Розділ 1

Чому треба «шанувати свого батька і матір»?

«ШАНУЙ свого батька і матір». Багато молодих людей вважає цю заповідь застарілою.

Юна Віра, демонстративно ігноруючи волю батька, почала зустрічатися з хлопцем, який зловживав алкоголем і був наркоманом. Вона навмисне поверталася з дискотеки додому тільки під ранок. «На мою думку, тато був надто суворий,— пояснює Віра.— У той час мені було 18, і я вважала себе достатньо дорослою. Мені здавалося, що мій батько прикра людина і просто не хоче, щоб я розважалася. Тому я йшла з дому і робила все, що заманеться».

Більшість молодих людей, мабуть, не схвалить поведінки Віри. Але коли батьки наказують їм прибрати в кімнаті, виконати домашні завдання чи повернутися додому о певній годині, чимало з них закипають гнівом або, що ще гірше, взагалі відмовляються слухатись! Однак від того, як підліток ставиться до своїх батьків, може залежати не лише атмосфера в сім’ї, але навіть його життя. Адже наказ «шанувати батьків» походить від Бога, який також пояснює, чому слід дотримуватися цієї заповіді: «Щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!» (Ефесян 6:2, 3). Як бачиш, дуже багато залежить від тебе. Тож розгляньмо, що́ насправді означає шанувати свого батька і матір.

Що означає «шанувати» їх

«Пошана» включає в себе визнання законно встановленої влади. Приміром, християнам дано наказ «шанувати царя» (1 Петра 2:17, Хом.). Можна не погоджуватися з діями керівника держави, проте завжди слід поважати його становище. Так само батьків Бог наділив певною владою в сім’ї. Отже, ти мусиш зрозуміти, що сам Бог дав їм право встановлювати для тебе правила. Можливо, інші батьки більш поблажливі до своїх дітей. Однак твоїм батькам треба вирішувати, що є ліпшим для тебе, до того ж у кожній сім’ї — свої порядки.

Слід визнати, що навіть найкращі батьки час від часу бувають надміру строгими і несправедливими. Але в Приповістей 7:1, 2 один мудрий батько сказав: «Сину мій [або дочко]... бережи мої заповіді — та й живи». Подібно правила, тобто «заповіді», твоїх батьків зазвичай встановлені для твого добра і є виявом їхньої щирої любові й турботи.

Наприклад, Джонові мама не раз говорила, щоб він переходив шестисмугову автостраду неподалік від їхнього дому через пішохідний міст. Якось дві дівчинки зі школи підбивали його скоротити шлях і перебігти дорогу. Однак Джон таки пішов по мосту, хоча дівчатка насміхалися з нього та обзивали «слабаком». Дійшовши до половини моста, хлопець раптом почув виск гальм. Подивившись униз, він застиг від жаху: на його очах дівчат збила машина, і від удару їх підкинуло в повітря! Безперечно, слухняність батькам не завжди справа життя і смерті. А втім, послух оберігатиме тебе від зла.

«Шанувати своїх батьків» також означає приймати виправлення, а не дутися і не вибухати гнівом. Лише безумний «зневажає... напучення батькове», говориться у Приповістей 15:5.

Зрештою, пошана — це не просто формальна повага або вимушений послух. Грецьке дієслово, передане в Біблії як «шанувати», головно означає вважати когось дуже цінним. Тому-то треба ставитися до батьків як до найдорожчих людей, вартих великої пошани. Їх слід любити і виявляти їм вдячність. Однак деякі молоді люди відчувають до своїх батьків все що завгодно, тільки не любов.

«Проблемні» батьки. Чи вони гідні пошани?

Дівчина, на ім’я Ірина, написала: «Мій тато постійно напивався, і я часто не могла заснути, тому що батьки сварилися і сильно кричали. Я лежала в ліжку і плакала. Я не могла розповісти їм про свої почуття, бо мама, напевно, побила б мене за це. Біблія говорить «шанувати свого батька», а я не можу».

Чи батьки, котрі мають запальний характер, ведуть неморальний спосіб життя, пиячать або постійно сваряться, дійсно гідні пошани? Так, адже Біблія засуджує тих, хто «сміється» з батька або матері (Приповістей 30:17). У Приповістей 23:22 нагадується, що батьки тебе ‘породили’. Вже за це їх варто шанувати. Григорій, який колись зневажливо ставився до матері, тепер каже: «Я дякую Богу Єгові, що [моя мама] не зробила аборту або, народивши, не викинула мене на смітник. Вона була одинокою матір’ю і виховувала шістьох дітей. Я знаю, що їй було дуже важко».

Хоча твої батьки далеко не досконалі, однак вони багато чим жертвують заради тебе. «Якось у нас залишилася тільки одна банка консервованої кукурудзи та трохи вівсяної крупи,— продовжує Григорій.— Мама приготувала все це нам, дітям. Я пішов спати ситим, дивуючись, чому мама нічого не їла. Тепер, коли у мене є власна сім’я, я розумію, що вона віддала всю їжу нам». (За результатами одного дослідження, витрати на виховання дитини до 18-річного віку становлять 66 400 доларів США).

Крім того, зрозумій: навіть коли батьки подають поганий приклад, це не означає, що все сказане ними є неправильним. У дні Ісуса релігійні провідники були сильно зіпсовані. Але Ісус порадив людям: «Усе, що вони скажуть вам,— робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть» (Матвія 23:1—3, 25, 26). Хіба не можна застосувати цей принцип до деяких батьків?

Як справлятися з почуттям образи

А що, коли тобі здається, ніби один з батьків серйозно зловживає своєю владою?a Зберігай спокій. Бунтуючись, виявляючи ненависть чи злобу, ти нічого не досягнеш. (Екклезіяста 8:3, 4; порівняй Екклезіяста 10:4). Одну 17-річну дівчину ображало те, що батьки настільки поринули у власні суперечки, що, здавалося, зовсім забули про її існування. Вона стала нехтувати біблійними принципами, яких її навчали батьки. На зло їм, вона почала вести розпусне життя і зловживати наркотиками. «Мені здавалося, що так я відплачу їм за образу»,— з гіркотою пояснює дівчина. Але, озлобившись, вона заподіяла шкоду лише самій собі.

Біблія попереджає: «Лютість нехай не намовить тебе... Стережись, не звертайся до зла» (Йова 36:18—21). Усвідом, що батьки відповідальні за свою поведінку перед Єговою і за всі несправедливі вчинки дадуть відповідь йому (Колосян 3:25).

У Приповістей 19:11 говориться: «Розум людини припинює гнів її, а величність її — перейти над провиною». Деколи найліпше пробачити батькам завданий тобі біль і спробувати його забути. Замість того щоб розмірковувати над недоліками батьків, зосереджуйся на їхніх добрих рисах. Приміром, Дана жила з матір’ю, яка не виявляла почуттів до своїх дітей, і з вітчимом-алкоголіком. Проте зверни увагу, як розуміння їхніх недоліків допомогло їй не озлобитися. Вона каже: «Мабуть, мама не показувала нам своєї любові, тому що сама не вміла цього — в дитинстві з нею поводилися дуже жорстоко. Мій вітчим цікавився нами, тільки коли був тверезим, але це траплялося вкрай рідко. Однак ми з сестрою завжди мали їжу в холодильнику та дах над головою».

На щастя, свавільних та недбайливих батьків не так вже й багато. Напевно, твої батьки цікавляться тобою і намагаються подавати добрий приклад. І все ж батьки іноді можуть дратувати тебе. «Часом коли я з мамою обговорював якусь проблему і вона не могла мене зрозуміти,— визнає Руслан,— то дратувався і зі злості говорив їй прикрі речі. Так я хотів їй дошкулити. Але потім, почував себе дуже погано і знав, що їй теж не легше».

Бездумні слова можуть ‘колоти’ і ‘вражати’, проте вони не вирішать твоїх проблем. «Язик... премудрих — то ліки» (Приповістей 12:18; 15:1). «Хоча це було тяжко, я підходив до мами і вибачався,— пояснює Руслан.— Тоді я міг спокійно обговорити проблему, і ми її спільно вирішували».

«Тато мав рацію»

Деякі підлітки бунтуються проти батьківських настанов, а потім, вимучивши і себе, і батьків, переконуються у тому, що батьки мали рацію. Розгляньмо, наприклад, що сталося з Вірою, про яку згадувалося на початку розділу. Якось вона їхала в автомобілі разом зі своїм другом. Хлопець сів за кермо у стані алкогольного та наркотичного сп’яніння. Він не впорався з керуванням, і машина на швидкості 100 кілометрів за годину врізалася в ліхтарний стовп. Віра лишилася жива, хоча отримала тяжку травму голови. Її друг утік з місця пригоди і жодного разу не прийшов до неї в лікарню.

«Коли мої батьки відвідали мене в лікарні,— визнає Віра,— я сказала, що тато мав рацію і мені вже давно треба було послухатися його... Я зробила велику помилку, яка мало не коштувала мені життя». Зрештою Віра змінила своє ставлення до батьків.

Мабуть, тобі теж варто зробити деякі зміни. Наказ «шанувати батьків» може здаватися дещо старомодним. Проте чинити так не лише мудро, але й правильно в очах Бога. Як бути, коли ти хочеш виявляти повагу до своїх батьків, однак відчуваєш, що тебе не розуміють, або, можливо, надмірно обмежують? Подивімося, як можна поліпшити таку ситуацію.

[Примітки]

Запитання для обговорення

◻ Що означає шанувати батьків?

◻ Чому батьки встановлюють так багато правил? Чи можуть ці правила принести тобі користь?

◻ Чи слід поважати батьків, якщо вони не подають доброго прикладу? Чому?

◻ Як повестися, коли тебе образили батьки? Чого не слід робити?

[Вставка на сторінці 16]

«Мені здавалося, що мій батько прикра людина і просто не хоче, щоб я розважалася. Тому я йшла з дому і робила все, що заманеться».

[Ілюстрація на сторінці 12]

Як ти ставишся до правил, встановлених батьками?

[Ілюстрація на сторінці 14]

Чи треба поважати батьків, якщо вони не подають доброго прикладу?

Розділ 2

Чому батьки не розуміють мене?

КОЖНОМУ хочеться, щоб його розуміли. Тому тобі може бути прикро, якщо батьки не цікавляться тим, що ти любиш і вважаєш важливим, або ставляться до цього критично.

Шістнадцятирічний Ростислав думає, що батько не розуміє музики, яку він любить слухати. «Тато тільки те й робить, що кричить: «Вимкни це!» Я звичайно вимикаю музику, але після цього мені не хочеться його бачити»,— каже Ростик. Подібно багато підлітків, коли їм здається, що батьки не розуміють їх, замикаються у власному світі. Одне широкомасштабне дослідження, проведене серед молоді, виявило, що 26 відсотків підлітків «намагаються якомога менше бувати вдома».

У багатьох сім’ях утворилася велика прірва між батьками і дітьми. Чому склалася така ситуація?

«Сила» і «сивина»

У Приповістей 20:29 говориться: «Окраса юнацтва — їхня сила». Однак молодеча «сила» може бути причиною різних конфліктів з батьками. Далі у приповістці сказано: «А пишність старих — сивина». Можливо, твої батьки і не мають буквальної «сивини», проте вони старші за тебе і тому інакше сприймають життя. Батьки усвідомлюють, що не все в житті щасливо закінчується. Мабуть, через власні розчарування вони позбулися юнацького максималізму. З роками вони набули мудрість, символічну «сивину», тож не поділяють твого захоплення певними справами.

Юнак, на ім’я Євген, каже: «Мої батьки, котрі виростали у час економічної кризи, вважають, що гроші слід заощаджувати, а коли й витрачати, то лише на необхідні речі. Але я живу в інший час... Мені хочеться багато подорожувати». Авжеж, між молодечою «силою» та «сивиною» батьків може лежати велика прірва. У багатьох родинах виникає чимало суперечок щодо одягу та зовнішнього вигляду, поведінки з особами протилежної статі та вживання наркотиків й алкоголю, а також стосовно часу, коли потрібно повертатися додому, вибору друзів та виконання хатніх обов’язків. Однак через прірву між поколіннями можливо перекинути місток. Але перед тим, як сподіватися розуміння від батьків, сам спробуй зрозуміти їх.

Батьки такі ж люди

«У дитинстві я вважав маму взірцем. Я думав, що вона не має слабкостей та почуттів, таких, як у мене»,— говорить Іван. Коли батьки Івана розлучилися, його мати залишилася сама із сімома дітьми. Аня, сестра Івана, розповідає: «Я пам’ятаю, як мама плакала від власного безсилля, бо не встигала всього. Тоді я зрозуміла, що ми неправильно ставилися до неї. Вона не може робити завжди все вчасно й правильно. Ми побачили, що вона така ж людина, як і ми, з такими ж почуттями».

Усвідомивши, що батьки є звичайними людьми і мають почуття, подібні до твоїх, ти почнеш набагато ліпше їх розуміти. Наприклад, вони можуть сумніватися, чи правильно тебе виховують. Або, переймаючись численними небезпеками і спокусами, які оточують тебе, батьки у деяких ситуаціях можуть надто гостро реагувати. Можливо, вони борються з фізичними, фінансовими чи емоційними труднощами. Уяви, що батько дуже не любить свою роботу, але ніколи не нарікає з цього приводу. Тож, коли дитина говорить: «Ненавиджу школу», не дивно, що замість поспівчувати їй, він кидає: «Не вигадуй! Мені б твої проблеми».

Цікався іншими

Як же ти можеш дізнатися, що відчувають твої батьки? «Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших» (Филип’ян 2:4). Спробуй розпитати маму, якою вона була у підлітковому віці. Які у неї були почуття, цілі? «Дуже імовірно,— говориться в журналі «Підліток» (англ.),— коли мама побачить, що ти цікавишся нею і розумієш причини деяких її почуттів, то вона спробує зрозуміти твої». Те саме, без сумніву, стосується і батька.

Якщо виникає суперечка, не поспішай звинувачувати батьків у бездушності. Запитай себе: «Можливо, батьки погано почуваються або переживають за щось? Чи не образив я їх якимось необережним вчинком або словом? А може, вони просто не зрозуміли, що я мав на увазі?» (Приповістей 12:18). Такий вияв розуміння стане добрим початком для того, щоб поліпшити стосунки в сім’ї. А потім починай працювати над тим, щоб батьки зрозуміли тебе! Однак багато підлітків лише ускладнюють батькам це завдання. Як?

Подвійне життя

Власне таке життя вела сімнадцятирічна Віка, таємно зустрічаючись з хлопцем проти волі своїх батьків. Вона була впевнена, що батьки не зрозуміють її почуттів до хлопця. Звичайно, її стосунки з батьками стали холоднішими. «Ми завдавали одне одному прикрощів,— каже Віка.— Мені не хотілося приходити додому». Вона вирішила вийти заміж, щоб тільки піти з дому!

Багато молодих людей також ведуть подвійне життя,— вони потайки роблять те, що їм забороняють,— а потім нарікають, що батьки «не розуміють їх»! На щастя, Віці допомогла одна старша християнка, котра сказала їй: «Віко, подумай про своїх батьків... Вони виростили тебе. Якщо тобі важко уживатися з ними, то як ти зможеш жити зі своїм однолітком, який не віддав тобі 17 років любові?»

Віка чесно проаналізувала свою поведінку. Незабаром вона зрозуміла, що правда на боці батьків і що її серце помилялося. Вона порвала зі своїм хлопцем і почала налагоджувати стосунки з батьками. Якщо ти теж ведеш подвійне життя, то чи не час відкритися батькам? (Дивися вставку «Як розповісти батькам?»).

Виділяй час для розмов

«Мені ще ніколи не було так добре з татом! — сказав Іван після подорожі з батьком.— Ніколи не був з ним разом аж шість годин. Точніше шість годин в один бік і ще шість годин у другий. Навіть радіо не вмикали. Ми розмовляли. Ми ніби заново познайомилися один з одним. З ним набагато цікавіше, ніж я думав. Після тої подорожі ми стали друзями». Чому б і тобі не почати так само щиро розмовляти з мамою чи татом?

Розвинути стосунки з батьками допоможе також дружба з іншими дорослими. Віка згадує: «Я взагалі не товаришувала зі старшими від себе людьми. Але я вирішила залишатися поряд з батьками, коли вони спілкуватимуться з іншими дорослими. З часом я подружилася з ровесниками своїх батьків, і це розширило мій світогляд. Мені стало легше розмовляти з власними батьками. Атмосфера вдома разюче змінилася на краще».

Якщо підтримувати стосунки лише з ровесниками, то можна стати вузькоглядною людиною. Аби цього уникнути, необхідно спілкуватися також з тими, у кого багатий життєвий досвід (Приповістей 13:20).

Ділися своїми почуттями

«Простота мого серця — слова мої, і висловлять ясно знання мої уста»,— сказав молодий Елігу (Йова 33:3). Чи саме так ти розмовляєш зі своїми батьками, коли ваші погляди розходяться щодо вибору одягу та музики, а також часу повернення додому?

Молодий Григорій вважав свою маму абсолютно нерозсудливою людиною. Вихід із напруженої ситуації він бачив у тому, щоб якомога менше бувати вдома. Але потім він вирішив послухатися поради християнських старійшин. Хлопець пригадує: «Я почав розповідати мамі про свої почуття. Я казав їй, чому мені хотілося робити те чи інше, оскільки перестав вважати, що вона сама про все повинна здогадатися. Часто я виливав їй серце і пояснював, що не хотів зробити нічого злого, а також як мені погано від того, що вона ставиться до мене, наче до маленького. Тоді вона почала розуміти мене, і з часом все поліпшилося».

Ти теж побачиш, що, ‘висловлюючись ясно’, можна залагодити багато непорозумінь.

Як зарадити незгоді

А втім, це не означає, що твої батьки одразу ж погодяться з твоєю думкою. Тому-то навчись стримуватися. «Глупак увесь свій гнів виявляє, а мудрий назад його стримує» (Приповістей 29:11). Спокійно пояснюй свою думку. У розмові не відходь від теми і не висловлюй заперечень, на зразок: «Всі так роблять!».

Іноді твої батьки все ж таки казатимуть «ні». Проте це не означає, що вони не розуміють тебе. Можливо, вони просто хочуть запобігти нещастю. «Моя мати поводиться зі мною суворо,— визнає одна 16-річна дівчина.— Мені неприємно, коли вона не дозволяє чогось або говорить, що я мушу бути вдома о певній годині. Але насправді вона любить мене... дбає про мене».

Почуття безпеки та сердечності, яке приносить у родину взаєморозуміння, неможливо передати словами. Воно робить домівку надійним пристановищем у часи страждань. Але для цього кожному необхідно докласти зусиль.

Запитання для обговорення

◻ Чому між батьками і дітьми часто виникають конфлікти?

◻ Як може змінитися твоє ставлення до батьків, коли ти спробуєш їх зрозуміти?

◻ Як ти можеш навчитися ліпше розуміти своїх батьків?

◻ Чому через подвійне життя можуть зіпсуватися твої стосунки з батьками?

◻ Чому варто розповідати батькам про свої серйозні проблеми? Як це зробити?

◻ Як ти можеш допомогти батькам ліпше розуміти тебе?

[Вставка на сторінці 22]

«Коли мама побачить, що ти цікавишся нею і розумієш причини деяких її почуттів, то вона спробує зрозуміти твої» (журнал «Підліток», англ.).

[Рамка/Ілюстрація на сторінках 20, 21]

Як розповісти батькам?

Зізнаватися батькам у неправильному вчинку досить неприємно. Віталій каже: «Я завжди відчував, що батьки довіряють мені, і тому зволікав з розмовою, бо не хотів завдати їм болю».

Підлітки, котрі приховують свої провини, часто страждають від докорів сумління (Римлян 2:15). Їхні провини можуть стати «тяжким тягарем», який годі нести (Псалом 38:5). Намагаючись викрутитися, вони, як правило, починають обманювати батьків і таким чином додають до здійснених гріхів нові. Через це руйнуються їхні взаємини з Богом.

Біблія говорить: «Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний» (Приповістей 28:13). Як сказала 19-річна Люба: «Єгова все одно бачить всі наші вчинки».

Якщо ти серйозно провинився, звернись у молитві до Єгови і, благаючи прощення, покайся у своєму гріху (Псалом 62:9). Потім розкажи про все батькам (Приповістей 23:26). У них є життєвий досвід, тому вони можуть допомогти тобі виправити помилки і більше їх не повторювати. «Дійсно ліпше поговорити з ними,— каже 18-річний Тарас.— Тоді відчуєш велике полегшення». Але, як розповісти батькам?

Біблія говорить про «слово, проказане часу свого». (Приповістей 25:11; порівняй Екклезіяста 3:1, 7). Який же час вибрати? Тарас продовжує: «Я чекаю до вечері, а тоді кажу татові, що хочу поговорити з ним». Хлопець, котрий виховувався без батька, вибирав інший час: «Зазвичай я розмовляю з мамою перед сном, тоді вона більш схильна до розмов. А коли приходить додому з роботи, то переважно дуже знервована».

Наприклад, можна сказати щось подібне: «Тату, мамо, мені треба з вами поговорити». А що, коли здається, що зараз батькам не до тебе? Можна сказати: «Я знаю, що ви не маєте часу, але для мене це дуже важливо. Чи могли б ми порозмовляти?» Потім ти можеш запитати: «Чи робили ви коли-небудь щось таке, про що потім було соромно розповідати?»

Тепер треба зробити найважче — розповісти батькам про саму провину. Будь покірний і ‘говори правду’, не применшуючи серйозності своєї помилки і не намагаючись приховати неприємні подробиці. (Ефесян 4:25; порівняй Луки 15:21). Говори зрозумілою для батьків мовою і не використовуй виразів, які зрозумілі тільки молоді.

Звичайно, твої слова можуть прикро вразити та засмутити батьків. Тож не дивуйся і не обурюйся, якщо на тебе впаде злива докорів! Якби ти зважав на їхні попередження, то, мабуть, не опинився б у такій ситуації. Тому зберігай спокій (Приповістей 17:27). Слухай батьків і відповідай на їхні запитання, хоч би яким тоном вони їх ставили.

Без сумніву, твої щирі зусилля виправити становище справлять на них глибоке враження. (Порівняй 2 Коринтян 7:11). А втім, будь готовим прийняти заслужене покарання. «Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!» (Євреїв 12:11). Пам’ятай також і про те, що ти ще не раз потребуватимеш допомоги та зрілої поради своїх батьків. Старайся завжди розповідати їм про незначні труднощі, і тоді, коли виникнуть серйозні проблеми, ти зможеш розповісти їм все без страху.

[Ілюстрація]

Вибери час, коли батьки схильні до розмов.

Розділ 3

Як отримати від батьків більше свободи?

ТИ КАЖЕШ, що вже дорослий і у вихідні можеш повертатися додому пізніше. А вони кажуть, що ти мусиш приходити додому вчасно. Ти кажеш, що хочеш піти на фільм, про який всі тільки й говорять. А вони тобі забороняють. Ти кажеш, що познайомився з класними хлопцями, з котрими збираєшся кудись піти. А вони кажуть, що спочатку хочуть самі познайомитися з твоїми друзями.

Підлітку може здаватися, що батьки повністю контролюють його життя. Кожен раз, коли він говорить: «Я хочу», вони неодмінно відповідають: «Ні, не можна». Складається враження, що «усевидющі очі» батьків слідкують за кожним його кроком. П’ятнадцятирічна Зоряна каже: «Мій тато завжди хоче знати, куди я йду і коли повернуся. Більшість батьків чинить так само. Але чи їм потрібно все знати? Вони повинні дати мені більше свободи».

Крім того, молоді люди жаліються, що батьки не поважають їх. Жодної довіри — коли щось не так, навіть не вислухавши, звинувачують. Жодної самостійності — самі тільки правила.

«З великою журбою»

Чи батьки іноді поводяться з тобою як з маленькою дитиною? Коли так, то пригадай, що недавно ти справді був дитиною. Батькам не так легко забути образ безпорадного немовляти. Вони все ще пам’ятають твої дитячі помилки і тому, хочеш ти цього чи ні, намагаються постійно тебе оберігати.

Таке бажання — оберігати тебе — надзвичайно сильне. Тато з мамою не тільки дбають, аби ти мав дах над головою, одяг та вдосталь їжі, але й ламають голову над тим, як тебе виховати і захистити від зла. Їм не байдуже, що з тобою станеться. Адже за твоє виховання вони відповідають перед Богом (Ефесян 6:4). І коли щось, на їхню думку, загрожує твоєму добробуту, вони починають хвилюватися.

Подумай про батьків Ісуса Христа. Йосип і Марія поверталися з Єрусалима додому і не помітили, що Ісус залишився в місті. Побачивши, що їхнього сина ніде немає, вони збилися з ніг, шукаючи його! А коли зрештою «знайшли Його в храмі», мати Ісуса вигукнула: «Дитино, що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і я з великою журбою шукали Тебе» (Луки 2:41—48, Дерк.). Якщо Ісус — досконала дитина — завдав своїм батькам таких турбот, то уяви собі, скільки клопотів мають через тебе твої батьки!

Розглянь, приміром, нескінченні суперечки про те, коли ти мусиш повертатися додому. Припустімо, що ти не бачиш підстав для подібних обмежень. Але чи ти колись намагався подивитися на справу очима батьків? Це спробували зробити школярі, які написали «Книжку дітей про батьків» (англ.). Вони склали список «фантазій, які зароджуються в головах батьків, коли їхні діти не повертаються вчасно додому». До того списку входило таке:«вживають наркотики; потрапили в автокатастрофу; вештаються у парку; дивляться порнофільми; торгують наркотиками; ганьблять сім’ю; їх забрали в міліцію; зґвалтували або побили; посадили у в’язницю».

Не всі батьки приходять до таких на перший погляд надуманих висновків. Але хіба багато молодих людей не займаються саме такими речами? Тож чи варто обурюватися, коли тебе попереджають, що пізні прогулянки і спілкування із сумнівною компанією можуть погано для тебе закінчитися? Адже навіть батьки Ісуса хотіли знати, де він був!

Чому вони трусяться наді мною

За словами деяких молодих людей, батьки так сильно за них хвилюються, що це схоже на манію! Але пам’ятай, що батьки вклали у твоє виховання багато часу й любові. Можливо, їх турбує навіть думка про те, що ти виростеш і колись залишиш дім. Одна мати написала: «Моїй єдиній дитині, моєму сину, вже дев’ятнадцять років, а я досі не можу змиритися з думкою, що він колись піде з дому».

Тому деякі батьки трусяться над своїми дітьми і оточують їх надмірною турботою. Але з твого боку було б великою помилкою занадто гостро реагувати на це. Одна молода жінка згадує: «Поки мені не виповнилося 18 років, ми з мамою мали дуже близькі стосунки... [Проте] коли я подорослішала, у нас з’явилися проблеми. Я хотіла бути до певної міри незалежною, але мама сприймала це як загрозу нашим взаєминам. Вона намагалася втримати мене біля себе, а це ще більше відштовхувало мене від неї».

У відносній незалежності немає нічого поганого, однак не здобувай її ціною сімейних уз. Як можна досягти того, щоб батьки почали ставитися до тебе, як до дорослого, і щоб ваші стосунки ґрунтувалися на взаєморозумінні, терпимості та повазі? Важливо пам’ятати, що повага породжує повагу. Апостол Павло якось сказав: «Ми мали тілесних батьків наших, які карали нас, і ми поважали їх» (Євреїв 12:9, Дерк.). Батьки тих перших християн не були непомильними. Павло продовжує (вірш 10): «Карали нас, як знали».

Інколи ті люди помилялися у своїх судженнях. А втім, діти ставилися до них з повагою. Твої батьки заслуговують такого ж ставлення. І якщо вони трусяться над тобою, не варто обурюватися. Поважай їх, якщо хочеш, щоб вони поважали тебе.

Непорозуміння

Чи доводилося тобі через обставини, які від тебе не залежали, повертатися додому дуже пізно? Чи батьки надто гостро зреагували на це? Такі непорозуміння — ще одна можливість заслужити їхню повагу. Згадай, як поводився юний Ісус, коли засмучені батьки врешті-решт знайшли його в храмі, де він, нічого не підозрюючи, обговорював з учителями Боже Слово. Чи Ісус почав сперечатися з батькам, кричати, лити сльози або дорікати їм, що вони засумнівалися в його добрих намірах? Зверни увагу, як спокійно він відповів: «Чому ви шукали Мене? Чи ви не знали, що Я мушу бути у домі Батька Мого?» (Луки 2:49, СМ). Поза всяким сумнівом, батьки Ісуса були вражені зрілістю, яку він виявив. «Лагідна відповідь» не лише «гнів відвертає», а й допомагає заслужити повагу батьків (Приповістей 15:1).

Правила та вимоги

Те, як ти реагуєш на вимоги батьків, впливає на їхнє ставлення до тебе. Деякі підлітки дуються на батьків, обманюють їх, і навіть демонстративно не слухаються. Спробуй поводитися більш по-дорослому. Якщо ти хочеш, щоб тобі дозволили прийти додому трохи пізніше, не поводься, як дитина: не наполягай на своєму, не ний, що «всім можна, а мені — ні». Письменниця Андреа Іґен радить: «[Розкажи] їм якомога більше про те, що́ плануєш робити, аби вони добре зрозуміли ситуацію... Якщо ти скажеш їм де і з ким будеш та чому для тебе важливо лишитися там трохи довше... можливо, вони погодяться».

Якщо батьки хочуть познайомитися з твоїми друзями — а вони й повинні це робити — не починай скиглити, як дитина. У журналі «Сімнадцять» (англ.) дається порада: «Час від часу приводь своїх друзів додому, і тоді, коли скажеш, що йдеш в кіно з Біллом, батько не кричатиме з іншої кімнати: «Білл? Який такий Білл?»

«Додасться»

Джим не може без усмішки розповідати про свого молодшого брата Рона. «Я старший за нього лише на 11 місяців,— каже він,— але батьки ставилися до нас зовсім по-різному. Вони давали мені більше свободи. Я міг водити нашу машину. Якось вони навіть дозволили мені поїхати машиною з одним з молодших братів до Нью-Йорка».

«Однак з Роном було інакше,— продовжує Джим.— Його у всьому контролювали. Коли Рон виріс, тато навіть і не думав вчити його водити автомобіль. Батьки заборонили йому зустрічатися з дівчиною, хоча Рон вважав себе дорослим».

Думаєш, батьки любили Джима більше? Ні. Хлопець пояснює: «Рон нерідко поводився безвідповідально. Не виявляв ініціативи. Часто не виконував того, що йому доручали. Я ніколи не сперечався з батьками, а Рон постійно висловлював їм своє невдоволення. І це завжди оберталося проти нього». Ісус сказав у Матвія 25:29: «Кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має,— забереться від нього й те, що він має».

Чи хочеш, щоб тебе вважали самостійною і відповідальною людиною? Доведи, що ти є таким. Стався відповідально до всіх завдань, які доручають тобі батьки. Не будь подібним до юнака з Ісусової притчі. Коли його батько сказав: «Піди-но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику», він відповів: «Готовий, панотче», але «не пішов» (Матвія 21:28, 29). Покажи своїм батькам, що кожне їхнє прохання — важливе воно чи ні — ти обов’язково виконаєш.

«Я довів батькам, що на мене можна покладатися,— згадує Джим.— Вони посилали мене в банк, дозволяли оплачувати комунальні послуги, доручали ходити в супермаркет та магазин. А коли мама мусила піти на роботу, я навіть готував для всієї сім’ї».

Виявляй ініціативу

А що, коли батьки нічого тобі не доручають? Намагайся виявляти ініціативу. Журнал «Сімнадцять» дає таку пораду: «Запропонуй приготувати обід для всієї сім’ї і скажи батькам, що хочеш все зробити сам. Продумай, що будеш готувати, зроби список потрібних продуктів, підрахуй, скільки піде грошей, купи все необхідне, приготуй їжу і прибери за собою». А якщо ти не вмієш готувати, то подумай, що інше можна зробити. Не чекай, поки батьки попросять тебе помити посуд, підмести підлогу або поприбирати.

Багато молодих підробляють у вихідні і влітку. Якщо ти теж це робиш, то чи показав, що можеш економити гроші й правильно розпоряджатися ними? Чи пропонував ти батькам частково покрити витрати на житло і харчування? (Можливо, ти здивуєшся, дізнавшись, скільки платять за квартиру в твоїй місцевості). У тебе, мабуть, залишиться менше кишенькових грошей, однак коли батьки помітять, що ти ставишся до грошей по-дорослому, вони, без сумніву, даватимуть тобі більше свободи.

Не тримайся за мамину спідницю

Батьки повинні бути тобі близькими друзями, джерелом цінних порад. (Порівняй Єремії 3:4). Але це не означає, що треба звертатися до них з кожною дрібницею. Ти тільки тоді станеш впевнений у своїй здатності робити рішення, коли навчишся працювати своєю головою (Євреїв 5:14).

Тож при найменших труднощах не біжи до батьків, а спробуй самостійно знайти розв’язання. Не роби необдуманих рішень, а прислухайся до біблійної поради про те, що треба ‘навчитися розважати’ (Ісаї 32:4, Кул.). Ретельно все проаналізуй, особливо якщо справа пов’язана з біблійними принципами. Лише після того, як спокійно все зважиш, підійди до батьків. Не питайся: «Тату, що мені робити?» або «Мамо, що б ти зробила?», а тільки поясни ситуацію. Розкажи їм, що збираєшся робити, і тоді запитай про їхню думку.

Так батьки побачать, що ти говориш не як дитина, а як дорослий. Вони зрозуміють, що ти вже виріс і заслуговуєш певної свободи. Мабуть, вони почнуть ставитися до тебе як до дорослого.

Запитання для обговорення

◻ Чому батьки намагаються захистити своїх дітей від усяких бід і хочуть знати, де вони перебувають?

◻ Чому важливо ставитися до батьків з повагою?

◻ Як можна залагодити непорозуміння з батьками?

◻ Як ти можеш дотримуватися правил та вимог батьків і разом з тим мати певну свободу?

◻ Як переконати батьків, що ти є відповідальною людиною?

[Вставка на сторінці 29]

«Мій тато завжди хоче знати, куди я йду і коли повернуся... Але чи їм потрібно все знати?»

[Ілюстрація на сторінці 27]

Чи виникає у тебе відчуття, що батьки тримають тебе в клітці?

[Ілюстрація на сторінці 30]

Зберігай спокій, коли виникають непорозуміння з батьками, і так завоюєш їхню повагу.

Розділ 4

Чому тато з мамою розлучилися?

«Я пам’ятаю, як тато залишив нас. Ми не розуміли, що відбувається. Мама мусила піти працювати, і їй доводилося лишати нас самих удома. Часом ми сиділи біля вікна і переживали, чи й вона не пішла від нас...» (Дівчинка, батьки якої розлучилися).

РОЗЛУЧЕННЯ батьків може стати для дитини справжньою трагедією, непоправним горем. Часто воно викликає у дітей різні емоції: сором, гнів, відчай, пригнічення, страх перед самотністю, відчуття втрати і провини, а навіть бажання помститися.

Якщо твої батьки нещодавно розлучилися, у тебе могли виникнути подібні почуття. Зрештою, наш Творець мав на меті, щоб ти виростав у сім’ї, в якій є тато і мама (Ефесян 6:1—3). Однак тепер ти позбавлений щоденного спілкування з одним з батьків, котрого любиш. «Я дуже поважав свого батька і тому хотів бути з ним,— з жалем розповідає Павло, котрому було сім років, коли розлучилися його батьки.— Але суд вирішив, що ми залишимося з мамою».

Чому батьки розлучаються

Нерідко батьки приховують від дітей свої проблеми. «Я не пам’ятаю, щоб тато і мама сварились,— каже Ліна, батьки якої розлучилися, коли вона була маленькою.— Мені здавалося, у них все гаразд». І навіть якщо батьки сваряться, все одно дитина може пережити шок, коли доходить до розлучення!

Часто батьки розлучаються, коли хтось з них винен у подружній зраді. Бог дозволяє невинному партнеру розлучитися (Матвія 19:9). В інших випадках «лютість, і крик, і лайка» переросли в насилля, що стало причиною побоювань одного з батьків за власне здоров’я, а також за здоров’я своїх дітей (Ефесян 4:31).

Слід визнати, що деколи люди розлучаються, не маючи на те серйозних підстав. Одні виявляють егоїзм, і, замість того щоб долати труднощі, розходяться. Вони кажуть, що «нещасливі в шлюбі» або «не кохають одне одного». Це не подобається Богові, який ‘ненавидить розвід’ (Малахії 2:16). Інші, як передбачив Ісус, розлучаються з подружніми партнерами через те, що ті стали християнами (Матвія 10:34—36).

Хоч би як там було, але якщо батьки не відповідають на твої запитання про розлучення або дають невиразні відповіді, то це не означає, що вони не люблять тебеa. Мабуть, батькам, які поринули у власне горе, важко говорити на цю тему (Приповістей 24:10). Також, можливо, їм незручно і соромно визнати свої невдачі.

Що ти можеш зробити

Спробуй вибрати зручний час, щоб спокійно обговорити з батьками свої тривоги (Приповістей 25:11). Розкажи їм про те, як тебе засмучує та непокоїть їхнє розлучення. Можливо, вони пояснять тобі все детальніше. Якщо ні, не впадай у розпач. Хіба Ісус не замовчував тої інформації, якої його учні не були готові збагнути? (Івана 16:12). І хіба твої батьки не мають права мати свої таємниці?

Зрештою зрозумій, що, хоч би яка була причина розлучення, це наслідок конфлікту між батьками, а не між ними і тобою! Валлерштайн та Келлі, опитуючи 60 розлучених пар, виявили, що колишні подружні партнери звинувачують в розвалі сім’ї одне одного, роботодавців, родичів та друзів. Однак «цікаво, що ніхто не звинувачував у цьому своїх дітей», сказали дослідники. Отже, почуття батьків до тебе не змінилися.

Цілющий вплив часу

Є «час лікувати» (Екклезіяста 3:3). У випадку буквальної травми, наприклад перелому, потрібно, щоб минуло кілька тижнів, а то й місяців до повного одужання. Подібно й у випадку емоційної травми треба, щоб пройшов певний час.

Валлерштайн та Келлі, які вивчають причини розлучень, виявили, що через кілька років після розпаду шлюбу «страх, горе та глибока зневіра... зменшуються або ж зникають взагалі». Деякі фахівці дотримуються думки, що найважчими є перші три роки. Тобі може здаватися, що це дуже довго, але поки твоє життя ввійде у звичну колію, багато що має змінитися.

Перш за все після розлучення треба наново розподілити домашні обов’язки. Також пройде якийсь час, поки батьки оговтаються від потрясіння. Лише тоді вони зможуть надати тобі необхідну підтримку. Коли до певної міри твоє життя внормується, ти почуватимешся ліпше.

Однак Соломон попередив: «Не кажи: «Що це сталось, що перші дні були кращі за ці?», бо не з мудрости ти запитався про це» (Екклезіяста 7:10). Постійні спогади про минуле заважають правильно сприймати теперішнє. Яка атмосфера панувала у вашій сім’ї до розлучення? «Постійні сварки, крики та взаємні образи»,— визнає Ганна. Можливо, тепер у вашому домі нарешті запанував мир і спокій?

«Я можу звести їх разом»

Деякі підлітки плекають надію об’єднати батьків і мріють про це навіть тоді, коли їхні батьки одружилися вдруге!

Однак те, що ти не погоджуєшся з розлученням, нічого не змінює. Мабуть, ніщо не змусить твоїх батьків жити разом: ані твої гіркі сльози, ані благання, ані хитромудрі плани. Тож навіщо мучити себе, постійно мріючи про те, що навряд чи збудеться? (Приповістей 13:12). Соломон сказав, що є «час губити» (Екклезіяста 3:6, Хом.). Тож змирися з тим, чого неможливо змінити. Так тобі буде легше пережити це.

Як порозумітися з батьками

Ти маєш право гніватися на батьків за те, що вони поламали тобі життя. Один молодий чоловік з гіркотою сказав: «Мої батьки були егоїстами. Вони попросту не думали, як їхні вчинки вплинуть на нас. Вони робили те, що хотіли». Іноді таке стається. Але чи можливо все життя нести тягар образи та озлобленості?

Біблія радить: «Усяке подратування, і гнів, і лютість... нехай буде взято від вас... А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному» (Ефесян 4:31, 32). Як же можна пробачити тим, хто завдав тобі такого сильного болю? Спробуй подивитися на своїх батьків об’єктивно, адже вони недосконалі люди, яким властиво помилятися. Авжеж, навіть батьки ‘грішать і позбавлені Божої слави’ (Римлян 3:23). Якщо ти усвідомиш це, тобі буде легше порозумітися з ними.

Говори про свої почуття

«Я ніколи не розповідав про те, як ставлюся до розлучення своїх батьків»,— сказав один юнак, у котрого ми взяли інтерв’ю. Під час розмови хлопець спочатку поводився стримано, але потім розхвилювався і навіть не міг стримати сліз. Назовні вийшли почуття, які він довго придушував. Він із здивуванням сказав: «Мені стало легше, коли я виговорився».

Тобі також може стати легше, якщо ти з кимсь поговориш, а не шукатимеш розради в самотності. Розкажи батькам про свої почуття, страхи та переживання. (Порівняй Приповістей 23:26). Зрілі християни теж можуть допомогти. Приміром, Олег майже не отримав підтримки від своєї сім’ї, яка розпалася через розлучення. Однак він знайшов підтримку в іншому місці. Олег каже: «Християнській збір став моєю сім’єю».

А головне, тебе завжди уважно вислухає наш небесний Батько, ‘Той, що молитви вислуховує’ (Псалом 65:3). Хлопець, на ім’я Павло, пригадує, що допомогло йому пережити розлучення батьків: «Я постійно молився до Єгови і завжди відчував його підтримку».

Життя продовжується

Мабуть, після розлучення батьків життя вже ніколи не стане таким, як було. А втім, це не означає, що воно не може бути цікавим і щасливим. Біблія радить, щоб ми були «у роботі не ліниві» (Римлян 12:11, Кул.). Не дозволяй, аби горе, образа та злість ввели тебе у стан заціпеніння, адже життя продовжується! Серйозно займися навчанням. Знайди собі хобі. ‘Збагачуйся в Господньому ділі’ (1 Коринтян 15:58).

Авжеж, все це вимагає зусиль, рішучості і часу. Лише тоді розвал шлюбу твоїх батьків перестане бути головною проблемою твого життя.

[Примітки]

Запитання для обговорення

◻ Чому деякі батьки розлучаються?

◻ Чому батькам може бути тяжко говорити про своє розлучення? Що ти можеш зробити, якщо вони не хочуть розмовляти на цю тему?

◻ Чому недоцільно жити минулим або мріяти, що батьки знову будуть разом?

◻ Чим можна зайнятись, щоб було легше пережити розлучення батьків?

◻ Як долати почуття образи на батьків?

[Рамка на сторінках 36, 37]

«Чи розлучення зламає мені життя?»

Внаслідок розлучення батьків багато молодих осіб фактично ламають собі життя. Дехто робить квапливі рішення, наприклад, кидає школу. Інші дають вихід розчаруванню і гніву та починають погано поводитися, немов намагаючись покарати батьків за розлучення. Дмитро згадує: «Коли батьки розлучилися, я почував себе дуже пригніченим і нещасним. Почалися проблеми в школі, тож мене залишили на другий рік. ...Я зривав уроки, смішачи клас, і часто встрявав у бійки».

Скандальна поведінка справді може привернути увагу батьків. Але ти нічого не досягнеш, лише погіршиш і без того складну ситуацію. Адже своїми неправильними вчинками людина карає лише себе (Галатів 6:7). Спробуй зрозуміти, що батьки також страждають, і не приписуй їм поганих мотивів, якщо тобі здається, ніби вони не цікавляться тобою. Матір Дмитра зізнається: «Я зовсім занедбала дітей. Після розлучення я ніяк не могла відновити душевну рівновагу, тому була не в стані допомогти їм».

Біблія радить у Євреїв 12:13: «Чиніть прості стежки ногам вашим», щоб кульгаве не збочило». Навіть коли батьки не приділяють належної уваги твоєму вихованню, то це не означає, що можна поводитись, як хочеш (Якова 4:17). Відповідай за свої вчинки і дисциплінуй себе сам (1 Коринтян 9:27).

Не роби поспішних рішень, приміром, про втечу з дому. «Розумний добре обдумує дороги свої» (Приповістей 14:15, Дерк.). Якщо тобі здається, що батькам не до тебе, поговори зі старшим другом про те, як жити далі?

І все ж, можливо, ти хвилюєшся, що станеться з тобою в майбутньому. Оскільки шлюб твоїх батьків виявився невдалим, тебе може турбувати, чи буде успішним твій шлюб. На щастя, сімейні невдачі — це не веснянки, які передаються по спадковості. У тебе своє, неповторне життя, тому твій майбутній шлюб залежатиме не від батьківських невдач, а від того, чи будете ви з подружнім партнером дотримуватися порад з Божого Слова.

Можливо, тепер тебе почали непокоїти питання, пов’язані з їжею, одягом, житлом і грошима — про що ти раніше навіть не думав. Однак після розлучення батьки зазвичай знаходять можливості, щоб забезпечити своїх дітей матеріально, навіть якщо це означає, що мама мусить піти на роботу. Проте у книжці «Як пережити розпад сім’ї» (англ.) реалістично зауважується: «Кошти, які колись йшли на забезпечення однієї сім’ї, тепер витрачаються на дві, а це означає зниження життєвого рівня для кожного члена сім’ї».

Тому тобі, мабуть, доведеться обходитися без того, до чого звик, наприклад, без нового одягу. Але Біблія нагадує нам: «Ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того» (1 Тимофія 6:7, 8). Ти навіть можеш допомогти у плануванні нового сімейного бюджету. Також пам’ятай, що Єгова є «сиротам батько» (Псалом 68:6). Будь упевнений, що йому не байдужі твої потреби.

Єремія зауважив: «Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості» (Плач Єремії 3:27). А втім, у розлученні батьків мало «доброго». Все ж навіть з таких прикрих подій можна багато чого навчитися.

Дослідниця Джудіт Валлерштайн сказала: «Я вражена, наскільки швидко [діти розлучених батьків] розвиваються емоційно і розумово. Вони... серйозно аналізують те, що сталося з їхніми батьками, і роблять правильні висновки щодо власного майбутнього. Діти вчаться, як не повторювати помилок батьків».

Поза всякими сумнівами, розлучення батьків залишить слід у твоєму житті. Але чи буде він лише подряпиною чи незагойною раною великою мірою залежить від тебе.

[Ілюстрація на сторінці 35]

Надзвичайно болісно спостерігати, як розпадається шлюб батьків.

[Ілюстрація на сторінці 38]

Постійні спогади про минуле будуть тебе гнітити.

Розділ 5

Що робити, коли хтось з батьків знову одружується?

«День, коли тато одружився з Ритою, став найгіршим днем мого життя,— пригадує Шон.— Я не тямив себе від люті. Злився на тата, що він зрадив маму. Злився на маму, бо вона вступила на юридичний факультет і лишила нас самих. Злився на двох шмаркачів, Ритиних дітей, які мали поселитися в нас удома... Але більше всього я злився на Риту... Я ненавидів її. А оскільки знав, що ненавидіти неправильно, то злився ще й на себе» (Лінда Крейвен, «Сім’ї з нерідними батьками. Нові способи досягти гармонії», англ.).

НОВИЙ шлюб одного з батьків руйнує твою надію на те, що тато і мама колись знову будуть разом. Зазвичай, з’являється розгубленість, ревнощі та відчуття, ніби тебе зрадили.

Повторний шлюб сприймається особливо болісно, якщо його укладають невдовзі після смерті батька чи матері. «Коли мама померла, я дуже озлобилась,— зізнається 16-річна Мирослава.— Я вважала, що батькова наречена претендує на місце, яке належало лише моїй мамі, тому все робила їй на зло». Дитині навіть може здаватися, що вона зрадить рідного батька чи матір, якщо почне любити вітчима або мачуху.

Отже не дивно, що душевний біль штовхає багатьох молодих людей на нерозсудливі вчинки. Дехто навіть починає виношувати плани, як розбити нову сім’ю тата або мами. Але пам’ятай, що подружні партнери обіцяють перед Богом бути вірними одне одному. «Тож, що Бог спарував,— людина нехай не розлучує!» (Матвія 19:6). Навіть якщо тобі вдасться розлучити їх, це не об’єднає твоїх рідних батьків.

Також немудро постійно воювати з вітчимом або мачухою. У Приповістей 11:29 дається таке застереження: «Хто неряд уносить до дому свого, той вітер посяде», тобто нічого не досягне. П’ятнадцятирічна Уляна дуже не любила мачухи і тому постійно сварилася з нею. Як все це закінчилося? Мачуха поставила батька Уляни перед вибором — або вона, або його дочка. Уляні довелося переїхати до своєї матері, яка також вже одружилася вдруге.

Тобі допоможе любов

Що допоможе тобі знайти спільну мову з вітчимом або мачухою? Ґрунтована на принципах любов, яка описується в 1 Коринтян 13:4—8.

Любов «не шукає тільки свого». Це означає ‘не шукати для себе користі, лише — для другого’ (1 Коринтян 10:24, Хом.). Чи варто обурюватися, якщо батькові чи матері бракує сімейного тепла і вони вирішили створити нову сім’ю?

Любов «не заздрить». Часто діти не хочуть ділити ще з кимсь любов своїх батьків. Але не треба боятися, що тато чи мама перестануть тебе любити, адже любов може поширюватися на багатьох. (Порівняй 2 Коринтян 6:11—13). Батько або матір будуть так само любити тебе, навіть тоді, коли покохають нового подружнього партнера. А чи ти полюбиш вітчима або мачуху? Це в жодному разі не буде зрадою стосовно покійного батька чи матері.

Любов «не поводиться нечемно [«непристойно», НС]». Життя під одним дахом із зведеними братами або сестрами може загрожувати моральній чистоті. За певними даними, в кожній четвертій сім’ї, утвореній внаслідок повторного шлюбу, мають місце незаконні статеві стосунки.

Коли матір Віктора знову вийшла заміж, у нього з’явилося четверо названих сестер підліткового віку. Він говорить: «Я заборонив собі думати про секс». Також треба уникати неналежної фамільярності й не провокувати сексуальних бажань своїм одягом і поведінкою (Колосян 3:5).

Любов «усе зносить... усе терпить». Іноді тобі може здаватися, що біль ніколи не мине. Марина каже: «Вдома я почувалася зайвою. Я навіть сказала мамі, що ліпше б вона мене не народжувала». Марина збунтувалася і втекла з дому! Однак тепер вона говорить: «Ліпше терпіти». Якщо ти навчишся терпіти, то озлобленість, збентеження та біль з часом зникнуть.

«Ти мені не мати (батько)!»

Коритися нерідним батькам досить нелегко, тож коли вони просять тебе щось зробити, тобі, мабуть, хочеться випалити: «Ти мені не мати (батько)!» Але згадай принцип, записаний в 1 Коринтян 14:20 (Дерк.): «Розумом будьте повнолітніми».

Один із способів показати, що ти ‘повнолітній розумом’,— це визнати, що названі батьки мають право тебе дисциплінувати. Вони виконують батьківські обов’язки і тому заслуговують твоєї поваги (Приповістей 1:8; Ефесян 6:1—4). У Біблії розповідається, що коли в Естер померли батьки, її удочерив Мордехай. Хоча він не був їй рідним батьком, однак міг ‘наказувати їй’, і вона корилася йому, навіть коли була дорослою! (Естер 2:7, 15, 17, 20). Здебільшого вітчим або мачуха вдаються до виховних заходів, оскільки люблять тебе (Приповістей 13:24).

І все ж час від часу в тебе будуть підстави для нарікання. Тоді покажи, що ти ‘повнолітній’, і послухайся поради з Колосян 3:13: «Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження».

Навчись ділитися і поступатися

Коли 15-річна Яна жила тільки з мамою, у неї була власна кімната і багато дорогого одягу. Але все змінилося після того, як мати знову вийшла заміж і дітей в сім’ї стало четверо. «Тепер у мене немає навіть власної кімнати,— скаржиться вона.— До того ж доводиться всім ділитися».

Також, можливо, ти перестав бути найстаршою або єдиною дитиною в сім’ї. Наприклад, син довгий час виконував обов’язки господаря дому, а тепер цю роль взяв на себе вітчим. Або дочка з мамою були як сестри і навіть спали в одній кімнаті, а тепер в сім’ї з’явився чоловік і дочка почуває себе відкинутою.

«Ваша лагідність [«розсудливість», НС] хай буде відома всім людям»,— радить Біблія (Филип’ян 4:5). Слово, яке вживається в оригіналі, означає «поступливість» і стосується людини, яка не наполягає на своїх законних правах. Тож будь поступливим і йди на компроміс. Спробуй якомога ліпше пристосуватися до нових обставин і не живи минулим (Екклезіяста 7:10). Охоче ділися всім із зведеними братами та сестрами і не стався до них як до чужих (1 Тимофія 6:18). Чим швидше ти почнеш вважати їх рідними, тим швидше ви станете друзями. А що стосується нового господаря дому, то не злися на нього. Тішся тим, що він з вами і допомагає нести тягар домашніх обов’язків.

Як зносити неоднакове ставлення

Після того як одна дівчина визнала, що вітчим любить її, вона додала: «Але до нас він ставиться інакше, ніж до своїх дітей такого ж віку. З нами поводиться суворіше, більше вимагає і виявляє менше розуміння... Це дуже образливо».

Зрозумій, що переважно вітчим або мачуха не відчувають до нерідної дитини такої ж любові, як до своєї. І це залежить не стільки від кровних уз, як від прожитих разом років. Зрештою, навіть рідні батьки можуть любити одну дитину більше, ніж іншу (Буття 37:3). А втім, однакове і справедливе ставлення — це не те саме. Кожен має свій характер і свої потреби. Тож не варто перейматися тим, чи ставляться до тебе так само, як до інших. Радше подумай, чи названі батьки задовольняють твої потреби. Якщо ти вважаєш, що ні, то поговори з ними про це.

Суперечки можуть виникати також через зведених братів і сестер. Ніколи не забувай, що і їм важко пристосуватися до життя в сім’ї з названим батьком чи матір’ю. Можливо, вони зляться на тебе за те, що ти «вліз» в їхню сім’ю. Тому стався до них якомога привітніше. Якщо вони грубо поводяться і принижують тебе, ‘перемагай зло добром’ (Римлян 12:21). До того ж час від часу навіть рідні брати і сестри конфліктують між собою. (Дивись розділ 6).

Терпеливість винагороджується!

«Кінець діла ліпший від початку його; ліпший терпеливий від чванькуватого!» (Екклезіяста 7:8). Зазвичай мусить пройти кілька років, аж поки між членами зведеної сім’ї зав’яжуться теплі взаємини. Лише тоді люди з різними звичками і характерами пристосуються одне до одного. Тож будь терпеливим! Не сподівайся, що тебе моментально полюблять або що ваша сім’я відразу стане дружною і міцною.

Коли мати Володимира знову вийшла заміж, то в новій родині йому було, м’яко кажучи, незатишно. Його матір мала четверо дітей, а чоловік, за якого вона вийшла заміж,— троє. «Ми билися, сварилися, ображали одне одного і просто псували собі нерви»,— написав Володя. Як сталося, що їхні стосунки врешті-решт поліпшилися? «Вирішуючи свої проблеми, ми почали застосовувати біблійні принципи. Проблеми зникли не відразу, але з бігом часу і завдяки плодам Божого духу все стало на свої місця» (Галатів 5:22, 23).

Застосування біблійних принципів у сім’ях з нерідними батьками дійсно приносить добрі результати. І це видно з інтерв’ю, яке ми взяли у кількох підлітків.

Молодь в щасливих сім’ях з нерідними батьками.

Кореспондент. Чому ти не бунтувався, коли тебе карав вітчим?

Любомир. Моя мама і вітчим ніколи мене не карали, не узгодивши це між собою. Коли я щось накоїв, вони разом вирішували, карати мене чи ні, тож коли мені перепадало, я знав, що це від них обох.

Леся. Спочатку мені було важко не бунтуватися, я відразу кидала: «Яке ти маєш право мені вказувати?» Але потім пригадувала собі, що Біблія наказує ‘шанувати свого батька і матір’. Адже Бог вважає його моїм батьком, хоча він мені нерідний.

Христина. Я знала, що мамі буде дуже боляче, якщо я озлоблююся на людину, яку вона любить.

Кореспондент. Що посприяло доброму обміну думками?

Любомир. Треба цікавитися тим, що робить твій вітчим чи мачуха. Я допомагав своєму вітчиму по роботі. Коли ми працювали разом, то багато розмовляли. Це допомогло мені зрозуміти його погляди. А деколи ми сідали і просто собі розмовляли.

Валерія. Я проводила з мачухою багато часу і почала по-справжньому її розуміти. Ми стали найближчими подругами.

Христина. Після смерті батька минув лише рік, коли мама знову вийшла заміж. Я не сприймала вітчима, бо не хотіла, щоб він зайняв місце мого батька. Я молилася до Бога, щоб він допоміг мені змиритися зі смертю батька і зблизитися з вітчимом. Я молилася, молилася і молилася. І Єгова відповів на мої молитви.

Кореспондент. Що ти робив, аби ваші стосунки стали теплішими?

Валерія. Деколи я просила мачуху піти зі мною на концерт. Або ж коли я звідкись поверталася, то обов’язково купувала їй квіти, вазочку чи іншу дрібничку, аби показати, що думаю про неї. Вона справді була вдячна.

Сергій. Треба знайти спільні інтереси. Спочатку мене пов’язувало з вітчимом тільки те, що він одружився з моєю матір’ю і що ми жили під одним дахом. Але потім, як і він, я почав цікавитися Біблією і це мені найбільше допомогло. Я зблизився з Єговою, а також з вітчимом. Тепер у нас справді є щось спільне!

Кореспондент. Яку користь тобі принесло те, що маєш обох батьків?

Христина. Коли я жила лише з мамою, то була бунтівною і розпещеною. Все завжди мало бути по-моєму. Тепер я навчилася зважати на інших і стала не такою самолюбною.

Любомир. Вітчим допоміг мені зрозуміти, яким має бути справжній чоловік. Він багато чого мене навчив і показав, як працювати своїми руками. У тяжкі хвилини він завжди був поряд. Він найліпший батько в світі.

Запитання для обговорення

◻ Які почуття виникають у багатьох підлітків, коли хтось з їхніх батьків знову одружується? Чому?

◻ Як християнська любов допоможе підлітку подолати в собі негативні емоції?

◻ Чи обов’язково приймати картання від мачухи або вітчима?

◻ Чому важливо вміти поступатися й ділитися?

◻ Чи слід сподіватися, що до тебе будуть ставитися так само, як до зведених братів і сестер? Що робити, коли, на твою думку, до тебе ставляться несправедливо?

◻ Як налагодити стосунки з вітчимом чи мачухою?

[Вставка на сторінці 45]

«Я вважала, що батькова наречена претендує на місце, яке належало лише моїй мамі, тому все робила їй на зло».

[Ілюстрація на сторінці 43]

Повторний шлюб когось з батьків може викликати у дитини розгубленість, обурення та ревнощі.

[Ілюстрація на сторінці 46]

Діти часто ігнорують вимоги нерідних батьків.