. 1:3). І все ж він написав: «Бачу, що в моєму тілі діє інший закон, який воює проти закону мого розуму й веде мене в полон закону гріха». Розглянувши контекст цих слів, ми ліпше зрозуміємо, яку боротьбу довелось вести Павлові, щоб контролювати свої грішні схильності. (Прочитайте Римлян 7:21—25).

9, 10. а) З якими слабкостями, мабуть, боровся Павло? б) Як Павло, ймовірно, боровся з гріхом?

⁹ Які слабкості намагався подолати Павло? Хоча апостол не називає їх, у своєму листі до Тимофія він писав, що був «зухвалою людиною» (1 Тим. 1:13). До свого навернення Павло жорстоко поводився з християнами. Про свої почуття до Христових послідовників він сказав: «Я... сильно на них розлютився» (Дії 26:11). Павло навчився тримати себе в руках, але іноді він мусив докладати наполегливих зусиль, щоб контролювати свої почуття і слова (Дії 15:36—39). Що йому допомогло?

¹⁰ У листі до коринфян Павло описує метод боротьби, який використовував, щоб докоряти собі. (Прочитайте 1 Коринфян 9:26, 27). Він, так би мовити, бив свою грішну сутність цілеспрямованими духовними ударами. Найімовірніше, він шукав поради в Писанні, благав Єгову допомогти йому застосовувати їх і старався поліпшитисьc. Ми можемо наслідувати його приклад, бо ведемо подібну боротьбу з недосконалими схильностями.

11. Як «перевіряти» себе, аби впевнитись, що ми дійсно йдемо дорогою правди?

¹¹ Ніколи не ставаймо самовдоволеними у служінні. Натомість «перевіряймо» себе, аби впевнитись, що ми дійсно йдемо дорогою правди (2 Кор. 13:5). Коли читаємо такі біблійні вірші, як Колосян 3:5—10, мудро запитати себе: «Чи я докладаю зусиль, щоб умертвляти свої грішні схильності, і чи тримаюся високих моральних норм? Чи я негайно закриваю в Інтернеті сторінку з непристойним зображенням, чи, навпаки, шукаю веб-сайти, які містять неморальну інформацію?» Застосовуючи поради з Божого Слова у своєму особистому житті, ми зможемо «пильнувати та бути тверезими» (1 Фес. 5:6—8).

12, 13. а) Чого ми хочемо досягти, коли намагаємося виправити ситуацію, і як нам наслідувати приклад Ісуса? б) Якої мови слід уникати, залагоджуючи стосунки з іншими?

¹² Грецьке слово, перекладене як «виправляти», означає «покращувати, виправляти, приводити до належного, праведного стану». Іноді нам доводиться виправляти ситуацію, коли хтось неправильно зрозумів наші слова або вчинки. Приміром, юдейські релігійні провідники нарікали, що Ісус був добрий до «збирачів податків та грішників». Ісус відповів: «Лікар потрібний не здоровим, а хворим. Тож ідіть і навчіться, що́ означає: “Я хочу милосердя, а не жертви”» (Матв. 9:11—13). Він терпеливо і лагідно пояснював Божі слова всім. Тому смиренні люди пізнавали Єгову як «Бога милосердного, і милостивого, довготерпеливого, і многомилостивого та правдивого» (Вих. 34:6). Завдяки тому що Ісус намагався виправити мислення людей, багато хто повірив у добру новину.

¹³ Ми маємо наслідувати Ісусів приклад у тому, як допомагати іншим. Скажімо, в роздратуванні хтось може різко сказати: «Я хочу з’ясувати з тобою стосунки». Але такий підхід не узгоджується зі словами, що містяться в 2 Тимофія 3:16. «Усе Писання» не дає права різко говорити з іншими. Гостра критика часто завдає сильного болю, наче «коле мечем», і рідко приносить користь (Прип. 12:18).

14—16. а) Як старійшини виправляють, коли інші потребують допомоги у вирішенні своїх проблем? б) Чому важливо використовувати Святе Письмо у вихованні дітей?

¹⁴ Чому для «виправлення» необхідні терпеливість і доброта? Уявімо, що подружня пара, яка частенько сперечається, попросила в старійшини допомоги. Що буде робити старійшина? Він не ставатиме на жодну зі сторін, а розгляне з парою біблійні принципи, як-от ті, що обговорюються в 3-му розділі книжки «Секрет сімейного щастя». Під час розмови чоловік і дружина можуть подумати, як їм повнішою мірою застосовувати ці поради. Згодом старійшина поцікавиться, чи поліпшилась ситуація, і при потребі запропонує більше допомоги.

¹⁵ А як батькам «виправляти» дітей, щоб зміцнювати їх духовно? Припустімо, ти хочеш допомогти своїй доньці-підлітку уникати сумнівного товариства. Спочатку з’ясуй факти. Потім, якщо є підстава хвилюватися, поговори з нею, використовуючи, наприклад, думки з книжки «Запитання молодих людей. Практичні поради», том 2. Після того проводь з донькою більше часу. Крім того, під час служіння чи сімейного відпочинку ти можеш поспостерігати за нею, щоб зрозуміти, яке в неї мислення. Якщо ти поводишся з донькою терпеливо і по-доброму, вона відчує твій щирий інтерес, скоріш за все, прислухається до твоєї поради і не прийматиме неправильних рішень у своєму житті.

¹⁶ Виявляючи терпеливість і доброту, ми можемо підбадьорювати тих, хто переживає за своє здоров’я, пригнічений через втрату роботи або спантеличений певними біблійними вченнями. Якщо народ Єгови буде використовувати Боже Слово для виправлення, то отримає велику користь.

17. Чому нам слід приймати виховні заходи з вдячністю?

¹⁷ «Жодні виховні заходи спочатку не здаються чимось радісним, а радше завдають смутку, однак пізніше навченим через них приносять мирний плід — праведність» (Євр. 12:11). Більшість дорослих християн погодяться, що картання, яке вони отримували від своїх батьків, пішло їм на добро. Якщо ми приймаємо виховні заходи, які Єгова через старійшин застосовує до нас, то не зійдемо з дороги життя (Прип. 4:13).

18, 19. а) Чому порада, записана в Приповістей 18:13, важлива «для напоумлення в праведності»? б) До чого старійшини можуть спонукати грішника, якщо поводяться з ним лагідно і з любов’ю?

¹⁸ Вміння давати корисні поради — це мистецтво. Єгова каже християнам робити це «в праведності» (2 Тим. 3:16). Тому нам треба керуватися біблійними принципами. Один із таких принципів міститься в Приповістей 18:13: «Хто відповідає на слово, ще поки почув,— то глупота та сором йому». Тож, коли старійшинам доводиться говорити з тим, хто вчинив серйозний гріх, вони повинні ретельно дослідити справу, взявши до уваги всі деталі (Повт. 13:14). Лише тоді вони можуть напоумляти «в праведності».

¹⁹ До того ж Боже Слово вчить християнських старійшин виправляти інших «з лагідністю». (Прочитайте 2 Тимофія 2:24—26). Щоправда, хтось може стягнути докір на Єгову і завдати болю невинним людям. Все ж, якщо старійшина злиться, даючи пораду такій людині, то не допоможе їй. Коли ж старійшини наслідують Божу «добрість», вони можуть спонукати грішника до каяття (Рим. 2:4).

20. Які принципи батькам варто застосовувати у вихованні дітей?

²⁰ Щоб виховувати дітей, «використовуючи ті виховні заходи, які радить Єгова, і допомагаючи їм розвинути таке ж мислення, як у нього», батькам слід застосовувати біблійні принципи (Еф. 6:4). Приміром, що зробить батько, коли хтось розповість йому про погану поведінку сина? Перш ніж покарати його, батькові необхідно про все довідатись. У християнській сім’ї немає місця лютому гніву. «Єгова дуже ніжний у виявах почуттів та милосердний», і ті, хто має обов’язок виховувати дітей, намагаються виявляти такі ж риси (Як. 5:11).

21, 22. Якими словами ти описав би свої почуття до Слова Єгови, використовуючи Псалом 119:97—104?

²¹ Якось побожний чоловік пояснив, чому він любив закон Єгови. (Прочитайте Псалом 119:97—104). Досліджуючи його, він здобув мудрість, проникливість і розуміння. Коли той чоловік дотримувався Божих порад, то не ходив неправдивими дорогами, на яких інші зазнавали страждань. Для нього вивчення Писань приносило задоволення і втіху. Він постановив слухатися Божих законів все своє життя.

²² А ти цінуєш «усе Писання»? Якщо так, то твоя віра в те, що Бог здійснить свій намір, зростатиме. Його натхнені поради захищають тебе від грішних учинків, які ведуть до смерті. Вміло пояснюючи Біблію, ти допоможеш іншим стати на дорогу життя і залишатися на ній. Тож повною мірою використовуй «усе Писання», служачи всезнаючому і сердечному Богу Єгові.