Виявлення християнської любові до людей похилого віку
СЕМЮЕЛЬ ДЖОНСОН, письменник XVIII сторіччя, розповів історію про молодого чоловіка, який, прийшовши до друзів, забув, куди поклав свого капелюха. На це ніхто не звернув уваги. «Коли ж подібну неуважність помічають у старшої особи,— веде Джонсон,— люди знизують плечима і говорять: «Пам’ять покидає його».
Історія Джонсона зображає те, що похилі віком люди, як, можливо, й інші меншості, підпадають під несправедливу типізацію. Турбуватися про потреби похилих віком людей — нелегке завдання, але воно приносить благо всім, хто бере у ньому участь. Які ж є труднощі і нагороди і чому ця тема заторкує щораз більше число людей?
Згідно із статистичними даними, 6 відсотків людей всього світу є віком 65 та більше років, а в розвинених країнах процентне відношення у два рази більше. У Європейському товаристві, яке оголосило 1993 рік «Європейським роком людей похилого віку та солідарності поколінь», 1 особа з 3 має за 50. Зменшення народжуваності та збільшення тривалості життя, як, наприклад, в індустріалізованих країнах, сприяє тому, що більшість населення переходить середню вікову межу. Догляд за похилими віком людьми за таких умов є неабияким завданням. Як же інакше було в минулому на Сході!
«Скарбниці знання»
Handwörterbuch des Biblischen Altertums für gebildete Bibelleser («Довідник з біблійної античності для обізнаних читачів Біблії») наголошує на тому, що в сиву давнину на Сході «похилих віком людей вважали охоронцями народної мудрості та вищого знання, і через це молодших заохочувалося перебувати біля них та черпати від них знання». «Біблійний словник Сміта» (англ.) пояснює: «У приватному житті [похилі віком люди] вважалися скарбницями знання... [Молодь] давала їм висловлювати свою думку в першу чергу».
Повага до похилих віком людей висвітлюється у Мойсеєвому Законі в Левит 19:32: «Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого». Тому похилі віком люди займали привілейовану позицію в суспільстві, їх також вважали дорогоцінною окрасою. Очевидно, саме так моавітянка Рут ставилась до своєї свекрухи, ізраїльтянки Ноомі.
Рут твердо вирішила супроводити Ноомі з Моаву до Ізраїлю і відтоді пильно прислухалась до порад Ноомі. Коли вони вже були у Віфлеємі, це власне Ноомі помітила, що рука Єгови керує справами, і саме вона навчала Рут, як поводитись (Рут 2:20; 3:3, 4, 18). У міру того як Рут навчалася від досвідченої Ноомі, її життя формувалося по-теократичному. Її свекруха була скарбницею знання.
Молодші християнки сьогодні можуть скористатися подібним чином, товаришуючи зі старшими жінками у зборі. Можливо якась сестра має намір одружитися або наполегливо бореться з непіддатливою проблемою особистого характеру. Як же мудро було б звернутися за порадою та підтримкою до зрілої сестри похилого віку, що має в цьому досвід!
Крім того, рада старійшин може скористатися, застосовуючи досвід братів похилого віку, які входять в її склад. Ми можемо багато чого навчитися з прикладу Лота, який цим не скористався. Через чвари між пастухами Авраамової та Лотової худоби треба було зробити рішення, яке мало вплинути на кожного з них. Лот зробив нерозсудливий вибір. Наскільки ліпшим було б спочатку попросити Авраамової поради! Лот отримав би зріле керівництво і міг би охоронити свою родину від лиха, що спало на них через його поспішний вибір (Буття 13:7—13; 14:12; 19:4, 5, 9, 26, 29). Чи ви уважно слухаєте зрілих старійшин, перш ніж братися за власні міркування в якійсь справі?
Безліч людей похилого віку мають таку саму неослабну запопадливість до праці Єгови, як Семен та Анна в першому сторіччі (Луки 2:25, 36, 37). Залучення таких осіб похилого віку, а навіть дуже стареньких до діяльності збору, в міру їхніх сил, є ознакою поваги до них та свідчить про турботу. Можливо, мо́лоді потрібно допомоги в приготуванні завдання до Школи теократичного служіння. Проникливий старійшина може дійти висновку, що ідеальним наставником міг би бути старший член збору, мудрість якого базується на досвіді і котрий виявляє доброзичливість та має вільний час.
Втім, турбота про особливі потреби похилих віком людей включає в себе щось більше. Чимало з них відчувають самотність, страх перед злочинцями і мають фінансові труднощі. До того ж, коли похилі віком люди стають немічними, до цих проблем додаються нездужання та розчарування через те, що сили покидають їх. Тоді їм потрібно приділяти більше уваги. Як на це повинен реагувати цілий збір і кожна особа зокрема?
Застосовуйте на практиці «побожність»
У першому сторіччі Павло під натхненям написав у 1 Тимофія 5:4, 16 (Укр. Катол. Ун-т): «Коли яка удовиця має дітей або внуків, насамперед нехай вони навчаться шанувати власну родину й віддячуватися батькам, бо це вгодно Богові. Коли ж яка віруюча прийняла до себе вдовиць, нехай їм помагає, хай не обтяжується Церква, щоб вона могла справжнім удовам помагати». Догляд за похилими віком людьми був справою сім’ї. Якщо старший член збору відчував потребу в допомозі навіть після усіх виснажливих зусиль, докладених його сім’єю, відповідальність за це лягала на збір. Ці принципи не змінилися.
Що допомогло християнам виявляти християнську любов до похилих віком людей, коли вони застосовували на практиці боговідданість у своєму домі? Візьміть до уваги наступні вислови декількох Свідків, які мають досвід у піклуванні тими, хто досягнув глибокої старості.
Регулярно приділяти увагу духовним потребам
«Спільне обговорення щоденного вірша було безцінною допомогою,— пригадує Фелікс, який допомагав своїй дружині доглядати її батьків.— Життєвий досвід та прагнення тісно перепліталися з принципами Єгови». Безсумнівно, коли ми беремо на себе завдання піклуватися родичами похилого віку, першорядним фактором є приділяти належну увагу їхньому духовному підбадьоренню. Це узгоджується з Ісусовими словами в Матвія 5:3 (НС): «Щасливі ті, що усвідомлюють свої духовні потреби». До обговорення щоденного біблійного вірша можна додати програму читання Біблії, обговорення біблійних публікацій та молитву. «Здається, що людям похилого віку подобається певний режим»,— зазначає Пітер.
Дійсно, регулярність є необхідною в духовних справах. Людям похилого віку подобається заведений порядок не тільки в духовних речах, але й у щоденному житті. Навіть тих, що мають недуги, можна сердечно заохотити «підніматися з ліжка та одягатися як слід кожного дня»,— зазначає Урсула. Звичайно, ми не хочемо справляти враження, начебто диктуємо старшим особам. Доріс визнає, що її зусилля, керовані добрими намірами, на жаль, часто були недоречними. «Я часто помилялася. Якось я попросила свого батька, щоб він кожного дня одягав свіжу сорочку. Тоді моя мати пригадала мені: «Він усе ще мій чоловік!»
Старші колись були молодими, але молодим надзвичайно важко поставити себе на місце похилих віком людей. Однак це єдиний спосіб зрозуміти їхні особливі потреби. Глибока старість завдає прикростей. Ґерхард пояснює: «Мій тесть роздратовується, бо вже не може робити того, що колись робив. Йому вкрай боляче погодитися з такими обставинами. Через це він дуже змінився».
За таких мінливих обставин немає нічого незвичайного, коли старша особа виливає гіркоту, критикуючи інших, зокрема тих, хто доглядає її. Причина проста. Їхня сердечна увага наголошує цій людині, що їй бракує сили. Як вам слід реагувати на таку несправедливу критику або таке нарікання?
Пам’ятайте, ці негативні почуття не відображають ставлення Єгови до ваших зусиль. Безупинно чиніть добро і будьте сумлінними, навіть коли час від часу ви чуєте несправедливі зауваження. (Порівняйте 1 Петра 2:19). Чималу допомогу вам може надати місцевий збір.
Що може робити збір
Не мало зборів мають підставу бути глибоко вдячними за колишні зусилля наших дорогих похилих віком братів та сестер. Це вони, можливо, заклали підґрунтя збору, коли почали десятиріччя тому будувати його всього-на-всього з декількох вісників. Що було б зі збором, якби вони колись не працювали ревно і, можливо, не надавали матеріальної підтримки?
Коли виникає необхідність приділити більше уваги віснику похилого віку, немає потреби, щоб цим займалися виключно родичі. Інші також можуть допомогти виконувати якісь доручення, куховарити, прибирати, брати похилу віком людину на прогулянку, підвозити її на християнські зібрання або просто розмовляти з нею в Залі Царства. Усі можуть це робити, однак успіху та порядку досягається найліпше там, де зусилля координуються.
Координація — це те, про що потрібно пам’ятати старійшинам, коли вони організовують пастирський візит. Деякі збори є зразковими у цьому, старійшини організовують пастирські відвідини до похилих віком та слабких осіб, а навіть до тих, якими добре піклуються їхні сім’ї. А втім, здається, що іншим зборам потрібно більш серйозно ставитись до своїх обов’язків стосовно похилих віком людей.
За одним вірним братом, котрому вже під 90 років, доглядали дочка і зять, які полишили задля нього Бетель. Проте для нього були немаловажні відвідини й інших членів збору. «Коли я відвідував хворих,— скаржився цей брат,— я молився з ними. Але ніхто за весь цей час не помолився зі мною». Сердечна увага родини не звільняє старійшин від обов’язку ‘пасти отару Божу, доглядаючи за нею’ (1 Петра 5:2, Деркач). Крім того, тим, хто опікується людьми похилого віку, потрібно підбадьорення та заохочення, щоб виконувати їхню величну справу.
‘Старий та насичений’
Александр фон Гумбольдт, німецький науковець XIX сторіччя, був досить старим, коли одна панночка запитала його, чи він не вважає старість дещо стомливою. «Ви маєте рацію,— відповів цей освічений чоловік.— Але цього не уникнути, якщо хочеться довго прожити». Подібно не мало братів і сестер сьогодні подають гарний приклад, примирившись з ворожою старістю, яка є відплатою за довге життя. Вони віддзеркалюють ставлення Авраама, Ісака, Давида і Йова, які були ‘старі та насичені’ (Буття 25:8; 35:29; 1 Хронік 23:1; Йова 42:17).
Поряд із старістю приходить важке завдання приймати люб’язно допомогу і щиро висловлювати вдячність. Мудрість вимагає того, щоб кожен усвідомлював обмеження своєї сили. Проте це не прирікає людину, що старіє, до бездіяльності. Марії вже давно за 90 років, але вона все ще приходить на зібра́ння у зборі та дає коментарі. Як їй це вдається? «Я вже не можу читати, але слухаю «Вартову башту» на касетах. Я багато чого забуваю, проте звичайно мені вдається дати коментар». Як й у випадку Марії, зайнятість справами, що підносять дух, допомагає людині бути діяльною та зберігати християнську особистість.
Під правлінням Божого Царства вже не буде старості. У той час ті, що постарілися в цій системі і, можливо, навіть померли, ніжно згадуватимуть про виявлену до них турботу й увагу. Коли таким людям похилого віку буде повернено життя та жвавість, вони відчуватимуть палку́ любов до Єгови та глибоку вдячність до тих, хто перетривав з ними під час їхніх випробувань у цій старій системі. (Порівняйте Луки 22:28).
А що можна сказати про тих, хто тепер доглядає за похилими віком людьми? Незабаром, коли Царство візьме землю під повний контроль, вони поглянуть у минуле з радістю і полегшенням тому, що не старалися обійти свого зобов’язання, але застосовували на практиці боговідданість, виявляючи християнську любов до похилих віком людей (1 Тимофія 5:4).
[Рамка на сторінці 30]
Люди похилого віку будуть вдячні за ваші відвідини
Багато доброго можна досягнути, запланувавши, можливо, 15-хвилинні відвідини до старшої людини після проповідницької діяльності. Але краще не здаватися на милість випадку, як це сталося одного разу.
Бріґітте та Ганнелоре проповідували разом і завели розмову з чоловіком похилого віку біля його дверей. Сестри розмовляли з ним п’ять хвилин і нарешті дізналися, що він також є Свідком Єгови й членом того самого збору. Який же сором! Але цей випадок закінчився позитивною нотою. Ганнелоре відразу домовилась відвідати цього брата і допомогти йому доїжджати на зібрання у зборі.
Чи ти знаєш ім’я та адресу кожного вісника похилого віку, що живе в території, де ти проповідуєш? Чи ти можеш навідатись до нього? Він, напевно, буде дуже вдячним за це.