РОЗДІЛ 20
«Слово Єгови з великою силою поширювалось далі»
Аполлос і Павло сприяють переможному поширенню доброї новини
На основі Дії 18:23—19:41
1, 2. а) В якій небезпечній ситуації опинився Павло з товаришами в Ефесі? б) Що ми обговоримо в цьому розділі?
ВУЛИЦІ Ефеса здригаються від галасу і тупоту сотень ніг. Містом шириться заворушення. Натовп вирує. Двох товаришів апостола Павла схопили і потягли з собою. Простора вулиця, на якій зазвичай ведеться жвава торгівля, швидко спорожніла. А розлючена юрба, стаючи дедалі більшою, кинулась до величезного амфітеатру, в якому було 25 000 місць. Більшість людей не знає причини заворушення, але їм здається, що їхній храм і улюблена богиня Артеміда в небезпеці. Тому всі починають кричати: «Артеміда ефеська велика!» (Дії 19:34).
2 Як бачимо, Сатана знову намагається використати натовп, щоб зупинити поширення доброї новини про Боже Царство. Безумовно, це не єдина його зброя. У цьому розділі ми обговоримо кілька методів, до яких він вдавався, щоб зупинити працю перших християн і порушити їхню єдність. Ми дізнаємось також, що жодні його спроби не мали успіху, адже «слово Єгови з великою силою поширювалось далі» (Дії 19:20). Перші християни здобули перемогу над Сатаною. Сьогодні ми так само перемагаємо його. Звичайно, це не наша перемога, це перемога Єгови. Однак, як і християни в I столітті н. е., ми повинні робити все, що залежить від нас. За допомогою духу Єгови ми можемо розвинути риси, необхідні для успішного служіння. Цінні християнські риси мав Аполлос. Розгляньмо його приклад.
«Цей чоловік був красномовний і добре знав Писання» (Дії 18:24—28)
3, 4. Що помітили Акила і Прискилла, слухаючи Аполлоса, і як вони йому допомогли?
3 Павло вже почав свою третю місіонерську подорож і прямував до Ефеса. Тим часом сюди прибув юдей на ім’я Аполлос. Він походив з прославленого єгипетського міста Александрії. Цей чоловік був чудовим оратором, «добре знав Писання» та палав духом. Аполлос сміливо говорив у синагозі в Ефесі (Дії 18:24, 25).
4 Його почули Акила і Прискилла. Вони, мабуть, дуже зраділи, що він «точно говорив та навчав про Ісуса». Однак виявилось, що Аполлос не обізнаний з деякими важливими істинами. Він «знав лише про хрещення, яке проповідував Іван». Акила і Прискилла, хоча й були небагатими і займалися виготовленням наметів, не посоромились підійти до красномовного освіченого Аполлоса. Вони «взяли [його] до себе і точніше розповіли йому про Божу дорогу» (Дії 18:25, 26). Як він сприйняв це? З усього видно, що Аполлос мав смирення — одну з найважливіших християнських рис.
5, 6. Завдяки чому Аполлос став цінним служителем Єгови і чого ми вчимося з його прикладу?
5 Прийнявши допомогу Акили і Прискилли, Аполлос став цінним служителем Єгови. Він пішов до Ахайї і там «дуже допоміг тим, хто повірив». Аполлос також дав добре свідчення юдеям, які заперечували, що Ісус є передреченим Месією. Лука написав, що він «з великим за́палом у присутності інших переконливо доводив, що юдеї помиляються, і показував з Писань, що Ісус — це Христос» (Дії 18:27, 28). Ревне служіння Аполлоса було величезною допомогою для зборів і сприяло поширенню слова Єгови. Чого ми можемо навчитися з прикладу Аполлоса?
6 Усім нам вкрай важливо бути смиренними. Кожен з нас має якісь вроджені здібності, досвід чи знання. Однак смиренність є важливішою за обдарованість і вміння. Інакше наші сильні сторони стануть слабкостями, а в нашому серці, так би мовити, розростеться отруйний бур’ян — пихатість (1 Кор. 4:7; Як. 4:6). Якщо ми дійсно смиренні, то докладатимемо зусиль, щоб вважати інших вищими від себе (Філ. 2:3). Ми не будемо обурюватися чи відкидати пораду, коли нас хтось виправлятиме. Ми в жодному разі не станемо вперто триматися своєї думки, якщо дізнаємось, що вона суперечить теперішньому розумінню, даному святим духом. Єгова і його Син будуть послуговуватись нами лише тоді, коли ми будемо по-справжньому смиренними (Луки 1:51, 52).
7. Який приклад смирення подали Павло і Аполлос?
7 Смиренність захищає від суперництва. Сатана не раз намагався розпалити ворожнечу між першими християнами. Він би дуже зрадів, якби такі енергійні служителі, як Аполлос і апостол Павло, стали суперниками і змагалися за більший вплив у зборах. І справді, вони легко могли стати ворогами. У Коринфі одні християни почали говорити: «Я Павлів», а інші: «Я Аполлосів». Чи Павло і Аполлос якось підтримували такі настрої? Ні. Павло смиренно визнав внесок Аполлоса в навчання і доручав йому певні обов’язки. Зі свого боку Аполлос виконував Павлові вказівки (1 Кор. 1:10—12; 3:6, 9; Тита 3:12, 13). Це чудовий приклад смиренної співпраці.
«Наводив переконливі докази про Боже Царство» (Дії 18:23; 19:1—10)
8. Який шлях обрав Павло, щоби повернутися до Ефеса, і чому?
8 Павло обіцяв повернутися в Ефес і дотримав свого словаa (Дії 18:20, 21). Зверни увагу, яким шляхом він повернувся. Коли ми востаннє говорили про Павла, він був у сирійській Антіохії. Для того щоб потрапити в Ефес, він міг піти до поблизької Селевкії, сісти там на корабель і вирушити просто до Ефеса. Однак Павло подався «углиб краю». За деякими підрахунками, відстань, яку він подолав під час подорожі, описаної в Дії 18:23 і 19:1, становила приблизно 1600 кілометрів. Чому Павло обрав такий довгий шлях? Тому що він хотів «зміцн[ити] усіх учнів» (Дії 18:23). Його третя місіонерська подорож, так само як і дві попередні, була нелегкою, але він вважав, що заради такої мети варто піти на жертви. Районні наглядачі та їхні дружини поділяють погляд Павла. Ми дуже цінуємо їхню саможертовність і любов.
9. Чому декотрим учням слід було знову охреститися і чого ми вчимося з їхнього прикладу?
9 В Ефесі Павло зустрівся приблизно з 12 учнями Івана Хрестителя. Вони охрестилися Івановим хрещенням, яке вже було недійсним. Крім того, вони майже нічого не знали про святий дух. Тож Павло їм докладно все пояснив. Тоді ці чоловіки, подібно до Аполлоса, виявили смирення і прийняли нові вчення. Після хрещення в ім’я Ісуса вони отримали святий дух і почали говорити різними мовами та пророкувати. Цей випадок свідчить про те, що християни отримують благословення, коли йдуть у ногу з організацією Єгови (Дії 19:1—7).
10. Чому Павло перейшов з синагоги до школи Тиранна і який приклад він подав нам?
10 Розгляньмо ще один приклад. Павло сміливо проповідував у синагозі протягом трьох місяців. Хоча він «наводив переконливі докази про Боже Царство», дехто обурився і став його запеклим ворогом. Але Павло не марнував часу з людьми, які «лихословили цю Дорогу». Натомість він почав виголошувати «промови в школі Тиранна» (Дії 19:8, 9). Ті, хто хотів зростати духовно, повинні були ходити вже не до синагоги, а до цієї школи. Наслідуючи Павла, ми можемо припиняти розмови з тими, хто не хоче нас слухати або шукає приводу посперечатися. Є ще багато смиренних людей, яким треба почути нашу підбадьорливу звістку.
11, 12. а) Який приклад подав Павло у ставленні до проповідування і навчання людей? б) Як Свідки Єгови намагаються наслідувати приклад Павла?
11 Павло, мабуть, виголошував промови в школі щодня, приблизно з 11:00 до 16:00. (Дивись коментар до Дії 19:9 в nwtsty.) Життя в місті у ці найспекотніші години майже завмирало; люди робили перерву в роботі, щоб поїсти і відпочити. Уяви: якщо Павло постійно дотримувався такого розкладу, то за два роки він присвятив навчанню людей понад 3000 годинb. Тут ми бачимо ще одну причину, з якої слово Єгови з великою силою ширилось. Павло сумлінно ставився до навчання людей і пристосовувався до ситуації. Він планував свій час з огляду на обставини і можливості місцевих мешканців. Завдяки цьому «усі жителі провінції Азія — як юдеї, так і греки — почули слово Господнє» (Дії 19:10). Павло справді дав ґрунтовне свідчення.
12 Свідки Єгови теж сумлінно ставляться до проповідницької праці і пристосовуються до обставин. Ми намагаємось поговорити з людьми всюди. Ми проповідуємо на вулицях, на ринках і в парках. Ми телефонуємо людям та пишемо їм листи. Проповідуючи від дому до дому, ми намагаємось приходити до людей тоді, коли вони є вдома.
«Слово Єгови... поширювалось», незважаючи на протидію злих духів (Дії 19:11—22)
13, 14. а) Якою силою Єгова наділив Павла? б) У чому була помилка синів Скеви і яку схожу помилку робить багато людей?
13 Лука повідомляє, що Єгова наділив Павла силою здійснювати «надзвичайно могутні діла». Навіть коли його хустки і фартухи приносили хворим людям, вони видужували, а злі духи виходилиc (Дії 19:11, 12). Такі знаменні перемоги над силами Сатани привертали до себе багато уваги. Проте декого вони спонукали до негідних учинків.
14 Деякі «мандрівні юдеї, які виганяли демонів», намагались повторити Павлові чудеса. Вони пробували виганяти демонів, призиваючи імена Ісуса і Павла. Лука розповідає зокрема про сімох синів Скеви, що належали до священицького роду. Демон сказав їм: «Ісуса знаю, Павла теж знаю, а ви хто такі?» Чоловік, який мав злого духа, накинувся на самозванців, ніби дикий звір, і вони втекли поранені та голі (Дії 19:13—16). Ці події ясно показали, наскільки великою силою наділений Павло і наскільки безсилі прихильники фальшивої релігії. Це була славетна перемога «слова Єгови». У наші дні мільйони людей помилково вважають, що достатньо просто призивати ім’я Ісуса або називати себе християнами. Однак Ісус сказав, що лише ті, хто виконує волю його Батька, матимуть справжню надію на майбутнє (Матв. 7:21—23).
15. Як наслідувати приклад ефесян у ставленні до спіритизму і речей, пов’язаних з ним?
15 Дізнавшись про те, що сталося з синами Скеви, люди повсюдно пройнялися страхом перед Богом. Чимало хто навернувся на християнство і припинив займатись спіритизмом. Мешканці Ефеса з давніх-давен займались магією: вони носили амулети, намагалися впливати на людей та природу замовляннями і письмовими заклинаннями. А тепер багато ефесян винесли свої дорогі книги з магії і в усіх на очах спалили їх. За сьогоднішніми мірками ці книги коштували десятки тисяч доларівd. Лука пише: «Так слово Єгови з великою силою поширювалось далі» (Дії 19:17—20). Яка ж чудова перемога правди над обманом і демонізмом! Ефесяни подали нам добрий приклад. Ми теж живемо у світі, в якому процвітає спіритизм. Якщо ми знайдемо в себе речі, пов’язані зі спіритизмом, нам треба зробити те, що й ефесяни,— без зволікань позбутися їх. Хоч би чого нам це коштувало, тримаймося від спіритизму якомога далі.
«Виникли чималі заворушення» (Дії 19:23—41)
16, 17. а) Розкажи, як Димитрій почав заворушення в Ефесі. б) У чому виявився фанатизм ефесян?
16 Далі ми дізнаємо́ся про ще один метод Сатани. Лука пише: «Виникли чималі заворушення через цю Дорогу». Навряд чи він перебільшувавe (Дії 19:23). Заворушення почав майстер срібних справ Димитрій. Спочатку він нагадав ремісникам, що їхній достаток залежить від продажу ідолів. Потім перейшов до того, що звістка, яку проповідував Павло, шкодить їхній справі, адже християни не поклоняються ідолам. Після цього він, бажаючи використати почуття гордості й націоналізму ремісників, сказав, що відомий на весь світ храм та їхня богиня Артеміда в небезпеці і «її величі скоро прийде кінець» (Дії 19:24—27).
17 Димитрій домігся свого. Ремісники почали кричати: «Артеміда ефеська велика!»f Тоді в цілому місті настало сум’яття, про яке йшлося на початку цього розділу. Саможертовність Павла спонукувала його піти в амфітеатр, щоб звернутись до натовпу. Однак учні наполягли, аби він не наражав себе на небезпеку. Тим часом чоловік на ім’я Олександр спробував звернутися до юрби. Він був юдеєм і, можливо, хотів пояснити різницю між юдеями та християнами. Але його ніхто не хотів слухати. Упізнавши в ньому юдея, натовп знову почав кричати: «Артеміда ефеська велика!» — і так вигукував приблизно дві години. Як тоді, так і сьогодні релігійний фанатизм робить людей нерозсудливими (Дії 19:28—34).
18, 19. а) Як міський писар заспокоїв натовп в Ефесі? б) Як представники влади іноді виступають на захист служителів Єгови і яке значення може мати наша поведінка?
18 Нарешті міський писар заспокоїв натовп. Цей розважний чоловік запевнив людей у тому, що християни не загрожують храму і їхній богині, що Павло та його товариші не вчинили жодного злочину проти храму Артеміди. Крім того, він нагадав, що для розгляду скарг існує певний порядок. А ще він сказав, що таке незаконне збіговисько може викликати гнів Рима. Це вплинуло на людей найбільше. Після цього писар розпустив натовп. Почувши розумні доводи, люди заспокоїлись так само швидко, як і розгнівалися (Дії 19:35—41).
19 Це не перший і не останній випадок, коли розважна людина, яка обіймає державну посаду, захищає послідовників Ісуса. Пригадаймо, апостол Іван у своєму видінні бачив, що в останні дні «земля», яка символізує найстабільніші складові цього світу, поглинула «ріку» переслідувань (Об’яв. 12:15, 16). Так і відбувається. Часто неупереджені судді захищають право Свідків Єгови збиратись для поклоніння Богу і ділитися доброю новиною з іншими. Безумовно, поведінка кожного з нас може мати неабияке значення для перемог у судових справах. Павло завоював повагу деяких посадових осіб в Ефесі, і вони намагались захистити його від небезпеки (Дії 19:31). Хай наша чесна і добра поведінка теж справляє на людей хороше враження. Можливо, саме це колись нам допоможе.
20. а) Що ти думаєш про поширення слова Єгови в I столітті і в наші дні? б) Який внесок ти можеш зробити в поширення слова Єгови?
20 Розповідь про те, як у I столітті «слово Єгови з великою силою поширювалось далі», викликає захоплення. Не менше вражає і те, як Єгова допомагає здобувати перемоги в наші дні. Чи хочеш ти вносити свою частку в досягнення таких перемог? Тоді глибоко роздумуй над тим, про що йшлося в цьому розділі. Будь смиренним, іди в ногу з організацією Єгови, сумлінно виконуй свої завдання, сторонись спіритизму і докладай усіх зусиль, щоб давати хороше свідчення своєю чесністю і доброю поведінкою.
a Дивись рамку «Ефес — столиця римської провінції Азії».
b В Ефесі Павло також написав Перший лист до коринфян.
c Хустками Павло, мабуть, обв’язував голову, щоб піт не заливав йому очі. Те, що Павло одягав фартухи, свідчить, що у вільний час, очевидно зранку, він займався виготовленням наметів (Дії 20:34, 35).
d Лука згадує, що сувої коштували 50 000 срібняків. Якщо він мав на увазі денарії, то, щоб заробити таку суму грошей, людині в ті часи довелося б працювати 50 000 днів — тобто 137 років — за умови, що вона працювала би сім днів на тиждень.
e Дехто вважає, що Павло мав на увазі саме ці події, коли писав коринфянам: «Ми навіть сумнівались, чи взагалі залишимося живими» (2 Кор. 1:8). Однак він міг писати про більш небезпечну ситуацію. Раніше він писав про те, що боровся «зі звірами в Ефесі». Це могло означати, що його кинули на арену до хижих звірів, або що його переслідували (1 Кор. 15:32). Ці слова можна зрозуміти і буквально, і образно.
f Ремісничі цехи були дуже впливовими. Наприклад, приблизно через 100 років цех пекарів влаштував в Ефесі схоже замішання.