‘Боріться за віру’

«Боротись за віру, раз дану святим» (ЮДИ 3, Ог., 1988).

 1. В якому розумінні правдиві християни сьогодні беруть участь у війні?

НА ВІЙНІ воїнам завжди важко. Уявіть, що ви одягаєте повне бойове спорядження і в будь-яку погоду маршируєте на далекі відстані, проходите виснажливе тренування, щоб навчитись добре користуватися зброєю, і мусите захищатися від різних загроз для життя і здоров’я. Однак правдиві християни не беруть участі у війнах держав (Ісаї 2:2—4; Івана 17:14). Усе ж нам не можна забувати, що ми всі у певному розумінні беремо участь у війні. Сатана палає ненавистю до Ісуса Христа і його послідовників на землі (Об’явлення 12:17). Усі люди, які постановили служити Богу Єгові, по суті, стають на службу як воїни, що ведуть духовну війну (2 Коринтян 10:4).

 2. Як Юда описує християнську війну і як його послання може допомогти нам виявляти витривалість у ній?

² Юда, Ісусів єдиноутробний брат, влучно пише: «Улюблені, всяке дбання чинивши писати до вас про наше спільне спасіння, я признав за потрібне писати до вас, благаючи боротись за віру, раз дану святим» (Юди 3, Ог., 1988). Спонукуючи християн «боротись», Юда використовує слово, споріднене зі словом, яке означає «нестерпний біль». Так, ця боротьба може бути важкою, навіть болісною! Чи вам деколи важко виявляти витривалість у цій війні? Коротке, але могутнє послання Юди може допомогти нам. Воно спонукує нас чинити опір неморальності, поважати встановлену Богом владу і берегти себе самих у Божій любові. Розгляньмо, як можна застосовувати цю пораду.

Чиніть опір неморальності

 3. Яка критична ситуація склалася у християнському зборі в часі Юди?

³ Юда бачив, що не всі його співхристияни перемагали у війні з Сатаною. Отара була в критичній ситуації. Юда пише, що «крадькома повходили» зіпсуті люди. Вони підступно заохочували до неморальності і хитро оправдували свої вчинки, ‘благодать нашого Бога обертаючи у привід на розпусту’ (Юди 4, Дерк.). Можливо, як декотрі стародавні гностики, вони переконували, що, чим більше людина грішить, тим більше вона може отримати Божої благодаті, отже, виходило, що чим більше грішити, тим ліпше! Або, можливо, вони вирішили, що добрий Бог ніколи не каратиме їх. У всякому разі вони помилялися (1 Коринтян 3:19).

 4. Які три біблійні приклади минулих судів Єгови наводить Юда?

⁴ Юда спростовує їхнє лукаве міркування, наводячи з минулого три приклади судів Єгови: над тими ізраїльтянами, «хто не вірував»; над ангелами, які «кинули житло своє», щоб грішити з жінками; і над мешканцями Содома і Гоморри, які «чинили перелюб та ходили за іншим тілом» (Юди 5—7; Буття 6:2—4; 19:4—25; Числа 14:35). У кожному випадку Єгова вчинив над грішниками вражаючий суд.

 5. Якого стародавнього пророка цитує Юда і як у цьому пророцтві виражається абсолютна впевненість щодо його сповнення?

⁵ Пізніше Юда згадує ще далекосяжніший присуд. Він цитує пророцтво Еноха, уривок, який більше ніде у натхнених Писаннях не з’являєтьсяa (Юди 14, 15, Хом.). Енох передрік, що прийде час, коли Єгова судитиме усіх безбожних людей та їхні безбожні вчинки. Цікаво, що Енох говорив у минулому часі, тому що Божі присуди були такі певні, ніби вони вже відбулися. Люди могли глузувати з Еноха і пізніше з Ноя, але всі ці глузії потонули у всесвітньому Потопі.

 6. а) Про що християнам Юдиного часу треба було нагадати? б) Чому нам слід взяти нагадування Юди до серця?

⁶ Чому Юда писав про ці Божі суди? Тому що він знав, що декотрі з осіб, які спілкувалися з християнськими зборами його часу, чинили гріхи, такі ж огидні й ганебні, як і гріхи, що були причиною тих колишніх присудів. Отже, Юда пише, що зборам потрібно нагадувати про деякі основні духовні істини (Юди 5). Вони, очевидно, забули, що Бог Єгова бачить усі їхні вчинки. Так, коли його слуги свідомо порушують його закони, опоганюючи себе та інших, він бачить це (Приповістей 15:3). Такі дії глибоко засмучують Єгову (Буття 6:6; Псалом 78:40, Дерк.). Думка, що ми, прості люди, можемо впливати на почуття Суверенного Господа Всесвіту, вселяє страх. Він щоденно спостерігає за нами, і, коли ми з усіх сил намагаємося йти слідами його Сина, Ісуса Христа, тоді наша поведінка тішить його серце. Тому ніколи не ображаймося на такі нагадування, які робить Юда, а берімо їх до серця (Приповістей 27:11; 1 Петра 2:21).

 7. а) Чому надзвичайно важливо щоб особи, причетні до серйозного правопорушення, негайно звернулися за допомогою? б) Як усі ми можемо уникати неморальності?

⁷ Єгова не лише бачить, він також діє. Як Бог правосуддя, він рано чи пізно карає злочинців (1 Тимофія 5:24). Ті, які доводять, що Божі суди — це тільки стародавня історія і що він не цікавиться злом, яке вони чинять, лише обманюють самих себе. Як важливо, щоб усі, тепер причетні до неморальності, негайно звернулися за допомогою до християнських старійшин! (Якова 5:14, 15). Усвідомлення загрози, яку неморальність становить для нашого духовного благополуччя, може протверезити всіх нас. Кожного року є жертви — особи, виключені з нашого середовища, більшість за те, що нерозкаяно чинили неморальні діла. Ми мусимо постановити рішуче противитися усім спокусам, які хоч трохи ведуть нас у тому напрямку. (Порівняйте Матвія 26:41).

Поважайте владу, встановлену Богом

 8. Ким були «славні», згадані в Юди 8?

⁸ Ще одна проблема, яку порушує Юда,— це брак поваги до влади, встановленої Богом. Наприклад, у 8-му вірші він обвинувачує тих самих зіпсутих людей у тому, що вони «зневажають слави [«славних», НС]». Ким були ті «славні»? Це недосконалі люди, які мали відповідальності, покладені на них святим духом Єгови. Наприклад, старійшини у зборах, які мали обов’язок пасти отару Божу (1 Петра 5:2, Дерк.). Були також роз’їзні наглядачі, як, наприклад, апостол Павло. І в Єрусалимі діяла як керівний орган рада старійшин, приймаючи рішення, що впливали на християнський збір у цілому (Дії 15:6). Юда був глибоко стурбований тим, що деякі особи у зборах зневажали, або несли хулу на таких чоловіків.

 9. Які приклади стосовно неповаги до влади наводить Юда?

⁹ Щоб засудити ці зневажливі розмови, в 11-му вірші Юда наводить ще три приклади як нагадування: Каїна, Валаама та Корея. Каїн легковажив люблячою порадою Єгови і свідомо йшов шляхом убивчої ненависті (Буття 4:4—8). Валаам неодноразово отримував попередження, які, безперечно, походили з надприродного джерела — навіть його ослиця заговорила до нього! Але Валаам егоїстично продовжував плести інтриги проти Божого народу (Числа 22:28, 32—34; Повторення Закону 23:6). Корей також займав відповідальне становище, але йому цього не було достатньо. Він підбурив бунт проти найлагіднішого чоловіка на землі, Мойсея (Числа 12:3; 16:1—3, 32).

10. Як дехто сьогодні може потрапити в пастку й «зневажати славних» і чому таких зневажливих розмов слід уникати?

¹⁰ Як наочно ці приклади вчать нас слухатися поради і поважати тих, кого Єгова використовує на відповідальних становищах! (Євреїв 13:17). Дуже легко знаходити недоліки у призначених старійшин, тому що вони такі ж недосконалі, як і всі ми. Але якщо ми постійно думаємо про їхні недоліки і руйнуємо повагу до них, чи може бути, що ми «зневажаємо славних»? В 10-му вірші Юда згадує тих, які «зневажають, чого не знають». Дехто інколи критикує рішення, прийняте радою старійшин чи судовим комітетом. Однак такі особи не втаємничені в усі деталі, які старійшини мали розглянути, щоб прийняти рішення. Отже, навіщо їм зневажати те, чого вони насправді не знають? (Приповістей 18:13). Ті, що вперто продовжують такі негативні розмови, можуть спричинити поділення у зборі і, можливо, навіть стати, як небезпечні «скелі підводні» на зустрічах співвіруючих (Юди 12, 16, 19). Ми ніколи не хотіли б створювати духовної небезпеки для інших. Навпаки, нехай кожен з нас постановить цінувати відповідальних чоловіків за їхню тяжку працю і відданість Божій отарі (1 Тимофія 5:17).

11. Чому Михаїл стримався від винесення зневажливого суду Сатані?

¹¹ Юда наводить приклад особи, яка поважала належно встановлену владу. Він пише: «Сам Архангол Михаїл, коли сперечався з дияволом і говорив про Мойсеєве тіло, не наважився винести суду зневажливого, а сказав: «Хай Господь докорить тобі!» (Юди 9). Ця захоплююча розповідь, яка в натхнених Писаннях зустрічається лише в Юди, містить два уроки. З одного боку, вона вчить нас залишати суд Єгові. Сатана, очевидно, хотів неправильно використати тіло вірного чоловіка Мойсея, щоб сприяти фальшивому поклонінню. Який злісний намір! Однак Михаїл смиренно стримався від винесення суду, тому що тільки Єгова має таку владу. Наскільки ж більше ми повинні стримуватися від того, щоб судити вірних чоловіків, які намагаються служити Єгові.

12. Чого з прикладу Михаїла можуть навчитися члени християнського збору, які займають відповідальні становища?

¹² З іншого боку, члени збору, які мають у ньому певну міру влади, теж можуть навчитися чогось від Михаїла. Зрештою, хоча Михаїл був «архангелом», головним над усіма ангелами, він, незважаючи навіть на провокування, не зловживав своїм становищем влади. Вірні старійшини наслідують цей приклад, усвідомлюючи, що зловживання владою було б неповагою до суверенітету Єгови. У Посланні Юди багато говориться про чоловіків, які займали поважні становища у зборах, але почали зловживати владою. Наприклад, у віршах з 12-го по 14-й (СМ) Послання Юди містить сильний осуд «пастухів, які дбають лише за себе». (Порівняйте Єзекіїля 34:7—10). Іншими словами, їх більше цікавила власна вигода, аніж інтереси отари Єгови. Старійшини сьогодні можуть багато навчитися з таких негативних прикладів. Дійсно, слова Юди яскраво змальовують те, якими ми не хочемо стати. Коли ми піддаємося егоїзму, то не можемо бути воїнами Христа; ми надто зайняті боротьбою за самих себе. Краще всім нам жити за словами Ісуса: «Блаженніше давати, ніж брати!» (Дії 20:35).

«Бережіть себе самих у Божій любові»

13. Чому всі ми повинні щиро бажати берегти себе в Божій любові?

¹³ Під кінець свого послання Юда дає наступну сердечну пораду: «Бережіть себе самих у Божій любові» (Юди 21). Найлегше нам буде вести християнську війну, якщо ми залишатимемося людьми, яких Бог Єгова любить. Зрештою, любов є основною рисою Єгови (1 Івана 4:8). Павло писав до християн у Римі: «Я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Римлян 8:38, 39). Але як нам залишатися в тій любові? Зверніть увагу на три заходи, які, згідно зі словами Юди, ми можемо вжити.

14, 15. а) Що значить будувати себе ‘найсвятішою вірою’? б) Як нам можна перевірити стан своєї духовної зброї?

¹⁴ По-перше, Юда каже нам продовжувати будувати себе ‘найсвятішою вірою’ (Юди 20). Як ми побачили у попередній статті, це безперервний процес. Ми, як будинок, котрий потребує щораз більшого укріплення проти зростаючого натиску стихій. (Порівняйте Матвія 7:24, 25). Тому ніколи не ставаймо надто впевненими. Ліпше дивитись, як ми можемо будувати себе на фундаменті своєї віри, щоб стати сильнішими, вірнішими воїнами Христа. Наприклад, можна розглянути елементи духовної зброї, описаної в Ефесян 6:11—18.

¹⁵ В якому стані наша духовна зброя? Чи наш «щит віри» такий міцний, яким він повинен бути? Оглядаючись на минулі роки, чи ми бачимо ознаки охолодження, наприклад, погіршення відвідуваності зібрань, втрату ревності до служіння чи зменшення ентузіазму в особистому вивченні? Такі ознаки серйозні! Нам потрібно діяти тепер, щоб «будувати» себе і зміцнятися в правді (1 Тимофія 4:15; 2 Тимофія 4:2; Євреїв 10:24, 25).

16. Що значить молитися духом святим і про що ми повинні регулярно просити Єгову?

¹⁶ Другий спосіб залишитися в Божій любові — це продовжувати ‘молитися Духом Святим’ (Юди 20). Це значить молитися під впливом духу Єгови й у згоді з Божим натхненим Словом. Молитва є важливим засобом наближення до Єгови особисто і вираження йому своєї відданості. Нам ніколи не слід нехтувати цим чудовим привілеєм! І коли ми молимось, то можемо просити — і то постійно просити — про святий дух (Луки 11:13). Це наймогутніша сила, доступна нам. З такою допомогою ми зможемо завжди залишатися в Божій любові і бути витривалими воїнами Христа.

17. а) Чому приклад Юди щодо милосердя вартий уваги? б) Як кожен з нас може продовжувати виявляти милосердя?

¹⁷ По-третє, Юда спонукує нас продовжувати виявляти милосердя (Юди 22). Його власний приклад у цьому вартий уваги. Зрештою він по праву хвилювався через зіпсуття, неморальність та відступництво, які вкрадалися у християнський збір. Однак він не піддавався паніці, не приймав погляду, ніби часи надто небезпечні, щоб виявляти таку «м’яку» рису, як милосердя. Ні, він спонукував своїх братів продовжувати виявляти милосердя, коли тільки можливо, лагідно переконуючи тих, які мали сумніви і навіть ‘виривати з огню’ тих, що наближаються до серйозного гріха (Юди 23; Галатів 6:1). Яке чудове напучення для старійшин у ці неспокійні часи! Вони також намагаються виявляти милосердя де тільки для цього є підстава, у той же час залишаючись непохитними, коли необхідно. Усі ми хочемо також виявляти милосердя одні до одних. Наприклад, замість того щоб живити дрібні невдоволення, ми можемо бути щедрими у своєму прощенні (Колосян 3:13).

18. Чому ми можемо бути впевненими, що переможемо у нашій духовній війні?

¹⁸ Війна, яку ми ведемо, не є легкою. Як каже Юда, це «важка боротьба» (Юди 3, НС). Наші вороги сильні. Не тільки Сатана, але і його злий світ та наші власні недосконалості стають проти нас. Однак ми можемо бути абсолютно впевненими в перемозі! Чому? Тому що ми на стороні Єгови. Юда завершує своє послання нагадуванням, що Єгові по праву належить «слава, могутність, сила та влада перше всього віку, і тепер, і на всі віки» (Юди 25). Хіба ця думка не вселяє благоговіння? Чи існує якийсь сумнів, що цей самий Бог може «зберегти вас від падіння»? (Юди 24, Дерк.). Безумовно, що ні! Нехай же кожен з нас постановить далі чинити опір неморальності, поважати владу, встановлену Богом і берегти себе в Божій любові. Таким чином ми разом отримаємо славну перемогу.

[Примітка]

Запитання для повторення

◻ Як Послання Юди вчить нас чинити опір неморальності?

◻ Чому дуже важливо поважати владу, встановлену Богом?

◻ Чому зловживання зборовою владою — це серйозна справа?

◻ Як ми можемо докладати зусиль, щоб залишатися в Божій любові?

[Ілюстрація на сторінці 15]

На відміну від римських воїнів християни ведуть духовну війну.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Християнські пастирі служать не з егоїзму, а з любові.