Стережіться неправдивих вчителів!
«Будуть між вас учителі неправдиві» (2 ПЕТРА 2:1).
1. Про що Юда мав намір написати й чому він змінив свою тему?
Який жах! Неправдиві вчителі в християнському зборі першого сторіччя! (Матвія 7:15; Дії 20:29, 30). Зведеному братові Ісуса, Юді, був відомий цей факт. Він сказав, що мав намір написати співвіруючим «про наше спільне спасіння», але пояснив: «Я признав за потрібне писати до вас, благаючи боротись за віру». Чому Юда змінив тему? Тому він сказав, що «крадькома повходили [до зборів] деякі люди... що благодать нашого Бога обертають у розпусту» (Юди 3, 4).
2. Чому 2-й розділ Другого послання Петра й послання Юди настільки подібні?
2 Очевидно, Юда написав невдовзі після того, як Петро закінчив своє друге послання. Поза всяким сумнівом, Юда був добре обізнаний із цим посланням. Звичайно, він висловив багато подібних думок у своєму яскравому напутливому посланні. Тому, досліджуючи 2-й розділ другого послання Петра, ми спостерігатимемо, наскільки воно подібне до послання Юди.
Наслідки фальшивих вчень
3. Які минулі події, за словами Петра, мали повторитися?
3 Після того як Петро заохотив своїх братів звертати увагу на пророцтво, він говорить: «А між людом [у стародавньому Ізраїлі] були й неправдиві пророки, як і будуть між вас учителі неправдиві» (2 Петра 1:14 — 2:1). Божі люди в давнину отримували правдиве пророцтво, але їм також доводилося боротися з перекрученими вченнями неправдивих пророків (Єремії 6:13, 14; 28:1—3, 15). «В єрусалимських пророків,— написав Єремія,— Я бачив гидоту: перелюбство й ходіння в неправді» (Єремія 23:14).
4. Чому неправдиві вчителі заслуговують знищення?
4 Описуючи речі, які неправдиві вчителі чинитимуть у християнському зборі, Петро говорить, що вони «[«потай», НС] впровадять згубні єресі, відречуться від Владики [Ісуса Христа], що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль» (2 Петра 2:1; Юди 4). Таке сектантство першого сторіччя переросло у відоме нам сьогодні загальновизнане християнство. Петро показує, чому неправдиві вчителі сповна заслуговують знищення: «Сила людей піде слідом за їхньою розбещеністю, і через них дорога правди буде зневажатися» (2 Петра 2:2, Хом.).
5. За що несли відповідальність неправдиві вчителі?
5 Тільки подумайте! Через вплив неправдивих вчителів багато людей у зборах втягуються в розбещеність. Грецьке слово, що перекладається тут як «розбещеність», вказує на розгнузданість, брак стриманості, непристойність, хтивість і безсоромну поведінку. Перед цим Петро сказав, що християни ‘уникнули зіпсуття, яке через похоть розповсюдилось у світі’ (2 Петра 1:4, УКУ). Але декотрі з них поверталися до цього зіпсуття, і відповідальність за це здебільшого несли неправдиві вчителі в зборах! Отже, дорога правди набула недоброї слави. Який жаль! Безперечно, усі Свідки Єгови сьогодні повинні приділяти цьому питанню велику увагу. Нам ніколи не слід забувати, що своєю поведінкою ми можемо нести Богу Єгові та його народу хвалу або стягувати на них ганьбу (Приповістей 27:11; Римлян 2:24).
Впроваджуються фальшиві вчення
6. Які спонуки мають неправдиві вчителі і як вони стараються доп’ясти свого?
6 Керуючись мудрістю, ми маємо звертати увагу на те, як неправдиві вчителі впроваджують своє викривлене мислення. Уже на самому початку Петро говорить, що вони роблять це потай, або непомітно й підступно. Він додає: «В зажерливості вони будуть ловити вас словами облесними». Неправдиві вчителі керуються егоїстичними бажаннями, як це підкреслюється словами в Біблії перекладу «Сучасною мовою»: «Жадібні, вони зароблятимуть на вас, обдурених їхніми облесливими словами». Так само в перекладі Джеймса Моффата (англ.) говориться: «У своїй хтивості вони визискуватимуть вас хитросплетеними доводами» (2 Петра 2:1, 3). Для тих, хто не пильний духовно, базікання неправдивих вчителів можуть здаватися вірогідними, але ці слова вправно розраховані, щоб ‘заробляти’ на людях, схиляючи їх служити егоїстичним цілям цих ошуканців.
7. Яка філософія стала популярною в першому сторіччі?
7 Безсумнівно, неправдиві вчителі першого сторіччя перебували під впливом тогочасного світського мислення. Десь у той час, коли Петро писав своє послання, ставала чимраз популярнішою філософія гностицизму. Гностики вважали, що вся матерія — зло, а добро — тільки те, що стосується духу. Отже, декотрі з них говорили, що немає жодного значення, як людина розпоряджається своїм плотським тілом. З часом, вони твердили, людина не матиме цього тіла. Тому вони дійшли висновку: плотські гріхи — включаючи статеві — не мають ніякого значення. Очевидно, такі погляди почали впливати на декотрих, хто сповідував християнство.
8, 9. а) Яке перекручене міркування вплинуло на декотрих ранніх християн? б) Що, за словами Юди, декотрі чинили в зборі?
8 Один біблеїст зауважив, що «в Церкві були ті, котрі перекручували доктрину про благодать» (Ефесян 1:5—7). За його словами, деякі твердили: «Чи ви не говорите, що Божа [благодать] достатньо велика, щоб згладжувати всі гріхи?.. Отож, продовжуймо грішити, бо Божа [благодать] може стирати всі гріхи. По суті, чим більше ми грішимо, тим більше даємо Божій [благодаті] можливостей діяти». Чи вам доводилось чути більш перекручене розмірковування?
9 Апостол Павло противився помилковому міркуванню про Боже милосердя, бо він запитав: «Що ж... позостанемося в гріху, щоб благодать примножилась?» Він також питав: «Чи будемо грішити, бо ми не під Законом, а під благодаттю?» На кожне запитання Павло категорично відповідав: «Зовсім ні!» (Римлян 6:1, 2, 15). Зрозуміло, як зауважує Юда, певні особи ‘благодать нашого Бога обертали у розпусту’. Проте Петро говорить, що для таких осіб «загибіль не дрімає» (Юди 4; 2 Петра 2:3).
Застережливі приклади
10, 11. Які три застережливі приклади наводить Петро?
10 Щоб наголосити на тому, що Бог виступить проти свідомих правопорушників, Петро наводить три застережливі приклади з Писання. По-перше, він пише: «Бог не помилував ангелів, які грішили». Вони, говорить Юда, «не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє» на небі. Ці істоти приходили на землю до Потопу й матеріалізувалися, щоб мати статеві зносини з жінками. Покаранням за їхні неправильні, неприродні вчинки стало те, що їх було вкинуто до «Тартару», або, як говориться в Юдиній оповіді, вони були ‘збережені у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня’ (2 Петра 2:4, СМ; Юди 6; Буття 6:1—3).
11 Далі Петро згадує про людей, які жили за днів Ноя (Буття 7:17—24). Він говорить, що в час Ноя Бог «не помилував першого світу... [коли] навів потопа на світ безбожних». Насамкінець Петро пише, що, ‘спопеливши Содом і Гоморру’, Бог «дав приклада для майбутніх безбожників». Юда подає додаткову інформацію про те, що ті люди «чинили перелюб та ходили за іншим тілом» (2 Петра 2:5, 6; Юди 7). Чоловіки не тільки мали заборонені статеві зносини з жінками, але й запалювалися пристрастю до інших чоловіків, а можливо, навіть і до тварин (Буття 19:4, 5; Левит 18:22—25).
12. Як винагороджується праведна поведінка, за словами Петра?
12 Але разом з тим Петро зауважує, що Єгова винагороджує тих, хто вірно йому служить. Наприклад, він розповідає, як Бог «зберіг самовосьмого Ноя, проповідника праведности», коли навів Потоп. Петро також розповідає про те, як Єгова врятував «праведного Лота» за часу Содома, роблячи висновки: «Вміє Господь рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари» (2 Петра 2:5, 7—9).
Вчинки варті кари
13. Хто зокрема збережений для суду і яким мріям вони, очевидно, віддаються?
13 Петро виділяє тих, хто зокрема збережений для Божого суду, а саме: «Тих, хто ходить за нечистими пожадливостями тіла та погорджує владою». Ми можемо уявити собі Петрове обурення, коли він говорить: «Зухвалі свавільці, що не бояться зневажати слави». Юда пише, що ‘ці сновиди опоганюють тіло і зневажають слави [«славних», НС]’ (2 Петра 2:10; Юди 8). В їхні сни, або мрії, можливо, входять нечисті сексуальні фантазії, які стимулюють їхнє прагнення до аморальної статевої насолоди. В якому розумінні вони ‘погорджують владою’ й «зневажають слави [«славних», НС]»?
14. Як неправдиві вчителі ‘погорджують владою’ й ‘зневажають славних’?
14 Вони роблять це, зневажаючи встановлену Богом владу. Християнські старійшини представляють славетного Бога Єгову та його Сина, і через це старійшинам надається деяка слава. Щоправда, вони допускаються помилок, так само як і Петро, але Святе Письмо настійно радить членам збору підкорятися таким славним особам (Євреїв 13:17). Їхні недоліки не дають підстави зневажати їх. Петро говорить, що ангели не «несуть... зневажливого суду на них [неправдивих вчителів]», хоча ці заслуговують його сповна. «Вони [ці чоловіки],— продовжує Петро,— немов звірина нерозумна, зроджена природою на зловлення та загибіль, зневажають те, чого не розуміють, і в тлінні своїм будуть знищені» (2 Петра 2:10—13).
«Бенкетуючи з вами»
15. До яких методів спокуси вдаються неправдиві вчителі й де вони роблять це?
15 Хоча ці розбещені чоловіки «повсякденну розпусту вважають за розкіш» і самі — «бруд та неслава», вони також лукаві. Вони діють «потай» (НС), послуговуючись «словами облесними»,— як Петро зазначив раніше (2 Петра 2:1, 3, 13). Отже, вони, напевно, не чинили явного опору намаганням старійшин обстоювати Божі моральні норми й відкрито не домагалися сексуальних насолод. Радше, Петро говорить, вони «насолоджуються своїми оманами, бенкетуючи з вами». А Юда пише: «Вони скелі підводні на ваших вечерях любови» (Юди 12). Дійсно, як гострі скелі під водою можуть розпороти дно корабля й призвести до загибелі необережних моряків, так само й неправдиві вчителі розбещували необачних осіб, котрим виявляли лицемірну любов на «вечерях любови».
16. а) Що таке ‘вечері любови’ і за яких подібних обставин неморальні особи можуть діяти сьогодні? б) На яких людях зосереджують свою увагу неправдиві вчителі, отже, що цим людям слід робити?
16 Ці ‘вечері любови’, мабуть, були товариськими зустрічами, коли сходилися християни першого сторіччя, щоб підкріпитися тілесно й поспілкуватися. Свідки Єгови сьогодні також інколи збираються у товаристві братів на весіллях, пікніках або сходяться, щоб просто поговорити. Як розбещені особи можуть використовувати такі заходи, щоб зваблювати свої жертви? Петро пише: «Їхні очі наповнені перелюбом... вони зваблюють душі незміцнені». Вони зосереджують своє «серце, привчене до зажерливости», на духовно нестійких особах, які повністю не утвердилися в правді. Тому хай те, що́ сталося за днів Петра, стане для вас застереженням, і постійно пильнуйте! Чиніть опір усім нечистим заграванням і не дозволяйте себе обманути чарівністю або зовнішньою привабливістю того, хто робить аморальні пропозиції! (2 Петра 2:14).
«Слідом за Валаамом»
17. Що означало йти «слідом за Валаамом» і як це вплинуло на 24 000 ізраїльтян?
17 Ці ‘прокляті’ особи вже деякий час знають правду. Вони можуть усе ще здаватися активними в зборі. Але Петро говорить: «Вони покинули просту дорогу та й заблудили, і пішли слідом за Валаамом Беоровим, що полюбив нагороду несправедливости» (2 Петра 2:14, 15). Заради власної наживи пророк Валаам був ладен радити вдатися до неморальної спокуси. Він сказав моавському цареві Балаку, що Бог прокляне ізраїльтян, коли довести їх до розпусти. Унаслідок цього багато Божих людей спокусилося на моавітянок і 24 000 з них були вбиті за неморальну поведінку (Числа 25:1—9; 31:15, 16; Об’явлення 2:14).
18. Наскільки упертим був Валаам і що його кінець передвіщає для неправдивих вчителів?
18 Петро говорить, що Валаам зупинився, коли до нього промовила його ослиця, але він так «полюбив нагороду несправедливости», що навіть за цих обставин не полишив свій «безум» (2 Петра 2:15, 16). Який злий! Горе усім тим, котрі, подібно до Валаама, стараються розбещувати Божих людей, спокушуючи їх до неморальності! Валаам загинув за свою негідність, і це є запорукою, що те саме станеться з усіма, хто наслідує його (Числа 31:8).
Їхні диявольські спокуси
19, 20. а) До чого прирівнюються ті, які наслідують Валаама, і чому? б) Кого вони зваблюють і як? в) Чому можна сказати, що їхні спокуси диявольські, і як ми можемо захистити себе та інших від цих осіб?
19 Розповідаючи про подібних до Валаама, Петро пише: «Вони — джерела безводні, хмари, бурею гнані». Для змученого спрагою мандрівника в пустелі висохле джерело може віщати смерть. Не дивно, що для тих, хто скидається на таке джерело, «приготований морок темряви»! «Бо, висловлюючи марне базікання,— продовжує Петро,— вони зваблюють пожадливістю тіла й розпустою тих, хто ледве втік від тих, хто живе в розпусті». Зваблюючи недосвідчених, «вони волю обіцюють їм,— говорить Петро,— самі бувши рабами тління» (2 Петра 2:17—19; Галатів 5:13).
20 Спокуси таких розбещених вчителів диявольські. Наприклад, ці вчителі можуть говорити: «Бог знає, що ми немічні й легко піддаємося пристрасті. Отже, якщо ми потураємо собі й вдовольняємо свої статеві бажання, Бог змилосердиться. Якщо ми визнає́мо свій гріх, він прощає нам, так само як прощав, коли ми тільки пізнавали правду». Пригадайте, Диявол використав дещо подібний підхід до Єви, обіцяючи, що вона може безкарно згрішити. У випадку з Євою, він твердив, що гріх проти Бога дасть їй знання й свободу (Буття 3:4, 5). Якщо нам доведеться зустрітися з такою розбещеною особою, котра належить до збору, на нас лежить обов’язок захистити себе та інших, повідомивши про неї відповідальним братам у християнському зборі (Левит 5:1).
Захищені точним пізнанням
21—23. а) Що стається з людиною, котра не застосовує точного знання? б) Яка інша проблема, котру обговорює Петро, розглядатиметься далі?
21 Петро закінчує цю частину свого послання описом того, що стається з людиною, котра не застосовує знання, як він сказав раніше, необхідного «для життя та побожности» (2 Петра 1:2, 3, 8). Він пише: «Бо коли хто втече від нечистости світу через [«точне», НС] пізнання Господа й Спасителя Ісуса Христа, а потому знов заплутуються ними та перемагаються,— то останнє буває для них гірше першого» (2 Петра 2:20). Який жаль! Такі люди у дні Петра відкидали дорогоцінну надію безсмертного небесного життя заради скороминущих моментів статевої насолоди.
22 Тому Петро говорить: «Краще було б не пізнати їм дороги праведности, аніж, пізнавши, вернутись назад від переданої їм святої заповіді! Бо їм трапилося за правдивою приказкою: «Вертається пес до своєї блювотини», та: «Помита свиня йде валятися в калюжу» (2 Петра 2:21, 22; Приповістей 26:11).
23 У ранніх християн почала, очевидно, виникати ще інша проблема, яка подібна до тієї, що з’являється у декотрих сьогодні. Тоді дехто, мабуть, нарікав, що обіцяна присутність Христа, здається, не приходить. Дослідімо, як Петро взявся за цю справу.
Чи ви пригадуєте?
◻ Які три застережливі приклади наводить Петро?
◻ Як неправдиві вчителі ‘погорджують владою’?
◻ Що таке йти слідом за Валаамом і як ті, що йдуть слідом за ним, можуть намагатися зваблювати інших?
◻ Що стається, коли людина не застосовує точного знання?
[Ілюстрація на сторінках 16, 17]
Валаам служить застережливим прикладом.