Запитання читачів

Що Біблія говорить про найвищу міру покарання для злочинців — смертну кару?

Зрозуміло, що кожен може мати особистий погляд на цю справу, залежно від свого досвіду чи життєвих обставин. Однак як Свідкам Єгови, нам слід намагатись дотримуватися Божих думок щодо найвищої міри покарання, у той же час залишаючись нейтральними стосовно політичних позицій, які багато людей займають у цьому спірному питанні.

Якщо коротко, то у своєму писаному Слові Бог не каже, що найвища міра покарання неправильна.

На зорі людської історії Єгова поділився своїми думками про це, як записано в 9-му розділі Буття. Там говориться про Ноя та його сім’ю, котрі стали предками цілої людської родини. Після їхнього виходу з ковчега Бог сказав, що тварин можна їсти — тобто вбивати, випускати з них кров і їсти. Тоді, згідно з Буття 9:5, 6, Бог сказав: «Тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську. Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим». Отже, Єгова санкціонував застосування вищої міри покарання до вбивць.

Коли Бог спілкувався з Ізраїлем як зі своїм народом, були ще інші серйозні злочини проти Божого закону, які також каралися смертю. У Числа 15:30 читаємо таке загальне положення: «Та душа, що зробить зухвалою рукою,— чи з тубільця, чи з приходька,— він Господа зневажає, і буде винищена душа та з-посеред народу її».

Але що сказати про час після заснування християнського збору? Ми знаємо, що Єгова дозволив людським урядам існувати і назвав їх вищою владою. Заохотивши християн слухатися такої урядової влади, Біблія каже, що «володар — Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!» (Римлян 13:1—4).

Чи це значить, що уряди мають право навіть позбавляти життя злочинців, винних у серйозних правопорушеннях? З 1 Петра 4:15 випливає, що так. У тому вірші апостол закликає своїх братів: «Ніхто з вас хай не страждає, як душогуб, або злодій, або злочинець, або ворохобник». Ви звернули увагу: «ніхто з вас хай не страждає, як душогуб»? Петро не натякав, що уряди не мали права примусити вбивцю страждати за свій злочин. Навпаки, він показав, що вбивця може отримати належне покарання. Чи це могло включати у себе покарання смертю?

Так. Це стає зрозумілим з Павлових слів, записаних у 25-му розділі книги Дії. Євреї звинувачували Павла в злочині проти їхнього Закону. Згідно з Дії 23:29, воєначальник, посилаючи Павла, свого в’язня, до римського намісника, сказав: «Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Закону, і що провини не має він жодної, вартої смерти або ланцюгів». Через два роки Павло опинився перед намісником Фестом. У Дії 25:8 читаємо: «Павло боронився: «Я не провинився ні в чім ані проти Закону юдейського, ані проти храму, ані супроти кесаря». Але зосередьмося на його словах про покарання, зокрема покарання смертю. У Дії 25:10, 11 читаємо:

«Павло відказав: «Я стою перед судом кесаревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скривдив, як і ти дуже добре те знаєш. Бо коли попустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до кесаря!»

Павло, стоячи перед належно призначеною владою, визнавав, що кесар мав право карати злочинців, навіть страчувати їх. Апостол не перечив покаранню у своєму випадку, коли б він був винним. Крім того, він не говорив, що кесар міг карати смертю лише вбивць.

Безумовно, римська судова система не була досконалою; не є досконалими також сьогоднішні судові системи. У той час, як і сьогодні, декотрих невинних людей визнавали винними й засуджували. Навіть Пилат сказав про Ісуса: «Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу». Так, хоча представник урядової влади визнав Ісуса невинним, його все-таки стратили (Луки 23:22—25).

Такі випадки несправедливості не спонукали Павла чи Петра зробити висновок, що вища міра покарання є неморальною в самій своїй суті. Скоріше Божий погляд на справу є таким: доки існує вища влада, її представники ‘носять меча, бо вони месники у гніві злочинцям’. І в це входить застосування меча для виконання смертної кари. Але коли виникає спірне питання про те, чи будь-який уряд цього світу повинен використовувати своє право страчувати вбивць, правдиві християни виявляють обережність, щоб залишатися нейтральними. На відміну від духівництва загальновизнаного християнства, вони не беруть участі в жодних дебатах стосовно цього питання.