Дії апостолів
19 Поки Аполло́с+ був у Кори́нфі, Павло, пішовши углиб краю, прибув до Ефе́са.+ Там він зустрів деяких учнів 2 і запитав їх: «Скажіть, чи ви отримали святий дух, коли стали віруючими?»+ Ті відповіли: «Ми нічого не чули про святий дух». 3 Тож він сказав: «Як же ви тоді хрестилися?» — «Івановим хрещенням»,+ — відповіли вони. 4 Павло промовив: «Іван хрестив на знак каяття+ і говорив людям, щоб вони вірили в того, хто йшов за ним,+ тобто в Ісуса». 5 Почувши це, вони охрестилися в ім’я Господа Ісуса. 6 І, коли Павло поклав на цих чоловіків руки, на них зійшов святий дух,+ і вони почали говорити різними мовами та пророкувати.+ 7 Усього їх було приблизно 12.
8 Упродовж трьох місяців він ходив до синагоги+ та сміливо проповідував: виголошував промови і наводив переконливі докази про Боже Царство.+ 9 Але оскільки деякі вперто відмовлялися вірити* і лихословили цю Дорогу+ перед багатьма людьми, він залишив їх+ і, взявши із собою учнів, щоденно виголошував промови в школі Тира́нна. 10 Так тривало два роки, тож усі жителі провінції Азія — як юдеї, так і греки — почули слово Господнє.
11 А Бог продовжував здійснювати через Павла надзвичайно могутні діла.+ 12 Навіть хустки та фартухи, які торкалися його тіла, несли хворим,+ і хвороби покидали їх, а злі духи виходили.+ 13 Декотрі мандрівні юдеї, які виганяли демонів, також намагались робити це іменем Господа Ісуса. Вони говорили над тими, хто мав злих духів: «Наказую вам іменем Ісуса, якого проповідує Павло».+ 14 Наприклад, цим займалося семеро синів Ске́ви, одного юдейського старшого священика. 15 Однак злий дух сказав їм у відповідь: «Ісуса знаю,+ Павла теж знаю,+ а ви хто такі?» 16 І чоловік, який мав злого духа, кинувся на них і одного за одним подолав, так що вони втекли з того дому голі й поранені. 17 Про це довідались усі жителі Ефе́са, і юдеї, і греки; тож усіх охопив страх, а ім’я Господа Ісуса звеличувалося. 18 Тоді багато з тих, що стали віруючими, приходили та відверто зізнавалися у своїх вчинках. 19 І чимало людей, які займалися магією, позносили свої сувої і в усіх на очах спалили їх.+ А коли підрахували ціну цих сувоїв, то виявилося, що вони коштували 50 000 срібняків. 20 Так слово Єгови з великою силою поширювалось далі.+
21 Потім Павло постановив*, що після Македонії+ та Аха́йї піде в Єрусалим.+ Він сказав: «Після того як я побуваю там, мушу побачити і Рим».+ 22 Тож він послав до Македонії двох братів, своїх помічників Тимофія+ й Ера́ста,+ а сам на деякий час залишився в провінції Азія.
23 Саме тоді виникли чималі заворушення+ через цю Дорогу.+ 24 А все розпочав один срібляр, на ім’я Димитрій, який виготовляв срібні храмики Артеміди і приносив ремісникам чималі прибутки.+ 25 Він зібрав ремісників і тих, хто виготовляв подібні речі, та сказав: «Ви добре знаєте, що завдяки цьому ремеслу ми маємо великий достаток. 26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі,+ але й в усій провінції Азія цей Павло переконав досить багато людей і схилив їх до іншої думки: мовляв, боги, зроблені руками, насправді не боги.+ 27 Боюся, що це не лише знеславить наше ремесло, але й закінчиться тим, що храм великої богині Артеміди, якій поклоняється ціла провінція Азія та вся населена земля, буде вважатися за ніщо і її величі скоро прийде кінець». 28 Почувши це, вони розпалились гнівом і стали кричати: «Артеміда ефеська велика!»
29 Тоді в цілому місті настало сум’яття, і всі вони разом кинулися в театр, потягнувши із собою македонян Га́я та Ариста́рха,+ які подорожували разом з Павлом.+ 30 А Павло хотів увійти в натовп, проте учні йому не дозволили. 31 Навіть декотрі організатори свят та ігор, які приязно ставилися до нього, послали йому вістку, благаючи, щоб він не йшов у театр і не наражався на небезпеку. 32 Серед тих, що зібралися, панувало сум’яття: хтось вигукував одне, хтось — інше, і більшість людей взагалі не знали, для чого прийшли. 33 Тоді з натовпу вивели Олександра, якого юдеї випхали наперед, і він, подавши знак рукою, хотів захищатися перед людьми. 34 Але коли вони зрозуміли, що він юдей, то всі в один голос закричали: «Артеміда ефеська велика!» — і так безупинно вигукували дві години.
35 Зрештою, заспокоївши натовп, міський писар сказав: «Ефеся́ни, хто з людей не знає, що місто Ефе́с — хоронитель храму великої Артеміди і о́браза, який упав з неба? 36 Оскільки це беззаперечний факт, то вам належить зберігати спокій і не діяти необачно. 37 Бо люди, яких ви привели, ні храмів не грабують, ні нашої богині не зневажають. 38 Тож якщо Димитрій+ та ремісники, що з ним, мають проти когось справу, то для цього призначено проконсулів і дні суду; нехай висувають обвинувачення одні одним. 39 Якщо ж ви бажаєте ще чогось, то це потрібно вирішувати* на законному зібранні, 40 бо існує небезпека, що через сьогоднішні події нас звинуватять у заколоті. Ми ж не можемо знайти жодної причини, щоб дати пояснення цьому збіговиську». 41 Сказавши це, він розпустив народ.