КОЛИ ти розповідаєш про Божі наміри зі сцени або в особистій розмові, твої слова повинні зосереджуватися на його Слові. Переважно сюди входить читання з Біблії, і робити це належить вміло.

Читай з почуттям. Щоби правильно підкреслити думку вірша, його слід зачитувати з почуттям. Розглянь кілька прикладів. Коли читаєш Псалом 37:11, твій голос повинен виражати радісне сподівання обіцяного миру. Читаючи Об’явлення 21:4 про кінець страждань і смерті, намагайся відобразити у голосі сердечну вдячність за це чудесне полегшення у майбутньому. Слова з Об’явлення 18:2, 4 та 5, які закликають вийти з обтяженого гріхами Вавилона Великого, належить зачитувати з інтонацією невідкладності. Почуття, звичайно ж, мусять бути щирими, але не переборщуй. Отже, скільки емоцій вкладати у читання? Усе залежить від змісту віршів і способу їх використання.

Наголошуй потрібні слова. Якщо ти пояснюєш лише частину вірша, власне її і слід виділяти під час зачитування. Наприклад, коли хочеш обговорити значення вислову «шукайте ж найперш Царства» з Матвія 6:33, то не ставитимеш основного наголосу на фразах «правди Його» або «все це».

Припустімо, що в промові на службовому зібранні ти плануєш зачитати Матвія 28:19. Які слова потрібно виділити у цьому вірші? Якщо хочеш заохотити до старанного започаткування домашніх біблійних вивчень, наголоси на слові «навчіть». Але коли говориш про християнський обов’язок ділитися біблійною правдою з іноземцями або хочеш спонукати вісників до служіння там, де більша потреба, тоді варто акцентувати фразу «всі народи».

Нерідко вірш наводять для доказу спірного твердження чи у відповідь на запитання. Проте коли читати з однаковим наголосом всі думки вірша, слухачі можуть зовсім не помітити зв’язку з твоєю темою. Для тебе головне буде очевидним, а для них — ні.

Приміром, коли зачитуєш співрозмовнику Псалом 83:18 (НС) і наголошуєш на слові «Всевишній», він може не помітити, здавалося б, очевидної думки про те, що Бог має власне ім’я. У такому разі потрібно акцентувати слово «Єгова». Але коли вживати той самий вірш, обговорюючи Божу всевладність, головний наголос має бути на слові «Всевишній». Провідна думка може пройти повз увагу слухачів і тоді, коли ти, скажімо, прагнеш показати віршем з Якова 2:24 важливість зв’язку віри з учинками і при цьому ставиш головний наголос не на слові «діл», а на слові «виправдується».

Ще один добрий приклад цього міститься в Римлян 15:7—13. Це уривок Павлового листа до збору, утвореного з євреїв та людей язичницького походження. У цьому місці апостол доводить, що служіння Ісуса несе пожиток не тільки обрізаним євреям, але й вихідцям з інших народів — «щоб [вони] славили Бога за милосердя». Відтак, вказуючи на те, що ця нагода доступна і для поган, Павло цитує чотири фрагменти Писань. Як прочитати ці вірші, щоб підкреслити думку апостола? Якщо ти позначаєш слова, які слід наголосити, тоді підкресли «поган» у 9-му вірші, «погани» в 10-му, «усі погани» й «усі люди» з 11-го вірша, а також «поганами» й «погани» з 12-го. Спробуй зачитати Римлян 15:7—13 власне з таким логічним наголосом. Завдяки цьому весь ланцюжок Павлової аргументації стане яснішим та легшим для сприйняття.

Методи наголошення. Слова, які несуть головне змістове навантаження, можна виділяти багатьма методами. Вибраний спосіб повинен узгоджуватися зі змістом вірша та особливостями твого виступу. Ось кілька пропозицій.

Підкреслення голосом. Це включає усілякі голосові зміни, котрі вирізняють ті слова, що несуть головну думку в реченні. Такого виділення досягають зміною сили голосу — її послабленням або посиленням. У багатьох мовах слова наголошують зміною висоти тону. Однак у декотрих мовах це цілковито змінює значення слів. Додаткової ваги ключові фрази набувають і тоді, коли вимовляти їх повільніше. У тих мовах, де виділяти слова зміною голосу неможливо, потрібно вдаватись до вже узвичаєних засобів.

Паузи. Їх можна робити до прочитання ключової частини вірша, після цього або ж і до, і після водночас. Пауза, що передує провідній думці, створює атмосферу очікування, а пауза після прочитаного — посилює створене враження. Проте коли робити надто багато пауз, на загальному тлі нічого не вирізнятиметься.

Повтор. Щоб наголосити на якійсь думці, можна зупинитись і прочитати потрібне слово або фразу ще раз. Переважно краще дочитати вірш і лише потім повторити ключовий вислів.

Жести. Рухи тіла та міміка нерідко додають слову чи фразі потрібної емоційної виразності.

Тон голосу. Є мови, у яких, прочитуючи слова певним тоном, їх вирізняють або надають їм особливого значення. Однак цим прийомом слід користуватись обачно, особливо коли йдеться про застосування сарказму.

Коли вірші зачитує інший. Якщо біблійний фрагмент зачитує співрозмовник, він може виділити не ті слова або й взагалі нічого не наголосити. Що ж тобі робити? Аби увиразнити значення вірша, найліпше — пояснити його. Після цього скеруй особливу увагу безпосередньо на ті слова з Біблії, які несуть головну думку.

УСПІШНО навчати — це не просто зачитувати біблійні вірші. Апостол Павло написав своєму товаришу Тимофію: «Старайся представити себе Богові достойним, працівником бездоганним, який вірно подає слово істини» (2 Тим. 2:15, Філ.).

Це означає, що пояснення віршів мусить узгоджуватися з тим, чого навчає сама Біблія. Для цього належить враховувати контекст, а не просто вибирати гарні, на свій погляд, фрази і додавати до них власні міркування. Через пророка Єремію Єгова заклика́в берегтися пророків, які твердили, ніби промовляють слово з Божих уст, а насправді оповідали «марення серця свого» (Єрем. 23:16, Хом.). Апостол Павло попередив християн про те, що небезпечно оскверняти Боже Слово людською філософією. Він написав: «Ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!» У ті дні нечесні торговці розводили вино, щоб збільшити його об’єм і заробити більше грошей. Проте ми не фальсифікуємо Божого Слова домішками людської філософії. Павло твердив: «Ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова» (2 Кор. 2:17; 4:2).

Іноді ти наводиш вірш, щоб підкреслити якийсь принцип. Біблія містить багато принципів, котрі служать надійним дороговказом для подолання найрізноманітніших проблем (2 Тим. 3:16, 17). Однак слід пильнувати, щоб точно пояснювати вірш і не надавати йому спотвореного змісту, який відображав би власні погляди (Пс. 91:11, 12; Матв. 4:5, 6). Пояснення вірша мусить узгоджуватися з наміром Єгови і гармоніювати з цілим Його Словом.

Крім того, щоб ‘вірно подавати слово істини’, потрібно пройнятися духом біблійної звістки. Слово істини — не кий для залякування. Релігійні провідники, які противились Ісусу Христу, цитували з Писань, але водночас нехтували важливішим — справедливістю, милосердям та вірністю — тим, чого Бог передусім і вимагав (Матв. 22:23, 24; 23:23, 24). Навчаючи Божого Слова, Ісус віддзеркалював риси свого Отця. Ревність до правди поєднувалася в Христа з глибокою любов’ю до людей, котрих він навчав. Ми повинні старатися наслідувати його приклад (Матв. 11:28).

А що допоможе завжди правильно пояснювати вірші? Регулярне читання Біблії. На додачу до цього необхідно цінувати духовну поживу, яку Єгова постачає усім своїм вірним слугам через «вірного і мудрого раба» — групу помазаних духом християн (Матв. 24:45). Щоб черпати пожиток з настанов, які дає цей клас раба, потрібно займатись особистим вивченням, регулярно приходити на зібрання, а також брати в них активну участь.

Чи доступна твоєю мовою книжка «Обговорення на основі Писань»? Якщо ти навчишся добре користуватись нею, то матимеш легкий доступ до інформації про те, як правильно пояснювати сотні найчастіше вживаних у служінні віршів. А якщо хочеш ужити незнайомий вірш, то, керуючись скромністю, треба спершу пошукати про нього додаткову інформацію — завдяки цьому слово істини звучатиме з твоїх уст правильно і точно (Прип. 11:2).

Пояснюй чітко й зрозуміло. Старайся, щоб ті, кого ти навчаєш, бачили чіткий зв’язок між темою і біблійними уривками, котрі ти наводиш. Якщо віршу передує запитання, слухачі мусять побачити, яку відповідь він дає. А коли ти підкріпляєш віршем якесь твердження, учень має чітко зрозуміти, як вірш доводить це твердження.

Зазвичай не досить просто зачитувати вірші — навіть якщо робити це з відповідним наголосом. Пам’ятай: пересічна людина не знає Біблії і, мабуть, не вхопить головної думки з першого разу. Тому скеровуй увагу слухача на ту частину вірша, яка прямо стосується твоєї теми.

Для цього зазвичай потрібно виділити ключові слова вірша — ті, котрі прямо пов’язані з обговорюваною думкою. Найпростіший метод — повторити ці слова. Щоб вказати на головні слова одній особі, можеш поставити їй кілька навідних запитань. Звертаючись до групи осіб, декотрі промовці виділяють головне за допомогою синонімів або повтору провідної думки. Але застосовуючи цей прийом, уважай, щоб слухачі не згубили зв’язку між думкою і текстом самого вірша.

Виділивши ключові слова, ти заклав чудову основу. Тепер час продовжити почате. Чи у передмові до вірша ти чітко пояснив, чому його вживаєш? Коли так, покажи, як підкреслені тобою слова стосуються того, на що ти налаштував слухачів. Виразно зазнач, у чому полягає цей зв’язок. Але якщо ти не зробив такої передмови до вірша, пояснити прочитане все одно потрібно.

Фарисеї поставили Ісусові важке на їхній погляд запитання: «Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?» Ісус побудував свою відповідь на основі Буття 2:24. Зауваж: він зосередився лише на одній частині цього вірша, а потім дав необхідне пояснення. Ісус вказав на те, що чоловік і дружина стають «одним тілом», і підсумував: «Тож, що Бог спарував,— людина нехай не розлучує!» (Матв. 19:3—6).

Наскільки детально треба пояснювати вірш, щоб його чітко зрозуміли? Орієнтиром має бути склад слухацької аудиторії і важливість обговорюваної думки. Старайся говорити ясно і просто.

Аргументуй на основі Писань. У Дії 17:2 і 3 сказано, що під час служіння в Солуні апостол Павло вів обговорення, будуючи свою аргументацію на основі Писань. Таке вміння мусить розвивати кожен слуга Єгови. У тому випадку Павло виклав слухачам факти з Ісусового життя і служіння, показав, що їх було передречено в Єврейських Писаннях, а тоді навів переконливий висновок: «Христос Той — Ісус, про Якого «я вам проповідую».

У Посланні до євреїв Павло неодноразово цитував з Єврейських Писань. Щоб підкреслити або прояснити важливу думку, він не раз виділяв якесь слово або коротку фразу, а тоді пояснював їхнє значення (Євр. 12:26, 27). У третьому розділі Євреїв Павло процитував Псалом 95:7—11. Зауваж, що після цього він докладно обговорив три фрагменти: 1) згадку про серце (Євр. 3:8—12); 2) значення слова «сьогодні» (Євр. 3:7, 13—15; 4:6—11); 3) зміст фрази «вони до Мого відпочинку не ввійдуть» (Євр. 3:11, 18, 19; 4:1—11). Старайся наслідувати приклад Павла у поясненні кожного біблійного вірша.

Завваж, як уміло Ісус побудував свої доводи на основі Писань у випадку, описаному в Луки 10:25—37. Один знавець Закону запитав його: «Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?» У відповідь Ісус заохотив цього чоловіка висловити власний погляд, а потім підкреслив, наскільки важливо виконувати Боже Слово. Коли стало ясно, що чоловік не розуміє суті справи, Ісус докладно обговорив лише одне слово з вірша — слово «ближній». Проте Ісус не просто дав визначення цьому слову, а навів приклад, щоб той чоловік сам дійшов правильного висновку.

Отже, як бачиш, відповідаючи на запитання, Ісус не просто цитував вірші, які містили пряму й очевидну відповідь. Він аналізував суть цих фрагментів, а тоді пояснював, як вона стосується порушеного запитання.

Коли саддукеї поставили під сумнів надію на воскресіння, Ісус зосередив увагу на конкретній частині вірша з Вихід 3:6. Проте він не просто процитував цей вірш. Ісус обговорив його значення і чітко показав, що воскресіння є частиною Божого наміру (Марка 12:24—27).

Опановуй здатність правильно та вправно аргументувати на основі Писань, і завдяки цьому станеш майстерним учителем.

НЕРОЗСУДЛИВО припускати, що твоя тема зацікавить співрозмовника або велику групу слухачів лише тому, що цікавить тебе. Твої слова і справді важливі, але якщо не пояснити їхньої практичної вартості, то увагу аудиторії вдасться втримати, мабуть, зовсім ненадовго.

Таке трапляється навіть з присутніми в Залі Царства. Коли наводити приклад або розповідати випадок, про який слухачі ще не чули, вони «вмикають» свій слух. Але коли говорити про вже знані їм речі, вони можуть розумово «вимкнутись» — так стається особливо тоді, коли не розвивати вже знаної їм інформації і не доповнювати її чимсь новим. Слухачам слід показати, як і чому сказане несе їм справжню користь.

Біблія заохочує мислити практично (Прип. 3:21, НС). Через Івана Хрестителя Єгова скеровував людей до «[практичної] мудрості праведних» (Луки 1:17). Така мудрість ґрунтується на здоровому страху перед Єговою (Пс. 111:10). Ті, хто цінує цю мудрість, уміють краще долати життєві труднощі сьогодення, а також міцно тримаються за правдиве життя — прийдешнє життя вічне (1 Тим. 4:8; 6:19).

Як зробити виступ практичним. Щоб виступ був практичним, потрібно не тільки ретельно продумувати матеріал, але й аналізувати склад слухачів. Не стався до них як до безликої групи. Слухачі — це окремі особи та цілі сім’ї. Це діти, підлітки, дорослі і похилі віком. Серед них, мабуть, є новозацікавлені і ті, хто почав служити Єгові ще до твого народження. Декотрі слухачі — духовно зрілі, інші ж перебувають під сильним впливом світських поглядів та звичок. Запитуй себе: «Як мій матеріал може придатися присутнім? Як уміло пояснити їм його вартість і суть?» Можливо, ти вирішиш приділити головну увагу лише одній або двом зі згаданих тут груп. Разом з тим старайся не забувати і про решту присутніх.

А що робити, коли тобі доручили висвітлити якесь основоположне біблійне вчення? Як зробити такий виступ корисним для тих, хто вже вірить у це вчення? Намагайся зміцнити їхнє переконання. Яким чином? Детально проаналізуй разом з ними біблійні докази, що підтверджують правдивість цього вчення. Крім того, прищеплюй слухачам глибшу вдячність за нього. Для цього їм можна показати, як це вчення узгоджується з іншими біблійними істинами і рисами самого Єгови. Уживай приклади з реального життя, що засвідчують, як розуміння саме цієї істини пішло на користь іншим і як вплинуло на їхнє ставлення до майбутнього.

Не зводь пояснення практичної вартості матеріалу до кількох коротких фраз наприкінці свого виступу. Уже від його початку кожен слухач повинен подумати: «Це стосується мене». Продовжуй будувати на цій основі — показуй приклади практичного застосування матеріалу, коли висвітлюєш кожну з провідних думок у головній частині виступу і коли виголошуєш його кінцівку.

Наводь приклади практичного застосування, керуючись біблійними принципами. Що це означає? Говори з любов’ю та співчуттям (1 Пет. 3:8; 1 Ів. 4:8). Навіть тоді, коли серед солунських братів і сестер постали важкі проблеми, апостол Павло не забув підкреслити у своєму листі позитивні грані їхнього духовного поступу. Крім того, він упевнено ствердив, що, прагнучи виправитись, ті християни чинитимуть правильне з власного бажання (1 Сол. 4:1—12). Який же чудовий приклад дав цей апостол!

А що, коли мета твого виступу — заохотити до участі в проповідуванні і навчанні доброї новини? Прищеплюй слухачам за́пал до такої праці, допомагай їм глибше цінувати цей привілей. Однак пам’ятай, що через різні обставини міра участі кожного в служінні може бути неоднаковою — Біблія теж говорить про це (Матв. 13:23). Не обтяжуй своїх братів, вселяючи їм почуття вини. Євреїв 10:24 закликає нас ‘заохочувати одне одного до любови й до добрих учинків’. Якщо заохочувати до любові, то учинки з добрих спонук не забаряться. Тому не насаджуй іншим єдиного стандарту поведінки — розумій, що, згідно з волею Єгови, до послуху треба заохочувати «через віру» (Рим. 16:26, НС). З огляду на це наша мета — зміцняти як власну віру, так і віру наших братів.

Як доносити практичну вартість звістки. Коли свідчиш іншим, завжди намагайся підкреслити практичну вартість доброї новини. Для цього потрібно зважати на те, що́ турбує мешканців твоєї території. Як дізнатися про це? Слухай новини по радіо або телебаченню. Проглядай титульні сторінки газет. Крім того, старайся залучати людей до розмови й уважно слухати, коли вони говорять. Так можна довідатися, що їм допікають різні нагальні проблеми: втрата роботи, плата за помешкання, хвороба, смерть родича, злочинність, несправедливе ставлення з боку представників влади, розпад подружжя, нагляд за малими дітьми тощо. Чи Біблія може допомогти цим людям? Безумовно!

Розпочинаючи розмову, ти, мабуть, уже маєш підготовану тему. Однак коли зі слів людини видно, що її непокоїть якесь інше невідкладне питання, тоді обговори його в першу чергу, а якщо не можеш, попроси дозволу прийти ще раз з корисною інформацією на цю тему. Звичайно, ми намагаємось не ‘втручатися в справи інших’, але залюбки ділимося з людьми практичними порадами з Біблії (2 Сол. 3:11, СМ). Справді, найбільше враження на людей справляють біблійні поради, що стосуються їхнього власного життя.

Якщо люди не бачать, як наші слова стосуються їх особисто, вони можуть швидко припинити розмову. Коли ж вони все-таки дають нам говорити, а ми не вміємо показати практичної цінності звістки, вона не матиме жодного впливу на їхнє життя. І навпаки: якщо пояснити практичну вартість своїх слів, це може стати поворотним пунктом у чиємусь житті.

Постійно наголошуй на практичній цінності знань, коли проводиш біблійні вивчення (Прип. 4:7). Пояснюй учням суть біблійних порад, принципів та прикладів, що ілюструють, як ходити дорогами Єгови. Виразно підкреслюй, чим корисний такий спосіб життя (Ісаї 48:17, 18). Завдяки цьому учні самі бажатимуть робити необхідні зміни. Прищеплюй їм любов до Єгови і прагнення догоджати йому, і нехай бажання застосовувати поради з Божого Слова зароджується у їхньому власному серці.