Сповнені рішучості служити Єгові!

«ЩОБ ти більше не ходила проповідувати!» «Щоб твої люди сюди не приходили!» Багато християнок чують такі і подібні слова від своїх чоловіків, що противляться правді. Але коли ті чоловіки служать в армії, їхні дружини зустрічають особливі випробування віри (Ісаї 2:4; Івана 17:16). Як же таким християнським дружинам вдається залишатися духовно міцними й активними у служінні Царству?

Вірність Богу Єгові, поєднана з особистою рішучістю, допомагає їм вистояти. «Я була абсолютно рішучою,— каже Івона, дружина солдата.— Я знала, що мусять бути способи перехитрити опозицію мого чоловіка». Такі способи справді були.

Інша християнка, дружина офіцера, розповідає, як її рішуча позиція навіть полегшує життя її чоловіка. «Він знає мій розпорядок так добре, як свій власний, а військо́ві цінують це»,— пояснює вона. Однак її безперервне служіння Єгові не є легкою справою.

Переборювання самотності

Дружинам військових часто доводиться переїжджати далеко від дому на нові призначення своїх чоловіків, дізнаючись про це лише за декілька днів наперед. Опинившись у незнайомому оточенні, дуже легко почуватися ізольованою. Але в цьому немає потреби. У слуг Єгови є одна перевага. Яка? За словами християнського апостола Петра, це їхнє «братство». Сьогодні Свідки Єгови нараховують мільйони і діють у 231 країні як велика християнська сім’я, як «братство». Їх можна знайти практично скрізь (1 Петра 2:17).

Сюзан довелося раптово залишити свої рідні місця і переїхати на військово-повітряну базу, куди було призначено її чоловіка. Будучи новою у вірі і зазнаючи тиску від невіруючого чоловіка, який вимагав припинити християнське служіння, вона розповідає: «Я відразу почала ходити на зібрання у тій місцевості і там могла розмовляти з іншими сестрами. Я можу по правді сказати, що саме це спілкування врятувало мене».

Деколи самотність доводить до пригнічення. Але навіть у такій ситуації добра вістка приносить бажане піднесення. Англійська сестра Ґленіс, яка поїхала разом з чоловіком у нове закордонне призначення, розповідає: «Одного разу, коли я справді почувалася пригніченою, мені написала давня товаришка по службі і повідомила, що недавно вона охрестилася і стала Свідком Єгови. Це було для мене вчасним підбадьоренням».

Джейн, яка теж супроводжувала свого чоловіка в Кенію, виявила, що християнські зібрання були для неї життєво необхідним зв’язком, хоча вони і проводилися незрозумілими для неї мовами. «Я знала, Єгова хоче, щоб я була тут,— каже вона.— Я була з братами, і вони додавали мені сил. Вони вітали мене, і я почувалася, як у сім’ї».

Джейн є прикладом багатьох осіб, які у подібних обставинах знайшли духовних родичів, про існування котрих навіть не знали! (Марка 10:29, 30).

Незламні перед лицем опозиції

«Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести,— перестерігав Ісус.— Я не мир принести прийшов, а меча» (Матвія 10:34). Що він мав на увазі? Навіть у колі сім’ї, де повинен бути мир, може «раптово з’явитися меч», коментує А. Т. Робертсон у своїй книзі «Словесні картини Нового Завіту» (англ.). «Вороги чоловікові — домашні його!» — зауважив Ісус (Матвія 10:36). Як же точно ці слова описують ситуацію, коли подружній партнер ворожо ставиться до правди!

Коли Діана почала вивчати Біблію зі Свідками Єгови, її чоловік, офіцер військово-повітряних сил, був дуже незадоволений. Як це вплинуло на їхній шлюб? «Здавалося, що між нами з’явилася брила льоду,— пояснює Діана.— Ми добре жили. Але раптово ми стали просто сусідами». Як вона справилася з цим? «Особисте переконання та рішучість разом з допомогою від Єгови та його духу мали вирішальне значення». Діана взяла близько до серця біблійний приклад пророка Даниїла.

Коли Даниїл опинився у Вавилоні і йому запропонували їжу, неприйнятну для Божого служителя, він «постановив у своєму серці не сквернитись царськими харчами». Так, Даниїл прийняв свідоме рішення. Він постановив у своєму серці ніколи не занечищуватися тими харчами. Він виявив неабияку силу духу, коли «просив старшого над скопцями, щоб дозволено йому було не сквернитись»! З яким результатом? Єгова поблагословив його рішучу позицію (Даниїла 1:8, 9, 17, Хоменко).

Подібно і сьогодні, чоловіки, що противляться правді, можуть вимагати від дружин не ходити на християнські зібрання. Як їм реагувати? Джейн опинилася в такій ситуації. Вона розповідає: «Я не піддавалася тискові. Я знала: компромісу бути не може. Мені довелося показати, що означають для мене зібрання». Вона продовжувала відвідувати зібрання, і Єгова поблагословив її рішучість.

«Чоловік намагався заборонити мені ходити на зібрання, але це не тривало довго»,— розповідає Ґленіс.— Я продовжувала ходити. Коли я поверталася додому, він деколи бив мене, а деколи просто зустрічав мовчанкою». Однак вона часто молилася і справилася з цим усім. Також двоє старійшин зі збору регулярно молилися з нею, що дуже підбадьорило її приходити на зібрання (Якова 5:13—15; 1 Петра 2:23).

Деколи начальники чоловіка можуть спонукувати його знеохочувати свою дружину від проповідування доброї новини. Діана зрозуміла, що їй треба було пояснити чоловікові свої пріоритети. «Я була готова,— сказала вона,— відповісти за наслідки свого проповідування». Як це нагадує позицію апостолів! (Дії 4:29, 31). Проте вона була обережною з проповідуванням. «Я запрошувала людей на каву і пропонувала кожному книжку «Правда» (Матвія 10:16; 24:14).

Покора без компромісу

Хоча напруження у сім’ях пригнічує дружин-християнок, вони дивляться у майбутнє і покладаються на Єгову. Це допомагає їм зберігати рівновагу. Вони підтримують своїх чоловіків у всьому, що не вимагає компромісу з вірою. Роблячи це, вони виконують натхнену пораду апостола Павла: «Дружини,— коріться своїм чоловікам» (1 Петра 3:1). У «Докладному Новому Завіті» (англ.) ця апостольська вказівка звучить так: «Підпорядковуйтеся як другорядні і залежні від них та пристосовуйтеся до них». Розгляньмо, як Джейн застосовувала цю пораду. «Чоловік сказав мені, що мої плани не повинні перешкоджати його кар’єрі,— каже вона.— Тому я старалася допомагати йому».

Деякі дружини-християнки погодилися приходити на товариські вечірки, на які запрошено їхніх чоловіків. Але вони залишаються рішучими не йти на компроміс зі своєю вірою. Джейн порозмовляла про це з чоловіком. Вона лагідно пояснила, що погоджується піти з ним, але не хотіла б, щоб її присутність бентежила його. «Я знала, що час від часу всі присутні вставатимуть і підніматимуть тост. Я навчилася, що відданість належить тільки Єгові, а тост — це щось набагато більше, ніж тільки вияв поваги. Чоловік усвідомлював, якою незручною була б ситуація, тому він просто сказав: «Не йди!» Я послухалася».

З іншого боку Ґленіс пішла зі своїм чоловіком на таку вечірку, але спостерігала за офіцерами на чолі стола. Коли ця сестра помічала, що ті збираються виголосити тост, вона тактовно виходила в туалет! Так, ці жінки пристосувалися, але не пішли на компроміс.

«Завойовані без слова»

«Якщо я, дружина, покращу свої вміння, чоловік побачить, що правда змінює мене»,— подумала Івона. Тому вона читала і перечитувала у книжці «Сімейне життя» розділ «Від усього серця кохана дружина»a. «Особливо я звертала увагу на матеріал під підзаголовком «Пла́кати і бурчати»! Але я помітила, що чим більше я намагалася розмовляти з чоловіком, тим ситуація погіршувалася». Зрештою їй вдалося допомогти своєму чоловікові почати служити Єгові. Як? Застосовуючи принцип, описаний у 1 Петра 3:1, що чоловіки можуть бути «завойовані без слова» (НС).

Те, як християнські дружини доглядають свої сім’ї, у великій мірі свідчить про християнство іншим. «Я намагалася зробити правду якомога привабливішою,— каже Діана.— Коли я була на зібраннях, чоловік почувався дуже одиноко, тому я наказувала дітям особливо добре поводитися, коли ми приходили додому. Прийшовши додому, я старалася також приділяти йому більше уваги». Поступово, під впливом доброзичливої уваги сім’ї, ставлення її чоловіка змінилося.

Інші служителі Єгови також можуть допомогти. Джейн розповідає, що її чоловікові подобалося товариство Свідків Єгови, які були місіонерами в Кенії. «Вони товаришували з ним, вели розмови про футбол і були дуже гостинними. Кілька разів нас запрошували у різні місіонерські доми на обід». Її чоловік пояснив пізніше: «Я почав дивитися на віру Джейн цілком по-іншому. Її друзі були дуже розумні люди, з якими можна було порозмовляти на різні теми». Чоловік Діани теж подібним чином змінив своє ставлення до правди. Коли поламалася його машина, йому допоміг один молодий Свідок. «Це дійсно справило на мене враження»,— каже він.

Звичайно, не всі подружні партнери завойовуються для правди. Що ж тоді? Єгова допомагає вірним йому людям все знести (1 Коринтян 10:13). Розгляньмо заохочення, яке Ґленіс адресує тим, хто знаходиться у подібній ситуації: «Ніколи, ніколи не ставте під сумнів факт, що Єгова є Творцем подружжя і що він хоче, щоб подружжя залишалися разом. Тому яким би не був опір з боку чоловіка або людей вашого оточення, Єгова ніколи не дасть вам захитатися». Хоча її чоловік ще не поклоняється Єгові, його ставлення до своєї дружини і до правди покращилося.

‘Сійте зі сльозами, жніть з радістю’

Справді, ці християнки є рішучими у своєму служінні Єгові. Якщо ви знаходитеся у подібній ситуації, прийміть таке саме рішення. Пам’ятайте наступне напучування: «Господа, Бога свого, будеш любити, Йому будеш служити, і до Нього будеш горнутись» (Повторення Закону 10:20).

«Все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів,— та вернеться з співом, хто носить снопи свої!» — каже псалмоспівець (Псалом 126:6). «Стільки сліз проллєш, намагаючись показати чоловікові правду — зі словами чи без них,— признається одна сестра.— Але в кінці приходить радість, бо, хоча чоловік і не прийняв правди, Єгова благословляє тебе за твої зусилля».

Всі, що вірно служать Єгові, незважаючи на опір вдома, заслуговують справжньої похвали. Вони заслуговують підтримки і любові. Хай вони залишаються такими ж безкомпромісними і рішучими у своєму служінні Єгові!

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 28]

Вивчення з молитвою зміцнює рішучість християн.