2 Петра
1 Симон Петро, раб і апостол Ісуса Христа, до тих, хто завдяки праведності нашого Бога, а також Ісуса Христа, Спасителя, удостоївся такої ж віри, як і ми.
2 Нехай примножиться вам незаслужена доброта й мир через точне знання про Бога та Ісуса, нашого Господа. 3 Адже його божественна сила щедро дала нам усе, що пов’язане з життям і побожною відданістю,— дала через точне знання про того, хто покликав нас славою і чеснотою. 4 Завдяки їм він подарував нам цінні та величні обітниці, щоб через них ви стали співучасниками Божої природи, звільнившись від зіпсуття, яке існує у світі через пожадливість.
5 З цієї ж причини, докладаючи зі свого боку всіх зусиль, доповнюйте свою віру чеснотою, чесноту — знанням, 6 знання — самовладанням, самовладання — витривалістю, витривалість — побожною відданістю, 7 побожну відданість — братерською любов’ю, а братерську любов — любов’ю до всіх. 8 Бо коли ви все це маєте і воно переповнює вас, то не будете бездіяльними чи безплідними у застосуванні точного знання про нашого Господа, Ісуса Христа.
9 А якщо хтось цього не має, то він сліпий, затуляє очі від світла і забув, що вже очищений від своїх давніх гріхів. 10 Отож, брати, робіть усе можливе, щоб укріпляти своє покликання та вибрання, оскільки завдяки цьому ніколи не впадете. 11 Так отримаєте безцінну можливість ввійти у вічне царство нашого Господа і Спасителя, Ісуса Христа.
12 Тому я буду готовий завжди нагадувати вам про це, хоча ви це знаєте та утверджені в правді, яка в вас. 13 Але поки я ще перебуваю в цьому плотському тілі*, то вважаю за правильне пробуджувати вас нагадуваннями, 14 знаючи, що незабаром доведеться зняти своє плотське тіло*, як і виявив мені наш Господь Ісус Христос. 15 Тому я і далі робитиму все можливе, аби ви запам’ятали те, що я кажу, і, коли відійду, завжди могли нагадувати собі про це.
16 Ми розповідали вам про силу й присутність нашого Господа Ісуса Христа не на основі хитросплетених байок, а на основі того, що ми побачили на власні очі, ставши очевидцями його величі. 17 Бо він отримав від Бога, Батька, честь і славу, коли велична слава донесла йому такі слова: «Це син мій улюблений, якого я схвалюю». 18 І ці слова ми чули з неба, коли були з ним на святій горі.
19 Отже, пророче слово стало для нас ще певніше, і ви добре робите, що звертаєте на нього увагу як на світильник, котрий світить у темному місці,— аж поки не засвітає день і не зійде ранкова зоря,— у ваших серцях. 20 Адже перш за все ви знаєте, що жодне пророцтво в Писаннях не походить від чийогось власного тлумачення. 21 Бо пророцтво ніколи не з’являлося з волі людини, але люди говорили від Бога, керовані святим духом.