Євангеліє від Марка
5 Після того вони прибули на другий берег моря, в місцевість герази́нів.+ 2 Як тільки Ісус вийшов з човна, йому назустріч з гробниць вибіг чоловік, опанований нечистим духом. 3 Він жив серед гробниць, і нікому ніколи не вдавалось надійно зв’язати його навіть ланцюгами. 4 Його не раз заковували в кайдани та ланцюги, але він розривав ланцюги і розбивав кайдани. Тож ніхто не мав сили його вгамувати. 5 Він постійно, день і ніч, кричав у гробницях та в горах і ранив себе камінням. 6 Але коли він побачив здалека Ісуса, то підбіг до нього й поклонився йому.+ 7 Тоді, щосили закричавши, він вигукнув: «Чого ти від мене хочеш, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом, не муч мене!»+— 8 бо перед тим Ісус сказав: «Духу нечистий, вийди з цього чоловіка».+ 9 Ісус запитав його: «Як тебе звати?» Той відповів: «Легіон, бо нас багато». 10 І він продовжував благати Ісуса не висилати духів з тієї місцевості.+
11 У той час на горі паслося велике стадо свиней.+ 12 Тому духи благали Ісуса: «Пошли нас у тих свиней, дозволь увійти в них». 13 І він дозволив. Тоді нечисті духи вийшли з чоловіка та ввійшли у свиней, і майже 2000 свиней — ціле стадо — кинулися з урвища* в море й потонули. 14 А чоловіки, які пасли свиней, утекли й розповіли про все в місті та в довколишніх селах. І люди зібрались, аби подивитись, що сталося.+ 15 Вони підійшли до Ісуса й побачили чоловіка, який колись був опанований демонами. Тепер той самий чоловік, в якому колись був легіон демонів, сидів одягнений і був при здоровому розумі. Побачивши це, люди налякались. 16 Також їм про все розповіли ті, хто на власні очі бачив, що трапилося зі свиньми та з чоловіком, який був опанований демонами. 17 Тож люди почали благати Ісуса покинути їхню місцевість.+
18 Коли ж Ісус сідав у човен, чоловік, який раніше був опанований демонами, благав, щоб Ісус дозволив йому піти з ним.+ 19 Проте він не дозволив, сказавши: «Іди додому, до родини, і розкажи про все, що зробив для тебе Єгова, і про те, як він змилосердився над тобою». 20 Той чоловік пішов та почав розповідати в Десятимісті про все, що Ісус для нього зробив, а люди дивувалися цьому.
21 Потім Ісус знову переплив човном на другий берег, і там зібрався коло нього численний натовп.+ 22 Прийшов один з начальників синагоги, якого звали Яı́р, і, побачивши Ісуса, впав йому до ніг+ 23 та почав настійно благати: «Моя донечка дуже хвора. Будь ласка, прийди і поклади на неї руки,+ щоб вона одужала і не померла». 24 Тоді Ісус пішов з тим чоловіком, а за ним, тиснучи з усіх боків,— численний натовп людей.
25 Була там одна жінка, яка 12 років страждала від кровотечі.+ 26 Вона дуже натерпілась від багатьох лікарів і витратила все, що мала, але їй ніщо не допомогло і навіть стало гірше. 27 Коли ж вона почула про Ісуса, то, пробравшись крізь натовп, підійшла до нього ззаду і торкнулася до його одягу,+ 28 бо казала собі: «Якщо торкнуся хоча б до його одягу, то одужаю*».+ 29 Як тільки жінка це зробила, кровотеча зупинилась, і вона відчула, що зцілилась від своєї тяжкої хвороби.
30 Ісус відразу відчув, що з нього вийшла сила.+ Тому він обернувся і запитав людей: «Хто торкнувся до мого одягу?»+ 31 Та його учні сказали: «Ти ж сам бачиш, що натовп тисне тебе, і ще питаєш: “Хто торкнувся до мене?”» 32 Однак він дивився довкола, шукаючи, хто це зробив. 33 Жінка, знаючи, що́ з нею сталося, зі страхом і тремтінням підійшла до нього, впала на коліна і розповіла всю правду. 34 А він сказав їй: «Дочко, твоя віра зцілила тебе*. Іди з миром+ і не страждай від цієї тяжкої хвороби».+
35 Поки Ісус ще говорив, до начальника синагоги підійшли люди з його дому і сказали: «Твоя дочка померла! Навіщо вже турбувати Вчителя?»+ 36 Але Ісус почув це і сказав начальнику синагоги: «Не бійся*, тільки вір».+ 37 Після того він не дозволив нікому йти з ним, крім Петра, Якова та Івана, брата Якова.+
38 І коли вони прийшли в дім начальника синагоги, то побачили сум’яття: люди плакали й сильно голосили.+ 39 Увійшовши, він сказав їм: «Чому ви плачете? Чому ви у сум’ятті? Дитина не померла, вона просто спить».+ 40 Люди ж, почувши це, стали насміхатися. А він наказав усім вийти, взяв із собою батька та матір дівчинки й тих, що з ним прийшли, і ввійшов туди, де вона лежала. 41 Тоді він узяв її за руку й промовив: «Таліта́ ку́мі», що в перекладі означає: «Дівчинко, кажу тобі, встань!»+ 42 Дівчинка зараз же піднялась і почала ходити. (Їй було 12 років.) Ті, хто це бачив, відразу прийшли у великий захват. 43 Але Ісус знову і знову наказував*, щоб вони нікому про це не розповідали,+ а потім сказав дати їй поїсти.