Євангеліє від Луки
6 Якось у суботу Ісус переходив нивами, а його учні зривали колоски,+ розтирали їх у руках і їли зерна.+ 2 Тоді декотрі фарисеї сказали: «Чому ви робите те, що не дозволяється робити в суботу?»+ 3 Ісус же відповів: «Хіба ви не читали, що́ зробив Давид, коли він і його люди зголодніли?+ 4 Не читали, як йому дали хліби представлення, коли він увійшов у Божий дім? Він їв сам і дав людям, які були з ним, хоча це не дозволяється нікому, крім священиків».+ 5 Потім він сказав: «Син людський має владу над суботою».+
6 Іншої суботи+ він увійшов до синагоги і почав навчати. Був там чоловік із сухою* правою рукою.+ 7 Тому книжники й фарисеї, щоб хоча б у чомусь звинуватити Ісуса, уважно спостерігали, чи він зцілить його в суботу.+ 8 Ісус же, знаючи їхні думки,+ сказав чоловікові із сухою* рукою: «Встань і вийди на середину». Чоловік так і зробив. 9 Тоді Ісус звернувся до них: «Запитую вас, що́ дозволено робити в суботу: добро чи зло, врятувати життя чи погубити?»+ 10 Подивившись на них усіх, він промовив до чоловіка: «Простягни руку». Той послухався — і рука його знову стала здоровою. 11 А вони сповнились безумною лютістю і почали радитись, що́ зробити з Ісусом.
12 Одного дня він пішов на гору молитися+ і всю ніч провів у молитві до Бога.+ 13 Коли ж настав день, він покликав своїх учнів, вибрав з-посеред них 12 і назвав їх апостолами:+ 14 Си́мона, якого ще назвав Петром, його брата Андрія, Якова, Івана, Пилипа,+ Варфоломı́я, 15 Матвія, Хому,+ Якова, Алфе́євого сина, Си́мона, званого «ревним», 16 Юду, сина Якова, та Юду Іскаріо́та, який пізніше став зрадником.
17 Потім Ісус зійшов з ними додолу і став на рівному місці. Там було дуже багато його учнів, а також численний натовп людей з усієї Юдеї, Єрусалима та узбережжя Тира й Сидо́на. Усі вони прийшли послухати його і зцілитися від хвороб.+ 18 І він зціляв навіть тих, кого мучили нечисті духи. 19 Тож усі люди хотіли доторкнутися до Ісуса,+ бо від нього виходила сила+ і зціляла їх.
20 Тоді він подивився на своїх учнів і почав говорити:
«Щасливі ви, бідні,+ бо вам належить Царство Боже.+
21 Щасливі ви, хто голодує тепер, бо ви будете насичені*.+
Щасливі ви, хто плаче тепер, бо ви будете сміятися.+
22 Щасливі ви, коли через Сина людського інші вас ненавидять,+ виганяють,+ ганьблять* та безчестять ваше ім’я*.+ 23 Радійте у той день і веселіться, бо в небі вас чекає велика нагорода. Адже їхні прабатьки так само робили колись пророкам.+
24 Але горе вам, багаті,+ тому що ви вже отримали свою втіху сповна.+
25 Горе вам, хто ситий тепер, бо ви будете голодувати.
Горе вам, хто сміється тепер, бо ви будете сумувати і плакати.+
26 Горе вам, коли всі люди вас хвалять,+ бо саме так їхні прабатьки робили лжепророкам.
27 Вам же — тим, хто слухає,— кажу: не переставайте любити своїх ворогів, робити добро тим, хто вас ненавидить,+ 28 благословляти тих, хто вас проклинає, і молитися за своїх кривдників.+ 29 Якщо хтось ударить тебе по одній щоці, підстав йому і другу, а тому, хто забирає в тебе верхній одяг, не перешкоджай забрати і спіднього.+ 30 Усім, хто просить тебе,+ давай, а того, хто забере щось твоє, не змушуй повернути.
31 І, що хочете, аби робили вам люди, те робіть* їм і ви.+
32 Якщо ви любите тих, хто любить вас, то хіба це робить вам честь? Адже навіть грішники люблять тих, хто любить їх.+ 33 І якщо робите добро тим, хто робить добро вам, то хіба це робить вам честь? Навіть грішники чинять так само. 34 І якщо ви позичаєте тим, від кого сподіваєтесь отримати позичене, то хіба це робить вам честь?+ Навіть грішники позичають грішникам, щоб отримати назад стільки ж. 35 А ви завжди любіть своїх ворогів, робіть добро та без відсотків позичайте, не сподіваючись отримати щось назад.+ Тоді ваша нагорода буде велика і ви будете синами Всевишнього, бо він добрий навіть до невдячних і неправедних.+ 36 Завжди будьте милосердні, як і ваш Батько милосердний.+
37 Більш того, перестаньте судити — і ніколи не судитимуть вас,+ перестаньте осуджувати — і ніколи не будуть осуджувати вас. Завжди прощайте* — і буде прощено* вам.+ 38 Давайте+ — і дадуть вам:+ насиплють у поділ вашого одягу міру добру, щільно наповнену, утрушену й переповнену. Бо, якою мірою міряєте ви, такою відміряють вам».
39 Потім Ісус навів їм приклади: «Чи може сліпий вести сліпого? Хіба не впадуть вони обидва в яму*?+ 40 Учень* не більший від свого вчителя, але учень, навчений досконало, стане таким, як його вчитель. 41 Чому ти дивишся на скалку в оці свого брата, а колоду у власному оці не помічаєш?+ 42 Як можеш казати братові: “Брате, дозволь мені вийняти скалку з твого ока”, якщо у власному оці не бачиш колоди? Лицеміре! Спочатку вийми зі свого ока колоду, і тоді чітко побачиш, як вийняти з братового ока скалку.+
43 Також жодне добре дерево не приносить поганих плодів, а жодне погане не дає плодів добрих.+ 44 Кожне дерево пізнають по його плодах.+ Адже з тернів не збирають фіг і з тернового куща не зрізають винограду. 45 Добра людина з доброго скарбу, що в її серці, виносить добро, а погана людина зі свого поганого скарбу — зло. Бо, чим переповнене серце, те говорять уста.+
46 Чому ви кличете мене: “Господи! Господи!” — але не виконуєте того, що я говорю?+ 47 Розкажу вам, до кого подібний той, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх:+ 48 він подібний до чоловіка, який, бажаючи побудувати дім, викопав глибоку яму, аж до скелі, і на скелі заклав фундамент. Тож, коли почалася повінь, ріка ринула на дім, але не змогла його похитнути, бо він був добре збудований.+ 49 А той, хто слухає і не виконує,+ подібний до чоловіка, який збудував свій дім на самій землі, без фундаменту. Коли на дім ринула ріка, він відразу ж завалився; і був той дім зруйнований дощенту».