Євангеліє від Марка
15 Відразу на світанку старші священики, старійшини і книжники — весь Синедріо́н — порадились+ і, зв’язавши Ісуса, відвели його та віддали Пилату.+ 2 Коли Ісуса привели, Пилат запитав його: «Ти Цар юдейський?»+ Той відповів: «Ти сам це кажеш».+ 3 Однак старші священики висували проти нього багато обвинувачень.+ 4 Пилат знову став питати його: «Тобі немає чого сказати у відповідь?+ Дивись, скільки обвинувачень висувають проти тебе».+ 5 Але Ісус більше нічого не відповідав, і це дуже здивувало Пилата.+
6 А Пилат мав звичай звільняти у свята* одного в’язня, за якого просив народ.+ 7 На той час у в’язниці був один чоловік, на ім’я Вара́вва, та інші заколотники, які під час бунту вчинили вбивство. 8 Тож зібрався натовп і став просити, щоб Пилат за цим звичаєм відпустив їм в’язня. 9 Пилат запитав: «Хочете, звільню для вас юдейського Царя?»+— 10 бо знав, що старші священики видали його із заздрості.+ 11 Проте старші священики підбурили натовп, аби Пилат звільнив замість Ісуса Вара́вву.+ 12 Тоді Пилат ще раз запитав: «Що ж мені робити з тим, кого ви називаєте Царем юдейським?»+ 13 Вони знову закричали: «На стовп його*!»+ 14 Та Пилат питав далі: «Що ж поганого він зробив?» Але вони ще сильніше кричали: «На стовп його*!»+ 15 Тож Пилат, прагнучи задовольнити людей, звільнив їм Вара́вву, а Ісуса наказав висікти+ і стратити на стовпі.+
16 Потім воїни повели Ісуса у двір, тобто в намісницьку резиденцію, і скликали весь загін.+ 17 Ісуса одягли в пурпур, сплели терновий вінок і надягли йому на голову,+ 18 а тоді почали вигукувати: «Вітаємо тебе, Царю юдейський!» 19 Також його били по голові очеретиною, плювали на нього, ставали на коліна і кланялися йому. 20 Зрештою, наглузувавшись, вони зняли з Ісуса пурпур, надягли на нього його вбрання і повели, щоб прибити до стовпа.+ 21 По дорозі вони зустріли одного перехожого, який ішов із села,— Си́мона з Кіре́ни, батька Олександра і Ру́фа,— та змусили його нести* Ісусів стовп мук.+
22 Тож привели вони Ісуса на місце за назвою Голго́фа, що в перекладі означає «місце черепа».+ 23 Там йому хотіли дати вина, змішаного з дурманною миррою,+ але він відмовився. 24 Тоді Ісуса прибили до стовпа, а його вбрання розділили між собою, кинувши жеребок, щоб вирішити, хто що візьме.+ 25 Коли ж його прибили, була вже третя година. 26 І на табличці зі звинуваченням проти нього було написано: «Цар юдейський».+ 27 Крім того, поряд з ним стратили на стовпах двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.+ 28 —— 29 І ті, хто проходив повз Ісуса, хитали головою+ і зневажливо говорили: «Гей ти! Ти ж збирався зруйнувати храм і за три дні відбудувати його!+ 30 То врятуй себе — зійди зі стовпа мук!» 31 Так само старші священики з книжниками сміялися і говорили між собою: «Інших він рятував, а себе врятувати не може!+ 32 Нехай Христос, Цар Ізра́їля, тепер зійде зі стовпа мук. Якщо ми побачимо це, то повіримо».+ Його ганьбили навіть ті, хто був поряд з ним на стовпах.+
33 Коли ж настала шоста година, цілий край* огорнула темрява, яка тривала аж до дев’ятої.+ 34 А о дев’ятій годині Ісус скрикнув: «Елı́, Елı́, лама́ сабахтанı́?» — що в перекладі означає: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?»+ 35 Почувши це, декотрі з тих, що стояли поблизу, почали говорити: «Погляньте, він кличе Іллю». 36 І хтось побіг, вмочив губку в кисле вино, настромив на очеретину й дав йому пити,+ кажучи: «Облиште його! Подивимося, чи прийде Ілля, щоб його зняти». 37 Проте Ісус, голосно скрикнувши, помер.+ 38 Тоді завіса святині+ роздерлась надвоє, згори донизу.+ 39 І коли сотник, який стояв неподалік від Ісуса, побачив, за яких обставин він помер, то сказав: «Цей чоловік справді був Сином Божим*».+
40 Стояли там і жінки, які спостерігали за всім здалека,— Марія Магдалина, Марія, мати Якова Меншого і Йо́сія, та Саломія.+ 41 Усі вони раніше супроводжували Ісуса і прислуговували йому+ в Галілеї. Також було там багато інших жінок, які прийшли разом з ним до Єрусалима.
42 Наближався вечір. І, оскільки це було Приготування, тобто день перед суботою, 43 прийшов Йосип з Аримате́ї — шанований член Ради, який і сам чекав Божого Царства. Він відважився піти до Пилата і попросив дозволу забрати Ісусове тіло.+ 44 Пилат здивувався, що Ісус вже помер, тому покликав сотника і запитав, чи це правда. 45 Коли сотник підтвердив це, Пилат дозволив забрати тіло. 46 Тож Йосип купив тонке лляне полотно, а тоді зняв тіло, обгорнув його в полотно, поклав у висічену в скелі гробницю+ та привалив до входу камінь.+ 47 А Марія Магдалина і Марія, мати Йо́сія, залишились там і спостерігали за місцем, куди його поклали.+