Божий дар рівноваги

«ЦЕ ЛИШЕ морська хитавиця,— сказав мені мій друг,— і вона може тривати декілька днів». То було у жовтні 1990 року, і я тільки-но зійшов з корабля на берег після семиденної подорожі по Карибському морю. Однак те, що, на мою думку, могло тривати всього декілька днів, продовжується вже багато місяців. Я начебто ніколи й не сходив з того корабля. Щось сталося з моїм вестибулярним апаратом, складною системою рівноваги внутрішнього вуха з його центральними зв’язками в головному мозку.

Що це таке? Як він функціонує?

Координаційний центр вашої рівноваги розміщується у тій частині вашого головного мозку, яка називається стовбуром мозку. Якщо ви здорові, то зберігаєте свою рівновагу, оскільки від ваших очей, м’язів та вестибулярного апарату надсилаються незчисленні імпульси.

Ваші очі посилають у стовбур мозку безперервну чутливу інформацію про зовнішнє середовище. Чутливі рецептори ваших м’язів, які називаються пропріоцепторами, надсилають до мозку інформацію про вид поверхні, по якій ви ходите або до якої доторкуєтесь. Це й є ваш вестибулярний апарат, що діє як внутрішня система наведення, повідомляючи вашому головному мозку про положення вашого тіла у просторі відносно землі, а також про її силу тяжіння.

Вестибулярний апарат складається з п’яти частин, які мають відношення до рівноваги: три півколові канали та два мішечки. Півколові канали названі переднім, горизонтальним (бічним) і заднім. Два мішечки називаються маточка й мішечок.

Півколові канали розміщуються у взаємно перпендикулярних площинах, подібно до того як стіни з підлогою сходяться в кутку кімнати. Канали — це зігнуті трубки, які створюють лабіринт, схований всередині міцної кістки черепа, названої висковою кісткою. Всередині цього кісткового лабіринту є ще інший лабіринт — перетинчастий. У кінці кожної перетинчастої півколової протоки є ампула опуклої форми. Усередині перетинчастого лабіринту є спеціальна рідина, яка називається ендолімфою. А на зовнішньому боці мембрани є інша рідина, яка має відмінний хімічний склад,— перилімфа.

Ця опукла частина протоки, названа ампулою, містить спеціальні волоскові клітини, які вставлені пучками в желатинову масу, названу куполом. Коли ви рухаєте головою в будь-якому напрямку, ендолімфатична рідина трохи відстає від руху самих каналів, тому рідина вигинає купол і пучки волосків. Рух пучків волосків спричиняє зміни електричних властивостей волоскової клітини, і про це у свою чергу повідомляється головному мозку через нервові клітини. Інформація надходить не тільки від цих окремих волоскових клітин через чутливі нерви до нижньої частини головного мозку, але також назад від головного мозку до кожної волоскової клітини через рухові нерви, щоб у разі потреби передати волосковій клітині відповідну інформацію.

Півколові канали сприймають кутовий або обертовий рух вашої голови в будь-якому напрямі, як, наприклад, нахил вперед чи назад, положення голови на одному боці чи на іншому або поворот наліво чи направо.

З другого боку, маточка й мішечок сприймають лінійне прискорення, тому вони називаються гравітаційними чутливими рецепторами. У них також є свої волоскові клітини, в яких є так звані плями. Мішечок може, наприклад, посилати інформацію у мозок, даючи вам відчуття прискореного руху вгору, якщо ви піднімаєтесь у ліфті. Мішечок є головним індикатором, який реагує тоді, коли ви, їдучи в машині, раптово починаєте набирати швидкість. Він посилає інформацію у мозок, і у вас створюється відчуття відхилення вперед або назад. Потім ваш головний мозок поєднує цю інформацію з іншими імпульсами, щоб прийняти рішення, наприклад, як рухати очима або кінцівками тіла згідно з вашим видимим рухом. Це допомагає вам зберігати орієнтацію.

Така дивовижна система приносить честь її Творцеві, Богу Єгові. Навіть вчені-дослідники надзвичайно вражені її структурою. Професор біології та фізіології А. Дж. Гадспет писав у журналі «Саєнтифик америкен»: «Подальші дослідження, однак, можуть лише підсилювати відчуття подиву через чутливість і складність цього мініатюрного біологічного органа».

Розлади вестибулярного апарату

У моєму випадку був поставлений діагноз: отоспонгіоз або отосклероз внутрішнього вуха. Це був стан, коли кістка, в якій розміщений вестибулярний апарат, стає м’якою або губчастою. За нормальних умов ця кістка залишається дуже твердою, навіть твердішою за інші кістки нашого тіла. У процесі пом’якшення, як вважають, утворюється фермент, який просочується у рідину внутрішнього вуха та порушує її хімічний склад або фактично отруює її. Це може викликати химерне відчуття постійного руху, навіть коли ви стоїте або лежите.

Ідучи по вулиці, я відчував щось подібне до коливань хвиль інколи висотою понад 30 сантиметрів. Лягаючи, я відчував, наче лягаю на дно веслового човна серед метрових океанських хвиль. Таке відчуття не виникало та щезало, як у випадку запаморочення голови, але воно з’являлося і залишалося зі мною, не вщухаючи, 24 години на день; і так протягом місяців. Полегшення наступало тільки тоді, коли я, заснувши, був у несвідомому стані.

Причини та лікування

Причина отоспонгіозу/отосклерозу все ще залишається невідомою, хоча вже можна прослідкувати певний зв’язок зі спадковістю. Медичним працівникам було важко досліджувати мій стан, тому що він, здається, притаманний лише людям. Подібне також трапляється і з тваринами, але дуже рідко. Отоспонгіоз може спричиняти дзвін у вухах, відчуття повноти в голові, незначний розумовий розлад, часткову втрату відчуття рівноваги або різні форми запаморочення. Він теж може призвести до фіксації стремена у середньому вусі і втрати провідного слуху. Якщо отоспонгіоз впливає на завитку, це може призвести до втрати чутливої функції слуху внаслідок порушення нервової функції.

Існують певні методи лікування такого захворювання. Деякі з них передбачають хірургічне втручання (дивіться «Пробудись!» за 8 січня 1991 року, сторінка 11, рос.); іншими методами намагаються зупинити руйнування кісток, застосовуючи кальцій та фтор. Інколи радять дотримуватися безцукрової дієти, тому що внутрішнє вухо дуже чутливе до вмісту цукру в крові. Фактично внутрішнє вухо вимагає в три рази більше цукру для отримання енергії, ніж така сама за об’ємом частина головного мозку. Здорове вухо справляється з нормальними коливаннями цукру в крові досить добре, проте коли вухо хоч раз пошкоджене, ці коливання можуть викликати у вас запаморочення. Кофеїн та алкоголь також, здається, можуть шкодити, якщо ваше внутрішнє вухо не функціонує належно. І хоча згадана на початку цієї статті подорож на кораблі не спричинила даного захворювання, проте зміни температури, вологості та способу харчування, ймовірно, призвели до втрати рівноваги.

Ваше внутрішнє вухо не тільки сприймає звуки. У дивовижний і чудесний спосіб воно допомагає вам зберігати рівновагу. Його структура повинна викликати в нас дивування творивом нашого Творця і поглиблювати нашу вдячність за те, що він — Творець. (Надіслано).

[Схеми/Ілюстрація на сторінці 26]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Ваш дивовижний вестибулярний апарат

Зовнішній вигляд

ПЕРЕДНІЙ КАНАЛ

ОВАЛЬНИЙ ОТВІР ПЕРЕДДВЕР’Я

ЗАВИТКА

КРУГЛИЙ ОТВІР ЗАВИТКИ

ЗАДНІЙ КАНАЛ

ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ КАНАЛ

Внутрішній вигляд

ВИСКОВА КІСТКА

ПЕРЕТИНЧАСТИЙ ЛАБІРИНТ

АМПУЛА

МІШЕЧОК

Вертикальний індикатор руху

ЗАВИТКА

Орган слуху

ПЛЯМА

МАТОЧКА

ВНУТРІШНЯ ПРОЕКЦІЯ

Горизонтальний індикатор руху

Сприймає кутовий рух