Тримаймося прикладу царів

«Напише собі відписа цього Закону з книги... І буде вона з ним, і буде він читати в ній усі дні свого життя» (ПОВТОРЕННЯ ЗАКОНУ 17:18, 19).

 1. До кого християнам варто бути подібними?

НАВРЯД чи ви вважаєте себе царем або царицею. Який вірний християнин і дослідник Біблії почне уявляти, що має таку царську владу, як цар Давид, Йосія, Єзекія або Йосафат? Але ви можете, а навіть повинні бути подібними до них, принаймні в одному. У чому? І з якої причини вам варто бути в цьому подібними до них?

2, 3. Що Єгова передбачив стосовно людського царя і що повинен був робити такий цар?

² За днів Мойсея — задовго до того, як погодитись, аби в ізраїльтян був людський цар,— Бог передбачив, що серед Його народу виникне бажання мати царя. Тому він натхнув Мойсея, щоб той включив у Закон-угоду відповідні вказівки. Це були настанови для царя.

³ Бог сказав: «Коли ти ввійдеш до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі... та й скажеш: «Нехай я поставлю над собою царя, як усі народи, що в моїх околицях», то [поставиш] над собою царя, якого вибере Господь, Бог твій. (...) «І станеться, як буде він сидіти на троні царства свого, то напише собі відписа цього Закону з книги... І буде вона з ним, і буде він читати в ній усі дні свого життя, щоб учився боятися Господа, Бога свого, щоб додержувати всіх слів цього Закону та тих постанов, щоб виконувати їх» (Повторення Закону 17:14—19).

 4. Що входило у Божі вказівки для царів?

⁴ Цар, котрого Єгова обирав для своїх поклонників, мав переписати собі писання, які знаходимо в Біблії. Відтак він повинен був щодня читати цей рукопис знову й знову. Це не була вправа для тренування пам’яті, це було вивчення, і воно мало високу мету. Цареві, який хотів мати схвалення Єгови, потрібно було постійно проводити таке вивчення, щоб розвивати й підтримувати правильний стан серця. Він мав вивчати ці натхнені писання також для того, щоб бути успішним та проникливим царем (2 Царів 22:8—13; Приповістей 1:1—4).

Вчіться так, як цар

 5. Яку частину Писань довелося переписати й читати царю Давиду і що він думав про це?

⁵ Що, на вашу думку, вимагалося від Давида, коли він став царем над Ізраїлем? Він мав переписати від руки П’ятикнижжя (Буття, Вихід, Левит, Числа й Повторення Закону). Подумайте, як глибоко вони, мабуть, впливали на розум і серце Давида, коли він власноруч ретельно переписував Закон. Очевидно, Мойсей також написав книгу Йова і 90-й та 91-й Псалми. Чи Давид переписав і їх? Можливо. Йому теж могли бути доступні книги Ісуса Навина, Суддів і Рут. Як бачимо, цар Давид мав читати й засвоювати значну частину Писань. Логічно припускати, що саме це він і робив з огляду на його слова про Божий Закон, які тепер знаходимо в Псалмі 19:8—12.

 6. З чого видно, що Ісус, подібно до свого прабатька Давида, цікавився Писанням?

⁶ Більший Давид — Ісус, син Давидів,— тримався подібного зразка. Ісус мав звичку щотижня ходити до місцевої синагоги. Там він слухав, як читали й пояснювали Писання. Крім того, якось Ісус сам прочитав усім вголос слова з Божого Слова і пояснив їх (Луки 4:16—21). Неважко побачити, наскільки добре він знав Писання. Прочитайте євангельські оповіді й завважте, як часто Ісус говорив «написано» або якось по-іншому посилався на конкретні уривки з Писання. Ось приклад: у Нагірній проповіді, яку записав Матвій, Ісус 21 раз процитував вірші з Єврейських Писань (Матвія 4:4—10; 7:29; 11:10; 21:13; 26:24, 31; Івана 6:31, 45; 8:17).

 7. Чим Ісус відрізнявся від релігійних провідників?

⁷ Ісус тримався поради з Псалма 1:1—3: «Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить... та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує... і все, що він чинить,— щаститься йому». Як же це відрізнялося від складу розуму тогочасних релігійних провідників, які «на сидінні Мойсеєвім усілися», але нехтували «Законом Господнім»! (Матвія 23:2—4).

 8. Чому не було жодного пожитку з того, що єврейські релігійні провідники читали й досліджували Писання?

⁸ Однак декого, мабуть, бентежить один уривок, з якого можна зрозуміти, немовби Ісус відохочував від вивчення Біблії. В Івана 5:39, 40 (СМ) читаємо, що Ісус сказав декотрим із своїх сучасників: «Ви вивчаєте Святе Письмо, бо думаєте, що через нього знайдете вічне життя. Але ж це саме Святе Письмо свідчить і про Мене! Та ви не хочете прийти до Мене, щоб знайти вічне життя». Цими словами Ісус не відохочував своїх єврейських слухачів від вивчення Писань. Радше він викривав їхню нещирість та непослідовність. Вони розуміли, що Писання можуть привести їх до вічного життя, але ті самі Писання, які вони досліджували, також повинні були привести їх до Месії, Ісуса. Проте вони не хотіли прийняти його. Отже, їхні досліджування не мали жодного пожитку, бо ці люди не були щирими і їх важко було чогось навчити (Повторення Закону 18:15; Луки 11:52; Івана 7:47, 48).

 9. Який хороший приклад залишили апостоли й пророки давнини?

⁹ Як же по-іншому все було з Ісусовими учнями, включаючи апостолів! Вони досліджували «Писання святе, що може зробити... мудрим на спасіння» (2 Тимофія 3:15). У цьому вони були подібними до пророків давнини, які «розвідували та допитувалися». Ті пророки не вважали такі пошуки лише кількамісячним або однорічним періодом напружених досліджень. Апостол Петро говорить, що «вони досліджували» постійно, особливо про Христа і про славу, пов’язану з тією роллю, яку він мав відіграти у спасінні людства. У своєму першому посланні Петро 34 рази цитує з десяти біблійних книг (1 Петра 1:10, 11).

10. Чому кожен з нас повинен цікавитись вивченням Біблії?

¹⁰ Зрозуміло, для правителів стародавнього Ізраїлю уважне дослідження Божого Слова було одним з царських обов’язків. Ісус тримався такого ж взірця. Дослідження цього Слова було обов’язковим для тих, хто мав царювати з Христом у небі (Луки 22:28—30; Римлян 8:17; 2 Тимофія 2:12; Об’явлення 5:10; 20:6). Цього взірця, який залишили царі, так само повинні триматися всі ті, хто чекає благословень на землі під правлінням Царства (Матвія 25:34, 46).

Завдання для царів і для вас

11. а) Яка небезпека щодо вивчення існує у християн? б) Які запитання корисно поставити собі?

¹¹ Можна рішуче й прямо сказати, що кожен правдивий християнин повинен особисто займатися дослідженням Біблії. Це необхідне не лише тоді, коли людина попервах вивчає Біблію зі Свідками Єгови. Усім нам слід постановити не бути такими, як дехто за днів апостола Павла, котрі з бігом часу занедбали особисте вивчення. Вони навчилися таких «перших початків Божого Слова», як «початки науки Христа». Але ті особи не продовжували вивчати й тому не ‘зверталися до досконалости’ (Євреїв 5:12—6:3). Ми також можемо запитати себе: «Що я думаю про особисте вивчення Божого Слова, хоч би скільки часу був у християнському зборі? Оскільки Павло молився, щоб християни за його днів постійно ‘зростали в пізнанні Бога’, чи я виявляю таке саме бажання?» (Колосян 1:9, 10).

12. Чому необхідно зростати в любові до Божого Слова?

¹² Ключем до добрих звичок у вивченні є те, щоб розвинути любов до Божого Слова. Як видно з Псалма 119:14—16, знаходити задоволення в Божому Слові допоможе регулярне й цілеспрямоване розмірковування над ним. Так треба робити, хоч би скільки років ми були християнами. Наголошуючи на цьому, пригадаймо приклад Тимофія. Хоча цей молодий християнський старійшина вже служив «як добрий вояк Христа Ісуса», Павло заохочував його силкуватися, щоб ‘вірно навчати науки правди’ (2 Тимофія 2:3, 15; 1 Тимофія 4:15). Зрозуміло, що неможливо силкуватися, не маючи добрих звичок у вивченні.

13. а) Як можна знаходити більше часу на вивчення Біблії? б) Які зміни можете зробити ви, щоб мати більше часу на вивчення?

¹³ Один із кроків до набуття добрих звичок у вивченні — це регулярно виділяти час для вивчення Біблії. Чи вам це вдається? Хоч би якою була ваша чесна відповідь, чи вам не здається, що ви почерпнули б багато корисного, якби виділяли більше часу на особисте вивчення? Можливо, у вас постає запитання: «Звідки мені взяти на це час?» Декотрі збільшили час свого ефективного біблійного вивчення, встаючи вранці трішечки раніше. Вони можуть читати Біблію 15 хвилин або вивчати згідно з програмою особистого вивчення. Існує ще одна можливість: зробити незначну зміну у своєму щотижневому розкладі. Наприклад, якщо ви маєте звичку кожного дня переглядати пресу або дивитися вечірні новини по телебаченню, чи можна було б принаймні раз на тиждень пропустити такий перегляд? Цей час можна використати на поглиблене біблійне вивчення. Якби ви раз на тиждень відмовилися від перегляду новин і присвятили особистому вивченню приблизно 30 хвилин вивільненого завдяки цьому часу, то отримали б понад 25 годин у рік. Подумайте, який благотворний вплив може справити 25 додаткових годин читання Біблії та вивчення! Ось ще одна порада: протягом наступного тижня в кінці кожного дня аналізуйте, що́ ви робили. Перевірте, чи є справи, які можна було б оминути або урізати, щоб виділити більше часу на читання Біблії й вивчення (Ефесян 5:15, 16, Кул.).

14, 15. а) Чому в особистому вивченні необхідно ставити цілі? б) Які є можливі цілі в читанні Біблії?

¹⁴ Коли вивчення стане легшим та цікавішим для вас? Коли поставите цілі. Які реалістичні цілі у вивченні можете поставити ви? Для багатьох перша чудова ціль — прочитати всю Біблію. Тепер ви, мабуть, принагідно читаєте певні частини Біблії та берете з такого читання багато корисного. Але чи ви можете постановити собі прочитати цілу Біблію? Щоб досягнути цього, спочатку можна поставити собі за мету прочитати чотири Євангелії, а потім — решту Християнських Грецьких Писань. Відчувши задоволення й позитивні результати цього, відтак ви могли б поступово читати книги Мойсея та історичні книги — аж до Естер. Прочитавши їх, ви побачите, що прочитати цілу Біблію реально. Одна жінка, яка стала християнкою в 65-річному віці, записувала на внутрішньому боці обкладинки своєї Біблії дату, коли починала й закінчувала її читати. Тепер вона має вже п’ять дат початку і закінчення! (Повторення Закону 32:45—47). І читала вона не з комп’ютерного екрана і не з роздруку, а безпосередньо з Біблії.

¹⁵ Ті, кому вже вдалося прочитати цілу Біблію, продовжують працювати над тим, щоб їхнє вивчення було дедалі пліднішим і кориснішим. Перед тим як читати наступну біблійну книгу, вони досліджують вибраний матеріал для вивчення. У книжці «Усе Писання Богом надхнене, і корисне» та двотомнику «Проникливість у суть Святого Письма» можна знайти чудову інформацію про історичне тло, стиль і практичність кожної біблійної книгиa.

16. Якого прикладу нам потрібно уникати в біблійному вивченні?

¹⁶ Під час вивчення уникайте складу розуму, властивого багатьом так званим біблеїстам. Вони надмірно зосереджуються на аналізі тексту Біблії, немовби вона походила від людей. Декотрі з них намагаються відносити конкретну книгу до окремої групи читачів або вигадують провідну ідею, яку нібито виражав людський автор кожної книги. Унаслідок таких міркувань біблійні книги можуть пов’язуватися тільки з історією або вважатися посібником, в якому відображається еволюція релігії. Інші знавці, як-от філологи біблійної літератури, присвячуються вивченню слів. Вони зосереджуються більше на аналізі етимології слів і дослідженні їхнього значення в єврейській та грецькій мові, ніж на важливості Божої звістки. Чи такий підхід, на ваш погляд, може сприяти міцній та живій вірі? (1 Солунян 2:13).

17. Чому ми повинні вважати, що Біблія містить інформацію для всіх?

¹⁷ Чи висновки біблеїстів вмотивовані? Чи правда, що кожна книга Біблії має лише одну основну тему або стосується тільки однієї категорії читачів? (1 Коринтян 1:19—21). Певним є те, що книги Божого Слова мають незмінну цінність для людей різних вікових груп та походження. Навіть коли книга попервах спрямовувалася до однієї особи, як, наприклад, до Тимофія або Тита, чи до конкретної групи людей, скажімо, до галатів та филип’ян, кожен з нас може й повинен вивчати ці книги. Вони важливі для всіх, і кожна книга може обговорювати багато тем та допомогти багатьом читачам. Звістка з Біблії корисна для всіх, і ми розуміємо, чому Біблію перекладено на стільки мов, якими розмовляють люди по всій землі (Римлян 15:4).

Корисна для всіх

18. Про що потрібно роздумувати, читаючи Боже Слово?

¹⁸ Під час вивчення ви побачите, наскільки корисно шукати розуміння Біблії, а також старатися побачити відповідний зв’язок між різними деталями (Приповістей 2:3—5; 4:7). Інформація, яку Єгова відкриває у своєму Слові, тісно пов’язана з його наміром. Отже, читаючи Біблію, намагайтеся поєднати факти й поради із цим наміром. Ви можете розмірковувати, як певний епізод, поняття чи пророцтво пов’язані з наміром Єгови. Запитайте себе: «Що цей епізод розповідає мені про Єгову? Який зв’язок він має з Божим наміром, що виконується через його Царство?» Також варто подумати: «Як послуговуватися цією інформацією? Чи я можу застосовувати її, коли навчаю інших або даю їм поради на основі Святого Письма?» (Ісуса Навина 1:8).

19. На кого позитивно впливають ваші розповіді про те, що ви дізналися? Поясніть.

¹⁹ Турбота про людей корисна також з іншого погляду. Завдяки читанню та вивченню Біблії ви пізнаєте багато нового й поглибите свою проникливість. Старайтеся включати ці моменти в підбадьорливі розмови з членами вашої сім’ї та іншими. Якщо ви робите це у відповідний час та скромно, ваші обговорення будуть дуже корисними. Ваші щирі, захопливі розповіді про те, що ви дізналися, або цікаві моменти справлять на інших глибоке враження. Крім того, це принесе великий пожиток особисто вам. Як? Фахівці зауважують, що людина довше пам’ятає пройдений матеріал, коли використовує його або повторює його іншим, поки він ще свіжий в пам’ятіb.

20. Чому корисно постійно читати Біблію?

²⁰ Кожного разу, прочитавши біблійну книгу, ви обов’язково натрапите на щось нове. На вас справлять глибоке враження епізоди, яких ви не помічали раніше. Вони набудуть для вас нового значення. Це має наголосити на тому, що біблійні книги — далеко не плід людської творчості, а скарб — скарб, який призначено для вас, щоб ви постійно вивчали та отримували від нього благо. Пам’ятайте царя Давида, який мав «читати в ній [книзі закону] усі дні свого життя».

21. Яких винагород можете сподіватися ви, збільшуючи своє вивчення Божого Слова?

²¹ Ті, хто виділяє час на змістовне вивчення Біблії, отримують велике благо. Вони здобувають духовні коштовності та глибоке розуміння. Зміцнюються та поглиблюються їхні стосунки з Богом. Вони також стають ціннішою окрасою для членів сім’ї, для братів і сестер у християнському зборі та для тих, котрі ще не стали поклонниками Єгови (Римлян 10:9—14; 1 Тимофія 4:16).

[Примітки]

Чи ви пригадуєте?

• Що повинні були робити царі в Ізраїлі?

• Який приклад стосовно вивчення Писань залишили Ісус та апостоли?

• Які зміни ви можете зробити, щоб виділяти більше часу на особисте вивчення?

• З яким складом розуму потрібно вивчати Боже Слово?

[Рамка на сторінці 15]

«В руках»

«Якщо нам потрібен... покажчик біблійних висловів, немає ліпшого знаряддя, ніж Інтернет. Але якщо ми хочемо почитати Біблію, вивчати її, думати про неї, роздумувати над нею, її треба мати в руках, бо це єдиний спосіб, яким вона може проникнути в наші розуми й серця» (Ґертруд Гіммельфарб, заслужений професор у відставці з Нью-Йоркського університету).