Євангеліє від Луки
9 Пізніше Ісус скликав дванадцятьох і дав їм силу та владу виганяти всіх демонів+ і зціляти від хвороб.+ 2 Він послав їх проповідувати про Боже Царство та зціляти 3 й при цьому сказав: «Нічого не беріть в дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ні одягу на заміну*.+ 4 До якого дому ввійдете, там і залишайтесь, аж поки не підете далі.+ 5 А коли в якомусь місті люди вас не приймуть, то, виходячи звідти, обтрусіть порох зі своїх ніг. Це буде свідченням проти них».+ 6 Тоді вони вирушили в дорогу і, йдучи від села до села, всюди звіщали добру новину та зціляли людей.+
7 Коли про все це почув Ірод, обласний правитель, він дуже збентежився, бо дехто казав, що це Іван воскрес з мертвих,+ 8 інші говорили, що з’явився Ілля, а ще інші — що воскрес один зі стародавніх пророків.+ 9 Тож Ірод сказав: «Іванові я відрубав голову.+ Хто ж тоді той, про кого я чую все це?» Тому Ірод шукав нагоди побачити його.+
10 Апостоли ж, повернувшись, розповіли Ісусу про все, що зробили.+ Він узяв їх з собою і пішов до міста Віфсаї́ди, де вони могли побути на самоті.+ 11 Однак люди, довідавшись про це, вирушили за ним, і він сердечно прийняв їх та почав розповідати про Боже Царство, а тих, хто потребував зцілення, зціляв.+ 12 Коли день вже хилився до вечора, до Ісуса підійшли дванадцятеро й сказали: «Розпусти́ людей, щоб вони пішли по довколишніх селах і дворах та знайшли собі нічліг і їжу, бо ми у віддаленому місці».+ 13 Ісус же відказав: «Ви нагодуйте їх».+ Але вони відповіли: «У нас немає нічого, крім п’ятьох хлібин і двох риб. Хіба що ми самі підемо й купимо їжі для всіх цих людей». 14 А було їх коло 5000 чоловіків. На це Ісус промовив: «Скажіть їм, щоб вони розділились на групи приблизно по 50 людей і сіли». 15 Учні так і зробили, і всі люди посідали. 16 Тоді Ісус узяв ті п’ять хлібин і дві риби, подивився на небо, помолився* і, поламавши хліб, почав давати учням, щоб вони роздавали людям. 17 Тож усі їли й наситились, а все, що залишилось, позбирали, і вийшло 12 кошиків.+
18 Пізніше, коли Ісус молився на самоті, до нього прийшли* учні, і він їх запитав: «Що люди говорять про мене? Хто я такий?»+ 19 На це вони відповіли: «Декотрі кажуть, що ти Іван Хреститель, інші — Ілля, а ще інші — що воскрес один зі стародавніх пророків».+ 20 Тоді він сказав: «А ви, що ви думаєте? Хто я такий?» У відповідь Петро промовив: «Христос Божий».+ 21 Ісус же твердо наказав їм нікому про це не говорити+ 22 і додав: «Сину людському доведеться знести багато страждань; його відкинуть старійшини, старші священики та книжники, потім його вб’ють,+ але на третій день він воскресне».+
23 Після того він звернувся до всіх: «Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе,+ щодня бере свій стовп мук і постійно йде за мною.+ 24 Бо, хто хоче врятувати своє життя, той його погубить. А хто погубить своє життя заради мене, той врятує його.+ 25 Яка ж користь людині, коли вона здобуде цілий світ, але втратить чи зруйнує своє життя?+ 26 Хто буде соромитись мене і моїх слів, того посоромиться і Син людський, коли прийде у своїй славі та славі Батька і святих ангелів.+ 27 Правду кажу вам: декотрі з тих, хто тут стоїть, не скуштують смерті, аж поки не побачать Божого Царства».+
28 А приблизно через вісім днів після цієї розмови Ісус узяв Петра, Івана та Якова й піднявся на гору, щоб помолитись.+ 29 Коли він молився, вигляд його обличчя змінився і одяг став сліпучо-білим*. 30 І почали розмовляти з ним два чоловіки — Мойсей та Ілля. 31 Вони з’явились у славі й говорили про його відхід — про те, що невдовзі мало статись у Єрусалимі.+ 32 А Петра і тих, хто був з ним, зморив сон. Коли ж вони повністю прокинулись, то побачили Ісуса у славі,+ а також двох чоловіків, що стояли біля нього. 33 І, коли ці чоловіки віддалялися від Ісуса, Петро, не усвідомлюючи, що́ говорить, сказав йому: «Наставнику, добре нам тут. Тож дозволь поставити три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі». 34 І, коли він ще говорив, з’явилась хмара та огорнула їх.+ Опинившись у хмарі, вони злякались, 35 а з хмари пролунав голос:+ «Це Син мій, якого я вибрав.+ Слухайте його».+ 36 Коли ж пролунав цей голос, учні побачили, що Ісус уже сам. А учні мовчали й нікому в ті дні не розповіли про побачене.+
37 Наступного дня, коли вони спустилися з гори, назустріч Ісусу вийшов численний натовп.+ 38 А з натовпу закричав чоловік: «Учителю, благаю тебе, подивись на мого сина — мою єдину дитину.+ 39 Іноді дух хапає його так, що той скрикує, потім дух трясе ним у судомах, аж піна йому з рота йде, і, побивши, він насилу залишає його.+ 40 Я просив твоїх учнів вигнати його, але вони не змогли». 41 У відповідь Ісус сказав: «О безвірне й зіпсоване* покоління!+ Скільки мені ще бути з вами? Скільки ще терпіти вас? Приведи свого сина».+ 42 А коли хлопець уже підходив, демон кинув ним об землю і затряс у сильних судомах. Та Ісус докорив нечистому духові, зцілив хлопця й віддав його батькові. 43 І всі були дуже вражені величною Божою силою.+
Коли ж усі дивувалися з того, що́ Ісус робить, він сказав учням: 44 «Уважно послухайте і запам’ятайте ці слова: Сина людського видадуть в руки людей».+ 45 Проте учні не зрозуміли сказаного. Це було приховано від них, щоб їм не збагнути тих слів, а розпитувати його вони боялися.
46 Після того вони почали сперечатися, хто з них найбільший.+ 47 А Ісус, знаючи, про що вони міркують у своїх серцях, взяв малу дитину, поставив її біля себе 48 та промовив: «Той, хто приймає цю малу дитину в моє ім’я, приймає і мене. Хто ж приймає мене, приймає і того, хто мене послав.+ Бо хто серед вас усіх поводиться як менший, той і є великим».+
49 Тоді Іван сказав: «Наставнику, ми бачили одного чоловіка, який твоїм іменем виганяє демонів, і намагались зупинити його, бо він не ходить з нами*».+ 50 Однак Ісус промовив: «Не перешкоджайте йому, бо, хто не проти вас, той за вас».
51 Наближався час*, коли Ісус мав бути забраний на небо.+ Отже, він рішуче постановив* іти в Єрусалим+ 52 і вислав перед собою посланців. Вони вирушили в дорогу і зайшли до самарı́йського села, щоб зробити для Ісуса деякі приготування. 53 А оскільки він постановив іти в Єрусалим, у тому селі його не прийняли.+ 54 Побачивши це, його учні Яків та Іван+ сказали: «Господи*, хочеш, ми скажемо, щоб з неба зійшов вогонь і винищив їх?»+ 55 Проте Ісус обернувся й докорив їм. 56 І вони пішли в інше село.
57 А як вони були в дорозі, один чоловік сказав йому: «Я піду за тобою, хоч би куди ти пішов».+ 58 Та Ісус відповів: «Лисиці мають нори, а небесні птахи — гнізда, Син же людський не має де голови прихилити».+ 59 Потім він звернувся до іншого чоловіка: «Будь моїм учнем і йди за мною». Однак той попросив: «Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька».+ 60 Ісус же промовив до нього: «Мертві+ нехай ховають своїх мертвих, а ти йди і звіщай усюди Боже Царство».+ 61 А ще інший сказав: «Я піду за тобою, Господи, але дозволь мені спочатку попрощатися зі своїми домашніми*». 62 На це Ісус відповів: «Жодна людина, яка поклала руку на плуг та оглядається назад,+ не придатна для Божого Царства».+