ВУХО

Орган слуху, який спроектував і створив Бог Єгова (Пс 94:9; Пр 20:12). Вухо поділяється на три частини: зовнішнє, середнє та внутрішнє вухо. Середнє вухо — це невелика порожнина, розташована між барабанною перетинкою та кістковим лабіринтом, який утворює внутрішнє вухо. Внутрішнє вухо не лише сприймає звуки, але й містить органи рівноваги. Завдяки тому що людина має два вуха, вона може визначати, звідки походить звук.

Людське вухо розпізнає звуки частотою від 20 до 20 000 Гц (чимало тварин сприймають ще вищі звуки, нечутні для людини). Діапазон нашого слуху просто вражає. Найгучніший звук, який не шкодить слуху, в 2 трильйони разів інтенсивніший за найтихіший звук, який ми чуємо. Вухо людини має найоптимальнішу чутливість, яка відповідає всім її потребам. Якби в неї був гостріший слух, то вона постійно чула б рух молекул повітря.

Оскільки Єгова — Творець вуха — може чути, Біблія в символічному сенсі каже, що він має вуха (Не 1:6; Пс 116:1, 2) і прихиляє вухо до молитов, прохань та благань праведних (Пс 10:17; 18:6; 34:15; 130:2; Іс 59:1; 1Пт 3:12). Він чує безпідставні нарікання людей і злісну мову своїх ворогів (Чс 11:1; 2Цр 19:28), але не чує їхній крик про допомогу, коли здійснює над ними свої присуди (Єз 8:18). Хоча різьблені ідоли можуть мати вуха, але вони, звичайно ж, не чують і неспроможні вислухати молитви своїх поклонників чи відповісти на них (Пс 115:6).

Переносне значення. У Біблії слово «вухо» часто вживається в переносному значенні та вказує на щось більше, ніж просто сприйняття звуку. Це слово стосується здатності не лише чути, а й визначати правдивість і цінність сказаного (Йв 12:11; 34:3). З того, як вживається вислів «прихилити вухо», видно, що він означає звернути увагу на почуте і відповідно діяти (Пс 78:1; Іс 51:4). Якщо комусь «відкрили вуха», це значить, що він отримав розуміння або дізнався щось (Іс 50:5). У єврейській мові був ще інший вислів, який можна буквально перекласти як «відкрити вухо [забрати те, що його прикриває]». Можливо, він пов’язаний з тим, що в країнах Сходу людині треба було відсунути головний убір, щоб краще почути. Цей вислів (у деяких перекладах — «відкрити у вуха») передає думку про те, що комусь розповідають щось наодинці, розкривають якусь таємницю чи повідомляють нову інформацію (1См 9:15, прим.; 1См 20:2, 12, 13; 2См 7:27; пор. 1См 20:13, Гижа, Філ.).

«Пробуджене» вухо — це вухо того, хто починає уважно слухати (Іс 50:4). Наприклад, такою може стати людина, яка колись була серед тих, хто духовно «глухий, хоча має вуха» (Іс 43:8). Біблія говорить, що праведна людина слухає Бога, але затикає вуха, щоб не слухати про зло (Іс 33:15). Грецьке слово, яке перекладається як «слухати», може означати «зважати; розуміти; діяти згідно з почутим». У такому значенні його вжив Ісус Христос, сказавши: «Мої ж вівці слухаються мого голосу» і «Вони ніколи не підуть за чужим, а втечуть від нього, бо не знають голосу чужих» (Ів 10:27, 5).

У Біблії сказано, що в бунтівників «тяжкі» вуха (Ог.), тобто «вухами вони чують, але не відгукуються» (Іс 6:10; Дії 28:27). Такі люди подібні до «кобри, що вухо своє закриває», аби не слухати голосу заклинача (Пс 58:4).

Через своїх служителів Єгова говорив, що у впертих, неслухняних ізраїльтян «закриті» або «необрізані» вуха (Єр 6:10; Дії 7:51). Вони немовби затикали чимось вуха, щоб не чути. Тому Єгова дозволив, щоб їхній духовний слух притупився, адже він відкриває вуха для розуміння і слухняності лише тим, хто його шукає (Пв 29:4; Рм 11:8). Апостол Павло передрік, що декотрі люди, які називають себе християнами, відступлять від правдивої віри. Вони не бажатимуть чути правду з Божого Слова, а волітимуть слухати фальшивих вчителів, які б «влещували їм вуха», тобто говорили щось приємне (2Тм 4:3, 4; 1Тм 4:1). Також у Біблії говориться, що людині може «задзвеніти» у вухах, коли вона чує приголомшливу новину, особливо новину про якесь лихо (1См 3:11; 2Цр 21:12; Єр 19:3).

Чи чоловіки, які були із Савлом з Тарса, коли його осліпило надприродне світло, чули голос, який чув він?

Різницю між тим, коли людина буквально щось чує, і тим, коли вона слухає з розумінням, видно з двох біблійних уривків: у першому міститься розповідь про навернення Савла з Тарса, а в другому він сам переповідає ту ж подію (Дії 9:3—8; 22:6—11). У Дії 9:7 говориться, що чоловіки, котрі були з Савлом, чули «голос» (Ог.) або «якийсь голос» (НС). Але в Дії 22:9 Павло (Савл) каже, що ті чоловіки не чули голосу. Якщо правильно розуміти сказане в цих віршах, то стає очевидно, що суперечності між ними немає. В Дії 9:7 грецьке слово фоне́ («голос») вжите в родовому відмінку (фоне́с) і вказує на те, що чоловіки почули якийсь голос, тобто чули звуки, але не розуміли їх. У Дії 22:9 слово фоне́ вжите в знахідному відмінку (фоне́н). Чоловіки «не чули голосу» в тому сенсі, що вони чули якісь звуки, якийсь голос, але не розпізнавали слів і не розуміли їхнього значення. На відміну від Савла, вони не розуміли того, що говорив Ісус (Дії 9:4). Знаючи, що в Біблії слово «чути» вживається у різних значеннях, можна пояснити вірші, які, на перший погляд, суперечать одне одному.

Мойсей отримав наказ під час посвячення ізраїльських священиків взяти трохи крові барана посвячення і помастити Ааронові та його синам мочку правого вуха, палець правої руки і палець правої ноги. Це означало, що їхнє посвячення безпосередньо впливало на те, чого вони мали слухатися, яку роботу виконувати і якою дорогою ходити (Лв 8:22—24). Згідно з Законом, подібна процедура застосовувалась і до того, хто очистився від прокази: священик мав узяти трохи крові барана, даного як приношення за провину, і помастити такій людині мочку правого вуха (Лв 14:14, 17, 25, 28). Якщо раб хотів служити своєму пану до кінця свого життя, то пан мав підвести того раба до одвірка і проколоти йому вухо шилом. Такий помітний знак на органі слуху, очевидно, символізував бажання раба і далі слухатися свого пана (Вх 21:5, 6).

Людині вкрай важливо слухати Бога, тобто звертати увагу на його слова і слухатися їх. І, хоча дехто стверджує, що потрібно бачити Бога, професор Роберт Дентан зазначає: «У Біблії ключове слово у взаєминах між Богом і людиною — це “чути”, а не “бачити”... У містичних релігіях найвища мета — “побачити” бога, а в Біблії, яка передусім закликає слухатися божественних слів, акцент ставиться на тому, що треба “слухати” його голос. І цілком доречно, що найважливіший догмат ізраїльської релігії починається зі слів: “Слухай, Ізраїлю”. Той, “хто від Бога”,— це не містик, який побачив якесь видіння, а людина, яка “слухає Божих слів” (Івана 8:47)» (The Interpreter’s Dictionary of the Bible / edited by G. A. Buttrick. 1962. Vol. 2. P. 1; див. ГЛУХОТА).