Перемініться розумом та освітіть своє серце
«Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани» (ЕФЕСЯН 4:17).
1. Яку роль відіграє наш розум та серце?
РОЗУМ та серце є двома найдивовижнішими дарами, яких має людина. Хоч вони відповідають за незчисленну кількість функцій, у кожної особи вони унікальні. На нашу особистість, мову, поведінку, емоції та уявлення про цінності значно впливає те, як діє наш розум та серце.
2, 3. а) У якому значенні Біблія вживає слова «серце» та «розум»? б) Чому нам треба зважати як на серце, так і на розум?
2 У Біблії про «серце», в загальному, говориться як про рушійну силу, емоції та внутрішні почуття, а про «розум» — як про інтелект і здатність міркувати. Проте вони не є несумісними між собою. Наприклад, Мойсей заохочував ізраїльтян: «І візьмеш до серця свого [ти повинен згадувати у своєму розумі, НС; примітка], що Господь — Він Бог на небі» (Повторення Закону 4:39). Ісус сказав до книжників, що умишляли зле проти нього: «Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?» (Матвія 9:4; Марка 2:6, 7).
3 Це виявляє, що розум і серце тісно пов’язані між собою. Вони взаємодіють, часами додаючи одне одному сили для праці, неначе спаяна команда, однак часто між ними розгоряється боротьба — хто кого. (Матвія 22:37; порівняйте Римлян 7:23). З цієї причини, щоб здобути схвалення Єгови, ми не тільки повинні бути впевненими щодо стану нашого розуму й серця, але нам також потрібно навчати їх співпрацювати, йти в одному напрямку. Нам треба перемінитися розумом та освітити своє серце (Псалом 119:34; Приповістей 3:1).
Шлях, яким ходять народи
4. Як Сатана вплинув на розум і серце людей і які це має наслідки?
4 Сатана є майстром обману та зведення. Він знає: щоб здобути контроль над людьми, йому потрібно впливати на їхній розум і серце. Від самого початку людської історії він вживає тих чи інших заходів для того, щоб досягнути цього. Як наслідок, «ввесь світ лежить у злі» (1 Івана 5:19). Сатана так успішно вплинув на серце й розум людей по цілому світі, що Біблія говорить про них як про людей «лукавого та розпусного роду» (Филип’ян 2:15). Апостол Павло яскравою мовою описує стан серця і розуму цього спотвореного та перекрученого роду, і його слова є сьогодні попередженням для всіх нас. Наприклад, прочитайте, будь ласка, Ефесян 4:17—19 та порівняйте ці вірші зі словами Павла в Римлян 1:21—24.
5. Чому Павло дав ефесянам рішучу пораду?
5 Ми зможемо зрозуміти, чому Павло написав такі рішучі слова до християн в Ефесі, якщо пам’ятатимемо, що це місто було загальновідомим за його моральний занепад та язичеське ідолопоклонство. Хоч греки мали своїх відомих мислителів і філософів, здається, що грецька освіта зробила багатьох людей більш здатними чинити зло, і ця культура зробила їх лише більш витонченими в їхній розпусті. Павло до глибини душі турбувався про своїх співхристиян, які жили в такому оточенні. Він знав, що багато з них колись були світськими людьми і «проживали за звичаєм віку цього». Але тепер вони пізнали правду. Вони перемінилися розумом, а їхні серця стали освіченими. Понад усе інше Павло хотів, щоб вони «поводилися гідно покликання» (Ефесян 2:2; 4:1).
6. Чому нам потрібно взяти до уваги слова Павла?
6 Сьогодні панують подібні обставини. Ми також живемо у суспільстві спотворених цінностей, морального занепаду та фальшивої релігії. Багато з нас колись жили згідно з нормами теперішньої системи речей. Хтось інший з нас день у день перебуває серед світських людей. Дехто живе в родині, де панує світський дух. Тому нам необхідно усвідомити значення Павлових слів та взяти до уваги його пораду.
Марний та затьмарений розум
7. Що мав на увазі Павло, коли говорив про «марноту [їхнього] розуму»?
7 Для того щоб надати більшої ваги своєму перестереженню християн, щоб вони «більш не поводилися, як поводяться погани», Павло спершу згадав про «марноту [їхнього] розуму» (Ефесян 4:17). Що це означає? Слово «марнота», згідно з «Анкор Байбл» (англ.), «стосується порожнечі, неробства, суєти, нерозсудливості, безцільності й розладу». Отже, Павло підкреслював те, що популярність і слава грецького та римського світу, можливо, справляли глибоке враження, але гонитва за популярністю і славою була дійсно марною, нерозсудливою та безрезультатною справою. Тим, хто палко бажав популярності й слави, кінець кінцем, нічого не залишалося, але тільки крах та розчарування.
8. Чому світські зусилля є марними?
8 Світ має своїх інтелектуалів та свою еліту, у кого люди радяться з таких глибоких питань, як, приміром, походження та мета життя, а також доля людського роду. Але яке розуміння та керівництво пропонують вони? Атеїзм, агностицизм, теорія еволюції та безліч інших заплутаних та суперечних понять і теорій так само тримають людей у незнанні, як ритуали й забобони у минулому. Багато світських занять також, здавалося б, пропонують відносне задоволення і насичення. Люди говорять про успіхи і досягнення в науці, культурі, музиці, спорті, політиці тощо. Вони хапаються за скороминущі миттєвості слави. А втім, історичні літописи й мемуари рясніють іменами невідомих нам героїв. Усе це є не чим іншим, як тільки порожнечею, неробством, суєтою, нерозсудливістю, безцільністю і розладом.
9. На яких марних цілях багато хто зосереджує свою увагу?
9 Усвідомивши марноту таких зусиль, багато хто зосереджує свою увагу на користолюбних цілях — нагромадженні грошей та набуванні речей, що купляються за гроші,— і вони стають метою їхнього життя. Вони переконані, що щастя здобувається через добробут, майно та пошук насолод. Вони не тільки прикладають до цього всі свої розумові здібності, але й готові пожертвувати задля того всім — здоров’ям, сім’єю і навіть сумлінням. До яких наслідків це призвело? Замість того щоб дістати задоволення, вони «поклали на себе великі страждання» (1 Тимофія 6:10). Не дивно, що Павло заохочував співхристиян перестати поводитись так, як народи, оскільки такий спосіб мислення є марнотою.
10. У якому значенні люди світу «запаморочені розумом»?
10 Для того щоб виявити те, що світ не має нічого, вартого заздрощів або наслідування, Павло сказав, що «вони запаморочені розумом» (Ефесян 4:18). Безсумнівно, у світі майже в кожній галузі є освічені й мудрі люди. Проте Павло сказав, що вони запаморочені розумом. Чому? Це не стосується їхньої ерудиції або розумових здібностей. Слово «розум» може також стосуватися людського центру сприйняття, розуміння, а також внутрішньої людини. Вони блукають у темряві, бо не мають провідного світла або не розуміють, куди ж спрямовані їхні зусилля. У цьому можна пересвідчитись, якщо подивитись на їхнє спотворене відчуття добра й зла. Люди можуть вважати, що теперішній ліберальний, всепрощаючий склад розуму свідчить про освіченість, але це міркування, згідно зі словами Павла, по суті, є затьмаренням. Вони йдуть напомацки в абсолютній духовній темряві. (Йова 12:25; 17:12; Ісаї 5:20; 59:6—10; 60:2; порівняйте Ефесян 1:17, 18).
11. Що є причиною запаморочення у світі?
11 Чому люди можуть бути освіченими, навіть видатними в багатьох галузях, і все-таки знаходитися в духовній темряві? Павло дає відповідь у 2 Коринтян 4:4, де в перекладі Деркача говориться: «Бог світу цього осліпив розум, щоб не засяяло їм світло благовістя про славу Христа, Котрий є образ Бога невидимого». Яке ж цінне благословення, що ті, хто прийняв дорогоцінну добру новину, перемінилися розумом, а їхні серця стали освіченими!
Неосвічені та зачерствілі серця
12. Яким чином світ «відчужений від життя Божого»?
12 Для того щоб допомогти нам глибше зрозуміти, чому ми повинні перемінитися розумом та освітити своє серце, Павло зосередив нашу увагу на тому факті, що спосіб життя світу «відчужений від життя Божого» (Ефесян 4:18). Люди вже не вірують у Бога, а навіть стають цілковитими безбожниками. Один газетний коментатор висловився про це так: «Замість безбожності вигадаймо новий вислів — мінімум Бога. Люди, для яких Бог є незначним, прагнуть честі через те, що вірують у нього, одночасно ігнорують ним, а згадують його лише в неділю вранці і ніколи не дозволяють йому впливати на свій політичний світогляд або своє особисте життя між неділями. [Вони] почасти вірують у Бога, але не думають, що його слова стосуються сучасного суспільства». Павло висловився про це у своєму листі до римлян так: «Пізнавши Бога, вони не прославили Його, як Бога, і не дякували» (Римлян 1:21, Дерк.). Щоденно ми зустрічаємо людей, які протягом свого життя взагалі не згадують про Бога. Безсумнівно, вони не віддають йому честі та не дякують йому.
13. Що таке «життя Боже»?
13 Вислів «життя Боже» — багатозначний. Він, крім усього іншого, виявляє, як розумова й духовна темрява руйнує уявлення про цінності людей. Грецьке слово, перекладене тут словом «життя», є зо·е́ (від якого походять такі слова, як «зоопарк» і «зоологія»), а не бı́·ос (від якого походять такі слова, як «біологія» й «біографія»); воно означає спосіб життя, або стиль життя. Воно має значення «життя як джерело, життя в абсолютному сенсі, життя, яке має Бог... Людина стала відчуженою від цього життя через гріхопадіння», як про це говорить «Тлумачний словник слів Старого й Нового Завіту» Вайна (англ.). Таким чином, Павло говорив нам, що розумова й духовна темрява не тільки довела світських людей до тілесного розбещення, але й відмежувала їх від надії на вічне життя, яке пропонує Бог (Галатів 6:8). Чому? Павло далі подає причини на це.
14. Що є однією з причин того, чому світ відчужений від життя Божого?
14 Він сказав, що це перш за все з причини «неуцтва, що в них» (Ефесян 4:18). Вислів «що в них» підкреслює, що те неуцтво не зумовлене тим, що вони не мали можливості навчитись, але навмисним відкиданням знання про Бога. Інші переклади цього вислову звучать так: «Властива їм відмова від того, щоб пізнати Бога» («Анкор Байбл»); «без знання, бо вони на це зачинили свої серця» («Єрусалимська Біблія», англ.). Внаслідок того що вони відкидають або свідомо відштовхують точне знання про Бога, вони не можуть здобути життя, яке Єгова дає тим, хто на ділі виявляє віру в його Сина, який сказав: «Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3; 1 Тимофія 6:19).
15. Що сприяє відчуженості цього світу від життя Божого?
15 Згідно зі словами Павла, іншою причиною того, що світ відчужений від життя Божого, є «стверділість їхніх сердець» (Ефесян 4:18). «Стверділість» у цьому контексті в основному стосується затверділості — місця, неначе покритого мозолями. Ми знаємо, як з’являються мозолі. Спочатку шкіра могла бути м’якою та чутливою, але, якщо її постійно піддають якомусь тискові або тертю, вона грубіє і потовщується, після чого утворюється мозоль. Вона вже не відчуває подразнень. Подібним чином, люди не народжуються із затверділими або черствими серцями, що робить їх автоматично нечулими до Бога. Але, оскільки ми живемо у світі та його дух впливає на нас, не потрібно багато часу для того, щоб серце стало черствим або затверділим, якщо його не охороняти. Ось чому Павло попередив: «Стережіться... щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха» (Євреїв 3:7—13; Псалом 95:8—10). Як же потрібно нам залишатися переміненими розумом та освіченими серцем!
«Втратили почуття»
16. Який результат розумової темряви світу і відчуженості від життя Божого?
16 Результат такої темряви й відчуженості підсумовується Павловими наступними словами: «Вони втратили почуття і віддались розпусті, щоб чинити всяку нечистоту в зажерливості» (Ефесян 4:19, Дерк.). Вислів «втратили почуття» буквально означає «перестали відчувати біль», моральний біль. Ось як черствіє серце. Коли воно перестає відчувати муки сумління та почуття відповідальності перед Богом, то воно вже втрачає самовладання. Отже, Павло сказав, що вони «віддались» непристойній поведінці та нечистоті. Це — обміркований, свідомий крок. Вислів «непристойна поведінка», який вживається у «Перекладі Нового Світу Святого Письма» (англ.), вказує на зухвалу, безсоромну позицію, зневажливу щодо закону та влади. Так само вислів «всяка нечистота» стосується не тільки статевих збочень, але й ганебних вчинків, здійснених в ім’я релігії, таких, як обряди, пов’язані з родючістю, і ритуали, які здійснювалися у храмі Артеміди в Ефесі, з котрими Павлові читачі були добре ознайомлені (Дії 19:27, 35).
17. Чому Павло сказав, що люди, які втратили моральне почуття, є «в зажерливості»?
17 Хоча надмірна терпимість до непристойної поведінки та всякої нечистоти на вигляд не дуже погана, Павло додає, що такі люди діють із «зажерливістю». Коли люди, які все ще мають якусь міру морального відчуття, вчиняють гріх, вони, щонайменше, жалкують та з усіх сил намагаються не повторювати цього. Але ті, що «втратили почуття» гріха, є «в зажерливості» («і просять ще більше», «Анкор Байбл»). Колись один радіокоментатор про це висловився так: «Апетит з їдою прибуває». Вони стрімко летять донизу по спіралі розпусти, аж поки опустяться до самих глибин розбещеності, розглядаючи це як щось нормальне. Який же докладний опис «волі поган»! (1 Петра 4:3, 4).
18. Яку картину змалював Павло, підсумовуючи розумовий і духовний стан світу?
18 Таким чином, лише в трьох віршах Послання до ефесян (4:17—19) Павло розкриває правдивий моральний і духовний стан світу. Він підкреслює те, що поняття і теорії, висунуті мислителями світу, та неослабна гонитва за багатством і задоволенням є цілковитою марнотою. Він чітко показав те, що через розумову і духовну темряву світ морально розвалюється й опускається так низько, як ніколи. Внаслідок самообманного неуцтва й байдужості світ став безнадійно відчуженим від життя Божого. Безсумнівно, у нас є вагома причина не поводитись так, як народи!
19. Які інші важливі питання треба розглянути?
19 Оскільки темрява розуму й серця веде світ до відчуженості від Бога Єгови, як ми можемо усунути всю темряву з розуму й серця? Що нам треба робити для того, щоб ми могли і далі поводитись, як діти світла, і зберігати Боже схвалення? Це ми розглянемо в наступній статті.
Чи ви можете пояснити?
◻ Що було спонукою дати рішучу пораду, записану в Посланні до ефесян 4:17—19?
◻ Чому те, що робить світ, є марним і заводить у темряву?
◻ Чого стосується вислів «відчужений від життя Божого»?
◻ Які були наслідки затьмарення розуму й зачерствілості серця?
[Ілюстрації на сторінці 9]
Ефес був загальновідомий за свій моральний занепад та ідолопоклонство.
1) Римський гладіатор в Ефесі.
2) Руїни храму Артеміди.
3) Театр в Ефесі.
4) Артеміда Ефеська — богиня родючості.
[Ілюстрація на сторінці 10]
Яке розуміння пропонує еліта світу?
Нерон
[Відомості про джерело]
Musei Capitolini, Roma