Луки
23 Потім вони цілим натовпом встали й повели Ісуса до Пилата. 2 Там вони почали звинувачувати його: «Ми виявили, що цей чоловік баламутить наш народ, забороняє платити податки кесарю і говорить про себе, що він Христос, цар». 3 А Пилат запитав його: «Ти цар юдейський?» Той відповів: «Ти сам це кажеш». 4 Тоді Пилат звернувся до старших священиків і натовпу: «Я не бачу за цим чоловіком жодної провини». 5 Але вони почали наполягати: «Він навчає по всій Юдеї, почавши з Галілеї, та дійшов аж сюди і підбурює народ до бунту». 6 Коли Пилат почув це, то запитав, чи Ісус є галілеянином. 7 З’ясувавши, що той походив з області, яка була під наглядом Ірода, Пилат відіслав його до Ірода, бо він у ті дні також перебував в Єрусалимі.
8 Коли Ісуса привели, Ірод надзвичайно зрадів, бо вже давно хотів побачити його, адже багато про нього чув і сподівався, що той виконає в нього на очах якесь чудо. 9 Тож він почав ставити Ісусу багато запитань, але той нічого не відповідав. 10 А старші священики й книжники один за одним вставали й запекло звинувачували його. 11 Тоді Ірод почав зі своїми охоронцями принижувати Ісуса і глузувати з нього, одягнувши його в яскраве вбрання, а потім відіслав його назад до Пилата. 12 І в той самий день Ірод та Пилат стали друзями, хоча колись між ними була ворожнеча.
13 Опісля Пилат скликав старших священиків, начальників та народ 14 і сказав: «Ви привели до мене цього чоловіка, який нібито підбурює людей до повстання, але я допитав його перед вами і взагалі не побачив того, в чому ви його звинувачуєте. 15 Не побачив цього також Ірод, бо відіслав його назад до нас; тож чоловік цей не скоїв нічого, за що заслуговував би смерті. 16 Тому я покараю його та й відпущу». 17 — 18 Проте вся юрба закричала: «Забери його, а нам відпусти Вара́вву!» 19 (Чоловіка ж цього кинули у в’язницю за якийсь заколот, що здійнявся в місті, і за вбивство). 20 І знову Пилат звернувся до них, бо хотів відпустити Ісуса. 21 Тоді вони почали вигукувати: «На стовп його! На стовп!» 22 І він промовив утретє: «Та що ж поганого зробив цей чоловік? Я не побачив нічого, за що він заслуговував би смерті. Тож я покараю його та й відпущу». 23 Однак вони заходилися настирливо, на весь голос, вимагати, щоб його прибили до стовпа, і кричали так сильно, що 24 Пилат поступився і виніс вирок, аби задовольнити їхню вимогу: 25 відпустив чоловіка, котрого кинули до в’язниці за заколот та вбивство і котрого вони вимагали звільнити, а Ісуса, як вони і хотіли, віддав на страту.
26 І дорогою, ведучи Ісуса від Пилата, вони схопили одного киренянина, на ім’я Си́мон, який ішов зі села, і поклали стовп мук на нього, щоб він ніс його за Ісусом. 27 За Ісусом ішло багато людей, і чимало жінок з горя били себе в груди та оплакували його. 28 Ісус же обернувся до жінок і сказав: «Дочки єрусалимські, перестаньте плакати за мною. Плачте за собою та своїми дітьми, 29 бо ось приходять дні, коли люди говоритимуть: «Щасливі неплідні й ті, які не народжували і не годували грудьми!» 30 Тоді вони звернуться до гір: «Упадіть на нас!» — і до пагорбів: «Накрийте нас!» 31 Бо якщо вони так роблять, коли дерево зелене, то що́ станеться, коли воно засохне?»
32 Разом з ним на страту вели ще двох чоловіків, злочинців. 33 І як прийшли вони на місце, назване Черепом, то прибили там до стовпів його і тих злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч. 34 [Ісус же говорив: «Батьку, прости їм, бо не знають, що́ роблять».] Потім вони хотіли поділити його вбрання й кинули жеребок. 35 А народ стояв і дивився. Начальники ж кепкували з Ісуса, кажучи: «Інших він рятував, хай тепер врятує себе, якщо він Христос, Божий Обранець». 36 Навіть воїни глузували з нього: підходили й подавали йому кисле вино, 37 кажучи: «Якщо ти цар юдейський, врятуй себе». 38 І була над ним табличка: «Це — цар юдейський».
39 Тоді один зі злочинців почав насміхатися з Ісуса: «Ти ж нібито Христос. То врятуй і себе, і нас». 40 Та другий докорив йому: «Ти що, зовсім не боїшся Бога? Тим більше, ти й сам отримав такий же вирок. 41 І ми заслужили цього за все, що наробили. Наш вирок справедливий. А він не зробив нічого поганого». 42 А потім сказав: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у своє царство». 43 Ісус же відповів йому: «Правду говорю тобі сьогодні: ти будеш зі мною в Раю».
44 А приблизно о шостій годині цілу землю огорнула темрява аж до дев’ятої, 45 бо сонячне світло померкло. І завіса святині роздерлась навпіл. 46 Тоді Ісус голосно скрикнув та сказав: «Батьку, у твої руки довіряю свій дух». Промовивши це, він віддав останній подих. 47 Коли ж сотник побачив, що́ відбулося, то почав прославляти Бога й казати: «Цей чоловік дійсно був праведний». 48 А люди з натовпу, які зібралися на це видовище і бачили все, що сталось, почали повертатися додому і дорогою били себе в груди. 49 Усі ж, хто знав його, стояли віддалік. Стояли також і дивилися на це жінки, які йшли за ним з Галілеї.
50 А один член Ради, добрий та праведний чоловік, на ім’я Йосип, 51 що походив з юдейського міста Ариматеї і чекав Божого царства,— він, до речі, не віддав свого голосу на підтримку їхнього задуму й дій,— 52 так от, цей Йосип пішов до Пилата та попросив у нього дозволу забрати Ісусове тіло. 53 І він зняв тіло, загорнув його в тонке лляне полотно та поклав до видовбаної в скелі гробниці, де ще нікого не ховали. 54 Тоді був день Приготування і вже сутеніло, надходила субота. 55 А жінки, які прийшли з Ісусом із Галілеї, також подалися туди, щоб оглянути гробницю і подивитися, як поклали Ісусове тіло. 56 Опісля вони повернулися, щоб приготувати ароматичні трави та пахучу олію. У суботу вони, звичайно ж, відпочивали, згідно із заповіддю.