Молоді люди запитують...
Як позбутися звички калічити себе?
«Мені було так погано, що я ніяк не могла взяти себе в руки. Лише фізичний біль привів мене до тями» (Діана, 20 років)a.
«Дехто, коли йому важко на серці, плаче. А я роблю порізи на шкірі, і мені стає легше» (Дарія, 17 років).
«Ось уже два тижні я не калічу себе. Це досить довго. Мені здається, що ніколи не позбудусь цієї звички» (Алла, 16 років).
ХОЧА Діана, Дарія та Алла не знайомі, але вони мають щось спільне. Усі троє долають розпач одним і тим же способом. Коли дівчата завдають собі фізичного болю, вони відчувають полегшенняb.
Можливо, така поведінка дивує тебе, але останнім часом звичка самоскалічення швидко поширюється серед молоді. Як зазначається в канадській газеті «Нешнл пост», ця залежність «просто жахає батьків, бентежить шкільних радників та лікарів». Також у цій газеті сказано, що такі знущання над собою «можуть перерости в одну з найсильніших згубних звичок, відомих на сьогодні медикам». А може, ця звичка вже деякий час поневолює тебе чи когось із твоїх знайомих. Що ж тоді робити?
Спершу спробуй зрозуміти, чому ти себе калічиш. Погодься, це не просто вияв подратування чи якихось переживань. Як правило, в такий спосіб намагаються подолати певні стресові ситуації. Фізичним болем особа сподівається приглушити емоційні страждання. Запитай себе: «Чому я це роблю? Про що я думаю, коли з’являється бажання завдати собі болю?» Що у твоєму житті,— можливо, натягнуті стосунки з рідними чи друзями,— завдає тобі душевних страждань?
Безсумнівно, самоаналіз вимагає сміливості. Але варто докласти зусиль. Адже це зазвичай перший крок на шляху до подолання такої звички. А втім, недостатньо лише визначити корінь проблеми.
Довірся комусь
Якщо ти сам не можеш перемогти звички калічити себе, звірся близькому і зрілому другові. Біблійна приповістка каже: «Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить» (Приповістей 12:25). Мабуть, розказавши про свою проблему, ти почуєш теплі слова потіхи, які тобі так необхідні (Приповістей 25:11).
Але кому звіритись? Пошукай когось старшого за себе. Важливо, щоб це була мудра, зріла та співчутлива людина. Християни можуть звернутись до старійшин, котрі є «як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі» (Ісаї 32:2).
Щоправда, розповісти комусь про свою таємницю не так вже й легко. Ось що пригадує Сара: «Спершу мені було навіть страшно подумати, що хтось може про це дізнатися. Здавалось, людина, якій я розповім про все, відчуватиме до мене огиду та неприязнь». Однак згодом Сара переконалася в правдивості слів з Приповістей 18:24, що бувають друзі ‘більше від брата прив’язані’. Вона каже: «Зрілі християни ніколи не дорікали мені. Коли я розповіла їм про свою страшну звичку, вони дали деякі практичні поради та зачитали кілька біблійний віршів. Крім того, вони знають, як мене підбадьорити, коли я почуваюсь засмученою та нікчемною».
Чому б не розповісти комусь про свою проблему? Якщо тобі важко поговорити віч-на-віч, напиши листа чи зателефонуй. Адже так ти зробиш ще один крок, аби подолати страшну звичку. «Дуже важливо знати,— каже Діана,— що хтось дбає про тебе і, коли тобі погано, ти можеш все йому розповісти»c.
Важливість молитви
Вікторія почувалась загнаною в глухий кут. Вона прагнула Божої підтримки, але водночас вважала, що Бог не зглянеться над нею, поки вона не перестане калічити себе. Що ж їй допомогло? Роздуми над словами з 1 Хронік 29:17, де сказано, що Єгова ‘вивідує серця’. Дівчина говорить: «Єгова бачив у моєму серці сильне бажання позбутися цієї звички. Тож я почала палко молитися. І результати здивували мене. Мало-помалу з’являлась усе більша рішучість не калічити себе».
Псалмоспівець Давид, який за життя зазнав багато лиха, писав: «Свого тягара поклади ти на Господа,— і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!» (Псалом 55:23). Не сумнівайся, Єгова бачить твої страждання. До того ж ‘він дбає про тебе’ (1 Петра 5:7). Бог добре знає, чому ти завдаєш собі шкоди та як важко тобі припинити це. Коли серце засуджує тебе, пам’ятай, що ‘Бог величніший від твого серця і знає все’ (1 Івана 3:19, 20). Якщо ти молитимешся до нього і докладатимеш зусиль, щоб позбутись цієї звички, він обов’язково тобі допоможе (Ісаї 41:10).
А що, коли ти знову берешся за старе? Чи це означає, що ти просто невдаха? Звичайно, що ні! У Приповістей 24:16 сказано: «Праведний сім раз впаде — та зведеться». Пригадуючи цей вірш, Вікторія зазначає: «Я падала більше ніж сім раз, але не здавалась». Дівчина розуміла, що вона мусить бути наполегливою. Подібно висловилась і Катя: «Коли я знову починала калічити себе, то вважала це маленькою невдачею, а не провалом. Я не опускала рук, а далі продовжувала боротися».
Додаткова підтримка
Ісус говорив, що «лікар потрібний не здоровим, а хворим» (Марка 2:17). Часто самоскалічення може свідчити про якісь серйозні емоційні проблеми. Тому слід звернутись до фахівця і в разі потреби почати лікуванняd. А от Діана звернулась не лише до лікаря, але й до християнських старійшин свого збору. «Звичайно, старійшини — це не лікарі, проте вони добре знають, як підтримати когось,— каже Діана.— Хоча час від часу в мене з’являється сильне бажання завдати собі шкоди, все ж я навчилась контролювати його, у цьому мені особливо допомагає Єгова та збір»e.
Не сумнівайся, аби давати собі раду зі складними й напруженими ситуаціями, не обов’язково калічити себе. Молись, як це робив псалмописьменник: «Своїм словом зміцни мої кроки,— і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові» (Псалом 119:133). Коли тобі повністю вдасться побороти цю звичку, ти відчуєш велике задоволення і в тебе зросте почуття власної гідності.
[Примітки]
a Деякі імена в статті змінено.
b Більше інформації про те, що таке самоскалічення і чому люди вдаються до нього, ви знайдете в статті «Молоді люди запитують... Чому я калічу себе?» у «Пробудись!» за січень 2006 року.
c Якщо тебе огортає смуток чи розчарування, спробуй записувати свої переживання. Наприклад, псалмописьменники, коли відчували муки сумління, гнів, розчарування чи сум, писали про це. Можеш переглянути 6, 13, 42, 55 та 69-й Псалми.
d Іноді самоскалічення є одним із симптомів таких розладів, як депресія, маніакально-депресивний синдром, обсесія чи розлади харчування. Журнал «Пробудись!» не пропагує жодного методу лікування. Християни мусять переконатися, що їхнє лікування не суперечить біблійним принципам.
e У попередніх номерах «Пробудись!» друкувались статті про емоційні розлади, які можуть викликати бажання калічити себе. Дивіться статті «Емоційні розлади. Що за цим криється» (8 січня 2004 року), «Допомога пригніченим підліткам» (8 вересня 2001 року), «Що спричиняє розлади харчування?» (22 січня 1999 року) та статтю «Молоді люди запитують... Батько-алкоголік. Як мені справлятися з цим?» (8 липня 1992 року).
ПОДУМАЙ
◼ Як, не завдаючи собі фізичної шкоди, можна покращити свій емоційний стан?
◼ Кому ти міг би розповісти про свою згубну звичку?
[Рамка/Ілюстрація на сторінці 20]
ЯК ДОПОМОГТИ ТОМУ, ХТО ЗАЙМАЄТЬСЯ САМОСКАЛІЧЕННЯМ
Що робити, коли близька тобі особа калічить себе? Будь готовий слухати, якщо ця людина захоче тобі звіритись. Спробуй бути «правдивим другом», який ‘в недолі робиться братом’ (Приповістей 17:17). Звичайно, коли ти дізнаєшся про все, то будеш дуже вражений. Спершу, мабуть, ти спонукуватимеш свого друга припинити калічити себе. Але це може відштовхнути його. Адже такій людині треба щось більше, ніж просто сказати: «Полиш це». Будь проникливим. Разом подумайте, як подолати проблему (Приповістей 16:23). Така розмова, звичайно, займе багато часу, але будь терпеливим і ‘швидким до слухання та повільним на слова’ (Якова 1:19).
Якщо ти ще молодий, не думай, що сам зможеш допомогти другові. Причиною такого самоскалічення може бути якась проблема чи захворювання, що потребує лікування. І навіть коли особа не має наміру вчинити самогубство, така звичка небезпечна для життя. Тож було б мудро порадити тому, хто умисно завдає собі фізичних пошкоджень, звернутись до когось із дорослих.
[Ілюстрації на сторінці 19]
Ніколи не применшуй важливості молитви та спробуй розповісти про свою звичку тому, хто любить тебе.