Євангеліє від Матвія
14 У той час обласний правитель Ірод почув розмови про Ісуса+ 2 і сказав своїм слугам: «Це Іван Хреститель. Він воскрес з мертвих і тому може виконувати такі могутні діла*».+ 3 Раніше Ірод заарештував Івана, закував його і ув’язнив через Іродіа́ду, дружину свого брата Філіппа,+ 4 бо Іван говорив йому: «За Законом ти не можеш мати її за дружину».+ 5 Ірод же, хоч і прагнув його вбити, боявся людей, оскільки вони вважали його пророком.+ 6 А коли відзначали день народження+ Ірода, дочка Іродіа́ди танцювала і так сподобалась Іроду,+ 7 що він поклявся дати їй усе, чого тільки вона забажає. 8 І дівчина, послухавшись намовлянь матері, сказала: «Дай мені на тарелі голову Івана Хрестителя».+ 9 Цар зажурився, але через клятву і через тих, хто їв з ним*, наказав виконати її прохання. 10 Він послав до в’язниці людей, щоб вони відрубали Іванові голову. 11 Голову принесли на тарелі та віддали дівчині, а вона віднесла її матері. 12 Після того прийшли Іванові учні, забрали тіло й поховали його, а потім пішли та розповіли все Ісусу. 13 Почувши, що трапилось, Ісус відправився звідти човном у віддалене місце, аби побути наодинці. Але люди дізнались про це і вирушили за ним пішки зі своїх міст.+
14 Як Ісус вийшов з човна, то побачив численний натовп людей. Він пройнявся до них жалем+ і зцілив тих, хто був хворий.+ 15 Коли ж звечоріло, до нього підійшли учні й сказали: «Година вже пізня, а це місце віддалене. Розпусти́ людей, щоб вони пішли по довколишніх селах і купили собі щось поїсти».+ 16 Проте Ісус відказав: «Не треба їм іти звідси, ви нагодуйте їх». 17 Та вони відповіли: «Ми нічого не маємо, тільки п’ять хлібин і дві риби». 18 Він же сказав: «Принесіть їх мені»,— 19 і наказав людям посідати на траву. Тоді він взяв ті п’ять хлібин і дві риби та, подивившись на небо, помолився.+ Він поламав хліб, дав учням, а вони роздали людям. 20 Тож усі їли й наситились, а все, що залишилось, позбирали, і вийшло 12 повних кошиків.+ 21 Серед тих, хто їв, було приблизно 5000 чоловіків, а також жінки і малі діти.+ 22 Відразу після того Ісус звелів своїм учням сісти в човен і перепливти на другий берег, а сам залишився, щоб розпустити натовпи.+
23 Розпустивши натовпи, він пішов на гору, щоб помолитися на самоті.+ Коли звечоріло, він залишався там один. 24 На той час човен був за сотні метрів від берега, і його кидало хвилями, оскільки дув зустрічний вітер. 25 Під час четвертої сторожі ночі Ісус пішов до них по морю. 26 Помітивши, що він іде по морю, учні злякалися. «Це примара*!» — вигукнули вони і закричали зі страху. 27 Проте Ісус відразу звернувся до них, говорячи: «Не бійтеся, це я. Не лякайтесь».+ 28 Петро відповів: «Господи, якщо це ти, накажи — і я піду до тебе по воді». 29 Він сказав: «Іди!» Тоді Петро вийшов з човна і пішов по воді до Ісуса. 30 Але, дивлячись на бурю, він злякався. І коли він почав тонути, то закричав: «Господи, рятуй мене!» 31 Ісус відразу простягнув руку, підхопив його і сказав: «Маловіре, чому ти засумнівався?»+ 32 Коли вони сіли в човен, буря вщухла. 33 Тоді учні, які були в човні, вклонилися Ісусу, кажучи: «Ти дійсно Божий Син».+ 34 І вони перепливли на інший бік та причалили до берега в Генісаре́ті.+
35 А жителі тієї місцевості, впізнавши Ісуса, розіслали звістку по всій околиці, і люди поприводили до нього всіх хворих. 36 Ті благали в нього дозволу хоча б доторкнутися до торочок його вбрання.+ І всі, хто торкався, повністю одужували.