36 Потім Ісус прийшов з учнями на місце, яке називали Гефсима́нія,+ і там сказав їм: «Посидьте тут, поки я піду й помолюся».+ 37 Він взяв з собою Петра й двох Зеведе́євих синів+ і пішов. Ісуса охопив глибокий смуток і сильна тривога,+ 38 і він сказав їм: «Я дуже засмучений, аж до смерті. Залишайтеся тут і пильнуйте зі мною».+ 39 Пройшовши трохи далі, він упав ниць і почав молитися:+ «Батьку мій, якщо можливо, нехай ця чаша+ мене омине. Але хай буде не так, як хочу я, а як хочеш ти».+

40 Він повернувся до учнів і, побачивши, що вони сплять, сказав Петрові: «Невже ви не могли попильнувати зі мною й годину?+ 41 Пильнуйте+ й безупинно моліться,+ щоб не впасти в спокусу.+ Звичайно, дух бадьорий*, але плоть слабка».+ 42 І він вдруге відійшов та молився: «Батьку мій, якщо неможливо, щоб ця чаша мене оминула, і я таки маю випити її, то нехай буде твоя воля».+ 43 Коли він знову повернувся, вони, як і раніше, спали, бо їхні повіки обважніли. 44 Тож, залишивши їх, він ще раз відійшов і помолився втретє, благаючи про те саме. 45 Тоді він повернувся до учнів і сказав: «У такий час ви спите й відпочиваєте?! Ось надходить година, коли Син людський буде зраджений і відданий у руки грішників. 46 Вставайте, ходімо. Мій зрадник уже близько».

32 Потім прийшли вони до місця, яке називається Гефсима́нія. Там Ісус сказав учням: «Посидьте тут, поки я помолюся».+ 33 Тоді він узяв із собою Петра, Якова та Івана і пішов.+ Ісуса охопила гнітюча журба* і сильна тривога. 34 Він сказав їм: «Я дуже засмучений,+ аж до смерті. Залишайтеся тут і пильнуйте».+ 35 Пройшовши трохи далі, він упав на землю і почав молитися й просити, щоб, коли можливо, та година його оминула. 36 Він благав: «А́вва, Батьку,+ для тебе все можливо; забери від мене цю чашу. Але нехай буде не те, чого хочу я, а чого хочеш ти».+ 37 Він повернувся до учнів і, побачивши, що вони сплять, сказав Петрові: «Си́моне, ти спиш? Невже ти не в силі попильнувати й годину?+ 38 Пильнуйте й безупинно моліться, щоб не впасти в спокусу.+ Звичайно, дух бадьорий*, але плоть слабка».+ 39 І він вдруге відійшов та почав молитися, промовляючи те саме.+ 40 Коли він повернувся знову, вони, як і раніше, спали, бо їхні повіки обважніли. І вони не знали, що йому відповісти. 41 А як Ісус повернувся втретє, то сказав їм: «У такий час ви спите й відпочиваєте?! Досить! Надійшла година!+ Сина людського зраджують і віддають у руки грішників! 42 Вставайте, ходімо. Мій зрадник уже близько».+

46 Він сказав їм: «Як ви можете спати? Встаньте і моліться, щоб не впасти в спокусу».+