Погляд Біблії

Що означає підкорення дружини?

БОЖЕ СЛОВО, Біблія, говорить в Ефесян 5:22: «Дружини,— коріться своїм чоловікам, як Господеві». Що це означає? Чи дружина повинна підкорятися усьому, чого лише забажає її чоловік? Чи вона ніколи не може брати на себе ініціативу або мати інакшу думку?

Розгляньмо біблійну розповідь про Авіґаїл. Вона діяла мудро, але всупереч волі її заможного чоловіка Навала. Попри всю доброзичливість, виявлену Навалові прихильниками Давида, котрого Бог обрав ізраїльським царем, Навал «кинувся на них». Давид розгнівався через невдячність Навала, і був готовий пролити кров. Авіґаїл зрозуміла, що над нею та всіма її домашніми нависла небезпека. Вона зм’якшила серце Давида. Яким чином? (1 Самуїла 25:2—35).

Авіґаїл визнала перед Давидом, що Навал був «негідним чоловіком», і дала Давидові те, чого не дав йому Навал. Зазвичай це неправильно, коли чоловік чи дружина розголошує промахи свого партнера. Чи Авіґаїл поводила себе як бунтарка? Ні. Вона намагалась врятувати життя Навала та його домашніх. Ніде немає жодного натяку, що вона поводилась нешанобливо чи незалежно. І навіть постійно невдоволений Навал не виражав невдоволення тим, як вона допомагала йому керувати його великим маєтком. Але в цій критичній ситуації мудрість підказувала їй виявити власну ініціативу. Більш того, Біблія схвально відзивається про вчинок Авіґаїл (1 Самуїла 25:3, 25, 32, 33).

Ще задовго до того часу були випадки, коли дружини патріархів висловлювали думки, відмінні від думок своїх чоловіків, і діяли не так, як ті цього хотіли. А втім, ці «святі... жінки, що клали надію на Бога» слугують прикладом покірності християнської дружини (1 Петра 3:1—6). Приміром, коли Сарра зрозуміла, що Авраамів син Ізмаїл становить загрозу для їхнього сина Ісака, то вирішила, що Ізмаїл повинен піти з дому. Це було «дуже не до вподоби Авраамові». Але Бог сказав Аврааму: «Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця... Послухай голосу її» (Буття 21:11, 12).

Необхідно проникливості

Тож не було б розумно, якби заради підкорення дружина почувалась змушеною робити те, що, на її думку, є дуже нерозсудливим або порушує побожні принципи. Вона теж не повинна почуватися винною, коли виявляє ініціативу в певних важливих справах, як це зробили Авіґаїл та Сарра.

Підкорення дружини не означає, що вона повинна завжди виконувати усе, що заманеться чоловікові. Що тоді є визначальним? Якщо принципи є під загрозою, то вона може не погоджуватися з чоловіком. Однак у загальному вона повинна виявляти дух благочестивого підкорення.

Звісна річ, дружина повинна пильнувати, щоб не нехтувати бажанням свого чоловіка через свавільність, злість чи інші хибні мотиви. Вона повинна бути проникливою й «доброго розуму», подібно до Авіґаїл (1 Самуїла 25:3).

Якщо чоловік не бере на себе відповідальності

Головна мета й суть побожного підкорення дружини — догодити Єгові, співпрацюючи з чоловіком та підтримуючи його рішення. Робити це досить легко, якщо чоловік духовно зрілий. Але дуже важко, якщо він не такий.

Тож як їй зараджувати собі в другому випадку? Вона може щиро просити його про щось чи підказувати рішення, яке було б найліпшим для родини. Якщо вона дає йому «стернувати кораблем», то він може вдосконалитися у цьому. Невпинне бурчання на чоловіка не відповідає суті належного підкорення (Приповістей 21:19). А втім, коли через його керівництво добробут родини в небезпеці, то вона може запропонувати йому ліпше рішення, як це зробила Сарра.

Якщо чоловік невіруючий, то дружині ще важче. І все-таки вона повинна коритися йому доти, доки він не вимагає від неї порушення біблійних законів. Якщо ж він хоче власне цього, то реакція християнської дружини повинна бути такою, як в учнів, коли суд наказав їм поламати Божі заповіді: «Бога повинно слухатися більш, як людей» (Дії 5:29).

А втім, через брак мудрості та життєвого досвіду навіть ті чоловіки та дружини, котрі керуються добрими мотивами, можуть переступати межі своїх ролей. Чоловік може бути недостатньо уважний, а дружина може занадто наполягати на своїх уподобаннях. Що допоможе у такому випадку? Для обох важливо не переоцінювати себе, позаяк «багато ми всі помиляємось» (Якова 3:2).

Немало чоловіків цінуватиме щиру ініціативу, якщо дружина виявляє її розсудливо. Взаємини поглибляться, коли обоє проситимуть вибачення за свої помилки. Ми повинні вибачати іншим, бо Єгова вибачає нам наші щоденні прогріхи. «Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня,— хто встоїть, Владико? Бо в Тебе пробачення» (Псалом 130:3, 4).

«Коріться один одному»

Відтак Святе Письмо радить нам на обопільну користь: «Коріться один одному у Христовім острасі». Виявляйте щиру обопільну повагу; ніколи ані не перешкоджайте одне одному, ані не змагайтесь між собою. Далі там мовиться: «Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви» (Ефесян 5:21—23, Хоменко).

Грецьке слово, яке Павло вжив у Ефесян 5:21, 22, стосується упокорення самого себе, а не вимушеної покори. Та й зрештою, коритися слід заради Господа, а не лише задля гармонії в подружжі. Помазаний збір Христа підкоряється йому добровільно, з радістю. Якщо дружина так само підкоряється своєму чоловіку, то дуже ймовірно, що їхній шлюб буде щасливим і успішним.

Святе Письмо також каже: «Нехай кожен зокрема із вас [чоловіків] любить так свою дружину, як самого себе» (Ефесян 5:33; 1 Петра 3:7). Чоловік не повинен забувати, що й він мусить коритися своєму голові, бо Біблія каже: «Всякому чоловікові голова — Христос». Авжеж, чоловіки повинні коритися Христовим вченням. А Христос у свою чергу підкоряється своєму голові: «Голова ж Христові — Бог». Отже, кожен має над собою голову, за винятком Єгови. Та й навіть він зобов’язує себе дотримуватися власних законів (1 Коринтян 11:3; Тита 1:2; Євреїв 6:18).

Християнська покора врівноважена й корисна для обох статей. Вона вносить у подружжя ту гармонію й задоволення, які може подати лише наш велелюбний Творець (Филип’ян 4:7).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 14]

Leslie’s