Підйом і падіння світової комерції
Частина 5: Великий бізнес стискає міцніше
ЩЕ НЕ закінчилася перша світова війна, коли небезпечний стан європейської економіки вказував на дальші проблеми. Під кінець жовтня 1929 року вдарило лихо. Акції Нью-Йоркської біржі раптово спали. Люди вдались у паніку. Внаслідок цього сотні банків збанкротували. Тисячі людей загубили мільйони доларів, і дехто кидався з високих будинків, розбиваючись на смерть.
Велика депресія привела весь світ до економічного краху і, даючи поштовх до другої світової війни, довела до політичного хаосу. Професор історичних наук Рене́ Альбрехт-Каррє́ описав, що в 30-их роках «періодично виникали кризи, що розгорталися на тлі економічного лиха».
Отже, через менше ніж 20 років після 1914-го року було помітно, що економічні системи світу не відповідали вимогам нового століття. Це важливо, оскільки, згідно з біблійною хронологією і божественним пророцтвом, у 1914 році закінчився Божий дозвіл на неприборкане людське правління. У цей поворотний рік Бог встановив небесне Царство, яке мало виявляти свою невидиму присутність видимими подіями. Деякі з цих подій-доказів згадуються в 24 розділі Матвія, 21 розділі Луки й 6 розділі Об’явлення, котрі ми заохочуємо вас прочитати.
Іншим видатним доказом встановлення Царства є те, що мешканці землі поступово нищать її (Об’явлення 11:18). Зважаючи на те, що нам загрожує всесвітнє забруднення, пошкодження захисного озонового шару довкола Землі й можливість екологічної катастрофи, спричиненої так званим парниковим ефектом, ми маємо повну підставу доходити до висновку, що це пророцтво сповняється саме тепер.
Чи великі монополії — винуватці забруднення?
Промисловий переворот заклав основу на дивний вид прогресу, що легше, швидше й дешевше забезпечує людство тим, чого воно бажає і потребує, але, в той самий час, спричиняє кислотні дощі, створює розливи хімікатів і нищить тропічні ліси; прогрес, що дає туристам можливість переноситись реактивним літаком у інші частини світу, щоб згромаджуватися на колись чистих пляжах і нищити природне середовище; прогрес, що, забруднюючи наше повітря, їжу й воду, загрожує нам передчасною смертю.
Великі монополії не тільки розвивають технологію, яка нищить Землю, але і спонукує до її нищення. Як зауважив журнал «Тайм» (англ.), «головним джерелом забруднення протягом довгого періоду часу були безладні зусилля підприємств, направлені на одержання прибутку». Цитуємо одного економіста в галузі лісництва при ООН, який сказав, що в комерції «основа незаконного вирубування [тропічних лісів] — жадібність».
Некапіталістичні системи однаково винні. Журналіст Річард Горник написав у 1987 році, що «протягом неповних трьох десятиліть комуністичного правління Пекін твердив, що неможливо, щоб соціалістична система призвела до поступового погіршення навколишнього середовища». Але вже настав час відповідати, навіть Китай усвідомив «шкоду зовнішньому середовищу, яку приносить економічний розвиток».
Інший журналіст назвав руїнницький наслідок забруднення протягом 40 років розорювання в Східній Європі «найбруднішою таємницею комунізму». Тільки тепер стає помітним розмір шкоди, внаслідок чого місто Біттерфелт, що 50 кілометрів [30 миль] на північ від Лейпціга, отримало сумнівну репутацію, можливо, найбільш серйозно забрудненого міста в, мабуть, найбільш забрудненій території світу.
«Плоди жорстокої конкуренції»
Так само, як багато наших дій і реакцій здебільшого формуються релігією і політикою, так і у значній мірі на нас впливають великі монополії. По суті те, як вони тиснуть на людство, можна найкраще розпізнати в тому, як вони формують особливості характеру людей.
Сама основа, на якій побудований світ капіталістичної комерції, тобто, дух жорстокої конкуренції, знаходиться всюди — у школі, на роботі, у сфері розваг і спорту, а інколи навіть у родині. Юнаків навчають змолоду здатності конкурувати, бути найкращими, найпершими. Вважають дуже важливим досягти вищого економічного рівня, і не встановлюють багато обмежень щодо того, як його досягти. Чоловіків і жінок заради успіху заохочують бути честолюбними, а, при потребі, навіть агресивними.
Бізнесменів навчають бути дружніми та ввічливими. Але чи ці риси завжди змальовують їхню дійсну особистість, чи вони інколи показують, що ними маскуються, коли грають якусь роль? У 1911 році американський журналіст Едгар Ватсон Хав дав пораду: «Коли людина старається продати вам щось, не думайте, що вона завжди така ввічлива».
Конкуренція сприяє почуттям заздрості, підозрілості й жадібності. Люди, які чимсь переважають інших, можуть вважати себе кращими від них, внаслідок чого стають зарозумілими й зухвалими. А постійні невдахи, можуть страждати від почуття неповноцінності, яке викликається занепадом духу. Зустрічаючи тиск конкуренції, якого не можуть подолати, вони вирішують здатися; завдяки цій точці зору видно, чому раптово зросла кількість самогубств серед молодих людей в деяких країнах.
Не забезпечуючи всіх однаковою кількістю предметів першої необхідності, неефективні економічні системи псують особистості людей, роблячи їх, з одного боку, невдячними, самолюбними й нечулими, а з другого,— розлюченими й такими, що жаліють самих себе й замишляють лихе. А комерція, звеличуючи гроші й майно до стану бога, позбавляє людей духовності.
Обманна сила грошей
Коли гроші запроваджено в суспільство, вони почали просочувати його наскрізь, внаслідок чого почали регулювати людські взаємини. Система цін визначила грошові ціни на товари та обслуговування. Незабаром усе мало грошову вартість, яка була нормою, на підставі котрої все могло оцінюватися. Проте це затьмарило істину, яку одна пісня так гарно висловила: «Найкращі речі в житті безкоштовні».
Навіть людей почали оцінювати грошовою вартістю; їх оцінювали особливо на основі заробітку або майна. Журналіст Макс Лернер усвідомив це в 1949 році, коли написав: «У нашій культурі створюємо героїв із тих людей, які сидять на великій купі грошей, і звертаємо увагу не тільки на те, що вони говорять у своїй сфері діяльності, але також на їхню мудрість у будь-якому іншому питанні». Недавно один репортер висловив свої побоювання щодо усталених поглядів президента США, що багатство — це мірило вартості людини. Цей репортер зауважив, що це «симптоми того, що на занадто високе місце ставлять корисливі цілі, які перетворили 80-і роки на «мої десятиліття» — період, коли вас по майну пізнають і будуть цінити».
Надмірне наголошування на гроші й те, що за них можна купити, зменшує вартість людських взаємозв’язків. Один молодий чоловік з Бангладеш після того, коли перебрався до капіталістичної Європи, дійсно мав рацію, коли зауважив: «Люди тут цікавляться речами; вдома ми більше цікавимося людьми».
Відношення, що зосереджується на грошах, також принижує саму роботу, роблячи її тільки способом виконати завдання, тягарем, а не втіхою. Людина працює не для того, щоб відчувати радість від того, що дає іншим необхідні предмети, але тільки для того, щоб отримати гроші. Таке відношення, в дійсності, позбавляє людину радості, тому що «блаженніше давати, ніж брати» (Дії 20:35).
Чи ви хочете, щоб великі монополії вплинули на вас?
Науковий і технологічний прогрес, що став можливим внаслідок відкриття і застосовування законів природи, які походять від божественного джерела, часто дуже корисний для людства. Наприклад, Свідки Єгови дуже вдячні за розвиток сучасних засобів друкування і за вдосконалені засоби транспортування і сполучення, завдяки яким для них можливо виконувати своє проповідницьке завдання способом, який в інших обставинах був би неможливим (Матвія 24:14).
Однак не можна заперечувати того, що притаманне прогресу, щоб робити добро, було великою мірою зіпсовано людьми, які допускають, щоб на їхні особистості безбожно впливали фальшива релігія, зіпсована політика й недосконалі економічні системи.
Чи ви бажаєте, щоб ваш потенціал добра був скасований вашою власною негативно сформованою особистістю? Чи допустите, щоб жадібна комерція визначала ваші цінності тільки у грошах або спричинила, щоб любов до грошей і майна у вашому житті мала перевагу над взаємозв’язками з людьми, або щоб вона позбавила вас духовності?
Зважаючи на те, що комерція з 1914 року стискає людство все міцніше й міцніше, чи є якийсь спосіб запобігти її впливу на нашу особистість? Так, є! Остання стаття цієї серії покаже це, а також пояснить, як ми можемо дожити аж до того часу, коли людство зможе полегшено зітхнути, кажучи: «Грошові турботи нарешті не існують!»
[Рамка на сторінці 24]
Великі монополії сприяють розпізнанні «останніх днів»
Формуючи особистості, великі монополії сприяють існуванню доказу «останніх днів», про які написано в 2 Тимофія 3:1-4: «Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи [в тому числі, труднощі з подоланням економічних турбот]. Будуть бо люди тоді...»
Самолюбні: Користолюби є самолюбними; це почуття заохочують комерційні реклами, що наводять такі аргументи: «Вам належиться найкраще. Дбайте про себе. Ставте свої інтереси на перше місце».
Грошолюбні: Американський гуморист Марк Твен одного разу сказав: «Дехто вшановує високий ранг, дехто вшановує героїв, дехто вшановує силу, дехто вшановує Бога,.. але всі вони вшановують гроші».
Зарозумілі, горді: Один німецький політик сказав про хімічні фірми, яким наказали припинити забруднення навколишнього середовища, але вони зволікали з цим: «Я помічаю, що, в основному, відношення досить погане. Це зарозумілість сили».
Невдячні, віроломні (НС): Англійський письменник Томас Фулер сказав, що «багатство до деякої міри збільшує, а не заспокоює апетит» і «звичайна торгівля та комерція — це, в більшості випадків, обманювання за дозволом людей».
Нелюбовні: Фірми, які задля прибутків продають країнам, що розвиваються, продукти, заборонені в інших місцевостях, або розташовують небезпечні фабрики в країнах, де існують менш суворі закони про безпеку, показують, що вони мало турбуються про життя інших.
Запеклі, осудливі: Економіст Адам Сміт сказав, що «комерція, яка звичайно повинна бути засобом єдності й дружби між народами, як і між особами, стала найбільшим джерелом незгоди та ворожості».
Нестримані (НС), жорстокі: Надмірно купувати в кредит, нестримано купувати по кредитній карточці, психологія «купляйте тепер, платіть пізніше», якій сприяє комерція для свого зиску,— все це виявляє брак самовладання; деякі комерційні заняття грають на людських слабкостях і одержують багатства від наркотиків, статевої неморальності й азартних ігор.
Ненависники добра, зрадники: У газеті «Джерман трібюн» (англ.) сказано: «Якщо йдеться про величезний кошт боротьби із забрудненням навколишнього середовища, то моральні норми інколи дуже низькі». Люди, в яких немає жодних моральних норм, усвідомлюють, що їм легко зраджувати інших заради особистого зиску.
Свавільні (НС): Міцні угрупування, як, наприклад, лобісти по боротьбі за вогнепальну зброю та тютюн, уперто витрачають великі суми грошей, стараючись диктувати урядовій політиці, щоб забезпечити собі високий збут, хоч їхні товари небезпечні для здоров’я та загальної безпеки.
Бундючні: Незважаючи на твердження користолюбів, немає причини гордитися майном. Езоп, грецький байкар, сказав: «Зовнішній прояв — поганий замінник внутрішніх цінностей».
Що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога: Розваги, пропоновані комерцією, витісняючи духовність, наголошують на задоволення; вони створили покоління людей, які мають хворобливе прагнення до насолоди.
[Ілюстрація на сторінці 23]
Великі монополії посприяли, що Європа стала, мабуть, найбільш забрудненим континентом у світі.