1 Івана

Діти Божі й дияволові

3 Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми́ Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому́, що Його не пізнав.

2 Улю́блені, — ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що́ ми будемо. Та знаємо, що, коли з’я́виться, то бу́дем подібні до Нього, бо бу́демо бачити Його, як Він є.

3 І кожен, хто має на Нього надı́ю оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він.

4 Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззако́ння. Бо гріх — то беззако́ння.

5 І ви знаєте, що Він був з’явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема.

6 Кожен, хто в Нім пробува́є, не грішить; усякий, хто грішить, не бачив Його, і не пізнав Його.

7 Діточки, хай ніхто вас не зво́дить! Хто чинить праведність, той праведний, як праведний Він!

8 Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від поча́тку. Тому́ то з’явився Син Божий, щоб зни́щити справи диявола.

9 Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога наро́джений він.

Любім один о́дного

10 Цим пізнаю́ться діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить!

11 Бо це та звістка, яку від початку ви чули, — щоб любили один о́дного,

12 не так, як той Каїн, що був від лукавого, і брата свого́ забив. А за що він забив його? Бо лукаві були його вчинки, а брата його — праведні.

13 Не дивуйтеся, бра́ття мої, коли світ вас нена́видить!

14 Ми знаємо, що ми перейшли від смертн в життя, бо любимо братів. А хто брата не любить, пробуває той в смерті.

15 Кожен, хто нена́видить брата свого, той душогу́б. А ви знаєте, що жоден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б.

16 Ми з того пізнали любов, що ду́шу Свою́ Він покла́в був за нас. І ми мусимо класти ду́ші за братів!

17 А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому?

18 Дı́точки, — любімо не словом, ані язико́м, але дı́лом та правдою!

19 Із цього довı́дуємось, що ми з правди, і впокорюєм наші серця́ перед Ним,

20 бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та вı́дає все!

21 Улю́блені, — коли не винуватить нас серце, то маємо відвагу до Бога,

22 і чого́ тільки попро́симо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього.

23 І оце Його заповідь, щоб ми вірували в Ім’я́ Сина Його — Ісуса Христа, і щоб любили один о́дного, як Він нам заповідь дав!

24 А хто Його заповіді береже́, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнає́мо це з того Духа, що Він нам Його дав.