Євангеліє від Луки
22 У ту пору наближалося Свято прісного хліба, яке ще називали Пасхою.+ 2 І старші священики й книжники, боячись народу, шукали нагоди позбутися Ісуса.+ 3 Тоді Сатана увійшов в Юду, званого Іскаріо́том, який був одним з дванадцятьох.+ 4 Він пішов до старших священиків і начальників храму, щоб поговорити про те, як ліпше видати їм Ісуса.+ 5 Вони зраділи цьому й пообіцяли йому срібняків.+ 6 Юда погодився і почав шукати зручної нагоди видати їм Ісуса, коли поблизу не буде натовпу.
7 І ось настав день Свята прісного хліба, коли належало приносити пасхальну жертву.+ 8 Тож Ісус відіслав Петра та Івана, кажучи: «Ідіть приготуйте для нас пасхальну вечерю».+ 9 Вони ж запитали його: «Де нам приготувати її?» 10 Він їм відповів: «Коли увійдете в місто, то зустрінете чоловіка, який нестиме глиняний глек з водою. Йдіть за ним у дім, куди він увійде.+ 11 А власникові дому скажіть: “Учитель запитує: «Де гостьова кімната, в якій я міг би спожити з учнями пасхальну вечерю?»” 12 Цей чоловік покаже вам велику горішню кімнату, в якій є все необхідне. Там і приготуйте вечерю». 13 Учні вирушили туди, і там все було так, як він говорив. Тож вони приготували все для пасхальної вечері.
14 І, коли настав час, Ісус сів за стіл разом з апостолами+ 15 та звернувся до них: «Я дуже хотів їсти цю пасхальну вечерю з вами, перш ніж зазнаю страждань, 16 бо говорю вам: я вже не буду їсти її, аж поки не сповниться в Божому Царстві все те, що вона означає». 17 І, взявши чашу, він склав подяку й сказав: «Візьміть її та передайте один одному. 18 Кажу вам: відтепер я не питиму з плоду виноградної лози, аж поки не прийде Боже Царство».+
19 Також він взяв хліб+ і, склавши подяку, поламав його, дав їм і сказав: «Це означає моє тіло,+ яке буде віддане за вас.+ Чиніть це на спомин про мене».+ 20 Так само взяв він після вечері чашу і сказав: «Ця чаша означає нову угоду,+ укладену на підставі моєї крові,+ яка проллється за вас.+
21 Але зі мною за столом мій зрадник.+ 22 Дійсно, Син людський іде від вас так, як було визначено,+ однак горе людині, яка його зраджує!»+ 23 Тоді вони почали говорити між собою, хто з них збирається це зробити.+
24 І зчинилась між ними гостра суперечка про те, хто з них найбільший.+ 25 Він же сказав їм: «Царі народів панують над людьми, і ті, хто має владу, називаються добродійниками.+ 26 Однак ви не повинні бути такими, як вони.+ Але хто найбільший серед вас, нехай стане як наймолодший,+ і той, хто бере провід, хай буде як слуга.+ 27 Бо хто більший: той, хто їсть*, чи той, хто служить? Хіба не той, хто їсть*? Я ж серед вас як той, хто служить.+
28 Ви залишалися зі мною+ у моїх випробуваннях,+ 29 і я укладаю з вами угоду про царство,— як і мій Батько уклав угоду зі мною,+— 30 щоб ви їли й пили за моїм столом у Царстві моєму+ і сиділи на престолах+ та судили 12 племен Ізра́їля.+
31 Си́моне, Си́моне, ось Сатана зажадав просіяти вас, як пшеницю.+ 32 Але я благав про тебе, щоб віра твоя не ослабла.+ І ти, коли повернешся, зміцни своїх братів».+ 33 А той сказав Ісусу: «Господи, я готовий іти з тобою і до в’язниці, і навіть на смерть».+ 34 Але Ісус відповів: «Говорю тобі, Петре: ще півень не проспіває сьогодні, як ти тричі заперечиш, що знаєш мене».+
35 Потім він запитав учнів: «Коли я відправляв вас без гаманця, без торби й сандалій,+ чи вам бракувало чогось?» — «Ні*!» — відповіли вони. 36 Тоді він сказав: «Тепер же той, хто має гаманець, нехай візьме його, а також торбу; і той, хто не має меча, нехай продасть вбрання і купить його. 37 Говорю вам: на мені має виконатись написане: “Він був зарахований до беззаконників”.+ І ці слова сповняються на мені».+ 38 На це вони сказали: «Господи, ось два мечі». Він їм відповів: «Цього достатньо».
39 І коли Ісус вийшов звідти, то за звичаєм пішов до Оливкової гори, а учні — слідом за ним.+ 40 Прийшовши туди, він сказав їм: «Моліться, щоб не впасти в спокусу»,+ 41 а сам відійшов від них приблизно на відстань кинутого каменя, впав на коліна і почав молитися, 42 кажучи: «Батьку, якщо бажаєш, забери від мене цю чашу. Але хай виконується не моя воля, а твоя».+ 43 Тоді з’явився ангел з неба і зміцнив його.+ 44 Але Ісус зазнавав таких нестерпних мук, що продовжував молитися ще палкіше,+ і його піт став немов краплі крові, які падали на землю. 45 Помолившись, Ісус встав, пішов до учнів і побачив, що вони задрімали, виснажені смутком. 46 Він сказав їм: «Як ви можете спати? Встаньте і моліться, щоб не впасти в спокусу».+
47 І, коли він ще говорив, наблизився натовп, попереду якого йшов чоловік, на ім’я Юда, один з дванадцятьох. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати його.+ 48 Проте Ісус промовив до нього: «Юдо, ти зраджуєш Сина людського поцілунком?» 49 Побачивши, до чого все це йде, ті, хто стояв поряд з Ісусом, запитали: «Господи, може, нам вдарити мечем?» 50 І один з них навіть вдарив мечем раба первосвященика та відсік йому праве вухо.+ 51 Але Ісус сказав: «Досить вже!» — і, доторкнувшись до вуха, зцілив раба. 52 Тоді він звернувся до старших священиків, начальників храму і старійшин, які прийшли за ним: «Хіба я розбійник, що ви вийшли на мене з мечами й палицями?+ 53 Я ж день у день був з вами в храмі,+ і ви не намагалися мене схопити.+ Однак тепер ваша година і влада темряви».+
54 Заарештувавши Ісуса, вони забрали його+ та повели в дім первосвященика, а Петро йшов позаду на відстані.+ 55 І, коли люди розпалили посеред подвір’я багаття і посідали довкола, Петро сів з ними.+ 56 А одна служниця, побачивши його при світлі вогнища, придивилась до нього й сказала: «Цей чоловік також був з ним». 57 Але він заперечив: «Жінко, я не знаю його».+ 58 Незабаром інший чоловік побачив його і сказав: «Ти також один з них». Однак Петро відповів: «Ні!»+ 59 І приблизно через годину ще хтось почав настійно твердити: «Ну так, цей точно був з ним, він же галілея́нин!» 60 Та Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І в ту ж мить, коли він ще говорив, проспівав півень. 61 Тоді Господь обернувся й подивився Петрові у вічі, а той пригадав собі його слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся мене».+ 62 І вийшов він звідти та гірко заплакав.
63 А чоловіки, які тримали Ісуса під вартою, почали глузувати з нього,+ бити його+ 64 і, закривши йому обличчя, говорили: «Ану, пророкуй! Хто вдарив тебе?» 65 І вони продовжували ображати його багатьма іншими зневажливими словами.
66 Коли ж настав день, зібралась громада старійшин народу — старші священики та книжники.+ Вони привели його в зал Синедріо́ну і говорили: 67 «Якщо ти Христос, скажи це».+ Але він відповів: «Навіть якби я вам сказав, ви ніколи б не повірили, 68 а якби запитав вас, не відповіли б. 69 Однак відтепер Син людський+ сидітиме біля могутньої правої руки Бога».+ 70 Тоді вони всі запитали: «Значить, ти Божий Син?» Він же відповів: «Ви самі кажете, що це я». 71 Тож вони вигукнули: «Хіба треба нам ще якогось свідчення? Ми ж на власні вуха чули це з його уст».+