Як захистити дітей за допомогою мудрості від Бога

ЩОДНЯ наш організм веде боротьбу. Він воює з безліччю мікробів, паразитів і вірусів. На щастя, ми успадкували імунну систему, яка захищає від сили-силенної інфекційних хвороб.

Подібно християни борються з впливом небіблійних міркувань та цінностей і всього того, що може підірвати духовне здоров’я (2 Коринтян 11:3). Для того щоб кожного дня захищати себе від ударів, спрямованих на наш розум і серце, нам треба зміцнювати свій духовний імунітет.

Духовний імунітет особливо потрібний нашим дітям, адже вони не мають вродженої здатності протидіяти духу цього світу (Ефесян 2:2). Дуже важливо, щоб батьки допомагали дітям виробляти свій духовний імунітет. Що для цього потрібно? У Біблії говориться: «Господь дає мудрість... і береже Він дорогу Своїх богобійних» (Приповістей 2:6, 8). Мудрість від Бога береже дорогу юних, щоб вони не піддалися впливу сумнівного товариства, ровесників чи шкідливих розваг. Як батькам дотримуватися керівництва Єгови і прищеплювати дітям мудрість від Бога?

Слід шукати доброго товариства

Звичайно, підліткам подобаються компанії однолітків, але спілкування лише з такими ж недосвідченими, як вони, не допоможе їм здобути Божу мудрість. Приповість застерігає: «До юнакового серця глупота прив’язана» (Приповістей 22:15). Отже, що батьки роблять, щоб їхні діти вибирали коло спілкування, керуючись Божою мудрістю?

Батько, якого звуть Донa, розповідає: «Наші хлопці досить багато часу проводили з однолітками, але найчастіше в нас удома, в нашій присутності. Наш дім був відкритий для друзів наших дітей, тому в ньому завжди було багато підлітків, яких ми гостинно приймали і частували. Ми готові були терпіти гамір і метушню, аби наші діти розважались у безпечному оточенні».

Брайан і Мері виховують трьох чудових дітей. Вони щиро визнають, що це дається нелегко. Ось що Брайан і Мері розповіли: «У нашому зборі було мало підлітків віку нашої Джейн. Однак вона подружилася зі Сьюзан, веселою, товариською дівчиною. Батьки Сьюзан давали їй більше свободи, ніж ми своїм дітям. Вона могла приходити додому пізніше, ніж Джейн, одягати коротші спідниці, слухати сумнівну музику і дивитись неналежні фільми. Досить довго Джейн було важко зрозуміти нашу позицію. Їй здавалось, що батьки Сьюзан ліпше розуміють молодь, а ми надто суворі. Тільки коли в Сьюзан почалися проблеми, Джейн збагнула, що наша твердість її захищала. Добре, що ми не поступилися своїми вимогами, які вважали корисними для нашої дочки».

Багато юних, як і Джейн, зрозуміли, що мудро дотримуватись батьківських порад у виборі друзів. «Ухо, що навчання життя вислуховує, буде перебувати між мудрими»,— говорить приповість (Приповістей 15:31). Завдяки Божій мудрості юні шукають хороших друзів, які справляють позитивний вплив.

Як протистояти тиску «бути як всі»

Не можна не згадати і про проблему тиску з боку однолітків. День за днем наші діти зазнають тиску бути як всі. Юним властиво прагнути схвалення своїх однолітків, тому наші діти можуть піддатися такому тиску і прийняти норми цього світу (Приповістей 29:25).

Біблія нагадує про те, що «минається і світ, і його пожадливість» (1 Івана 2:17). Тому батьки не повинні дозволяти своїм дітям беззастережно піддаватися впливу поширених у світі поглядів. Як батьки можуть допомогти дітям мислити по-християнськи?

«Моя дочка завжди хотіла одягати те саме, що й інші дівчата,— розповідає Річард.— Тож ми терпеливо обговорювали з нею, чим добра річ, яку вона хоче, а чим ні. Навіть коли ми вважали якісь фасони цілком прийнятними, то застосовували пораду, почуту кілька років до того: «Мудра людина не ходить першою в новомодному одязі, а старомодних речей не носить останньою».

Пауліна протистояла тиску ровесників на своїх дітей по-іншому. Вона пригадує: «Я цікавилась захопленнями своїх дітей і часто приходила до них у кімнату поговорити. Довгі розмови з ними допомогли мені вплинути на їхні міркування та спонукати їх дивитися на справи з різних боків».

З огляду на те, що тиск оточення не щезне, батькам доведеться постійно руйнувати задуми цього світу і допомагати дітям полонити свої думки на послух Христові (2 Коринтян 10:4, 5). Щоб досягти цієї важливої мети, як батьки, так і діти зміцняють свої сили, перебуваючи в молитві (Римлян 12:12; Псалом 65:3).

Привабливість розваг

Крім того, трудність для батьків полягає в тому, щоб запобігти негативному впливу розваг на їхніх дітей. Звичайно, малі діти люблять бавитись. Але й підрісши, багато з них теж радо шукають забави (2 Тимофія 2:22). Якщо вони будуть немудро задовольняти це бажання, то можуть послабити свій духовний імунітет. Переважно розваги небезпечні з двох причин.

По-перше, чимало розваг відображають низьку мораль цього світу (Ефесян 4:17—19). При цьому їх завжди подають у надзвичайно привабливому світлі. Це наражає юних на небезпеку, оскільки вони можуть і не помітити пастки.

По-друге, проблему часто становить кількість часу, який приділяється розвагам. Для декого забава стає найголовнішим у житті, забираючи надто багато часу і сил. Приповість говорить, що «їсти меду багато — не добре» (Приповістей 25:27). Надмір розваг може притупити апетит до духовної поживи і призвести до розумових лінощів (Приповістей 21:17; 24:30—34). Якщо юні сповна користуються цим світом, то це заважає їм міцно триматися за «правдиве життя», тобто вічне життя у Божому новому світі (1 Тимофія 6:12, 19). Що батьки можуть зробити?

Марі Кармен, мати трьох дочок, сказала: «Ми хотіли, щоб наші дочки мали благотворний відпочинок і приємно розважались. Тож ми регулярно відпочивали всією сім’єю, крім того, дівчата проводили час з друзями зі збору. Але розваги мали свої межі. Вони були, як десерт наприкінці обіду, адже солодка страва не головна. Дівчата привчилися трудитися вдома, в школі і в зборі».

Дон і Рут також не пустили розваги своїх дітей на самоплив. Ось що вони розповіли: «Ми зробили суботу «сімейним днем». Зранку ходили в служіння, в обід — на плавання, а ввечері готували щось смачненьке».

Наведені розповіді батьків показують, наскільки важливо врівноважено організовувати відпочинок і виділяти для нього відповідне місце в християнському житті (Екклезіяста 3:4; Филип’ян 4:5, НС).

Довіряйте Єгові

Звичайно, духовний імунітет розвивається протягом багатьох років. Немає такого засобу, який би вмить наділив дітей Божою мудрістю і спонукав їх довіряти своєму небесному Отцеві. Батькам слід ‘виховувати їх у послусі й напоумленні Господньому’ (Ефесян 6:4, Хом.). Постійно напоумляти означає допомагати дітям дивитися на все з погляду Бога. Як саме батьки можуть у цьому допомогти?

Ключ до успіху — регулярне сімейне вивчення Біблії. Таке вивчення ‘відкриє очі’ дітей, і вони побачать чуда Божого закону (Псалом 119:18). Дієго ставився до сімейного вивчення дуже серйозно, і це допомогло його дітям наблизитись до Єгови. «Я ретельно готувався до вивчення,— розповідає Дієго.— Відшукував у біблійних публікаціях цікаву інформацію і «оживляв» персонажів зі Святого Письма. Я заохочував дітей, щоб вони уявляли себе на місці вірних поклонників Бога. Це було для них яскравим нагадуванням про те, що подобається Єгові».

Дітей можна наставляти і в буденних ситуаціях. Мойсей закликав батьків говорити про нагадування від Єгови, ‘як сидітимуть удома, і як ходитимуть дорогою, і коли лежатимуть, і коли вставатимуть’ (Повторення Закону 6:7). Ось розповідь одного батька: «Мій син розкриває своє серце і почуття не відразу. Він починає відкриватись, коли ми прогулюємося або працюємо разом. Тоді ми можемо щиро поговорити, і це йде на пожиток нам обом».

Великий вплив на дітей справляють молитви батьків уголос. Смиренні звертання батьків до Бога про допомогу і прощення спонукують дітей «вірувати, що Він є» (Євреїв 11:6). Багато батьків підкреслюють важливість сімейних молитов, зокрема якщо в них згадуються шкільні справи чи інші турботи дітей. Один батько сказав, що його дружина завжди молиться з дітьми, перш ніж вони підуть до школи (Псалом 62:9; 112:7).

«Роблячи добре, не знуджуймося»

Усі батьки помиляються і часом жалкують, що повелися так чи інакше у певній ситуації. Але Біблія закликає нас: «Роблячи добре, не знуджуймося» (Галатів 6:9).

Буває, в батьків опускаються руки, коли вони ніяк не можуть зрозуміти своїх дітей. Це легко списати на те, що молодь тепер інша і годі дати з нею раду. Однак попередні покоління молодих мали такі ж слабкості і стикалися з такими ж спокусами. Лише тиск піддатися спокусам тепер, мабуть, більший. З огляду на це один батько, зробивши зауваження сину, пом’якшив свої слова і приязно сказав: «Твоє серце хоче того ж, чого і моє серце хотіло, коли я був у твоєму віці». Батьки, може, й не дуже знаються на комп’ютерах, але вони знаються на схильностях недосконалого тіла (Матвія 26:41; 2 Коринтян 2:11).

Деякі діти без великого ентузіазму сприймають керівництво від своїх батьків, вони навіть повстають проти напоумлень. Однак необхідне терпіння. Спочатку діти можуть опиратися і демонстративно виявляти непослух, але згодом багато з них позитивно відгукуються на старання батьків (Приповістей 22:6; 23:22—25). Молодий християнин Метью, який тепер служить в одному з філіалів Свідків Єгови, розповідає: «У підліткові роки мені здавалось, що батьки несправедливо мене обмежують. Я думав, якщо те чи те дозволяють батьки моїх друзів, чому ж мої забороняють? Я дуже злостився, коли вони іноді карали мене тим, що не відпускали займатись моїм улюбленим веслуванням. Але, оглядаючись тепер назад, я розумію, що покарання від батьків були для мене і необхідні, і ефективні. Я вдячний їм за те, що вони виховували мене так, як я того потребував, і саме тоді, коли я цього потребував».

Отже очевидно, що, хоча нашим дітям часом доводиться перебувати у нездоровому з духовного погляду середовищі, вони можуть стати добрими християнами. Як обіцяє Біблія, Божа мудрість може наділити їх духовним імунітетом. «Мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі! Розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме, щоб тебе врятувати від злої дороги» (Приповістей 2:10—12).

Ви́носити дитя впродовж дев’яти місяців нелегко. І наступні 20 років приносять не тільки радість, а й біль. Однак батьки-християни люблять своїх дітей і з усіх сил намагаються захистити їх за допомогою мудрості від Бога. Вони поділяють почуття апостола Івана, які він виразив, написавши до своїх духовних дітей: «Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді» (3 Івана 4).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 24]

«Наш дім був відкритий для друзів наших дітей, тому в ньому завжди було багато підлітків».

[Ілюстрація на сторінці 25]

Цікавтесь захопленнями своїх дітей.

[Ілюстрації на сторінці 26]

«Я ретельно готувався до вивчення».