Книга Ісаї
14 Єгова змилосердиться над Яковом,+ знову обере Ізра́їля.+ Він оселить їх* на їхній землі,+ і до них долучаться чужинці, вони приєднаються до нащадків Якова.+ 2 Тоді люди з інших народів приведуть Ізра́їля назад у його край, і нащадки Ізра́їля заволодіють ними і зроблять їх слугами та служницями+ на землі Єгови. Вони поневолять тих, хто їх поневолював, запанують над тими, хто змушував їх до роботи*.
3 У той день, коли Єгова дасть тобі відпочинок від болю, страждання і тяжкого рабства, в якому ти опинився,+ 4 розкажеш ти притчу* про вавилонського царя:
«Невже не стало того, хто примушував інших до роботи*?!
Невже гноблення припинилося?!+
5 Єгова зламав палицю неправедних
і жезл правителів,+
6 він знищив того, хто в люті безперестанку бив народи,+
того, хто у великому гніві підкоряв їх і безупинно переслідував.+
7 Уся земля тепер заспокоїлась, ніщо її не тривожить.
Люди радісно вигукують.+
8 Навіть ялівці й ліва́нські кедри
тішаться тим, що сталося з тобою,
і говорять: “Відколи ти поліг,
жоден лісоруб не наближається до нас”.
Через тебе розбудила вона померлих,
розбудила всіх жорстоких провідників* землі.
Вона підняла з тронів усіх царів народів.
10 Усі вони говорять тобі:
“Невже й ти став слабим?
Невже зробився таким, як ми?
Хробаки стали тобі ліжком,
а черв’яки — покривалом”.
12 Невже упав ти з неба,
блискучий, сину ранкової зорі?!
Невже зрубали й повалили тебе на землю,
завойовнику народів?!+
13 Ти казав у серці своєму: “Піднімусь я на небо,+
поставлю свій престол над зорями Божими+
і всядусь на горі зборів,
у далеких північних околицях.+
14 Піднімусь понад верхів’я хмар
і стану таким, як Всевишній”.
16 Ті, хто тебе побачить,
будуть вдивлятися й розглядати тебе.
Вони скажуть: “Невже це він змушував землю дрижати
і потрясав царства,+
17 зробив населену землю пустелею,
повалив її міста+
і не відпускав в’язнів до рідного краю?!”+
Ти вкритий убитими, яких зарубали мечем
і повкидали на каміння в яму;
ти — мов потоптаний труп.
Повік не згадаються нащадки злочинців.
21 Приготуйте плаху, на якій стратять його синів
за провини прабатьків,
щоб ці сини не піднялися, не заволоділи землею
і не забудували її містами».
22 «І виступлю я проти них»,+ — говорить Єгова, Бог військ.
«Вигублю ім’я Вавилона, його останок, потомство й нащадків»,+ — говорить Єгова.
23 «Я оберну його на оселю дикобразів і на болотисте місце, вимету його мітлою знищення»,+ — говорить Єгова, Бог військ.
24 І поклявся Єгова, Бог військ:
«Як я задумав, так і станеться,
що я вирішив, те й здійсниться.
25 Я розіб’ю ассирійця у моєму краї,
затопчу його на своїх горах,+
і його ярмо спаде з мого народу,
з плечей мого люду спаде його тягар».+
Якщо він простягнув руку,
хто може її відвести?+
28 У рік смерті царя Аха́за+ було проголошено:
29 «Філісте́є, нехай жоден твій мешканець не тішиться,
що палиця, якою били тебе, зламана.
30 Первістки нужденних будуть пастися,
і бідні безпечно лежатимуть.
А твоє коріння я винищу голодом,
і останок твій буде вбитий.+
31 Ридай, брамо! Голоси, місто!
Усі твої жителі, Філісте́є, впадуть духом!
Бо з півночі йде дим,
і в полчищах ворога ніхто не відстає».
32 І що скажуть у відповідь посланцям народів?
Скажуть, що Єгова заклав підвалини Сіону+
і на ньому знайдуть притулок нужденні з Божого народу.