Чоловік і старійшина. Зрівноваження обов’язків
‘Єпископ [«наглядач», НС] повинен бути муж однієї дружини’ (1 ТИМОФІЯ 3:2).
1, 2. Чому священицький целібат є небіблійним?
КОЛИ апостол Павло сказав, що християнин, який залишається неодруженим, «робить краще», чи він мав на увазі, що такий чоловік буде відповіднішим для служіння наглядачем у християнському зборі? Чи він говорив, що безшлюбність є необхідною умовою, аби бути старійшиною? (1 Коринтян 7:38). Католицький клір вимагає дотримуватися целібату. Але чи Біблія схвалює цей священицький целібат? Східні православні церкви дозволяють, щоб одружені чоловіки були парафіяльними священиками, але не єпископами. Чи це узгоджується з Біблією?
2 Багато з 12 апостолів Христа — перших членів християнського збору — були одруженими чоловіками (Матвія 8:14, 15; Ефесян 2:20). Павло написав: «Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа [Петро]?» (1 Коринтян 9:5). «Нова католицька енциклопедія» (англ.) визнає, що «закон про целібат бере свій початок у церкві» й що «новозавітні служителі не були зв’язані целібатом». Свідки Єгови дотримуються не церковного закону, а біблійного зразка (1 Тимофія 4:1—3).
Старійшинство й подружжя є сумісними
3. Які біблійні факти показують, що християнські наглядачі можуть бути одруженими чоловіками?
3 Павло не вимагав від призначених наглядачів бути неодруженими, але написав до Тита: «Я для того тебе полишив був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів [«старших чоловіків», НС; грецькою пре·сби́·те·рос] настановив по містах, як тобі я звелів,— коли хто бездоганний, муж єдиної дружини, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухняність. Бо єпископ [«наглядач», НС; грецькою, е·пı́·ско·пос] мусить бути бездоганний, як Божий доморядник» (Тита 1:5—7).
4. а) Звідки ми знаємо, що шлюб не є вимогою для християнських наглядачів? б) Яку перевагу має неодружений брат, що є старійшиною?
4 З другого боку, шлюб не є біблійною вимогою для старійшин. Сам Ісус був неодружений (Ефесян 1:22). Павло, видатний наглядач християнського збору першого сторіччя, в той час був самотній (1 Коринтян 7:7—9). Сьогодні є багато неодружених християн, які служать старійшинами. Завдяки безшлюбному стану вони, можливо, мають більше часу для своїх обов’язків наглядачів.
‘Одружений є поділений’
5. Який біблійний факт повинні визнати одружені брати?
5 Коли християнин одружується, йому слід зрозуміти, що він бере на себе нову відповідальність, яка вимагатиме від нього багато часу й уваги. Біблія говорить: «Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві, а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині, і він поділений» (1 Коринтян 7:32—34). В якому значенні він поділений?
6, 7. а) Яким чином одружений чоловік є «поділений»? б) Що Павло радить одруженим християнам? в) Як це може вплинути на вибір чоловіком роботи?
6 Передусім одружений чоловік позбавляється влади над своїм тілом. Павло досить чітко пояснив це: «Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина» (1 Коринтян 7:4). Ті, хто має намір одружитися, можливо, вважають, що це не має великого значення, бо в їхньому подружжі не буде наголошуватись на статевому житті. Але оскільки дошлюбна цнотливість є біблійною вимогою, християни насправді не знають інтимних потреб свого партнера до одруження.
7 Павло показує, що навіть пара, яка ‘думає про духовне’, повинна зважати на сексуальні потреби одне одного. Він порадив коринтським християнам: «Хай чоловік віддає належне жінці, так само й жінка — чоловікові. Не ухиляйтесь одне від одного, хіба що за взаємною згодою, до часу, щоб вам віддатися молитві, а потім сходьтеся разом, щоб не спокушав вас сатана вашою нестриманістю» (Римлян 8:5; 1 Коринтян 7:3, 5, Хом.). На жаль, бували випадки перелюбу, коли хтось не дотримувався цієї поради. З огляду на це охрещений християнин повинен уважно все обдумати, перш ніж погодитись на роботу, через яку він був би довгий час відокремлений від своєї дружини. Він більше не має такої свободи дій, яку мав тоді, коли був неодружений.
8, 9. а) Що мав на увазі Павло, кажучи, що одружені християни ‘клопочуться про справи цього світу’? б) Про які справи слід клопотатися одруженим християнам?
8 А як зрозуміти те, що одружені християни, в тому числі старійшини, ‘клопочуться про справи цього світу [ко́·смос]’? (1 Коринтян 7:33, Хом.). Очевидним є те, що Павло тут не говорив про погані речі цього світу, яких повинні остерігатися всі правдиві християни (2 Петра 1:4; 2:18—20; 1 Івана 2:15—17). Боже Слово наставляє нас, «щоб ми, відцуравшись безбожности та світських [ко·смі·ко́с] пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці» (Тита 2:12).
9 Тому одружений християнин «клопочеться про справи цього світу», належно дбаючи про світські справи, які є частиною буденного подружнього життя. До них належать житло, харчі, одяг, дозвілля, не кажучи про безліч справ, які виникають, коли є діти. Але навіть коли пара є бездітною, то, щоб вона була успішною, чоловікові й дружині потрібно клопотатися, як ‘догоджати’ одне одному. Особливо про це повинні пам’ятати християнські старійшини, зрівноважуючи свої обов’язки.
Хороші чоловіки, а також хороші старійшини
10. Що повинні бачити брати й сторонні люди в християнинові, аби він відповідав вимогам християнського старійшини?
10 Хоча шлюб не є вимогою для старійшин, але коли християнин одружений, то, перш ніж його рекомендують на старійшину, він повинен чітко виявити свої старання бути добрим, сердечним чоловіком, котрий правильно головує (Ефесян 5:23—25, 28—31). Павло написав: «Коли хто єпископства хоче [«прагне служити наглядачем», НС],— доброго діла він прагне. А єпископ [«наглядач», НС] має бути бездоганний, муж однієї дружини» (1 Тимофія 3:1, 2). Повинно бути очевидним, що старійшина з усіх сил намагається бути добрим чоловіком, без різниці, чи його дружина є християнкою, чи ні. По суті, навіть сторонні люди повинні бачити, що він добре піклується про свою дружину та інші обов’язки. Павло додав: «Щоб мав він і добре засвідчення від чужинців, щоб не впасти в догану та в сітку диявольську» (1 Тимофія 3:7).
11. На чому наголошує вислів «муж однієї дружини» і яку обережність повинні виявляти старійшини?
11 Звичайно, вислів «муж однієї дружини» виключає полігамію і також наголошує на подружній вірності (Євреїв 13:4). Старійшинам треба бути особливо обережними, коли вони допомагають сестрам зі збору. Відвідуючи сестру, щоб дати необхідну пораду й утіху, вони не повинні перебувати з нею на самоті. Вони правильно роблять, коли йдуть до неї з іншим старійшиною, службовим помічником або навіть зі своєю дружиною, якщо це лише візит для підбадьорення (1 Тимофія 5:1, 2).
12. Якому опису повинні старатися відповідати дружини старійшин і службових помічників?
12 Перераховуючи вимоги до старійшин і службових помічників, апостол Павло між іншим дав пораду дружинам тих, кого шанують за такі привілеї. Він написав: «Так само жінки нехай будуть поважні, не обмовливі, тверезі та вірні в усьому» (1 Тимофія 3:11). Християнський чоловік може багато в чому допомогти своїй дружині, щоб вона відповідала цьому опису.
Біблійні обов’язки стосовно дружини
13, 14. Чому старійшина повинен залишатися зі своєю дружиною та бути добрим чоловіком для неї навіть тоді, коли вона не є Свідком?
13 Звичайно, ця порада дружинам старійшин і службових помічників стосується тих дружин, які самі є присвяченими християнками. Здебільшого так воно і є, бо від християн вимагається одружуватися «тільки в Господі» (1 Коринтян 7:39). А що сказати про брата, який вже був одружений з невіруючою, коли присвятив своє життя Єгові, або коли його дружина з власної волі відпадає від правди?
14 Це само по собі не перешкоджає йому бути старійшиною. Проте було б неправильно, якби він відокремився від своєї дружини лише тому, що вона не поділяє його вірувань. Павло порадив: «Ти зв’язаний з дружиною? Не шукай розв’язання» (1 Коринтян 7:27). Крім того, він сказав: «Коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним,— нехай він не лишає її. А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться,— не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру. Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?» (1 Коринтян 7:12, 15, 16). Навіть якщо дружина не є Свідком, старійшина повинен бути для неї добрим чоловіком.
15. Що радить християнським чоловікам апостол Петро і якими можуть бути наслідки того, що старійшина стає недбалим чоловіком?
15 Чи дружина християнського старійшини є його співвіруючою, чи ні, він повинен чітко розуміти, що дружина потребує його сердечної уваги. Апостол Петро написав: «Чоловіки,— так само живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоємиці благодаті життя, щоб не спинялися ваші молитви» (1 Петра 3:7). Чоловік, який свідомо не дбає про потреби дружини, піддає небезпеці свої взаємини з Єговою; це може перешкоджати йому звертатися до Єгови, немовби ‘хмара, щоб не доходила молитва’ (Плач Єремії 3:44). Також це може призвести до того, що його позбавлять права служити християнським наглядачем.
16. На чому наголошує Павло, але що думають про це декотрі старійшини?
16 Як уже було сказано, головна думка, на якій хоче наголосити Павло, така: одружуючись, чоловік відмовляється від деякої колишньої свободи неодруженої людини, свободи, яка дозволяла йому ‘пристойно й горливо триматися Господа [«без озирання», Кул.]’ (1 Коринтян 7:35). За повідомленнями, декотрі одружені старійшини не завжди є зрівноваженими у міркуваннях над Павловими натхненими словами. Бажаючи виконувати те, що, на їхню думку, повинен виконувати добрий старійшина, вони випускають з уваги деякі із своїх обов’язків чоловіка. Декотрим важко відмовитися від привілеїв у зборі, навіть коли явно, що це шкідливо вплине на духовність їхніх дружин. Їм подобаються привілеї подружжя, але чи вони готові сповняти обов’язки, які воно накладає на них?
17. Що трапилось деяким дружинам і як цього можна було б уникнути?
17 Звичайно, запопадливість старійшини гідна похвали. Але чи християнин є зрівноважений, якщо, виконуючи свої зборові обов’язки, він нехтує біблійними обов’язками щодо своєї дружини? Бажаючи підтримувати членів збору, зрівноважений старійшина також дбатиме про духовність своєї дружини. Дружини деяких старійшин духовно слабшають, а навіть «розбилися» в духовному розумінні (1 Тимофія 1:19). Хоча дружина відповідальна за своє спасіння, у декотрих випадках духовній проблемі можна було б запобігти, якби старійшина ‘годував’ свою дружину й ‘піклувався’ нею, «як і Христос Церквою» (Ефесян 5:28, 29, Хом.). Звичайно, старійшини повинні ‘пильнувати себе та всієї отари’ (Дії 20:28). А якщо вони одружені, то це, безперечно, стосується і їхніх дружин.
‘Мука тілесна’
18. Яких ‘мук’ зазнаю́ть одружені християни і як це може вплинути на діяльність старійшини?
18 Апостол Павло також написав: «Як дівчина заміж піде,— вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас» (1 Коринтян 7:28). Павло хотів оберегти тих, хто міг наслідувати його приклад безшлюбності, від турбот, яких не уникнути в подружжі. Навіть бездітна пара може мати ці турботи, скажімо, проблеми зі здоров’ям, фінансову скруту, а також біблійні обов’язки стосовно батьків похилого віку свого партнера (1 Тимофія 5:4, 8). Старійшина повинен подавати приклад у тому, як приймати такі обов’язки, а це може інколи впливати на його діяльність християнського наглядача. На щастя, більшість старійшин дуже добре виконують свої сімейні й зборові обов’язки.
19. Що мав на увазі Павло, кажучи: «Ті, що мають дружин, [щоб] були, як ті, що не мають»?
19 Павло додав: «Час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружин, були, як ті, що не мають» (1 Коринтян 7:29). Звичайно, беручи до уваги те, що́ він уже написав у цьому розділі до коринтян, стає явним: він не мав на увазі того, що одружені християни повинні якимось чином занедбувати своїх дружин (1 Коринтян 7:2, 3, 33). Він показав, що́ хотів сказати, написавши: «[Нехай] ті, що користуються цим світом, немов би й не користувались, бо проминає образ світу цього» (1 Коринтян 7:31, Хом.). Нині «минається... світ» ще більше, ніж за днів Павла або апостола Івана (1 Івана 2:15—17). Тому одружені християни, які відчувають потребу жертвувати чимось, наслідуючи Христа, не можуть повністю насолоджуватися втіхою та привілеями подружнього життя (1 Коринтян 7:5).
Саможертовні дружини
20, 21. а) Чим готові жертвувати християнські дружини? б) Чого дружина може по праву сподіватися від свого чоловіка, навіть коли він є старійшиною?
20 Подібно як старійшини жертвують чимось, щоб допомагати іншим, багато дружин старійшин стараються зрівноважувати свої обов’язки в подружжі з важливими справами Царства. Тисячі християнок з радістю співпрацюють зі своїми чоловіками, щоб допомагати їм виконувати їхні обов’язки наглядачів. Єгова любить і благословляє їх за такий гарний дух (Филимона 25). Однак зрівноважена порада Павла виявляє, що дружини наглядачів можуть по праву сподіватися від своїх чоловіків розсудливої кількості часу та уваги для себе. Біблійним обов’язком одружених старійшин є присвячувати відповідний час своїм дружинам, щоб зрівноважувати свої обов’язки чоловіка й наглядача.
21 А що, коли християнський старійшина є не тільки чоловіком, але й батьком? Це накладає на нього ще більше відповідальностей і розкриває перед ним дві додаткові сфери, в яких потрібно вести нагляд, а це обговорюватиметься в наступній статті.
Повторення
◻ Які біблійні факти показують, що християнський наглядач може бути одруженим чоловіком?
◻ Про що повинен пам’ятати неодружений старійшина, коли одружується?
◻ Як одружений християнин «клопочеться про справи цього світу»?
◻ Яким чином багато дружин наглядачів виявляють чудову саможертовність?
[Ілюстрація на сторінці 17]
Хоча старійшина зайнятий теократичними справами, він таки повинен приділяти своїй дружині сердечну увагу.