Правда про Великодні звичаї

Ісусів гріб запечатаний дуже великим каменем. На світанку до гробу прибувають три жінки не знаючи як їм відвалити того каменя. Нездоланне бажання спонукує їх виконати ще один останній вчинок любові їхньому померлому Господеві. Незважаючи на той камінь, вони таки ніжно намазають тіло, якого так жорстоко прибили до дерева тортур три дні раніше! Це мала, однак глибоко-любляча послуга.

Наближаючись до могили в саду, їх ще більше турбує відвалення того каменя. Але прибувши до гробу вони дуже здивувались, побачивши каменя відваленого, а гріб порожній! Білоодягнений ангел пояснює їм: „Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп’ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес,— нема Його тут”.— Марка 16:1-6; Івана 20:1, 2.

ВОСКРЕСІННЯ Ісуса Христа є одна з основних доктрин Християнства. Апостол Павло сказав: „Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша”. (1 Коринтян 15:14) Чи ж це не здається логічно для християн святкувати цю важливу подію?

,Робіть це на спомин про Мене’

Ватікан проголосив: „Кожного тижня, у день, якого назвали бути Господній день [неділя], [церква] святкує день пам’яті Його воскресіння”. Крім того, „на найвищу повагу Великоднього дня церква щороку святкує воскресіння”.— Документи Ватікану II.

Біблія ніде не натякає, що ранні християни святкували тижневу неділю або річний Великдень на спомин Христового воскресіння. Вечором перед Його смертю, Христос наказав їм святкувати зовсім інакшу подію. Він подав Своїм учням звичайний обід з вина та хліба й наказав, „Це чиніть на спомин про Мене”.— Луки 22:19.

Отже, Ісус хотів, щоб Його учні увічнювали пам’ять Його смерті, а не воскресіння. І як часто вони мали святкувати спомин Його смерті? Ісус подав їм цей обід того самого вечора, коли євреї святкували Пасху — річне свято на спомин визволення Ізраїлю з Єгипту. (Матвія 26:19, 20, 26-28) Очевидно, Ісус мав на меті замінити святкування Пасхи річним святкуванням Спомину Його смерті. Ісус не наказував святкувати Великодня, ані якого-небудь іншого свята. Церковний історик Сократ з п’ятого століття сказав: „Апостолам навіть на думку не прийшло призначати святкових днів, але щоб тільки жити бездоганно й побожно”.

Зароджується Великдень

Ісус, а також апостол Павло передсказали, що у Християнство буде просочуватись фальшиве навчання. (Матвія 13:24, 25; 36-40; 2 Тимофія 4:3) Після смерті Ісусових апостолів, зародилась ідея, що християнам було б правильно постити (тепер великий піст), а потім святкувати, у пору Пасхи. Гадали, що це буде гарний спосіб святкувати Христове воскресіння.

Великдень і його звичаї

Великодні свята не грунтуються на Біблії. Вчені кажуть, що саме слово Великдень є англосаксонського походження і стосується до весняного часу. Протягом тієї пори, у давнину люди думали, що сонце новонароджувалось після місяців зимової смерті.a Інші вислови на це свято, як-от пахве або паскв, походять із староєврейського слова песач, або „пасха”. Так зване Християнство сперечається, що Великдень заступив це єврейське свято. Але це ігнорує те, що Ісус замінив пасху, не Великоднем, але пам’ятною вечерою на спомин Його смерті.

Історик Сократ дійшов до цього висновку: „По моїй думці, церква запозичила Великдень, так як багато інших звичаїв, від якогось стародавнього вживання”. Надмірність Великодніх традицій справді походить із „якогось стародавнього вживання” — вживання ідольських націй! Католицький священик Франсіс Х. Вайсер признав: „Декотрі популярні традиції — піст і Великдень — датуються від давніх обрядів поклоніння природі”. Намір весняних обрядів спершу був „відстрашувати зимових демонів”.

Але, чи ж церква не викоренила такого поганства з-поміж своїх прихильників? Цікавості популярних звичаїв пояснює це так: „Незмінна політика ранньої Церкви була засвоювати в Християнство існуючі поганські церемонії, яких вона не могла викоренити. Щодо Великодня, то людей було дуже легко навернути. Радість сходячого сонця, і пробудження природи від зимової смерті стала радістю в сході Сонця праведності при воскресінні Христа з мертвих”.

„Чарівне”?

У виданні Великодня книга, Вайсер оправдує все це й каже, що церква ,підвищила передхристиянський символізм природи на християнське таїнство’. Нехристиянські практики, він каже, „додали чарівної риси надприродному значенні [Великоднього] сезону”.

Правда, дивитись як діти боряться за яснокольоровими писанками може здаватись „чарівним”. Те саме можна сказати про багатьох Великодніх звичаїв. Але чи це тільки нешкідлива розвага? Один грек — власник кафе — сказав: „Я знаю, що яйце — це дурниця, а кролик — ще більша дурниця; і що ми постимо 40 днів перед Великоднем — це теж дурниця. Але це трохи доповнює наше життя”.

Може бути. Але щирі християни турбуються тим, що Біблія говорить: „Що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою?.. „Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться”, каже Єгова, „і не торкайтеся нечистого”. (2 Коринтян 6:14-17, НС) Певно це включатиме звичаї, які ясно походять з — або очевидно є схожі на — фальшиві релігійні практики. Правда, священики кажуть, що такі практики стають прийнятними, коли вони засвоюють їх у церкву. Проте, таке саме міркування колись майже зруйнувало ізраїльтян!

Ізраїльтяни порушили Божий наказ і зробили собі золоте теля. (2 Мойсеєва 20:4) Правдоподібно вони виробили його на подобу ідола, якого бачили в Єгипті. Тоді вони обожали того ідола обрядом, якого назвали „свято Єгові”. Але чи Бог Єгова вважав, що це додавало щось „чарівного” до поклоніння Йому? Навпаки! Тільки Мойсеєве втручання в справу, зберегло ізраїльтян від знищення! — 2 Мойсеєва 32:1-5, 9-14.

Великодні звичаї — писанки, кролики, і вогнища — не очищаються практикуванням християнами. Краще, вони опоганюють практикуючого тих звичаїв.— Порівняйте з кн. Огії 2:12, 13.

Цікаво, стаття в австралійському журналі Бюлетень зауважила: „Свідки Єгови відкидають Великдень бути сумішшю християнських і поганських обрядів”. Так, вони не беруть участі в ідолопоклонницьких обрядах. Однак, вони поважають воскресіння Христа. Стаття продовжує: „Свідки Єгови збираються... [раз у рік], щоб святкувати смерть Ісуса”. Вони виконують це точно так, як Христос наказав — подають прісний хліб і вино.

Виклик перед тими, які вже знають правду про Великдень є чи вони будуть діяти згідно з цим знанням чи ні.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 6]

Великодні Богослужіння під час сходу сонця почались із поклонниками сонцю.

[Рамка на сторінці 7]

Поганські практики, які були „засвоєні в так зване Християнство”

Писанки: Тому що під час посту забороняли споживати яєць, то „розмальоване яйце”, каже Американська енциклопедія, „може символізувати закінчення пори каяття і початок радісного святкування”. Проте, довідники погоджуються з тим, що яйце було символом на життя й плодючості між ідолопоклонниками. Каже книжка Святкування: „Заявляють, що яйця розмальовували й споживали їх на весняних святах у стародавньому Єгипті, Персії, Греції й Римі. Перси тих пір давали яйця в подарунок під час весняного рівнодення”.

Великодні зайці й кролики: В Європі, заєць уже давно був традиційним Великодним символом. (У Північній Америці, тим символом є кролик — гризун родини заячих.) Однак, Нова британська енциклопедія пояснює, що заєць був „символом плодючості в стародавньому Єгипті”. Отже, коли діти шукають писанок, яких припустимо приносить Великодній кролик, „то це не є тільки діточа гра, але залишок обряду плодючості”.— Фонк і Вагнелс стандартний словник фольклору, міфології й легенд, том 1, сторінка 335.

Богослужіння під час сходу сонця: У книжці Книга святкування й свят цілого світу каже: „Ранні християни взагалі вірили, що Великоднього ранку сонце танцювало на честь воскресіння і люди прокидались досвіту, щоб подивитись на це диво. Це стародавнє переконання може надихати багатьох богослужінь перед сходом сонця, які відбуваються Великоднього ранку по всіх частинах Сполучених Штатів Америки й Європи”.

Але Цікавості популярних звичаїв, автор Валш, каже: „Цю ідею про танцювання сонця на Великдень можна легко дослідити до поганських звичаїв, коли глядачі самі танцювали під час святкування на честь сонцю, після весняного рівнодення”.

Книжка Святкування додає: „Богослужіння під час сходу сонця було пов’язане з Великодніми вогнищами на вершинах пагорків у продовженні вогнів Нового Року, всесвітнє святкування з далекої давнини. Обряди виконувались під час весняного рівнодення на привіт сонця й його великої сили давати нового життя всім ростючим речам”.

Водяні обряди: Переконання, що вода текуча Великоднього ранку є особливо благословенна є загальним. Проте, Гейстінгова Енциклопедія релігії й етики пригадує нам: „Тому що вода є одним з потрібних факторів у збереженні життя та для росту врожаю, то звичайно відіграє помітну роль у церемоніях дощотворення та інших сезонних обрядах між примітивними народами”.

Благословення нового вогню: Католицький обряд, у приготовленні для Великоднього передодня, в якому вогонь викрешують із кременя. Гейстінгова Енциклопедія релігії й етики каже: „Новий вогонь правдоподібно походить із поганського звичая, якому, коли його було засвоєно в Християнство, додалось євангельського символізму”.

[Рамка на сторінці 8]

Великоднє дивацтво

Обіди з шинки: Подавати шинку на Великдень — це давній звичай між багатьма католиками. Проте, цей звичай є пережитком англійської нетерпимості. Твір Американська книга днів каже, що в англійців був звичай „споживати окіст копченої малосольної свинини того дня, щоб виявити свою зневагу до єврейського звичая не їсти свинини”. Вільгельм Завойовник, згідно з книжкою Святкування, змінив свинину на шинку до своєї вподоби.

Великдень у Америці: Тому що пуританство довгий час було панівною релігією в Америці (пуритани зневажали обряд), то спершу Великодній день святкувався в малому масштабі. Здається це свято стало популярним протягом Громадянської війни в США. Тому що дуже багато родин загубили своїх улюблених у цій війні, то людей заохочували святкувати Великдень, на потіху сумуючих.

Великодні вогнища: У давнину церква забороняла Великодні вогнища кажучи, що це був поганський символізм, каже Вайсер. (Собор Майнца, 742 н.е.) Проте, „святий” Патрік упровадив цю практику в Ірландію „щоб витіснити поганські весняні вогнища в друїдів і заступити їх християнським і релігійним вогняним символом Христа... Згодом цей дозволений звичай став таким популярним, що в другій частині дев’ятого століття папи об’єднали його в літургію Західної церкви”.— Великодня книга, автор Франсіс Вайсер, С.Й.

Великдень у Японії: Одна католичка запитала японської черниці чому в їхньому Великодньому святкуванні не було кроликів (японською мовою фуккатсу-цай, або свято воскресіння). Вона відповіла їй так: „Що це кролики? Чи вони мають якесь спеціальне значення в Великодній день?”

Один колишній католик сказав: ,Великдень у Японії був більш серйозною оказією ніж у країнах Західного світу. Після церковної відправи, нам давали писанки, але не казали, що вони представляли. Також, хрести та інші ідоли в церкві покривали полотном пурпурного кольору під час великого посту. Але Великоднього дня знімали ті покривала на символ радості воскресіння’.