Бідні, однак багаті. Як це можливо?

Багато століть тому один мудрий чоловік молився про те, щоб йому не стати бідним. Чому? Тому що боявся, що бідність може породити погляди й дії, небезпечні для його взаємин з Богом. Це видно з його слів: «Годуй мене хлібом, для мене призначеним... щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім’я мого Бога» (ПРИПОВІСТЕЙ 30:8, 9).

ЧИ ЦЕ значить, що бідна людина не може вірно служити Богові? Зовсім ні! Протягом усієї історії багато слуг Бога Єгови залишалися непорочними в його очах, незважаючи на труднощі, які несе з собою бідність. Зі свого боку Єгова любить людей, які покладаються на нього, і піклується про них.

Вірні люди давнини

Сам апостол Павло деколи зазнавав нестатків (2 Коринтян 6:3, 4, Хом.). Він також писав про ‘велику хмару’ вірних дохристиянських свідків, з яких декотрі «тинялися в овечих та козячих шкірах, нужденні... по пустинях та горах, по печерах та ущелинах землі» (Євреїв 11:37, 38; 12:1, Дерк.).

Одним з цих вірних осіб був пророк Ілля. Протягом посухи, яка тривала три з половиною роки, Єгова регулярно забезпечував його їжею. Спершу Бог зробив так, щоб круки приносили пророкові хліб і м’ясо (1 Царів 17:2—6). Пізніше Єгова чудом поповнював запаси муки й олії, з яких одна вдова годувала Іллю (1 Царів 17:8—16). Це була дуже проста їжа, але завдяки їй пророк, жінка та її дитина залишались живими.

Подібно Єгова підтримував пророка Єремію протягом тяжких в економічному плані часів. Єремія пережив вавилонську облогу Єрусалима, коли люди мусили «їсти хліб за вагою та в страху» (Єзекіїля 4:16). Зрештою голод у місті став таким сильним, що деякі жінки їли власних дітей (Плач Єремії 2:20). Хоча Єремія за своє безстрашне проповідування був ув’язнений, Єгова попіклувався, щоб «давали йому буханець хліба на день... аж поки не скінчився ввесь хліб у місті» (Єремії 37:21).

Отже Єремія, як і Ілля, мав небагато харчів. Святе Письмо не каже нам що́ і як часто Єремія їв, коли в Єрусалимі закінчився хліб. Однак ми знаємо, що Єгова підтримував Єремію, і що той міг пережити жахливий час голоду.

Сьогодні бідних людей можна зустріти в будь-якій частині світу. Згідно з даними Організації Об’єднаних Націй, найбільше бідних живе в Африці. У 1996 році ООН опублікувала таке повідомлення: «Принаймні половина всіх африканців живе в бідності». Але, незважаючи на постійне погіршення економічної ситуації, щораз більше африканців починають застосовувати у житті біблійні принципи й вірно служити Богові з упевненістю, що він підтримає їх. Розгляньмо деякі приклади з одного куточка нашого неспокійного світу.

Залишатися чесними

Нігерієць на ім’я Майклa є сільським господарем і має на утриманні шестеро дітей. «Важко бути чесним, коли не маєш грошей, щоб забезпечувати сім’ю,— каже він.— Коли я відчуваю спокусу повестися нечесно, то нагадую собі слова з Ефесян 4:28, де говориться: «Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро». Тому в час спокуси я питаю себе: «Чи ти заробив ці гроші?»

«Наприклад,— додає Майкл,— одного разу я помітив, що з мотоцикла на ходу впала сумка. Я не зміг зупинити мотоцикліста, отже підняв ту сумку і побачив, що в ній повно грошей! У сумці були документи, за допомогою яких я знайшов власника й повернув йому сумку».

Переборювати депресію

Один чоловік з Північної Африки каже: «Бідність — це ніби глибока яма, з котрої ти бачиш світло і людей, які вільно ходять, але сам не маєш голосу, щоб покликати на допомогу, і немає драбини, щоб звідти вибратись». Не дивно, що бідні люди часто пригнічені й засмучені! Навіть Божі слуги, дивлячись на багатства інших людей, можуть подумати, що не варто вести непорочне життя. (Порівняйте Псалом 73:2—13). Як справитися з такими почуттями?

Чоловік із Західної Африки на ім’я Пітер пішов у відставку після 19 років урядової служби. Сьогодні він живе головним чином за рахунок малої пенсії. «Коли я знеохочуюсь,— каже Пітер,— то пригадую собі те, що читав у Біблії та публікаціях Товариства Вартової башти. Ця стара система незабаром мине, ми чекаємо на кращу.

Також я думаю про слова з 1 Петра 5:9, де говориться: «Противтесь йому [Сатані], тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі». Отже не тільки я зазнаю труднощів. Ці нагадування допомагають мені відкидати думки, які знеохочують і пригнічують».

«Крім того,— додає Пітер,— Ісус чинив на землі багато чуд, однак він нікого не зробив матеріально багатим. Чи ж мені сподіватися, що він зробить багатим мене?»

Сила молитви

Наближення до Бога Єгови в молитві — це ще один спосіб переборювати негативне мислення. Коли у 1960 році Мері стала Свідком Єгови, її родичі відмовились від неї. Мері не виходила заміж, і сьогодні, коли їй за п’ятдесят, вона квола і матеріально вбога. Однак вона ревна у християнському служінні.

Мері каже: «Коли я почуваюся знеохоченою, то починаю молитися до Єгови. Я знаю, що ніхто не може допомогти мені більше, ніж він. Я переконалася, що, коли покладатися на Єгову, він допомагає. Завжди пригадую собі слова царя Давида з Псалма 37:25: «Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили».

Мене також підбадьорюють біографії старших віком духовних братів та сестер, опубліковані у «Вартовій башті». Бог Єгова допомагав їм, тому я впевнена, що він надалі допомагатиме і мені. Я продаю фуфу [страву з маніоку]. Бог благословляє мій скромний труд, і мені вистачає на щоденні потреби. Деколи, якщо в мене закінчуються гроші і я не знаю, що робити, Єгова посилає до мене когось, хто дарує мені гроші і каже: «Сестро, візьми це, будь ласка». Єгова ще ніколи не розчарував мене».

Цінність вивчення Біблії

Свідки Єгови цінують вивчення Божого Слова, Біблії, і це можна сказати й про матеріально бідних. Шестидесятирічний Джон служить піонером (повночасним проповідником Царства) і службовим помічником у зборі. Він живе у старезному двоповерховому будинку, що є домом для 13 сімей. Його кімната — це частина коридору, відокремлена фанерою. У ній два старі крісла і стіл з горою біблійних підручників. Спить він на солом’яному матраці.

Раніше Джон заробляв близько 1 долара на день, продаючи хліб, але коли імпорт пшениці заборонили, це джерело прибутку зникло. Він каже: «Деколи становище досить скрутне, але я продовжую піонерувати. Мене підтримує Єгова. Я виконую будь-яку роботу і не надіюсь, що мене утримуватимуть чи годуватимуть люди, хоча брати́ у зборі дуже турботливі. Вони допомагають мені знайти роботу і деколи дарують гроші.

Я приділяю час читанню Біблії та публікацій Товариства Вартової башти. Вивчаю їх рано-вранці, коли в домі тихо, читаю також пізніше ввечері, якщо є електрика. Я знаю, що мені треба регулярно проводити особисте вивчення».

Навчати дітей, щоб вони жили вічно

Деніел залишився вдівцем з шістьома дітьми. У 1985 році він втратив роботу, на якій пропрацював 25 років, але знайшов іншу роботу — крамаря. «Економічно моїй сім’ї нелегко,— каже він.— Зараз ми можемо їсти тільки раз на день. Одного разу не їли три дні. Ми тільки пили воду, і це допомогло нам вижити».

Деніел служить старійшиною збору. «Я ніколи не пропускаю християнських зібрань і маю багато теократичних призначень,— каже він.— Коли є якась робота в Залі Царства, я обов’язково присутній. А коли стає важко, то пригадую собі Петрові слова до Ісуса, записані в Івана 6:68: «До кого ми підемо, Господи?» Якщо я перестану служити Єгові, куди я піду? Павлові слова в Римлян 8:35—39 також сповнюють мене рішучістю, бо вони показують, що ніщо не розлучить нас від любові Бога і Христа. Такий склад розуму я допомагаю розвивати своїм дітям. Постійно говорю їм, що нам не можна залишати Єгову». Ревність Деніела, а також регулярне сімейне вивчення позитивно впливають на його дітей.

Дух давання

Можна було б подумати, що люди, які живуть у крайній бідності, не в стані жертвувати кошти на справи Царства. Але це не так. (Порівняйте Луки 21:1—4). Деякі Свідки в Гані, які живуть із сільського господарства, виділяють частину землі для підтримування справ Божого Царства. Продавши те, що вродило на цій ділянці землі, вони використовують гроші виключно для духовних цілей, наприклад, жертвують у місцевому Залі Царства Свідків Єгови.

Джоун живе в Центральній Африці і служить піонеркою. Щоб доглядати свого паралізованого чоловіка і чотирьох інших утриманців, вона продає хліб. Коли для Залу Царства збору, до якого вона належить, були потрібні лавки, сім’я Джоун вирішила пожертвувати всі гроші, які були вдома. Через це в них не залишилося зовсім нічого. Але наступного ж дня їм несподівано виплатили давній борг, віддавши гроші, які вони вже не сподівались отримати!

Джоун залишається радісною і не турбується занадто про гроші. «Я пояснюю свою ситуацію Єгові в молитві і тоді йду в проповідницьке служіння. Ми знаємо, що не треба особливо надіятись на покращення становища у цій системі речей. Однак ми розуміємо, що Єгова піклуватиметься про наші потреби».

Працьовитість

Свідки Єгови відомі своєю любов’ю одні до одних (Івана 13:35). Ті, що мають гроші, допомагають своїм нужденним співхристиянам. Часто це робиться у вигляді подарунка, а деколи у вигляді допомоги знайти роботу.

Марк, який живе в Конго, хворий на проказу. Хвороба деформувала йому пальці на руках і ногах. Тому він ходить на милицях. Коли Марк вирішив служити Єгові, він зробив великі зміни у своєму житті. Замість того, щоб жебрати продукти, як раніше, він почав вирощувати свої власні. Він також виготовляв і продавав невипалену цеглу.

Незважаючи на фізичну неміч, Марк продовжував старанно працювати. З часом він купив ділянку землі і побудував на ній скромний будинок. Сьогодні Марк служить старійшиною збору і користується повагою у своєму містечку. Тепер він сам допомагає іншим.

Звичайно, у багатьох місцевостях майже неможливо знайти роботу. Християнський старійшина, який служить у Центральній Африці в одному з філіалів Товариства Вартової башти, пише: «Багато братів тут не мають роботи. Деякі намагаються самі створити собі можливість працювати, але це важко. Багато вирішили, що, оскільки вони все одно будуть зносити нестатки, то ліпше їм пожертвувати матеріальним добробутом, ставши піонерами. Ті, які зробили так, кажуть, що вони поблагословлені більшим достатком, ніж коли б мали роботу з малою зарплатою або зовсім без зарплати».

Єгова підтримує своїх людей

Ісус Христос сказав про себе: «Мають нори лисиці, а гнізда — небесні пташки,— Син же Людський не має ніде й голови прихилити!» (Луки 9:58). Подібно й апостол Павло писав: «Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось» (1 Коринтян 4:11).

Як Ісус, так і Павло за власним вибором жили скромно в матеріальному плані, щоб повніше виконувати своє служіння. Багато ж сучасних християн живуть бідно, бо в них немає іншого вибору. Однак вони застосовують біблійні принципи в житті і намагаються ревно служити Богові. Вони знають, що Єгова ніжно любить їх, і бачать, як в їхньому житті сповнюється Ісусове запевнення: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його,— а все це [матеріальне] вам додасться» (Матвія 6:25—33). Крім того, ці вбогі Божі слуги бачать докази, що «благословення Господнє — воно збагачає» (Приповістей 10:22).

[Примітка]

[Рамка на сторінці 6]

Хто є «виконавцями слова»?

ЗГІДНО з опитуванням, проведеним 1994 року службою громадської думки Ґеллапа, 96 відсотків американців «вірять або в Бога, або у всюдисущого духа». «У США [також] на душу населення припадає більше церков, ніж у будь-якій іншій країні на Землі»,— сказано в журналі «Ю. С. ньюс енд уорлд ріпорт». Люди зовнішньо здаються побожними, але ось що говорить досвідчений опитувач Джордж Ґеллап Молодший: «Вражає те, що більшість американців не знають, у що вони вірять і чому».

Статистичні дані теж виявляють, що існує велика розбіжність між релігійними переконаннями багатьох людей та їхніми вчинками. Приміром, «соціологи зауважують, що декотрі ­райони цієї країни з найнебезпечнішою криміногенною обстановкою в той самий час є районами, в яких віруванням і звичаям приділяють найбільшої уваги»,— говорить письменник Джеффері Шелер.

Це не повинно дивувати. Чому? Тому що вже в першому сторіччі апостол Павло попереджав співхристиян, аби вони стереглися тих, котрі «твердять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками» (Тита 1:16). Крім того, Павло сказав молодому Тимофієві, що в «останні дні» будуть люди, які «мають вигляд благочестя, але сили його відреклися» (2 Тимофія 3:1, 5).

Правдиві християни, однак, з усіх сил стараються дотримуватися Ісусового наказу ‘йти і робити учнями людей з усіх народів’ (Матвія 28:19, Хом.). Завдяки цьому вони стають «виконавцями слова, а не слухачами самими» (Якова 1:22).

[Ілюстрація на сторінці 7]

Люди по цілій землі цінують біблійне вивчення.