Євангеліє від Луки
8 Невдовзі після того Ісус пішов від міста до міста й від села до села, проповідуючи і звіщаючи добру новину про Боже Царство.+ З ним були дванадцятеро 2 і деякі жінки, яких він звільнив від злих духів та зцілив від хвороб: Марія, звана Магдалиною,+ з якої вийшло сім демонів, 3 Іванна,+ дружина Ху́зи, управителя Іродового дому, Сусанна і багато інших жінок, які їм прислуговували, використовуючи своє майно.+
4 Коли ж біля Ісуса зібрався численний натовп, а також люди, які ходили з ним від міста до міста, він навів їм приклад:+ 5 «Якось сіяч вийшов сіяти. Коли він сіяв, трохи насіння впало при дорозі, і його затоптали, а небесні птахи повидзьобували його.+ 6 Ще трохи насіння впало на скелю і, зійшовши, висохло, бо не мало вологи.+ 7 Ще трохи впало між терни, але терни зійшли разом з насінням і заглушили його.+ 8 А ще трохи насіння впало на добрий ґрунт, проросло й принесло плоди у 100 разів більше, ніж було посіяно».+ Сказавши це, Ісус голосно промовив: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає».+
9 Тоді учні запитали його, що означає цей приклад.+ 10 Він сказав: «Вам дано* зрозуміти священні таємниці Божого Царства, а для інших усе почуте так і залишається прикладами,+ щоб, дивлячись, вони дивилися даремно і, слухаючи, не розуміли суті сказаного.+ 11 Ось пояснення цього прикладу: насіння — це Боже слово.+ 12 Коли насіння падає при дорозі, це означає, що люди чують слово, але потім приходить Диявол і забирає слово з їхніх сердець, щоб вони не повірили й не отримали спасіння.+ 13 Коли насіння падає на скелю, це означає, що люди, почувши слово, з радістю приймають його, однак не мають коріння. Якийсь час вони вірять, але коли приходить пора випробувань, відпадають.+ 14 Коли насіння падає між терни, це означає, що люди чують слово, але тривоги, багатство+ та втіхи цього життя+ поглинають їх і повністю заглушують слово; ці люди так і не приносять зрілого плоду.+ 15 А коли насіння падає на добрий ґрунт, це означає, що люди, які мають добре і чисте серце,+ почувши слово, зберігають його і витривало приносять плід.+
16 Ніхто, запаливши світильник, не накриває його посудиною і не ставить під ліжко; навпаки, його ставлять на підставку, щоб ті, хто входить, бачили світло.+ 17 Адже немає нічого прихованого, що не виявиться, і, хоч би як старанно щось ховали, воно з часом стане явним і відомим.+ 18 Тож звертайте увагу на те, як ви слухаєте, бо тому, хто має, буде дано ще більше,+ а в того, хто не має, заберуть навіть те, що, як йому здається, він має».+
19 І прийшли до Ісуса його мати і брати,+ але оскільки було багато людей, вони не могли підійти до нього.+ 20 Тоді йому сказали: «Там надворі твоя мати з твоїми братами, вони хочуть побачитися з тобою». 21 На це він відповів: «Моя мати і мої брати — це ті, хто слухає Боже слово і виконує його».+
22 Якось Ісус сів зі своїми учнями в човен і сказав їм: «Перепливімо на другий берег озера». І вони відпливли.+ 23 У дорозі Ісус заснув. Раптом на озері знялася шалена буря, і човен почала заливати вода, через що вони опинились у небезпеці.+ 24 Тож учні підбігли до Ісуса і розбудили його, кажучи: «Наставнику, Наставнику, ми тонемо!» Прокинувшись, він вгамував вітер і розбурхане озеро. Тоді все навкруги заспокоїлось і настала тиша.+ 25 Після того він сказав: «Де ваша віра?» А вони, перелякані, дивувалися й говорили один одному: «Хто ж він такий? Він дає накази навіть вітру та воді, і вони слухаються його!»+
26 Потім вони пристали до берега в місцевості герази́нів,+ що навпроти Галілеї. 27 Коли Ісус зійшов на берег, його зустрів чоловік з поблизького міста, який був опанований демонами. Він уже довго не носив одягу і жив не в домі, а серед гробниць*.+ 28 Побачивши Ісуса, чоловік закричав, упав перед ним і вигукнув: «Чого ти від мене хочеш, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Благаю, не муч мене!»+ 29 (Бо Ісус наказував нечистому духові вийти з того чоловіка. Цей дух багато разів хапав його*.+ Чоловіка не раз заковували в ланцюги і кайдани та стерегли, але він розривав пута, і демон гнав його у віддалені місця.) 30 Тоді Ісус запитав його: «Як тебе звати?» Він відповів: «Легіон», бо в нього ввійшло багато демонів. 31 І вони благали Ісуса, щоб той не відправляв їх у безодню.+ 32 Неподалік на горі паслося величезне стадо свиней,+ тому демони благали Ісуса, щоб він дозволив їм увійти в них, і він дозволив.+ 33 Тож демони вийшли з чоловіка та ввійшли у свиней, і ціле стадо кинулося з урвища* в озеро й потонуло. 34 А чоловіки, які пасли свиней, побачивши це, втекли й розповіли про все в місті та в довколишніх селах.
35 І люди вийшли подивитися, що сталось. Коли вони підійшли до Ісуса й побачили, що чоловік, з якого вийшли демони, одягнений і при здоровому розумі сидить біля Ісусових ніг,+ то налякались. 36 А ті, хто бачив усе на власні очі, розповіли їм, як видужав* чоловік, який був опанований демонами. 37 Тож чимало людей з довколишньої місцевості герази́нів просили, щоб Ісус пішов звідти, бо їх огорнув великий страх. І він сів у човен, щоб відплисти. 38 А чоловік, з якого вийшли демони, став благати, щоб Ісус дозволив залишитися з ним, але той відіслав його, говорячи:+ 39 «Повертайся додому і розповідай, що́ Бог зробив для тебе». І він пішов та по цілому місті розказував про те, що́ Ісус для нього зробив.
40 Коли Ісус повернувся, його привітно зустрів натовп людей, бо всі на нього чекали.+ 41 І ось прийшов один чоловік, на ім’я Яı́р, начальник синагоги. Упавши до ніг Ісуса, Яı́р почав благати, щоб той увійшов до нього в дім,+ 42 бо його єдина дочка, яка мала близько 12 років, була при смерті.
Коли Ісус ішов, на нього напирав натовп людей. 43 Була там одна жінка, яка 12 років страждала від кровотечі,+ і ніхто не міг її вилікувати.+ 44 Вона підійшла до нього ззаду й доторкнулася до торочок* його одягу+ — і кровотеча відразу припинилась. 45 Тоді Ісус запитав: «Хто доторкнувся до мене?» А коли всі почали запевняти, що це не вони, Петро сказав: «Наставнику, чимало людей оточили тебе і тиснуть звідусіль».+ 46 Проте Ісус відказав: «І все-таки хтось доторкнувся до мене, бо я відчув*, що з мене вийшла сила».+ 47 Тоді жінка побачила, що не змогла залишитись непоміченою, і тремтячи підійшла до Ісуса, впала на коліна й розповіла при всіх, чому доторкнулась до нього і як відразу зцілилася. 48 А він їй сказав: «Дочко, твоя віра зцілила тебе*. Іди з миром».+
49 Поки Ісус ще говорив, до начальника синагоги підійшов один чоловік з його дому і сказав: «Твоя дочка померла, не турбуй вже Вчителя».+ 50 На це Ісус відповів: «Не бійся, тільки вір, і вона буде врятована».+ 51 І коли він підійшов до дому, то нікому не дозволив увійти з ним, крім Петра, Івана та Якова і батьків дівчини. 52 Усі ж, хто там був, плакали й били себе в груди, сумуючи за нею. Та він сказав: «Не плачте,+ бо вона не померла, а просто спить».+ 53 Почувши це, люди стали насміхатися, бо знали, що вона померла. 54 А Ісус взяв її за руку й вигукнув: «Дитино, встань*!»+ 55 Тоді її дух+ повернувся до неї, і вона відразу піднялась.+ Ісус же сказав, щоб їй дали поїсти. 56 А батьки її були надзвичайно вражені тим, що сталося, однак Ісус наказав їм нікому не розповідати про це.+