Римлян
4 Якщо це так, то що скажемо про Авраама, нашого прабатька? 2 Наприклад, якби Авраам був визнаний праведним на основі вчинків, він мав би чим хвалитися, але не перед Богом. 3 А що говориться в Писанні? «Авраам повірив Єгові, і це зарахувалося йому як праведність». 4 Тепер подумаймо: якщо людина працює, то платня зараховується їй не як вияв незаслуженої доброти, а як щось належне. 5 Проте якщо людина не покладається на те, що́ може отримати завдяки своїм вчинкам, а вірить у того, хто визнає́ нечестивого праведним, то їй віра зараховується теж як праведність. 6 Подібно й Давид говорить про щасливу людину, котру Бог визнав праведною незалежно від її вчинків: 7 «Щасливі ті, чиї беззаконні вчинки прощені та гріхи закриті. 8 Щаслива людина, якій Єгова не зарахує гріха».
9 Тож чи тільки обрізані щасливі, чи також необрізані? Бо говоримо: «Віра Авраама зарахувалась йому як праведність». 10 А за яких обставин це йому зарахувалось? Коли він був обрізаний чи необрізаний? Не тоді, коли був обрізаний, а коли був необрізаний. 11 І він прийняв знак — обрı́зання — як печатку праведності на основі віри, яку мав, коли був ще необрізаний. Тому він і міг стати батьком для всіх, хто, навіть будучи необрізаним, мав віру, завдяки якій Бог визнав їх праведними. 12 До того ж він міг стати батьком обрізаних нащадків: не тільки тих, котрі тримаються обрı́зання, а й тих, котрі наслідують віру, яку мав наш батько Авраам, коли був необрізаний.
13 Адже обітниця, що Авраам успадкує світ, була дана йому і його потомству не через закон, а через праведність, яка походить від віри. 14 Бо якщо спадкоємцями є ті, хто дотримується закону, то віра стає даремною і обітниця скасовується. 15 По суті, Закон породжує Божий гнів, а де немає закону, там немає і провини.
16 Отже, обітниця була дана завдяки вірі,— і саме тому це вважається виявом незаслуженої доброти,— аби вона була певною для всіх його нащадків, причому не лише для тих, хто дотримується Закону, а й для тих, хто тримається віри Авраама. (Він батько всім нам, 17 бо написано: «Я зробив тебе батьком багатьох народів»). І було це на очах Того, в кого він повірив,— Бога, який оживляє мертвих і те, чого не існує, називає тим, що існує. 18 І коли здавалося, що вже немає жодної надії, Авраам усе ж надіявся і вірив, що стане батьком багатьох народів, як було сказано: «Таким численним буде твоє потомство». 19 Також, хоча його віра не ослабла, він у віці близько ста років вважав своє тіло вже омертвілим і Саррину утробу відмерлою. 20 Проте, пам’ятаючи Божу обітницю, Авраам мав віру і тому не похитнувся, а зміцнився завдяки своїй вірі. Він віддав Богові славу 21 і був твердо переконаний: якщо Бог пообіцяв, то спроможний і виконати. 22 Отже, «це зарахувалося йому як праведність».
23 Однак слова «зарахувалося йому» були написані не тільки для нього, 24 але й для нас, кому має зарахуватися праведність, оскільки ми віримо в того, хто воскресив з мертвих Ісуса, нашого Господа, 25 який був виданий за наші проступки і воскрес, щоб ми були визнані праведними.