Луки
15 І тягнулися до Ісуса всі збирачі податків та грішники, бо хотіли послухати його. 2 Тому фарисеї і книжники бурчали: «Цей чоловік вітає грішників та їсть з ними». 3 Отож Ісус навів їм такий приклад: 4 «Хто з вас, якщо має сто овець і загубить одну, не залишить дев’яноста дев’яти в пустелі й не буде шукати загублену, аж поки не знайде її? 5 А знайшовши, кладе її собі на плечі й тішиться. 6 І коли прийде додому, то скличе друзів і сусідів, кажучи: «Радійте зі мною, бо я знайшов свою загублену овечку». 7 Говорю вам: так само в небі буде більше радості за одного грішника, котрий кається, ніж за дев’яносто дев’ятьох праведних, яким каяття не потрібне.
8 Або котра жінка, якщо має десять драхм* і загубить одну, не запалить світильника і не почне замітати дім та старанно шукати її, аж поки не знайде? 9 А знайшовши, вона скличе своїх подруг і сусідок і скаже: «Радійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму». 10 Так само, кажу вам, Божі ангели радіють за одного грішника, який кається».
11 Потім він сказав: «Один чоловік мав двох синів. 12 Якось молодший попросив його: «Батьку, віддай ту частину майна, яка мені припадає». Тож батько розділив між ними свій маєток. 13 Через декілька днів молодший син зібрав усе й вирушив у далеку країну, а там, живучи розгульно, промарнував своє майно. 14 Коли ж він розтратив усе, в країні настав сильний голод і він опинився у скруті. 15 Цей син навіть пристав до одного громадянина тієї країни, і той послав його на свої поля пасти свиней. 16 І хотів він наїстися стручками ріжкового дерева, які згодовували свиням, але й цього ніхто йому не давав.
17 Опам’ятавшись, він сказав: «Скільки наймитів мого батька їдять хліба досхочу, а я тут помираю з голоду! 18 Встану та й подамся до батька, і скажу йому: «Батьку, згрішив я проти небес і проти тебе. 19 Я більше негідний називатися твоїм сином. Прийми мене за свого наймита». 20 Тож він підвівся й пішов до батька. А батько ще здалека побачив його і, пройнявшись жалем, побіг, кинувся йому на шию і почав ніжно його цілувати. 21 Відтак син сказав: «Батьку, згрішив я проти небес і проти тебе. Я більше негідний називатися твоїм сином. Прийми мене за свого наймита». 22 Проте батько звелів рабам: «Мерщій принесіть найліпші шати й одягніть його, надіньте йому на руку перстень і взуйте в сандалії. 23 І приведіть та заріжте відгодованого молодого бичка. Їжмо й веселімося, 24 бо цей мій син був мертвий, але ожив; він загубився, але знайшовся». І почали вони веселитись.
25 Тим часом старший син був у полі. І коли він, вертаючись, наблизився до дому, то почув музику й танці. 26 Тож він покликав одного із слуг і запитав, що́ трапилось. 27 Той же відповів: «Твій брат повернувся, і батько, побачивши сина здоровим, зарізав відгодованого молодого бичка». 28 Тоді старший син розгнівався і не захотів увійти в дім, а батько вийшов і почав упрошувати його. 29 Однак той сказав батькові: «Я стільки років служив тобі, як раб, і жодного разу не порушив твого наказу, а ти ніколи не дав мені й козеняти, щоб я повеселився з друзями. 30 Та як тільки прийшов оцей твій син, котрий проїв з повіями твій маєток, ти зарізав для нього відгодованого бичка». 31 Проте батько сказав йому: «Дитино, ти завжди був зі мною, і все, що я маю,— твоє. 32 Ми повинні веселитись і радіти, тому що твій брат був мертвий, але ожив, і загубився, але знайшовся».