15:32

Я боровся зі звірами в Ефесі. Римляни часто кидали злочинців на поталу диким звірам на арені. Хоча деякі вчені вважають, що таке покарання не застосовували до римських громадян (а Павло був римським громадянином), існують історичні докази того, що декотрих римських громадян кидали до звірів або змушували боротися з ними. Слова Павла з 2 Коринфян, можливо, стосуються випадку, коли він зустрівся на арені зі справжніми дикими звірами (2Кр 1:8—10). Якщо це дійсно так, то, очевидно, Павло врятувався лише завдяки Божому втручанню. (Пор. Дн 6:22.) Тож тут, можливо, описана одна з тих ситуацій, коли Павло, виконуючи своє служіння, «опинявся перед лицем смерті» (2Кр 11:23). Але деякі вчені припускають, що в цьому вірші Павло вживає образну мову і дикі звірі — це запеклі противники, з якими він стикнувся в Ефесі (Дії 19:23—41).

Їжмо та пиймо, бо завтра помремо. Павло цитує слова з Іс 22:13, які відображали дух неслухняних мешканців Єрусалима. Їм загрожувало знищення, а вони, замість того щоб покаятися, гнались лише за насолодами. Можливо, Павло процитував ці слова, бо вони віддзеркалювали мислення тих, хто казав, що надії на воскресіння немає. Наприклад, епікурейці не вірили у воскресіння; вони жили лише сьогоднішнім днем. Але Павло наголошує на тому, що воскресіння — це реальність, і для християн це було вагомою підставою продовжувати вести саможертовне життя (1Кр 15:58).