Євангеліє від Марка
9 Далі Ісус сказав їм: «Правду кажу вам: декотрі з тих, хто тут стоїть, не скуштують смерті, аж поки не побачать, як Боже Царство запанує у своїй могутності».+ 2 Через шість днів Ісус взяв із собою на високу гору Петра, Якова та Івана, і з ними більше нікого не було. Там, на горі, Ісус преобразився перед ними.+ 3 Тоді його вбрання почало сяяти і стало таким білим, що жоден чистильник на землі не зміг би зробити його білішим. 4 Також перед ними з’явилися Ілля та Мойсей і почали розмовляти з Ісусом. 5 Тому Петро сказав Ісусу: «Учителю, добре нам тут. Тож дозволь поставити три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». 6 Петро не знав, як на це реагувати, бо вони дуже налякались. 7 І з’явилась хмара та покрила їх, а з хмари пролунав голос:+ «Це Син мій улюблений.+ Слухайте його».+ 8 Раптом, озирнувшись, вони побачили, що коло них більше нікого немає — тільки Ісус.
9 А як сходили вони з гори, він твердо наказав нікому не розповідати про побачене,+ аж поки Син людський не воскресне з мертвих.+ 10 Учні взяли його слова до серця*, але почали між собою обговорювати, яке воскресіння він має на увазі. 11 І вони стали розпитувати його: «Чому книжники говорять, що спочатку має прийти Ілля?»+ 12 Він сказав їм: «Спочатку справді повинен прийти Ілля і все відновити.+ Але чому тоді написано, що Син людський має знести багато страждань+ і його зневажатимуть?+ 13 Кажу вам: Ілля+ вже прийшов, і з ним зробили все, що хотіли, як і написано про нього».+
14 Коли вони підійшли до інших учнів, то побачили довкола них численний натовп людей, а також книжників, які сперечалися з ними.+ 15 Помітивши Ісуса, люди здивувались і підбігли до нього, щоб привітатися. 16 Тоді він запитав: «Про що ви сперечаєтесь?» 17 На це один чоловік з натовпу відповів: «Учителю, я привів до тебе свого сина, бо він має духа, який не дає йому говорити.+ 18 Де тільки він схопить сина, там і кидає його на землю, а той пускає піну з рота, скрегоче зубами і зовсім знесилюється. Я просив твоїх учнів вигнати його, але вони не змогли». 19 У відповідь він сказав їм: «О безвірне покоління!+ Скільки мені ще бути з вами? Скільки ще терпіти вас? Приведіть його до мене».+ 20 Тож його привели, але дух, побачивши Ісуса, відразу затряс хлопцем.+ Той упав на землю, почав качатися та пускати піну з рота. 21 Тоді Ісус запитав батька: «Скільки часу це в нього?» Той відказав: «Ще з дитинства. 22 Дух часто кидав його то у вогонь, то у воду, бо хотів погубити. Якщо можеш щось зробити, змилосердься над нами і допоможи». 23 Ісус промовив до нього: «Кажеш: “Якщо можеш”? Для того, хто вірить, можливо все».+ 24 Батько дитини відразу вигукнув: «Вірю! Допоможи, якщо мені в чомусь бракує віри*!»+
25 Коли Ісус помітив, що до них збігається багато людей, він докорив нечистому духові: «Духу німоти й глухоти, наказую тобі: вийди з нього і більше ніколи не повертайся!»+ 26 Тоді, закричавши та затрясши хлопцем у сильних судомах, дух вийшов, і хлопець став як мертвий. Тож більшість людей говорила: «Він помер!» 27 Але Ісус підвів його, взявши за руку, і той встав. 28 А коли Ісус ввійшов у дім, учні запитали його наодинці: «Чому ми не змогли його вигнати?»+ 29 Він сказав: «Такий рід не змусиш вийти нічим, крім молитви».
30 Вирушивши звідти, вони пішли Галілеєю, але Ісус не хотів, щоб хтось про це довідався. 31 Бо він навчав своїх учнів і казав: «Сина людського зрадять і видадуть в руки людей, і вони його вб’ють.+ Але хоча його вб’ють, через три дні він воскресне».+ 32 Проте вони не розуміли сказаного, а розпитувати його боялися.
33 Потім вони прийшли до Капернау́ма. І коли Ісус був в одному домі, то запитав їх: «Про що ви сперечалися в дорозі?»+ 34 Вони мовчали, бо в дорозі сперечалися, хто з них більший. 35 Тому він сів, покликав дванадцятьох і сказав: «Хто хоче бути першим, той має бути останнім і всім служити».+ 36 Тоді взяв він малу дитину, поставив серед них і, обійнявши її, промовив: 37 «Той, хто приймає таку малу дитину+ в моє ім’я, приймає і мене. Хто ж приймає мене, приймає не тільки мене, але й того, хто мене послав».+
38 Іван сказав йому: «Учителю, ми бачили одного чоловіка, який твоїм іменем виганяє демонів, і намагались зупинити його, бо він не ходить з нами».+ 39 На це Ісус промовив: «Не перешкоджайте йому. Жодна людина, яка моїм іменем здійснює могутнє діло, не може відразу після того говорити про мене щось погане. 40 Бо, хто не проти нас, той за нас.+ 41 Правду кажу вам: хто напоїть вас кухлем води за те, що ви належите Христу,+ той нізащо не втратить своєї нагороди.+ 42 Однак якщо хтось стане каменем спотикання для когось із цих малих, що мають віру, то ліпше було б, якби йому на шию повісили жорно, подібне до того, яке обертає осел, і кинули його в море.+
43 Якщо твоя рука доводить тебе до спотикання, відсічи її. Ліпше отримати життя, будучи калікою, ніж з двома руками піти в геє́ну, у вогонь невгасимий.+ 44 —— 45 І, якщо твоя нога доводить тебе до спотикання, відсічи її. Ліпше отримати життя, будучи калікою, ніж з двома ногами бути вкинутим у геє́ну.+ 46 —— 47 І, якщо око доводить тебе до спотикання, викинь його.+ Ліпше тобі увійти в Боже Царство з одним оком, аніж з двома очима бути вкинутим у геє́ну,+ 48 де хробаки не гинуть і вогонь не згасає.+
49 Адже кожен має бути посолений вогнем.+ 50 Сіль — добра річ. Але якщо сіль втратить свої властивості, то як зробити її знову солоною?+ Майте сіль у собі+ та зберігайте між собою мир».+