Івана
6 Після того Ісус переплив на другий бік Галілейського, або Тіверійського, моря. 2 Однак за ним і далі йшов великий натовп, оскільки люди бачили чуда, котрі він виконував, зціляючи хворих. 3 Тож Ісус піднявся на гору і сів там зі своїми учнями. 4 Наближалося ж юдейське свято Пасхи. 5 І, коли Ісус підвів очі та побачив, що до нього йде великий натовп, він сказав Пилипу: «Де б нам купити хліба для цих людей?» 6 А промовив Ісус ці слова, аби випробувати Пилипа, бо сам вже знав, що́ буде робити. 7 Пилип же відповів: «Навіть якщо ми купимо хліба на двісті денаріїв, цього не вистачить, щоб дати кожному хоча б шматочок». 8 Тоді один учень — Андрій, брат Си́мона Петра,— сказав: 9 «Тут один хлопчик має п’ять ячмінних хлібин та дві невеличкі риби. Але ж це ніщо для такої великої кількості людей!»
10 Ісус же промовив: «Нехай люди розсядуться, приготувавшись до їди». У тому місці росло багато трави, тож усі посідали*. А зібралося там приблизно п’ять тисяч чоловіків. 11 Тоді Ісус взяв хліб і, склавши подяку, роздав людям. Також він роздав рибу — кожному, скільки хто хотів. 12 Коли ж люди наїлися, він звернувся до учнів: «Позбирайте все, що залишилось, аби нічого не змарнувалося». 13 Вони так і зробили, зібравши дванадцять повних кошиків хліба — все, що залишилось від п’яти ячмінних хлібин після того, як люди поїли.
14 А люди, побачивши Ісусові чуда, почали говорити: «Це справді той пророк, який мав прийти у світ». 15 Тому Ісус, знаючи, що його збираються схопити і зробити царем, знову пішов сам на гору.
16 Коли ж звечоріло, його учні спустились до моря, 17 сіли в човен та попливли до Капернау́ма. Вже стемніло, а Ісус ще не повернувся. 18 Тим часом від сильного вітру море почало розбурхуватись. 19 Провеслувавши п’ять-шість кілометрів, учні побачили Ісуса, який ішов по морю до човна, і перелякалися. 20 Але він їм сказав: «Це я. Не лякайтесь». 21 Тоді вони з радістю взяли його у човен і невдовзі пристали до того берега, куди пливли.
22 Наступного дня усі ті люди, котрі були на іншому березі моря, помітили, що там є лише один невеликий човен, і згадали, що Ісус не сідав з учнями в човен, а відпливли самі тільки учні. 23 Та недалеко від того місця, де всі їли хліб, коли Господь склав подяку, зупинились човни з Тіве́рії. 24 І як люди з натовпу побачили, що там не було ні Ісуса, ні учнів, то на своїх човнах попливли в Капернау́м шукати Ісуса.
25 І, знайшовши його на іншому березі моря, вони запитали: «Учителю, коли ти сюди прибув?» 26 А Ісус відповів: «Щиру правду кажу вам: ви шукаєте мене не тому, що бачили чуда, а тому, що їли хліб і наситилися. 27 Працюйте не заради поживи, яка пропадає, а заради поживи, що залишається надовго і приносить вічне життя. Цю поживу дасть вам Син людський, адже саме на ньому Батько, Бог, поставив печатку свого схвалення».
28 Почувши це, люди запитали Ісуса: «Що нам робити, аби виконувати діла, які Бог схвалює?» 29 У відповідь він сказав: «Ось що схвалює Бог: віру в того, кого Він послав». 30 А вони запитали Ісуса: «Який тоді покажеш нам знак, щоб ми повірили тобі? Що ти зробиш? 31 Наприклад, наші прабатьки їли манну в пустелі, про що написано: «Він дав їм хліб з неба». 32 Ісус же їм сказав: «Щиру правду кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба. Правдивий хліб з неба дає мій Батько, 33 оскільки Божий хліб — це той, хто походить з неба і приносить життя світові». 34 Тож вони попросили його: «Господи, дай нам цього хліба, бо ми хочемо мати його постійно».
35 Ісус же сказав: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене, вже ніколи не зголодніє, і хто вірить у мене, більше ніколи не відчуватиме спраги. 36 Але, як я вам і говорив, ви в мене не вірите, хоча й бачите мене. 37 Усе, що дає мені Батько, прийде до мене. Я ж ніколи не прожену того, хто приходить, 38 бо я зійшов з неба, щоб виконувати не власну волю, а волю того, хто мене послав. 39 І ось у чому полягає воля того, хто мене послав: аби з усіх, кого ти мені дав, я не втратив жодного, а щоб воскресив їх в останній день. 40 Адже воля мого Батька полягає в тому, аби кожен, хто бачить Сина та вірить у нього, мав вічне життя, і такого я воскрешу в останній день».
41 Проте, почувши Ісусові слова: «Я — хліб, який зійшов з неба», юдеї почали нарікати 42 й говорити: «Хіба це не Ісус, Йосипів син? Таж ми знаємо його батька і матір. Як він може говорити: «Я зійшов з неба»?» 43 На це Ісус промовив: «Перестаньте нарікати. 44 Жодна людина не може прийти до мене, якщо мій Батько, який послав мене, не приведе її; і я воскрешу її в останній день. 45 У Пророках написано: «І всі вони будуть навчені Єговою». Кожен, хто чув, що́ говорить Батько, і прийняв його вчення, приходить до мене. 46 Це не означає, що якась людина бачила Батька; його бачив лише той, хто прийшов від Бога. Він і бачив Батька. 47 Щиру правду кажу вам: той, хто вірить, має вічне життя.
48 Я — хліб життя. 49 Хоча ваші прабатьки їли манну в пустелі, вони все одно померли. 50 А цей хліб походить з неба, щоб кожен їв і не помирав. 51 Я — живий хліб, що зійшов з неба. Хто їстиме такий хліб, житиме повіки, а хліб цей — то моє тіло, і я дам його, щоб світ отримав життя».
52 Тоді юдеї почали сперечатися між собою: «Як цей чоловік може дати нам їсти своє тіло?» 53 А Ісус сказав: «Щиру правду кажу вам: якщо не будете їсти тіло Сина людського та пити його кров, то не матимете в собі життя. 54 Хто їсть моє тіло та п’є мою кров, той має вічне життя, і я воскрешу його в останній день. 55 Бо моє тіло — це правдива пожива, а моя кров — правдивий напій. 56 Хто їсть моє тіло та п’є мою кров, той перебуває в єдності зі мною, а я — в єдності з ним. 57 Як живий Батько послав мене, і я живу завдяки Батькові, так само і той, хто їсть моє тіло, завдяки мені буде жити. 58 Цей хліб зійшов з неба; він не такий, який їли ваші прабатьки і все-таки повмирали. А хто споживає цей хліб, той житиме повіки». 59 Усього цього він навчав у Капернау́мі на народних зборах.
60 Почувши це, багато учнів почали казати: «Що він таке говорить? Як це можна слухати?» 61 Та Ісус, знаючи, що його учні нарікають через це, звернувся до них: «Невже це стало для вас каменем спотикання? 62 А що ви скажете, коли побачите, як Син людський піднімається туди, де був раніше? 63 Життя можна отримати завдяки духу, а від тіла користі жодної. І слова, які я вам говорив,— духовні; вони дають життя. 64 А втім, серед вас є такі, що не вірять». Ісус сказав це, бо ще з самого початку знав, хто з них не вірить і хто його зрадить. 65 Тож він продовжував: «Ось чому я сказав вам: ніхто не може прийти до мене, якщо цього не дозволить Батько».
66 Почувши це, багато учнів повернулися до своїх справ і більше з ним не ходили. 67 Тож Ісус звернувся до дванадцятьох апостолів: «Може, і ви хочете піти?» 68 А Си́мон Петро відповів: «Господи, до кого ми підемо? У тебе слова вічного життя. 69 Ми повірили і переконались, що ти — Святий і посланий Богом». 70 Тоді Ісус сказав: «Хіба я вибрав не усіх вас дванадцятьох? Та один з вас — наклепник». 71 Він мав на увазі Юду, сина Си́мона Іскаріота, бо Юда збирався зрадити Ісуса, хоч і був одним з дванадцятьох апостолів.