Біблійна книга 23. Ісаї

Письменник: Ісая

Місце написання: Єрусалим

Написання закінчено: після 732 року до н. е.

Описаний період: бл. 778 року до н. е.— після 732 року до н. е.

НАД імперіями та меншими царствами Близького Сходу нависла зловісна тінь жорстокого ассирійського монарха. По всій цій території точилися гарячі розмови про таємні угоди та утворення союзів (Ісаї 8:9—13). Відступницький Ізраїль, що лежав на півночі, незабаром мав упасти внаслідок тієї міжнародної інтриги, тимчасом як на півдні становище царів Юди теж було хитким (2 Цар., розд. 15—21). Розробляли і застосовували нову зброю, і це наводило ще більший жах (2 Хр. 26:14, 15). Звідки ж було сподіватися захисту і порятунку? Хоча в маленькому царстві Юди на устах народу й священиків було ім’я Єгови, але серцем вони схилялися до чогось іншого — спочатку до Ассирії, а потім до Єгипту (2 Цар. 16:7; 18:21). Люди втрачали віру в силу Єгови. Там, де не займалися відкрито ідолопоклонством, євреї поклонялися лицемірно, формально, не виявляючи правдивого Божого страху.

² Хто ж тоді мав говорити від імені Єгови? Хто мав проголошувати про його рятівну силу? «Ось я,— пошли Ти мене»,— охоче відгукнувся Ісая, який служив пророком ще до того. А відбувалося це приблизно в 778 році до н. е., коли помер прокажений цар Уззійя (Ісаї 6:1, 8). Ім’я Ісаї означає «Спасіння від Єгови». Воно має таке ж значення, як ім’я Ісуса, тільки в зворотному порядку («Єгова є спасіння»). Уся книга Ісаї від початку до кінця зосереджується на тому, що Єгова є спасінням.

³ Ісая був сином Амоса (не слід плутати з Амосом, іншим пророком Юди) (1:1). Про його народження та смерть Святе Письмо нічого не говорить, хоча, згідно з юдейськими переданнями, злий цар Манасія наказав його розпиляти. (Порівняйте Євреїв 11:37). З писань самого Ісаї бачимо, що він жив у Єрусалимі разом зі своєю дружиною, пророчицею, і мав принаймні двох синів, яким дав пророчі імена (Ісаї 7:3; 8:1, 3). Він служив за часів правління щонайменше чотирьох царів Юди: Уззійї, Йотама, Ахаза та Єзекії. Очевидно, Ісая почав пророкувати приблизно 778 року до н. е. (коли помер Уззійя, а то й раніше) і закінчив принаймні після 732 року до н. е. (14-го року правління Єзекії), тобто не менше 46 років. Немає сумніву, що власне до останньої вказаної дати він уже закінчив писати своє пророцтво (1:1; 6:1; 36:1). За тих днів пророкували також Михей у Юді, а на півночі Осія і Одед (Мих. 1:1; Ос. 1:1; 2 Хр. 28:6—9).

⁴ Те, що наказ записати пророчі присуди Ісая отримав від Єгови, підтверджують слова з Ісаї 30:8: «Тепер увійди, напиши на таблиці для них, і в книжці спиши це, і нехай на пізніші часи воно буде і свідком навіки». Стародавні єврейські рабини визнавали, що цю книгу написав Ісая, і помістили її першою серед книг великих пророків (Ісаї, Єремії та Єзекіїля).

⁵ Дехто вказує, що книга має ще й іншого письменника, «Другого Ісаю», оскільки, починаючи з 40-го розділу, її стиль змінюється, але така зміна є виправданою. Це можна легко пояснити, беручи до уваги зміну теми книги. Існує багато доказів, що Ісая написав цілу книгу, яка носить його ім’я. Наприклад, про цілісність цієї книги свідчить те, що у єврейському тексті фраза «Святий Ізраїлів» з’являється 12 разів у розділах 1—39 і 13 разів у розділах 40—66, тобто всього 25 разів; тимчасом як в інших частинах Єврейських Писань знаходимо лише 6 таких висловів. Апостол Павло також підтверджує цілісність цієї книги, оскільки цитує з усіх частин пророцтва і приписує усю працю одному письменнику, Ісаї. (Порівняйте Римлян 10:16, 20; 15:12 з Ісаї 53:1; 65:1; 11:1).

⁶ Цікаво, що у 1947 році біля Хірбет-Кумрана, неподалік північно-західного берега Мертвого моря, з темряви печер почали діставати стародавні документи. Документи стали називати рукописами Мертвого моря, до них входить і пророцтво Ісаї. Ці сувої, датовані кінцем II століття до н. е., добре збереглися і написані чудовою єврейською мовою домасоретського періоду; їм уже коло 2000 років. Отже, їхній текст приблизно на тисячу років давніший від найстаршого з наявних тепер масоретських текстів, на яких ґрунтуються сучасні переклади Єврейських Писань. У порівнянні з Масоретським текстом у ньому є деякі невеликі розбіжності в орфографії та граматичних конструкціях, але доктринальних відмінностей він не містить. Це переконливий доказ того, що сьогодні в наших Бібліях поміщено натхнену звістку, записану самим Ісаєю. Крім того, ці стародавні сувої спростовують закиди критиків про двох «Ісай», оскільки перше речення 40-го розділу починається в останньому рядку колонки, де поміщено 39-й розділ, і завершується в наступній колонці. Отже, переписувач явно нічого не знав про гадану зміну письменника чи про якийсь поділ книжки в цьому місціa.

⁷ Існує чимало доказів, які підтверджують достовірність книги Ісаї. Окрім Мойсея, жодного іншого пророка не цитують християнські біблійні письменники так часто, як її письменника. Також є сила-силенна історичних та археологічних доказів, які свідчать про правдивість цієї книги. Це, приміром, історичні записи ассирійських монархів, у тому числі шестигранна призма Сінаххеріба, на якій він сам описує облогу Єрусалимаb (Ісаї, розд. 36, 37). Руїни, що лежать на місці колишнього Вавилона, і досі служать доказом сповнення слів з Ісаї 13:17—22c. Також живим доказом був кожен з тисяч євреїв, що поверталися додому з Вавилона після того, як їх визволив цар Кір. Ім’я Кіра Ісая записав приблизно 200 років заздалегідь. Цілком можливо, що пізніше Кірові показали ці пророчі писання, бо, звільняючи останок євреїв, він сказав, що робить це за наказом Єгови (Ісаї 44:28; 45:1; Езд. 1:1—3).

⁸ Книга Ісаї вирізняється тим, що містить видатні пророцтва про Месı́ю. У житті Ісуса сповнилося так багато передречень Ісаї, що цього пророка назвали «пророком-євангелістом». П’ятдесят третій розділ, який довгий час був загадкою не тільки для ефіопського скопця (про нього говориться у 8-му розділі книги Дії), але й для цілого єврейського народу, змальовує Ісусові страждання настільки яскраво, що здається, неначе це розповідь очевидця. Про сповнення пророцтв з цього дивовижного розділу ми читаємо у Християнських Грецьких Писаннях. Це можна побачити в таких порівняннях: вірш 1-й — Івана 12:37, 38; в. 2-й — Івана 19:5—7; в. 3-й — Марка 9:12; в. 4-й — Матвія 8:16, 17; в. 5-й — 1 Петра 2:24; в. 6-й — 1 Петра 2:25; в. 7-й — Дії 8:32, 35; в. 8-й — Дії 8:33; в. 9-й — Матвія 27:57—60; в. 10-й — Євреїв 7:27; в. 11-й — Римлян 5:18; в. 12-й — Луки 22:37. Хто, окрім Бога, міг бути таким точним джерелом передречення?

ЧОМУ КОРИСНА

⁹ З будь-якого погляду пророча книга Ісаї є надзвичайно корисним даром від Бога Єгови. У ній відображені високі Божі думки (Ісаї 55:8—11). Для промовців, які виясняють біблійні істини, вона є скарбницею яскравих ілюстрацій, таких же влучних, як притчі Ісуса. Ісая майстерно унаочнює нам глупоту людини, яка бере те саме дерево для опалення і для виготовлення ідола. Він допомагає нам відчути, як незручно лежати людині на короткій постелі під вузьким покривалом, а також почути звуки глибокого сну пророків, котрі нагадують німих псів, які настільки ліниві, що навіть не хочуть гавкати. Якщо ми будемо згідно з заохоченням Ісаї ‘шукати в книзі Господній і [«вголос», НС] читати’, то зможемо збагнути важливі звістки, які написав для нас цей пророк (44:14—20; 28:20; 56:10—12; 34:16).

¹⁰ Особливо пророцтво зосереджується на встановленні Божого Царства під правлінням Месії. Найвищим Царем є Єгова, і саме він спасає нас (33:22). Але що говориться про самого Месію? Слова ангела, які він промовив до Марії про народження дитини, засвідчили, що на сповнення Ісаї 9:5, 6 її син мав отримати престол Давида; як сказав ангел, «і він царюватиме над домом Якова навіки, і царству його не буде кінця» (Луки 1:32, 33). Повідомлення з Матвія 1:22, 23 показує, що народження Ісуса від діви відбулося на сповнення слів з Ісаї 7:14 і що він є той самий «Еммануїл». Приблизно через 30 років після того Іван Хреститель почав проповідувати, що «наблизилось царство небесне». Усі чотири євангелісти цитували слова з Ісаї 40:3, аби показати, що Іван був тим, хто «вигукує в пустелі» (Матв. 3:1—3; Марка 1:2—4; Луки 3:3—6; Ів. 1:23). Під час свого хрещення Ісус став Месією — Помазанцем Єгови, пагінчиком або коренем Єссея, аби правити над народами. Згідно з Ісаї 11:1, 10, вони повинні покладати надію саме на Месію (Рим. 15:8, 12).

¹¹ Подивіться, як далі Ісая допомагає розпізнати Месію-Царя! Ісус прочитав про своє призначення з рукопису Ісаї, аби показати, що він був Помазанцем Єгови, а тоді почав «звіщати добру новину про Боже царство», бо, як він казав, «для того мене послано» (Луки 4:17—19, 43; Ісаї 61:1, 2). Чотири Євангелія містять багато подробиць стосовно земного служіння Ісуса та його смерті, які передречено в 53-му розділі книги Ісаї. Хоча євреї чули добру новину про Царство і бачили дивовижні діла Ісуса, вони не зрозуміли цього, бо не мали віри в серці. Про все це було передречено в Ісаї 6:9, 10; 29:13 та 53:1 (Матв. 13:14, 15; Ів. 12:38—40; Дії 28:24—27; Рим. 10:16; Матв. 15:7—9; Марка 7:6, 7). Ісус був для них каменем спотикання, але став наріжним каменем фундаменту, який заклав Єгова на Сіоні і на якому, згідно з Ісаї 8:14 і 28:16, він будує свій духовний дім (Луки 20:17; Рим. 9:32, 33; 10:11; 1 Пет. 2:4—10).

¹² Апостоли Ісуса Христа також добре послуговувалися пророцтвом Ісаї, застосовуючи його в служінні. Наприклад, Павло, показуючи, що для збудування віри потрібні проповідники, процитував такі слова Ісаї: «Які гарні ноги тих, хто звіщає добру новину про те, що добре!» (Рим. 10:15; Ісаї 52:7; дивіться також Римлян 10:11, 16, 20, 21). Петро теж процитував слова книги Ісаї, щоб проілюструвати незмінність доброї новини: «Адже «кожне тіло — як трава, і вся його слава — як цвіт трави; трава засихає — і цвіт опадає, а слово Єгови триває вічно». І саме це «слово» звіщається вам як добра новина» (1 Пет. 1:24, 25; Ісаї 40:6—8).

¹³ Як же яскраво змальовує Ісая надію на прийдешнє Царство! Ось «нове небо та земля нова», де «за праведністю царюватиме цар», а князі правитимуть за правосуддям. Тож від усього серця радіймо та веселімось! (65:17, 18; 32:1, 2). Петро ще раз цитує радісну звістку з книги Ісаї: «Але ми за його обітницею чекаємо нових небес і нової землі, на яких перебуватиме праведність» (2 Пет. 3:13). Ця прекрасна надія на Царство розкривається у повній красі в останніх розділах книги Об’явлення (Ісаї 66:22, 23; 25:8; Об’яв. 21:1—5).

¹⁴ Отже, хоча книга Ісаї містить нещадні осуди для ворогів Єгови та тих, хто лицемірно називає себе його слугами, вона у піднесеному стилі подає надію на Месіанське Царство, за допомогою якого буде освячене величне Боже ім’я. Вона дає детальне пояснення чудових істин про Царство Єгови і зігріває серця радісною надією на «спасіння Його» (Ісаї 25:9; 40:28—31).

[Примітки]