Викуп — загублений догмат так званого християнства

ВИКУП — вчення, що Ісус помер за грішне людство — це основний догмат правдивого християнства. Однак, теологи так званого християнства вже довгий час критикували й насміхались з нього.

Чому? Чи ж Ісус Сам не сказав у Марка 10:45: «Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох»?

Дехто каже, що Ісус ніколи не промовив тих слів, що під впливом апостола Павла, ті слова були додані після Ісусової смерті. Інші сперечаються, що слово «викуп» у цьому реченні є тільки образний вислів або що цей догмат походить з грецької міфології! Тому вчення про викуп уже майже зовсім зникло з церковного навчання.

Ви мабуть цікаві знати, як ранні християни розуміли Ісусову смерть. Павло каже в 2 Коринтян 5:14, 15: «Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх,.. щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес». Який ж легкозрозумілий догмат — зовсім вільний від заплутаних переробок, яких пізніше впровадять в нього церковні теологи.

Чи можливо, що Павло вигадав цей догмат? Ні, бо він пояснює в 1 Коринтян 15:3: «Бо я передав вам найперш, що й прийняв,— що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням». Стає ясно, що давно перед тим, коли Павло написав своє послання, християни вже розуміли, що Христова смерть була жертовна, справжня ціна, щоб нею відкупити грішне людство — викуп. Крім того, так як Павло каже, вони розуміли, що Ісусова смерть сповнила «Писання», тобто, такі пророцтва як У Псалмі 22 і Ісаї 53 в Святому єврейському Письмі, або «Старому Завіті».

Запитання без відповідей

Коли б ви дослідили ці факти самі для себе, то знайдете, що відступницькі вчення почали вторгуватись у християнство ще за часу апостолів (Дії 20:29, 30; 2 Тимофія 4:3, 4). Однак, віра в Христову жертву не завмерла, так як бачимо з писань Отців церкви. Проте, якийсь час пізніше теологи почали ритись у догмат про викуп і з цього виникло кілька трудних запитань, як наприклад, Кому заплатилось цей викуп? І чому такий викуп був потрібний?

У четвертому столітті н. е. Григорій Ниський й інші поширювали теорію, що викуп був принесений Сатані Дияволові! Сатана, вони кажуть, мав людину під своєю владою, і за це йому дано викуп, щоб звільнити людство. Проте, його сучасник Григорій Назіанський бачив велику ваду в цій теорії. Виходило, що Бог був зобов’язаний Дияволові — цілковите безглуздя! Все ж таки, люди протягом багатьох століть вірили цьому поясненню, що викуп був заплачений Дияволові.

Чи може бути, що викуп був даний Самому Богові? Григорій Назіанський також бачив проблеми в цьому запропонуванні. Тому що ми «не є залежні від [Бога]», то навіщо ж платити Йому викуп за нас? Крім того, «чи Отець буде радіти смертю Свого власного Сина» вимагаючи Його як викуп? Це мабуть трудні запитання й здається кидали сумнів на самий викуп.

Загибель викупу

Дослідження цього догмата може запровадити вас до 12 століття. Анселм, Кентерберійський архієпископ, старався відповісти на те запитання в його книжці Кур Деус гомо (Чому Бог став людиною, лат.). У книжці він навчав, що Христова смерть задовольнила божественне правосуддя, хоч не як викуп. Анселм твердив, що прощати за гріх на основі викупу, і не задовольнити правосуддю, не спростувало б гріха. «Але Бог нічого не залишить не поправленого в Його Царстві»,— сказав Анселм. Як же Бог виправив цю справу?

Сперечаючись, що «гріх зневажає Бога», Анселм казав, що не вистачило б тільки «відновити те що було втрачене» через Адамів гріх. Тому що Адамів гріх образив Бога, то викуп — навіть жертва досконалої людини — не була б достатньою. «Звертаючи увагу на образу,— міркував священик,— треба було віддати більше, ніж те що було втрачене» (курсив наш). Анселм доводив, що ситуація вимагала смерті індивіда який був «Богом і людиною»!

Незважаючи на вашу реакцію на вчення Анселма, то воно таки зачарувало його сучасників, і має вплив до цих пір. Одним ударом, Анселм підтвердив догмат про Трійцю, і знищив вчення про викуп, принаймні в так званому християнстві! Теологи були дуже «задоволені» з цього й слово «викуп» постійно зникло в невідомість. Все ж таки, теорії Анселма грунтуються майже зовсім на так званій логіці, а не на Біблії. І з плином часу, такі вчені як Фома Аквінат почали відколюватись від «задовольняючої» теорії Анселма, своїми власними. Робили багато припущень. Теорії про покутування множились, а обмірковуванням цього догмата відступали все дальше та дальше від Біблії й заглиблювались у людські висновки, філософію й містицизм.

Реформація й викуп

Розгляньмо ж тепер що відбувалось ближче нашого часу. З вибухом протестантської реформації в 16 столітті, появилась радикальна група соцініанствоa. Соцініани заперечували, що Ісусова смерть «заслужила нам спасіння», називаючи такий догмат бути «неправильний, помилковий, і дуже шкідливий... огидний Святому Письмі як і розсудкові» (Раковіанський катехізис). Тому що Бог щедро прощає, то не було потрібно задовольняти правосуддю. Христова смерть, вони кажуть, викупляла в значенні, що спонукувала людей наслідувати Його досконалий зразок.

Цей напад і інша єресь, обурив католицьку церкву, яка скликала Тридентський собор (1545—1563). Тоді як займали певні позиції над багатьма догматичними питаннями, то собор не вияснив докладного значення викупу. Собор обговорював «достоїнства Ісуса Христа» такими висловами як «задовольняючий», але сумлінно уникав слова «викуп». У наслідок цього, церква не компрометувала себе ясним поясненням цього догмата з Біблії. Двері до здогадів були широко відчинені

Чому релігійні провідники не мали успіху

Після Тридентського собору, теологи — католицькі як і протестантські — придумували численні теорії про спокутування. (Дивіться інформацію в квадраті на сторінці 7). І немає жодної надії на згоду над Христовою смертю. Теологи погоджуються тільки над зневагою до слова «викуп» — ігнорують, зневажають, або неправильно пояснюють його. Значення Христової смерті вияснюють спеціальним жаргоном, перекручують його неправильною логікою, пишномовно пояснюють його бути «моральним впливом» і «показовим фізичним задоволенням». Замість будувати віру в Христову смерть, духівництво так званого християнства перемінило Його дерево тортур на плутанину спотикання.

Яка є основна причина такої страшенної невдачі? Католицький теолог Боніфас А. Уїллемс каже, що теологам «дають освіту уважно відокремлену» від дійсних потреб людейb. Чи ви не погоджуєтесь з цією думкою? Проте, в Єремія 8:9 звертає нам увагу на дійсний корінь проблеми так: «Ось вони слово Господнє [Єгови, НС] відкинули,— що ж за мудрість ще мають вони?»

Правда, з догмата про викуп мабуть виникають трудні питання (2 Петра 3:16). Але, замість шукати відповідей в Святому Письмі, теологи звернулись до людської мудрості й логіки (1 Коринтян 1:19, 20; 2:13). Вони відкидають ті частини Біблії, які не підкріпляють їхні теорії (2 Тимофія 3:16). Вони поширюють небіблійні навчання, як наприклад, догмат про Трійцю (Івана 14:28). Вони зробили найбільшу помилку в тім, що поставили спасіння людини на першому місці, і ігнорують важливіші справи як, наприклад, Боже Ім’я і Його Царство (Матвія 6:9, 10).

Оборонець викупу

Розгляньмо ж ситуацію пізно в 1800 роках. Богобійний Чарлз Тейз Рассел відлучився від поширеної теології й почав видавати цей самий журнал — Вартову Башту. «Від самого початку,— каже Рассел,— цей журнал обороняв викуп».

Вартова Башта продовжує обороняти його до цього дня. Уже понад сто років, він обговорював здорові біблійні причини чому ми повинні вірити у викуп, і розсудливо відповідав критикам з Біблії. Тому ми запрошуємо вас розглянути те що Біблія говорить про смерть Ісуса і її значення.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 7]

ПРИКЛАДИ ТЕОРІЙ ПРО СПОКУТУВАННЯ

□ РЕКТОРСЬКІ, АБО УРЯДОВІ, ТЕОРІЇ: Голландський теолог Гюго Гротій придумав цю теорію в 17 столітті, щоб спростувати вчення Соцініанства. Гротій вірив, що Христова смерть була «така як законне ведення, в якому Бог займав роль ректора або губернатора, а людина винуватця» (Гейстінгсова Енциклопедія релігії й етики).

□ ВАЖЛИВА ТЕОРІЯ ПРО СПОКУТУВАННЯ: Цю теорію запропонував протестантський теолог Клеренс Г. Гюїтт в 1946 році. На його думку, Христова праця не була на сплату якоїсь легальної кари, але щоб «звільнити нас від панування гріха й смерті, і спонукати нас до покаяння та благоговійного смутку, і таким чином запровадити вас у вибачливе становище перед Богом».

□ ВИКУП ХРИСТИЯНСЬКИМ СПІЛКУВАННЯМ: Римсько-католицький теолог Боніфас А. Уїллемс (1970) порівнює «викуплення» з «відверненням від нашого егоїзму й розкриттям наших сердець одні перед одними». Він додав: «Християнське поняття заміни або Христового страждання за нас виявляє Його зв’язок з грішним людством... Отже, церква є братством тим, які є готові спеціально послуговувати іншим».

□ ТЕОРІЯ КОЗЛА ВІДПУЩЕННЯ: Католицький теолог Реймунд Швагер запропонував цю теорію в 1978 році. Він не погоджувався з думкою, що Бог «вимагатиме око за око». На його думку, Христова жертва є нібито очищення, яке дає людству нагоду давати вихід (своїм почуттям) — і таким чином позбутись — природжених насильних напрямів.

□ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ВИКУП: Баптистський теолог Торвалд Лорензен написав у 1985 році: «Бог не бажає грішникові тільки релігійного прощення, але і політичного визволення для убогих і пригноблених... Ісусова смерть виявляє нам Бога, Який турбується зціленням усіх злигоднів людського життя».

[Ілюстрація на сторінці 5]

Протестантські й католицькі теологи розвинули численні теорії про спокутування й викуп, але що Біблія вчить про це?