Розділ 19

Чому мене завжди дражнять?

Вже сама хода видає його. Хлопець тримається напружено й невпевнено; він, очевидно, збентежений новим оточенням. Старші підлітки відразу розуміють, що він — новенький в школі. Через кілька хвилин його оточують і починають обзивати непристойними словами! Почервонівши як рак, він кидається в найближчі двері — в туалет. За стіною лунає глузливий регіт.

БАГАТО підлітків знаходять задоволення в тому, що постійно знущаються над молодшими від себе, дражнять їх та ображають. Навіть у біблійні часи були злі діти. Наприклад, якось група хлопчаків дражнила пророка Єлисея. Зневажаючи його становище, вони презирливо викрикували: «Ходи, лисий! Ходи, лисий!» (2 Царів 2:23—25). Сьогодні чимало підлітків так само полюбляють зневажати та ображати інших.

«У дев’ятому класі я був найнижчим серед однолітків,— пригадує один із авторів книжки «Нелегке життя у школі» (англ.).— Бути найкращим учнем і до того ж найменшим у класі — це справжня трагедія. Той, хто не бив мене за мій ріст, бив мене за те, що я такий розумний. Мене обзивали «очкариком», «зубрилом» та ще 800 іншими прізвиськами». Автор книжки «Самотні діти» (англ.) додає: «Діти з фізичними вадами, дефектами мови або особливостями у зовнішності чи поведінці стають мішенню для насмішок».

Іноді підлітки, захищаючись, вступають у жорстоку словесну боротьбу. Вони починають відповідати образами на образи, нерідко на адресу батьків кривдника. Але чимало підлітків безсилі перед цькуванням однолітків. Один хлопець пригадує: через знущання та образи він був настільки переляканий і пригнічений, що його «аж нудило». Він не міг зосередитися на навчанні, тому що постійно боявся нових витівок однокласників.

Погані жарти

Чи тобі колись доводилось страждати від жорстокого ставлення однолітків? У такому випадку тебе, мабуть, потішить те, що Бог не вважає подібні «жарти» невинними. Наприклад, розглянь описаний у Біблії випадок, що стався під час гостини, яку Авраам справив з нагоди відлучення від грудей свого сина Ісака. Авраамів старший син Ізмаїл, очевидно, заздрив Ісаку через спадщину, яку той мав отримати. Тож Ізмаїл почав ‘насміхатися’ зі свого молодшого брата. Ці насмішки зовсім не нагадували невинні жарти, а швидше — ‘переслідування’ (Галатів 4:29). Сарра, мати Ісака, помітила ворожість у таких насмішках та зневагу до Божого наміру, який полягав у тому, щоб дати через її сина Ісака «потомство», тобто Месію. На прохання Сарри Авраам вигнав зі свого дому Ізмаїла з його матір’ю (Буття 21:8—14).

Так само годі назвати невинними жартами злісні насмішки однолітків, особливо якщо вони насміхаються через те, що ти намагаєшся жити за біблійними принципами. Наприклад, молоді християни діляться своєю вірою з іншими. Одна група молодих Свідків Єгови сказала: «В школі нам доводиться зносити насмішки і приниження через те, що ми проповідуємо від дому до дому». Авжеж, сьогодні багато молодих християн, подібно до вірних Божих слуг давнини, терплять «наругу» (Євреїв 11:36). Вони заслуговують похвали за мужність, з якою витримують таке ставлення!

Чому вони це роблять

Мабуть, ти хочеш знати, як змусити кривдників залишити тебе в спокої. По-перше, подумай, чому вони з тебе насміхаються. У Приповістей 14:13 (Кул.) сказано: «І при сміху болить нераз серце». Зазвичай підліткам дуже смішно, коли вони з когось знущаються, але це не означає, що вони сміються «від радости серця свого» (Ісаї 65:14). Нерідко підлітки намагаються сховати за сміхом внутрішнє сум’яття. «Ми себе не любимо, але коли принижуємо інших, стаємо вищими у власних очах» — переважно саме це стоїть за удаваною хоробрістю малолітніх кривдників.

Також часто причиною агресивного ставлення є заздрість. Пригадай біблійну розповідь про юного Йосипа, якого зненавиділи рідні брати за те, що він був батьковим улюбленцем. Через сильні ревнощі вони ображали хлопця і навіть задумали його вбити! (Буття 37:4, 11, 20). Подібно сьогодні здібний школяр, до якого прихильно ставляться вчителі, може викликати заздрість у своїх ровесників. Їм здається, що, ображаючи такого учня, вони збивають йому пиху.

Отже, нерідко причиною глузувань є невпевненість у собі, заздрість і комплекс неповноцінності. Але для чого тобі втрачати почуття власної гідності лише тому, що його втратив хтось інший?

Як покласти край глузуванням

«Блажен муж, що... не сидить на сидінні злоріків» (Псалом 1:1). Якщо ти відповідаєш образами на образи, намагаючись відвернути увагу від себе, то так тобі не вдасться покласти край насмішкам. У Римлян 12:17—21 міститься мудра порада: «Не платіть нікому злом за зло... перемагай зло добром».

А в Екклезіяста 7:9 дається ще одне застереження: «Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців». Дійсно, не варто дуже серйозно ставитися до насмішок. Щоправда, неприємно, коли однолітки кепкують з твоєї зовнішності або фігури. А втім, такі зауваження, хоч і нетактовні, не обов’язково сказані зі злими намірами. Отже, чи слід засмучуватися, коли хтось несвідомо або навіть свідомо вразив твоє болюче місце? Якщо у почутому зауваженні немає нічого непристойного чи принизливого, спробуй поставитись до нього з гумором. Адже є «час сміятись», тому не варто ображатися і гостро реагувати на жарти (Екклезіяста 3:4, Хом.).

Але як бути, коли такі насмішки жорстокі і навіть непристойні? Пам’ятай: мета насмішника — побачити твої страждання і насолодитися ними. Якщо ти будеш огризатись, захищатись або розплачешся, то він ще більше глузуватиме з тебе. Навіщо давати комусь можливість тішитися твоїми стражданнями? Зазвичай найліпший спосіб захиститися від образ — пропускати їх повз вуха.

Далі цар Соломон радить: «Не клади свого серця на всякі слова, що говорять, щоб не чути свого раба, коли він лихословить тебе, знає бо серце твоє, що багато разів також ти лихословив на інших» (Екклезіяста 7:21, 22). ‘Класти своє серце’ на уїдливі слова насмішників — означає занадто перейматися тим, що вони думають про тебе. Але чи дійсно їхня думка така важлива? Заздрісні люди несправедливо звинувачували апостола Павла. Ось як він сприймав їхні нападки: «Для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський... Той же, Хто судить мене, то Господь» (1 Коринтян 4:3, 4). Павлові взаємини з Єговою були настільки міцними, що він мав достатньо впевненості і внутрішньої сили, аби зносити несправедливе ставлення.

Ваше світло нехай світить

Часом з тебе можуть насміхатися тому, що ти християнин. Навіть Ісус Христос зносив «опір з боку грішників» (Євреїв 12:3, СМ). Також Єремія був «цілий день посміховищем», бо сміливо звіщав звістку від Єгови. Через постійні напади Єремія навіть втратив на деякий час бажання проповідувати. Він вирішив: «Не буду Його [Єгову] споминати, і не буду вже Йменням Його говорити». Проте любов до Бога й до правди допомогла йому побороти свій страх (Єремії 20:7—9).

Сьогодні декотрі молоді християни також відчувають знеохочення. Бажаючи уникнути насмішок, дехто почав приховувати, що є християнином. Але зрештою любов до Бога перемагає страх, і християнин дає ‘світити своєму світлу’ (Матвія 5:16). Ось що сказав один підліток: «Я перестав вважати, що бути Божим слугою — це важкий тягар, і вирішив, що цим треба пишатися». Ти теж можеш ‘хвалитися’ привілеєм, що знаєш Бога і що він користується тобою, аби допомагати людям (1 Коринтян 1:31).

Однак не наживай собі ворогів: не критикуй постійно інших і не намагайся здаватися кращим від них. При нагоді ділися своєю вірою, але роби це «з повагою і лагідно» (1 Петра 3:15, СМ). Репутація зразкового учня може стати для тебе найліпшим захистом. Хоча багатьом не буде подобатися твоя смілива поведінка, однак в душі вони поважатимуть тебе за це.

Дівчину, на ім’я Валентина, ображала ватага дівчат, які били її, штовхали і вибивали з рук книжки, підбурюючи її до бійки. Якось вони навіть вилили їй на голову шоколадний коктейль і забруднили білу сукню. Але вона жодного разу не піддалася на такі провокації. Згодом на конгресі Свідків Єгови Валентина зустріла дівчину, яка верховодила в тій компанії! «Я ненавиділа тебе,— сказала колишня задирака.— Мені хотілося хоч раз побачити, як ти роздратуєшся». Її цікавило, як Валентині вдавалося зберігати самовладання, і через це вона погодилась вивчати Біблію зі Свідками Єгови. «Я всім серцем полюбила те, що почула,— продовжує вона,— і завтра буду хреститися».

Отже, не дозволь, аби насмішки ровесників зламали твій дух. Коли можливо, сприймай їх з гумором. Відповідай на зло добром. Не підкладай дров у вогонь суперечки, і з часом твоїм кривдникам набридне насміхатися з тебе, адже «з браку дров огонь гасне» (Приповістей 26:20).

Запитання для обговорення

◻ Як Бог ставиться до тих, хто жорстоко насміхається з інших?

◻ Що часто криється за насмішками підлітків?

◻ Як зробити так, щоб з тебе менше насміхалися або ж не насміхались взагалі?

◻ Чому важливо давати ‘своєму світлу світити’ в школі, навіть коли інші глузують з тебе?

◻ Як захиститися від насильства в школі?

[Вставка на сторінці 155]

«Ми себе не любимо, але коли принижуємо інших, стаємо вищими у власних очах» — переважно саме це стоїть за удаваною хоробрістю малолітніх кривдників.

[Рамка на сторінці 152]

Як уникнути насилля в школі?

«У школі треба вміти постояти за себе». Так вважає багато школярів. Але носити із собою зброю — немудро і навіть небезпечно (Приповістей 11:27). Як же тоді захистити себе?

Знай небезпечні місця та уникай їх. У деяких школах небезпечними місцями вважаються коридори, роздягальні та сходові клітки. А в туалетах учні часто б’ються і приймають наркотики. Тому багато школярів воліють терпіти незручності, тільки б не відвідувати такі місця.

Вибирай собі друзів. Нерідко підліток втягується в бійку лише тому, що водиться з поганою компанією. (Дивись Приповістей 22:24, 25). Звісно, якщо ти будеш недоброзичливим зі своїми однокласниками, вони почнуть уникати тебе або ж ставитимуться до тебе вороже. Але якщо ти будеш привітним і ввічливим, вони, мабуть, залишать тебе у спокої.

Уникай бійок. Біблія радить: «Не роздражнюймо один одного» (Галатів 5:26, Дерк.). Навіть якщо ти і переможеш у бійці, противник чекатиме нагоди помститися. Тому спочатку спробуй вирішити суперечку мирним шляхом (Приповістей 15:1). Коли бачиш, що розмова не допомагає, спробуй піти або навіть втекти від бійки. Пам’ятай, «краще собаці живому, ніж левові мертвому» (Екклезіяста 9:4). Якщо немає іншого виходу, намагайся будь-яким розумним способом захистити себе (Римлян 12:18).

Порозмовляй з батьками. «Підлітки рідко розповідають батькам, що їх б’ють у школі, оскільки бояться, що батьки вважатимуть їх боягузами або почнуть докоряти за те, що вони не можуть постояти за себе» («Самотні діти», англ.). Проте часто втручання батьків — єдиний спосіб припинити знущання.

Молися до Бога. Бог не обіцяє, що охоронить тебе від тілесних пошкоджень. Але він може додати сміливості у небезпечній ситуації та мудрості, необхідної до залагодження конфлікту (Якова 1:5).

[Ілюстрація на сторінці 151]

Багато підлітків стає жертвами насмішок з боку ровесників.

[Ілюстрація на сторінці 154]

Мета насмішника — побачити твої страждання і насолодитися ними. Якщо ти будеш огризатись, захищатись або розплачешся, то він ще більше глузуватиме з тебе.

[Ілюстрація на сторінці 156]

Коли з тебе хтось насміхається, намагайся сприймати це з гумором.